- головна (сайт)- - головна (словник)- - дружній сайт -

 

 

 

...ЗАВР (від грец. σαυρος – ящірка) – у складних словах вказує на приналежність до викопних плазунів, напр. динозавр.

ЗАЇР – грошова одиниця Заїру, поділяється на 100 макута або 10 000 сенжі.

ЗАЛЬБАНД (нім. Salband) – площина, що відокремлює мінеральну жилу від гірських порід, в яких вона міститься.

ЗАМША (польс. zamcz, від нім. samisch Leder) – 1) Шкіра оленя, лося, вівці, вичинена жировим дубленням. 2) Ткана З. – спеціально оброблена тканина.

ЗАНДРИ (ісл. sandr, одн., від sand – пісок) – хвилясті рівнини, утворені продуктами перемивання морени – пісками, гравієм, галькою.

ЗАРИН – органічна сполука, безбарвна рухлива рідина; отруйна речовина нервово-паралітичної дії. Для захисту від З. застосовують протигаз.

ЗЕБОЇД (від зебу і ...оїд) – гібрид великої рогатої худоби й зебу.

ЗЕБРА (франц. zebre, португ. zebra, з афр. мови банда) – підрід ссавців родини конячих. Поширені в степах Африки. Чисельність невелика, охороняються законом.

ЗЕБРОЇД (від зебра і ...оїд) – помісь коня чи осла й зебри.

ЗЕБУ (франц. zebu, з тібетського зеба) – підвид свійського бика. Поширений в Індії, країнах Близького Сходу, Африки, Південної Америки. Розводять як робочу і м’ясну худобу.

ЗЕВС (грец. Ζευς) – у давньогрецькій міфології верховний бог, володар богів і людей. Римляни ототожнювали З. з Юпітером.

ЗЕЙГЕРУВАННЯ (від нім. seiger – прямовисний, вертикальний) – розділення твердого сплаву, яке грунтується на різниці температур плавлення його складових частин.

ЗЕНЗУБЕЛЬ (нім. Simshobel, від Sims – карниз і Hobel – рубанок) – деревообробний інструмент (вид рубанка) для стругання фасонних поверхонь.

ЗЕНІТ (франц. zenith, від араб. земт, букв. – шлях, напрям) – 1) Найвищий ступінь, найвища точка. 2) Точка перетину вертикальної лінії з небесною сферою.

ЗЕНІТНИЙ – той, який можна спрямувати в зеніт. З-а віддаль – кутова віддаль світила від зеніту.

ЗЕНКЕР (нім. Senker, від senken – поглиблювати) – металорізний інструмент (стрижень з різальною і калібрувальною частинами) для обробки стінок отворів.

ЗЕФІР (грец. Ζέφυρος) – 1) У давніх греків теплий західний вітер. 2) поет. Легкий теплий вітерець. 3) Тонка бавовняна тканина. 4) Кондитерський виріб – вид пастили. 5) Один з кращих сортів овечої вовни.

ЗИГОГАМІЯ (від грец. ξεΰγος – пара, двоє і ...гамія) – тип статевого процесу у ряду нижчих рослин: грибів зигоміцетів та зелених водоростей кон’югат. При З. відбувається злиття двох однакових за зовнішнім виглядом статевих клітин.

ЗИГОМІЦЕТИ (від грец. ζεύγος – пара, двоє і ...міцети) – підклас нижчих грибів. Мікроскопічні гриби. Найпоширеніші мукорові гриби, які містяться в грунті, на рослинних продуктах, і ентомофторові гриби – паразити (переважно комах).

ЗИГОМОРФНИЙ (від ζεϋγος – пара, двоє і ... морфний) – двоформний; з-а квітка – квітка, через яку можна провести лише одну площину симетрії. Такі квіти характерні для рослин родин бобових, губоцвітих, фіалкових тощо. Інша назва – неправильна квітка.

ЗИГОСПОРА (від грец. ζεύγος – пара, двоє і спори) – спора, яка утворюється в результаті зигогамії.

ЗИГОТА (від грец. ζυγωτός – з’єднаний докупи) – клітина, що утворюється внаслідок злиття чоловічої й жіночої статевих клітин (гамет) рослинних або тваринних організмів.

ЗИКМАШИНА, ЗИГМАШИНА (нім. Siekenmaschine) – машина для утворення виступів і заглибин (зиків) та інших операцій обробки тонколистового матеріалу.

ЗИЛЬБЕРГЛЕТ (нім. Silberglatte) – свинцевий глет, що його одержують при виплавленні срібла з веркблею.

ЗИМОЛОГІЯ (від грец. ζύμη – закваска, дріжджі і ...логія) – розділ хімії, що вивчає процеси бродіння органічних речовин.

ЗИНГШПІЛЬ (нім. Singspiel, букв. – гра зі співом) – німецька комічна опера, в якій спів і танці чергуються з розмовними діалогами.

ЗЛОТИЙ (польс. zloty – золотий) – грошова одиниця Польської Народної Республіки, поділяється на 100 грошів.

ЗОДІАК [від грец. ζωδιακός (κύκλος) – коло з зображень тварин] – 12 сузір’їв, по яких відбувається видимий річний рух Сонця: Водолій, Риби, Овен, Телець, Близнята, Рак, Лев, Діва, Терези, Скорпіон, Стрілець, Козоріг. Більшість сузір’їв З. було названо в давнину за назвами тварин.

ЗОЇЛ – несправедливий, уїдливий критик. Від прізвища грецького філолога й критика 4 ст. до н. е., відомого своїми нападками на твори Гомера.

...ЗОЙ (від грец. ζωή – життя) – у складних словах вказує на зв’язок з поняттям «життя», напр. палеозой.

ЗОЛІ (нім. Sol – колоїдний розчин, від лат. solutio – розкладання) – найдрібніші частинки будь-якої речовини в рідинному, твердому чи газоподібному середовищі.

ЗОМАН – органічна сполука, безбарвна, малолетка рідина; отруйна речовина нервово-паралітичної дії. Для захисту від З. застосовують протигаз та спеціальний одяг.

ЗОНА (від грец. ζώνη – пояс) – 1) Ділянка, область, смуга або частина простору, що має певні, притаманні їй ознаки (прикордонна З., З. провідності тощо). 2) Зони фізико-географічні – частини географічної оболонки Землі, що закономірно змінюють одна одну, залежно, головним чином, від співвідношення тепла й вологи; характеризуються спільними рисами природних умов. 3) Частина поверхні кулі (кульовий пояс), що міститься між двома паралельними колами. 4) У кристалографії – сукупність граней кристала, що перетинаються в паралельних ребрах.

ЗОНАЛЬНИЙ – той, що стосується будь-якої зони, перебуває в певній зоні: кліматичній, ґрунтовій, географічній тощо.

ЗОНД (від франц. sonde – бур, щуп) – 1) Медичний прилад для дослідження порожнистих органів, свищів та ран. 2) Свердло для вивчення глибоких шарів грунту. 3) З. акустичний – пристрій для вимірювання звукового тиску. 4) З. сітковий – прилад для дистанційного контролю з судна за роботою трала, наведення його на косяки риби. 5) З. метеорологічний – повітряна куля з самозаписувальним приладом для реєстрації метеорологічних даних верхніх шарів атмосфери. 6) Металеве вістря, з’єднане з електрометром; використовують для вивчення розподілу потенціалу в електричному колі.

ЗОНДУВАТИ (франц. sonder) – 1) Досліджувати за допомогою зонда. 2) Попередньо з’ясовувати якесь питання.

ЗОО... (від грец. ζφον – тварина, жива істота) – у складних словах означає те, що стосується тваринного світу.

ЗООБЕНТОС (від зоо... та бентос) – сукупність тварин, що живуть на дні морських і прісних водойм.

ЗООВЕТЕРИНАРНИЙ (від зоо.., і лат. veterinarius – тваринний) – той, що стосується вирощування, лікування й використання тварин.

ЗООГЕОГРАФІЯ (від зоо.., і географія) – наука, що вивчає географічне поширення тварин та їхніх угруповань на земній кулі.

ЗООГІГІЄНА (від зоо... і гігієна) – наука про охорону здоров’я тварин.

ЗООЛАТРІЯ (від зоо... і ...латрія) – сукупність обрядів і вірувань, пов’язаних з релігійним культом тварин. Інша назва – анімалізм.

ЗООЛОГІЧНИЙ – той, що стосується зоології; з. музей – наукова й культурно-освітня установа, в якій зберігається і демонструється колекція тварин (чучела, скелети тощо); з. парк – науково-освітня установа, де утримують диких і деяких свійських тварин з метою демонстрації, вивчення й відтворення їх.

ЗООЛОГІЯ (від зоо... і ...логія) – наука про тваринний світ.

ЗООМОРФІЗМ (від зоо... і ...морфізм) – у давніх релігіях зображення богів в образі тварин. Передувало антропоморфізмові, а іноді й супроводило його.

ЗООНОЗИ (від зоо... і ...ноз) – інфекційні хвороби тварин, на які можуть хворіти й люди, заражаючись від тварин (чума, сказ, бруцельоз, сап тощо).

ЗООПАТОЛОГІЯ (від зоо... і патологія) – наука про хворобливі (патологічні) процеси в організмі тварин.

ЗООПЛАНКТОН (від зоо... і планктон) – сукупність тварин, що населяють товщу води й пасивно переносяться водою.

ЗООПСИХОЛОГІЯ (від зоо... і психологія) – галузь психології, яка вивчає психіку тварин, її прояви, походження й розвиток. Інша назва – психологія тварин.

ЗООСПОРАНГІЇ (від зоо... і спорангії) – органи нестатевого розмноження у деяких водоростей і нижчих грибів; клітини, в яких утворюються зооспори.

ЗООСПОРИ (від зоо... і спори) – рухливі клітини у багатьох водоростей і нижчих грибів, що служать для нестатевого розмноження.

ЗООТЕХНІЯ (від зоо... і грец, τέχνη – майстерність, професія) – наука про розведення, годування, утримання й правильне використання сільськогосподарських тварин.

ЗООФАГИ (від зоо... і ...фаг) – організми, що живляться тваринною їжею.

ЗООФЕРМА (від зоо... і ферма²) – господарство, в якому розводять диких хутрових звірів.

ЗООХОРІЯ (від зоо... і ...хорія) – поширення плодів і насіння рослин за допомогою тварин, до тіла яких вони чіпляються або виділяються з екскрементами тварин, що живляться ними.

ЗООЦЕНОЗ (від зоо... і ...ценоз) – сукупність тварин, що входять до складу біоценозу.

ЗООЦИДИ (від зоо... і ...циди) – хімічні речовини для боротьби з шкідливими хребетними тваринами.

ЗОРОАСТРИЗМ – релігія, поширена в давнину і за середньовіччя в ряді країн Близького й Середнього Сходу; незначна кількість прихильників З. є в Індії (парси) й в Ірані (гебри). В основі З. лежить ідея вічної боротьби добра і зла. Від імені напівміфічного засновника пророка Заратуштри (грец. Зороастр). Інша назва – парсизм.

ЗУАВ (франц. zouave, від араб. зуауа – назва одного з кабільських племен в Алжірі) – 1) Алжірський стрілець – солдат французьких колоніальних військових частин, що комплектувалися, головним чином, з жителів Алжіру. 2) Солдат найманих стрілецьких частин в армії султанської Туреччини.

ЗУМЕР (нім. Summer, від summen – дзижчати) – автоматичний електромагнітний переривач електричного струму. Застосовують у радіотехніці, телефонії.

ЗУМПФ (нім. Sumpf, букв. – болото, трясовина) – 1) Яма, куди по шахтному стовбуру стікає вода. 2) Порожнина у гірських породах, у якій нагромаджується вода або гідросуміш. 3) Ящик для збирання шлаку при промиванні руд. 4) Заглиблення перед ливником, у якому метал, що його заливають у ливарну форму, відстоюється й очищується від шлаків.

ЗУРНА (тур. zurna, від перс. сурна, сурнай, букв. – святкова флейта) – східний народний духовий музичний інструмент типу гобоя.

ЗЮЙД (голл. zuiden) – 1) Південь. 2) Південний вітер.

ЗЮЙД-ВЕСТ (голл. zuid-west) – 1) Південний захід. 2) Південно-західний вітер.

ЗЮЙДВЕСТКА (голл. zuidwester) – 1) Капелюх з непромокальної тканини з широкими полями, який надягають моряки під час негоди. 2) Широкий непромокальний плащ з капюшоном.

ЗЮЙД-ОСТ (голл. zuid-oost) – 1) Південний схід. 2) Південно-східний вітер.