- головна (сайт)- - головна (словник)- - дружній сайт -

 

 

 

ВААЛ – див. Баал.

ВА-БАНК (франц. va banque, букв. – йде банк) – 1) В картярській грі – ставка, що дорівнює вже зібраній у банку. 2) Переносно – великий риск.

ВАГАНТИ [від лат. vagans (vagantis) – блукаючий] – в 12 – 14 ст. у деяких країнах Західної Європи мандрівні актори – автори і виконавці здебільшого антиклерикальних пісень і вистав.

ВАГІНІТ (від лат. vagina – оболонка, піхва) – І) Запалення стінок піхви у жінок; спричиняється мікробами, хімічними або механічними подразниками. 2) Запалення піхви у тварин.

ВАД (англ. wad, букв. – шматок, грудка) – мінеральна суміш, що складається переважно з гідроокисів марганцю; чорного, чорно-коричневого кольору. Марганцева руда.

ВАДЕМЕКУМ (від лат. vade mecum – іди зі мною) – кишенькова довідкова книжка, путівник.

ВАДІ (араб.) – сухі долини в пустелях Аравійського півострова і Північної Африки. Інші назви – уаді, уєд.

ВАЄР (від англ. wire – дріт) – сталевий трос для буксирування трала.

ВАЗЕЛІН (франц. vaseline, від нім. Wasser – вода і грец. ελαιον – маслинова олія) – суміш мінерального масла і твердих парафінових вуглеводнів. Застосовують у медицині, техніці.

ВАЗОДИЛЯТАТОРИ (від лат. vas – судина і dilato – розширюю) – судинорозширювальні нервові волокна.

ВАЗОКОНСТРИКТОРИ (від лат. vas – судина і constringo – стягую) – судинозвужувальні нервові волокна.

ВАЗОМОТОРИ (від лат. vas – судина і motor – той, що приводить у рух) – судинорухові нервові волокна, які передають нервові імпульси від центральної нервової системи до гладенької мускулатури кровоносних судин.

ВАЗОПРЕСИН (від лат. vas – судина і presso – тисну) – гормон задньої частки гіпофіза, який спричинює звуження судин, підвищення кров’яного тиску, зменшення сечовиділення. Одержаний синтетично.

ВАЙШІ, ВАЙШІЇ (санскр.) – члени однієї з чотирьох каст у Стародавній Індії, до якої входили купці, землероби, скотарі, деякі ремісники.

ВАЙШНАВІЗМ – див. Вішнуїзм.

ВАЙЯ (від грец. βαΐον – пальмова гілка) – дуже почленований (перисторозсічений) листок папороті. Іноді В. називають листки пальм.

ВАКАНСІЯ (франц. vacance, від лат. vacans – вільний) – 1) Не зайнята посада в штаті установи. 2) Вільне місце для вступника у навчальному закладі. 3) Дефект кристала, що полягає у відсутності атома або іона у вузлі кристалічної ґратки.

ВАКАТ (від лат. vacat – є вільним, пустує) – сторінка книги, на якій немає тексту або кліше.

ВАКАЦІЇ (від лат. vacatio – звільнення) – заст. Вільний від занять у школах час, відпустка, канікули.

ВАКУОЛІ (від лат. vacuus – порожній) – невеликі порожнини в тваринних і рослинних клітинах, виповнені рідиною.

ВАКУУМ (від лат. vacuum – пустота) – 1) Розріджений стан газу. 2) Простір, у якому немає зовсім речовини і який являє собою фізичне поле в незбудженому стані.

ВАКУУМ-АПАРАТ – 1) Апарат, у якому випаровують розчини, сушать і фільтрують під тиском, нижчим від атмосферного. 2) Апарат, яким автоматично подають рідке пальне в карбюратор.

ВАКУУМ-КАМЕРА – камера, в яку вміщують якийсь матеріал, щоб видалити з нього повітря, газ, воду тощо.

ВАКУУММЕТР, ВАКУУМ-МАНОМЕТР [від вакуум і (мано) метр] – прилад для вимірювання тиску розріджених газів.

ВАКУУМ-ФІЛЬТР (від вакуум і фільтр) – апарат, де, використовуючи різницю тисків газу, розділяють суспензії.

ВАКУФ, ВАКФ (араб., букв. – відрахування) – в мусульманських країнах майно, надане державою або окремою особою найчастіше мечеті, школі, благодійній установі у вигляді дару або на підставі заповіту.

ВАКХ (грец. Βάκχος) – в античній міфології бог вина, виноробства й веселощів.

ВАКХАНАЛІЯ (лат. Bacchanalia, множ.) – в античному світі свято на честь Вакха, яке супроводилось оргіями. Переносно – розгульне бенкетування, безтямне пияцтво.

ВАКХАНКА – 1) В античному світі жриця Вакха, учасниця вакханалій; в античній міфології супутниця Вакха. 2) Переносно – жінка, нестримна у проявах своєї пристрасті.

ВАКЦИНА (лат. vaccinus – коров’ячий, від vacca – корова) – препарат, виготовлений із ослаблених чи вбитих мікроорганізмів і вірусів або з продуктів їхньої життєдіяльності. Застосовують для запобігання інфекційним хворобам (створення імунітету) та лікування їх.

ВАКЦИНАЦІЯ – застосування вакцин або анатоксинів з метою імунізації – запобігання інфекційним захворюванням.

ВАКЦИНОТЕРАПІЯ (від вакцина і терапія) – метод лікування деяких інфекційних хвороб введенням вакцин.

ВАЛАНСЬЄН – тонке мереживо. Від назви французького м. Валансьєна, де почато його виготовлення.

ВАЛГАЛЛА, ВАЛЬГАЛЛА (старосканд. Valholl – палац загиблих) – у давньоскандінавській міфології палац бога Одіна, рай для загиблих лицарів, де вони проводять час у безперервних розвагах.

ВАЛЕНТНІСТЬ (від лат. valentia – сила) – 1) Число, яке показує, з скількома одновалентними атомами може сполучатися атом даного елемента або сполуки; скільки таких атомів він може замістити. 2) Здатність атомів віддавати або приєднувати певне число електронів. 3) мовозн. Здатність слів сполучатися з певними іншими словами.

ВАЛЕР (від франц. valeur – цінність) – відтінок тону в межах одного кольору. В живописі один із засобів передачі багатства колориту.

ВАЛЕРІАНА – рід трав’янистих рослин. Поширені по всіх материках, крім Австралії й Антарктиди. Культивують як лікарські рослини.

ВАЛІ (тур., з араб. валі – захисник) – 1) Правитель вілайєту в Туреччині. 2) Назва генерал-губернатора в Ірані.

ВАЛІДОЛ (від лат. validus – міцний, здоровий і ...ол) – лікарський препарат, заспокійливий, судинорозширювальний і протиблювотний засіб.

ВАЛІЗА (франц. valise) – 1) Чемодан, ручна скринька. 2) Опечатаний поштовий мішок дипломатичного кур’єра.

ВАЛІН (англ. valine) – одна з життєво необхідних амінокислот, входить до складу білків. Відсутність В. у їжі призводить до гальмування росту, дегенеративних змін у нервовій системі.

ВАЛІСНЕРІЯ – рід тепловодних трав’янистих рослин родини жабурникових. В. спіральна є поживою для риб і водоплаваючих птахів. Розводять в акваріумах. Від прізвища італійського ботаніка А. Валліснері.

ВАЛОКОРДИН [від вале (ріана) і лат. cor (cordis) – серце] – лікарський препарат, заспокійливий та протиспазматичний засіб.

ВАЛОНЕЯ (від грец. βάλανος – жолудь) – чашечка (плюска) жолудів деяких видів дуба, що містить багато дубильних речовин (танідів).

ВАЛОНІЯ – 1) Вид наземних черевоногих молюсків. Поширені в Європі, Азії та Північній Америці. 2) Рід зелених водоростей класу сифонових. Поширені в тропічних морях.

ВАЛОРИЗАЦІЯ (франц. valorisation) – у капіталістичних країнах штучне підвищення ціни будь-якого товару (головним чином через скорочення виробництва його) або курсу паперових грошей.

ВАЛТОРНА (нім. Waldhorn, букв. – лісовий ріг) – мідний духовий мундштучний інструмент.

ВАЛЮТА (італ. valuta, від лат. valeo – коштую) – 1) Грошова одиниця країни. 2) Тип грошової системи, що діє в країні (золота, срібна, паперова). 3) Іноземні гроші, а також векселі, чеки тощо, використовувані в міжнародних розрахунках (іноземна валюта).

ВАЛЮТНИЙ – той, що стосується валюти: в. демпінг, в. курс, в. ринок, в. метал, в. договір.

ВАЛЮТУВАННЯ (від валюта) – зазначення строку, з якого починається нарахування процентів на суми, що дебетуються або кредитуються.

ВАЛЬВАЦІЯ (від франц. evaluation – підрахунок, оцінка) – визначення цінності іноземної монети в грошовій одиниці даної держави не за її номіналом, а за вагою вміщеного в ній валютного металу (срібла, золота).

ВАЛЬГАЛЛА – див. Валгалла.

ВАЛЬДЕНСИ – прихильники єресі, що виникла в 1175 р. в Ліоні (засновник – купець П. Вальдо, звідки й назва). В. проповідували відмову від приватної власності, повернення до раннього християнства.

ВАЛЬДШНЕП (нім. Waldschnepfe, букв. – лісовий кулик) – птах родини сивкових. Поширений в Європі та Азії. Об’єкт спортивного мисливства. Інша назва – слуква.

ВАЛЬКІРІЇ (нім. Walkure, від старосканд. valkyrja – та, що вибирає вбитих) – у давньоскандінавській міфології войовничі діви-богині, що допомагали героям у битвах, а після битв супроводили найхоробріших із загиблих воїнів до Валгалли.

ВАЛЬКРИЛОН – різновид синтетичного волокна з поліакрилонітрилу в НДР.

ВАЛЬМА (нім. Walm) – трикутний схил (з коротшою основою) вальмового даху.

ВАЛЬПУРГІЄВА ніч – 1) У давніх германців поганське свято початку весни, під час якого, за легендами, нібито відбувався «відьомський шабаш». Від імені католицької святої Вальпургії, день пам’яті якої збігався з святом. 2) Переносно – розгульна вечірка.

ВАЛЬС (франц. valse, з нім. Walzer, від walzen – прокочувати, повертати ноги) – парний танець, плавне кружляння, яке поєднується з поступальним рухом.

ВАЛЬЦІ (від нім. Walze – валок, коток) – робочі частини (валки, циліндри, конуси) дробильних, штампувальних та інших машин або й самі машини.

ВАМПІР (франц. vampire, нім. Vampir) – 1) Міфологічний образ у фольклорі європейських народів – мрець, який нібито виходить з могили, щоб ссати кров людей. Інша назва – упир. 2) Рід кажанів родини листоносих. 3) Переносно – кровопивця.

ВАМПУМ (алгонкінське wampum, від wampumpeag – нитки, на які нанизано черепашки) – намисто з черепашок, яке в індіанських племен Північної Америки правило за гроші (мінову одиницю), заставу, а також мало значення записів.

ВАНАДАТИ – група мінералів – солей ванадієвої кислоти (ванадиніт, карнотит та ін.). Є рудами ванадію, рідше – урану.

ВАНАДАТОМЕТРІЯ (від ванадати і ...метрія) – метод кількісного аналізу, при якому основним реагентом є титрований (див. Титр) розчин ванадату (ванадієвокислого) амонію або іншої сполуки ванадію.

ВАНАДИНІТ – мінерал класу фосфатів, жовтого, червоного, бурого кольору. Рідкісний. Значні скупчення використовують як руду ванадію.

ВАНАДІЙ – хімічний елемент, символ V, ат. н. 23; метал сіро-сталевого кольору. Застосовують у металургії, виробництві електронних приладів тощо. Сполуки В. отруйні. Використовують їх у медицині, фотографії, лакофарбовій промисловості тощо. Від імені давньоскандінавської богині краси Ванадіс.

ВАНДАЛИ (лат. Vandali) – давньогерманські племена, відомі жорстокими війнами з Римом; у 455 р. В. оволоділи Римом і знищили в ньому безліч творів мистецтва. Переносно – неуки, варвари, руйнівники культурних цінностей.

ВАНДАЛІЗМ – безглузде знищення культурних і матеріальних цінностей. Див. Вандали.

ВАНДЕМ’ЄР (франц. vendemiaire, від лат. vindemia – збір винограду) – перший місяць року (з 22 – 23 вересня до 21 – 22 жовтня) за французьким республіканським календарем, що був прийнятий Конвентом у жовтні 1793 р. і діяв до 1 січня 1806 р.

ВАНДЕЯ (франц. Vendee) – департамент на заході Франції, який під час буржуазної революції кінця 18 – початку 19 ст. був центром реакційних заколотів роялістів і католицького духівництва. Пізніше термін «Вандея» почали вживати для позначення вогнищ контрреволюції.

ВАНДРУТ (нім. Wandrute) – деталь кріплення в шахті у вигляді довгого бруса, розміщеного вздовж виробки для надання стійкості всій системі кріплення.

ВАНІЛІН – пахуча речовина, яка міститься в стручках ванілі. Штучний В. – безбарвні голчасті кристали із запахом ванілі. Застосовують у харчовій промисловості.

ВАНІЛЬ (франц. vanille, з ісп. vainilla) – рід тропічних рослин родини зозулинцевих. Культивують. Плоди деяких видів містять ванілін та інші ароматичні речовини. Використовують у кондитерському та парфюмерному виробництві.

ВАНТИ (голл. want) – відтяжки, що дотримують з боків вертикально розташовані предмети (напр., щогли).

ВАНТОЗ (франц. ventose, від лат. ventosus – вітряний) – шостий місяць року (з 19 – 20 лютого по 20 – 21 березня) за французьким республіканським календарем, що був прийнятий Конвентом у жовтні 1793 р. і діяв до 1 січня 1806 р.

ВАНТУЗ (франц. ventouse, від лат. ventosus – вітряний, вітровий) – пристрій для автоматичного випускання повітря з водопровідних труб.

ВАПОРИ (від лат. vapor – пара, випаровування) – нафтові масла для змащення машин, в яких використовують перегріту пару.

ВАПОРИЗАЦІЯ (від лат. vapor – пара) – 1) Випаровування, перетворення рідини на пару. 2) Метод припинення кровотечі припіканням поверхні тканин гарячою парою.

ВАПОРИМЕТР (від лат. vapor – пара і ...метр) – прилад для визначання пружності пари різних рідин при певних температурах.

ВАРА (ісп. vara, букв. – жердина) – міра довжини в багатьох країнах Латинської Америки. Величина її від 80 до 110 см.

ВАРАН (франц. varran, з араб.) – рід великих хижих ящірок. Поширені переважно у тропіках і субтропіках Східної півкулі.

ВАРАНТ (від англ. warrant – повноваження, довіреність) – посвідчення, яке видають склади на прийняті для зберігання товари. В. може бути зданий під заставу або переданий іншій особі.

ВАРВАРИ (лат. barbari, від грец. βάρβαροι – іноземці) – 1) У давніх греків і римлян назва чужоземців. 2) Переносно – жорстокі, грубі люди, руйнівники культурних цінностей.

ВАРВАРИЗМ (грец. βαρβαριομός) – іншомовне слово або зворот, що суперечить нормам даної мови.

ВАРВАРСТВО (від варвари) – 1) Другий з трьох ступенів розвитку людського суспільства за періодизацією, встановленою в європейській науці 18 – 19 ст. 2) Переносно – брутальність, жорстокість.

ВАРГАН (від лат. organum, грец. όργανον – знаряддя; музичний інструмент) – самозвучний язичковий музичний інструмент.

ВАРЕК (франц. varec, varech) – викинуті на берег морські водорості. Використовують подекуди як добриво та в їжу худобі, а також для одержання йоду, соди тощо.

ВАР’ЄТЕ (франц. variete, від лат. varietas – різноманітність) – вид театру, у виставах якого поєднані елементи театрального, музичного, естрадного й циркового мистецтва.

ВАРИКАП [англ. varicap, від vari (able) – змінний і cap (acity) – ємність] – конденсатор у вигляді напівпровідникового діода, ємність якого нелінійно залежить від прикладеної електричної напруги.

ВАРИКОЗНИЙ (від лат. varix – розширення вени) – вузлуватий, з багатьма розширеннями або потовщеннями; в-не розширення вен – патологічні зміни у венах, що виявляються в їхньому розширенні, подовженні, утворенні звивин, клубків тощо.

ВАРИКОНД [англ. varicond, від variable) – змінний і cond (enser) – конденсатор] – конденсатор з різко вираженою нелінійною залежністю ємності від прикладеної електричної напруги.

ВАРИКОЦЕЛЕ (від лат. varix – венозний вузол і грец. κήλη – пухлина) – розширення й подовження вен сім’яного канатика.

ВАРИСТОР [англ. varistor, від vari (able) – змінний і (resi) stor – опір] – напівпровідниковий резистор, електричний опір або провідність якого нелінійно змінюються залежно від напруги.

ВАРІАНТ [від лат. varians (variantis) – змінний] – 1) Видозміна, різновид будь-чого. 2) Одна з кількох редакцій твору (музичного, літературного) або документа; видозміна частини твору (документа). 3) У шахах і шашках – одна з можливих за даних обставин комбінацій.

ВАРІАНТА [від лат. varians (variantis) – змінний] – 1) Організм тварини або рослини, який відхиляється за певною ознакою від основного типу. 2) У статистиці – кожний член ряду чисел.

ВАРІАНТНІСТЬ (від варіант) – число змінних, які можна змінювати в певних межах.

ВАРІАТОР (від лат. vario – змінюю) – окремий агрегат або вузол машини для плавної зміни передатного числа.

ВАРІАЦІЙНИЙ – той, що є варіацією чогось, змінний; в-а статистика – частина математичної статистики, яка вивчає розподіл кількісних ознак у статистичних сукупностях; в-е числення – розділ математики, який вивчає методи знаходження найбільших і найменших значень виразів, що залежать від вибору однієї або кількох функцій (функціоналів).

ВАРІАЦІЯ (від лат. variatio – зміна) – 1) Видозміна музичної теми, мелодії або її супроводу. 2) В 6алеті – невеликий сольний класичний танець, звичайно технічно складний. 3) біол. Таксономічна категорія (див. Варієтет). 4) Основне поняття варіаційного числення. Див. також Варіанта.

ВАРІЄТЕТ (нім. Varietat, від лат. varietas – відміна) – у біологічній систематиці сукупність особин одного виду, які відрізняються між собою однією або кількома (здебільшого морфологічними) ознаками.

ВАРІОЕКРАН [від лат. vario – змінюю і екран (2)] – екранне зображення, змінне при кінопроектуванні за розмірами та конфігурацією.

ВАРІОКЛІШОГРАФ (від лат. vario – змінюю, франц. cliche – кліше і ...граф) – гравірувальна машина з електронним кольорокоректором, яку використовують при виготовленні кліше для багатоколірного високого друку; застосовують також для гравірування растрових кольороподілених діапозитивів або негативів для чотириколірного офсетного друку.

ВАРІОКОМБІНЕКС (від лат. vario – змінюю і combino – поєдную) – розмножувальна копіювальна машина вертикальної конструкції. Працює з пневматичним пресом.

ВАРІОЛІТ (від лат. variola – міхурець, віспа і ...літ) – вулканічна гірська порода, що містить численні кульки – варіоли.

ВАРЮЛОЇД (від лат. variola – віспа і ...оїд) – легка форма натуральної віспи.

ВАРІОМЕТР (від лат. vario – змінюю і ...метр) – 1) Пристрій для плавної зміни індуктивності контурів (радіотехнічний В.). 2) Покажчик швидкості піднімання і зниження літака (авіаційний В.). 3) Прилад для вимірювання зміни земного магнетизму (магнітний В.). 4) Прилад для вимірювання зміни поля тяжіння поблизу поверхні Землі (гравітаційний варіометр).

ВАРІОСКОПІЯ (від лат. vario – змінюю і ...скопія) – метод знімання й демонстрування варіофільмів; дає змогу змінювати відповідно до змістового навантаження розміри й конфігурацію кадру на екрані.

ВАРІОФІЛЬМ (від лат. vario – змінюю і фільм) – фільм, у якому відповідно до змісту зображення змінюються розміри й конфігурація кадру на екрані.

ВАРІЮВАТИ (від лат. vario – змінюю) – змінювати що-небудь у певних межах.

ВАРНА (санскр., букв. – якість, колір, категорія) – у Стародавній Індії кожна з чотирьох станових груп: брахмани, кшатрії, вайші, шудри.

ВАРФОЛОМІЇВСЬКА ніч – 1) Масове вбивство гугенотів католиками в Парижі вночі проти 24.VIII 1572 р. (день святого Варфоломія). 2) Переносно – організовані масові вбивства людей.

ВАСАЛ (франц. vassal, від лат. vassus – слуга) – 1) За середньовіччя в Західній Європі феодал, який одержував земельне володіння від могутнішого феодала-сеньйора ¹ і був залежним від нього. Інша назва – феодатарій. 2) Переносно – підлегла, залежна держава або особа.

ВАСАЛІТЕТ (франц. vassalite, від лат. vassus – слуга) – за середньовіччя система особистої залежності одних феодалів (васалів) від інших, могутніших феодалів (сеньйорів ¹).

ВАСИЛІАНИ, БАЗИЛІАНИ (лат. basiliani) – 1) Ченці католицького ордену, заснованого у Візантії за статутом, що його нібито склав богослов Василій Великий (4 ст.). 2) Ченці василіанських уніатських монастирів, заснованих у Литві, Західній Білорусії й на Західній Україні після Брестської унії 1596.

ВАСИЛІКИ – див. Базиліки.

ВАСИЛІСК (від грец. βασιλίσκος – дракон, царьок) – 1) Казкова потвора з головою півня, тулубом жаби, хвостом змії та короною на голові, що вбивала своїм поглядом. 2) Рід ящірок з родини ігунових.

ВАСКУЛІТ (від лат. vasculum – судина) – запалення стінок дрібних кровоносних судин.

ВАТ – одиниця потужності. 1 вт – потужність, при якій за 1 сек виконується робота в 1 джоуль. Від прізвища англійського фізика Дж. Уатта.

ВАТ-ГОДИНА – одиниця енергії або роботи, що дорівнює роботі, виконаній за 1 год при потужності в 1 ват (3600 ват-секунд).

ВАТЕР (англ. water-machine) – прядильна машина неперервної дії, в якій процеси витягування, скручування й намотування ниток на шпулі відбуваються послідовно.

ВАТЕРВЕЙС (англ. water-way, від water – вода і way – шлях) – широка товста дошка дерев’яного настилу вздовж борту судна.

ВАТЕРЖАКЕТ (англ. water-jacket, від water – вода і jacket – сорочка, кожух) – шахтна піч, стійки якої складені з охолоджуваних водою порожнистих металевих коробок. Застосовують для виплавлення міді, свинцю й нікелю з руд.

ВАТЕРЛІНІЯ (голл. water-lijn, від water – вода і lijn – лінія) – 1) Лінія вздовж корпусу корабля, утворювана поверхнею води. 2) Лінія вздовж корпусу, яка вказує на максимальну дозволену осадку навантаженого корабля (вантажна В.).

ВАТЕРПАС (голл. waterpas) – прилад для перевірки горизонтального положення й вимірювання невеликих кутів.

ВАТЕРПОЛО (англ. water-polo) – спортивна гра з м’ячем на воді. Інша назва – водне поло.

ВАТЕРПРУФ (англ. waterproof – водонепроникний) – 1) Тканина, що не пропускає воду, а також вироби з неї (одяг, палатки тощо). 2) Переносно – жіноче літнє пальто.

ВАТИ (нім. Watten, з голл. wadden – прибережні мілини) – смуги низовинних узбереж морів, що затоплюються під час припливів й осушуються під час відпливів.

ВАТМАН – папір найвищого гатунку для креслення або малювання. Від прізвища власника англійської паперової фабрики Ватмана.

ВАТМЕТР (від ват і ...метр) – прилад для вимірювання потужності електричного струму.

ВАТ-СЕКУНДА – одиниця енергії або роботи, що дорівнює роботі, виконаній за 1 сек при потужності в 1 ват.

ВАХМІСТР (нім. Wachtmeister) – звання (чин) і посада молодшого командного складу в кавалерії і кінній артилерії деяких армій, зокрема царської армії.

ВАХТА ¹ (від нім. Wacht – караул, варта) – 1) Чергування. 2) Частини, на які розділено команду для неперервної роботи на кораблі.

ВАХТА ² (фін. vehka) – рід багаторічних трав’янистих рослин родини тирличевих. Медоносні й лікарські рослини. Інша назва – бобівник.

ВАХХАБІТИ – послідовники релігійно-політичної течії в ісламі, заснованої в кінці 18 ст. Мухаммедом ібн-Абд-аль Ваххабом, яка закликала до об’єднання аравійських племен у боротьбі проти турецького панування. Нині ваххабізм – офіційна ідеологія в Саудівській Аравії.

ВАШГЕРД (нім. Waschherd, від waschen – промивати і Herd – плита) – пристрій (похилий стіл), де промивають цінні руди, особливо золотоносні піски.

ВЕБЕР – одиниця магнітного потоку в Міжнародній системі одиниць. 1 В. – магнітний потік, рівномірне зменшення якого до нуля за 1 сек спричинює виникнення в контурі провідника, що охоплює цей потік, електрорушійної сили в 1 вольт. Від прізвища німецького фізика В.-Е. Вебера.

ВЕБЕРМЕТР (від вебер і ...метр) – прилад для вимірювання магнітного потоку.

ВЕГЕТАРІАНСТВО (нім. Vegetarianer – вегетаріанець, від лат. vegetarius – рослинний) – система харчування людини, яка виключає продукти тваринного походження.

ВЕГЕТАТИВНИЙ (лат. vegetativus – рослинний, від vegeto – оживлюю) – пов’язаний з ростом і живленням рослин та тварин; в-а нервова система – частина нервової системи хребетних тварин та людини, що регулює обмін речовин в організмі, діяльність внутрішніх органів та систем; в-е розмноження – нестатеве розмноження, при якому новий організм утворюється з частини материнського; в-і органи у рослин – частини рослинного організму, за допомогою яких відбуваються процеси живлення й росту, здійснюється прикріплення до субстрату.

ВЕГЕТАЦІЙНИЙ – той, що стосується вегетації; в. період – час життєдіяльності рослини, період її росту й розвитку; в. метод – метод дослідження життя рослин вирощуванням їх у посудинах з певним живильним субстратом (розчином, грунтом тощо), розташованих у т. зв. вегетаційних будиночках із скляним дахом і стінками.

ВЕГЕТАЦІЯ (від лат. vegetatio – оживлення, виростання) – ріст і розвиток рослин.

ВЕДАЇЗМ – див. Ведизм.

ВЕДАНТА (санскр. – кінець, завершення Вед) – 1) Релігійно-філософське вчення в Індії. 2) Давньоіндійські трактати філософсько-містичного змісту, що містилися наприкінці Вед (звідси й назва).

ВЕДЖВУД – різновид англійського фарфору з білими рельєфними фігурами на кольоровому тлі. Від прізвища англійського кераміста Дж. Веджвуда.

ВЕДИ (санскр. веда, букв. – знання) – найдавніші пам’ятки індійської літератури, створені наприкінці 2-го – у 1-й половині 1-го тисячоліття до н. е.

ВЕДИЗМ, ВЕДАЇЗМ (санскр.) – в Індії найдавніша релігія, для якої характерні обожнювання сил природи, згодом – суспільних сил, культ предків.

ВЕЗИКУЛИ (від лат. vesicula – пухирець) – 1) Пухирці на шкірі, слизових оболонках, заповнені рідиною; бувають при деяких інфекційних та шкіряних захворюваннях (напр., при ящурі, віспі, екземі). 2) Міхурці (сім’яні, легеневі).

ВЕЗИКУЛІТ (від лат. vesicula – пухирець) – запалення сім’яних міхурців, спричинюється гонококом, туберкульозною паличкою, іноді неспецифічними мікроорганізмами.

ВЕЗИР – див. Візир².

ВЕЗУВІАН – мінерал класу силікатів, зеленувато-жовтого, бурого, зеленого кольорів із скляним блиском. Виробний камінь. Від назви вулкану Везувію в Італії.

ВЕКСЕЛЬ (нім. Wechsel, букв. – зміна, розмін) – письмове боргове зобов’язання встановленої форми, що дав власникові (векселедержателю) незаперечне право вимагати від боржника (векселедавця) сплати зазначеної у В. суми грошей у вказаний строк.

ВЕКТОР (від лат. vector – той, що несе) – 1) Величина, що характеризується розміром і напрямом. 2) Напрямлений прямолінійний відрізок.

ВЕКТОРКАРДІОГРАФІЯ (від вектор і кардіографія) – метод реєстрації та вивчення електричних процесів, які виникають у серці.

ВЕКТОРМЕТР (від вектор і ...мeтp) – електричний прилад для вимірювання середнього значення величини і фази змінного струму або електричної напруги.

ВЕКТОРНИЙ – той, що характеризується як вектор або пов’язаний з ним; в. добуток двох векторів – вектор, довжина якого дорівнює добуткові довжин цих векторів і синуса кута між ними, направлений перпендикулярно до площини, в якій лежать перемножувані вектори так, що з його кінця поворот від першого вектора до другого здійснюється проти годинникової стрілки., Див. також Скалярний добуток двох векторів; в-е числення – розділ математики, що визчає дії з векторами.

ВЕЛЕНЬ (франц. velia, від лат. vitulinus – телячий) – найкращий сорт тваринного пергаменту; веленевий папір – цупкий глянцевий папір, схожий на пергамент.

ВЕЛЗИКОЛ – те саме, що й гептахлор.

ВЕЛІНГТОНІЯ – те саме, що й секвойядендрон. Від прізвища англійського священика Веллінгтона.

ВЕЛО... [від вело (сипед)] – у складних словах означає «велосипедний».

ВЕЛОБОЛ (від вело... і англ. ball – м’яч) – спортивна командна гра в м’яч на велосипедах.

ВЕЛОДРОМ (від вело... і ...дром) – відкрита або закрита споруда для тренувань і змагань з велосипедного спорту. Інша назва – циклодром.

ВЕЛОКРОС (від вело... і крос) – змагання з велоспорту на пересіченій місцевості.

ВЕЛОРИКША (від вело... і рикша) – людина, що перевозить пасажирів або вантажі на велосипеді.

ВЕЛОСИПЕД [франц. velocipede, від лат. velox (velocis) – швидкий і pes (pedis) – нога] – машина, яку рухає людина за допомогою ножних педалей і ланцюгової передачі.

ВЕЛОСИТ (від лат. velocitas – швидкість) – нафтове масло для змащення механізмів, що діють з великим числом обертів і малим навантаженням.

ВЕЛОСПОРТ (від вело... і спорт) – їзда на велосипеді з спортивною метою; включає гонки на шосе, на пересіченій місцевості (велокрос), велодромі, а також велобол та фігурну їзду на велосипеді.

ВЕЛОТРЕК (від вело... і трек) – доріжка для тренувань і змагань з велосипедного спорту, частина велодрому.

ВЕЛУМ (лат. velum, букв. – парус) – орган руху й захоплювання їжі у гідромедуз, сифонофор та личинок (велігерів) багатьох морських молюсків.

ВЕЛЮР (франц. velours – оксамит, від лат. villosus – волохатий) – 1) Назва кращих сортів тканин (драп, оксамит, плюш) з м’якою ворсованою лицьовою поверхнею. 2) М’яка шкіра хромового дублення, схожа на замшу.

ВЕЛЯРИЗАЦІЯ (від лат. velaris – задньопіднебінний) – зміна (ствердіння) приголосного звука, яке утворюється внаслідок додаткового піднесення задньої частини спинки язика до м’якого піднебіння.

ВЕЛЬБОТ (від англ. whale-boat – китобійний бот) – веслова морська шлюпка із загостреними носом і кормою.

ВЕЛЬВЕТ (від англ. velvet – оксамит) – міцна тканина з бавовняним ворсом, схожа на оксамит.

ВЕЛЬВІЧІЯ – голонасінна рослина класу гнетових. Поширена в Південній Африці. Має довге коріння, велике (до 3 м) листя. Від прізвища мандрівника німецького ботаніка Ф. Вельвіча.

ВЕЛЬЗЕВУЛ (семіт, ба’ал зебуб, букв. – господар мух) – у ранньохристиянській релігії володар демонів, диявол.

ВЕЛЬСИ (англ. wales, букв. – смуги, рубці) – бруси обшивки судна, розміщені над ватерлінією; надводний борт.

ВЕЛЬЦЮВАННЯ (від нім, waken – котити, перекочувати) – переробка поліметалевих відходів металургійного виробництва для добування з них металів.

ВЕНА (лат. vena – судина, жила) – кровоносна судина, що приносить кров з різних частив тіла до серця.

ВЕНДЕТА (італ. vendetta – помста) – звичай кривавої помсти за вбитого родича, що існував серед частини населення островів Корсіка й Сардінія.

ВЕНДІТА (італ. vendita, букв. – спродаж, заїжджий двір) – організація і місце зборів карбонаріїв в Італії 19 ст.

ВЕНЕПУНКЦІЯ (від вена і лат. punctio – укол) – прокол вени порожнистою голкою для переливання крові, введення в вену лікарських розчивів тощо.

ВЕНЕРА [від лат. Venus (Veneris)] – 1) В давньоримській міфології богиня кохання та жіночої вроди. 2) Друга за віддаленням від Сонця велика планета сонячної системи.

ВЕНЕРОЛОГІЯ [від лат. Venus (Veneris) – Венера і ...логія] – галузь медицини, що вивчає венеричні хвороби (сифіліс, гонорею, шанкр м’який).

ВЕНЗЕЛЬ (від польс. wezel – вузол) – художньо написані ініціали, що утворюють узор. Інша назва – шифр.

ВЕНТА (ісп. venta, букв. – заїжджий двір) – 1) Організація і місце зборів карбонаріїв у Франції та Іспанії на початку 19 ст. 2) Корчма, постоялий двір в Іспанії.

ВЕНТИЛЯТОР (від лат. ventilo – дму) – прилад для перемішування чи переміщування під певним тиском повітря, газів або сумішей їх з дрібними частинками; застосовують для очищення повітря в приміщеннях та на шахтах, для створення штучної тяги в топках котлів.

ВЕНТИЛЯЦІЯ (від лат. ventilatio – провітрювання) – регулювання повітрообміну в приміщенні.

ВЕНТИЛЬ (нім. Ventil – клапан, від лат. ventilo – дму, продуваю) – 1) Клапан для регулювання й замикання потоку рідини, пари або газу, що тече трубопроводом. 2) Пристрій у камері пневматичної шини, що допомагає накачувати повітря в камеру і перешкоджає його виходу звідти. 3) Елемент випрямного пристрою для забезпечення протікання електричного струму тільки в певному напрямі; використовують з метою випрямляння змінного струму. 4) Механізм для зміни (звичайно збільшення) довжини каналу валторни, труби і т. п., доповнює звукоряд інструмента звуками, яких бракує.

ВЕНТРАЛЬНИЙ (лат. ventralis, від venter – живіт) – черевний, розташований на черевній стороні. Протилежне – дорзальний.

ВЕРАНДА (англ. veranda, з інд. варанда, від перс. барамда – галерея) – одноповерхова, зрідка двоповерхова прибудова до будинку, відкрита з боків або засклена.

ВЕРБАЛІЗМ (від лат. verbalis – словесний) – марнослів’я; намагання приховати за великою кількістю наукових термінів відсутність глибоких знань і серйозної думки.

ВЕРБАЛЬНИЙ (лат. verbalis, від verbum – слово) – словесний, усний; в-а нота – дипломатична нота без підпису, скріплена печаткою; прирівнюється до усної заяви.

ВЕРБЕНА (від лат. verbena – священна гілка) – рід однорічних та багаторічних рослин. Трави та напівкущі. Поширені переважно в тропіках і субтропіках Південної Америки. Багато видів вирощують як декоративні рослини, В. лимонну – як ефіроолійну рослину.

ВЕРБУВАТИ (нім. werben) – 1) Оголошувати набір, набирати добровольців у яку-небудь організацію. 2) Переносно – залучати до якоїсь діяльності (напр., В. прихильників).

ВЕРБУНКОШ (угор. verbunkos, від нім Werbung – вербування) – стиль угорської інструментальної, переважно танцювальної музики кінця 18 – 1-ї половини 19 ст.

ВЕРГЕЛЬД (нім. Wergeld – ціна людини) – в звичаєвому праві раннього феодалізму – грошове відшкодування за вбивство вільної людини.

ВЕРДЖИНЕЛ (англ. virginal) – клавішний музичний інструмент, англійський різновид клавесина.

ВЕРДИКТ (англ., франц. verdict, від лат. vere dictum – вірно сказане) – рішення присяжних засідателів у буржуазному суді з приводу винності чи невивності підсудного.

ВЕРЖЕ (франц. verge) – сорт паперу, на якому є візерунок (водяні знаки) у вигляді прямокутної сітки.

ВЕРИЗМ (італ. verismo, від лат. verus – справжній, правдивий) – реалістичний напрям в італійській літературі й мистецтві 70 – 90-х pp. 19 ст. Веристи намагалися відобразити соціальні й психологічні конфлікти в Італії, що стала на шлях капіталізму, проте вони не бачили суспільних можливостей для подолання соціальної несправедливості.

ВЕРИТАЙПЕР (від англ. vary – змінювати і typer – пристрій для друкування) – набірно-друкарська машина для відтворення тексту у вигляді відбитка виключених на заданий формат рядків.

ВЕРИФІКАЦІЯ (від лат. verus – істинний і ...фікація) – перевірка істинності, встановлення достовірності. Принцип В. – висунутий неопозитивістами принцип (див. Неопозитивізм), за яким висловлювання вважається осмисленим лише тоді, коли його істинність або хибність підтверджують дані відчуттів.

ВЕРКБЛЕЙ (нім. Werkblei, від Werk – виріб і Вlei – свинець) – свинець, що його одержують при виплавці свинцевих руд або рудних агломератів; складається з свинцю і домішок міді, сурми, олова та інших металів.

ВЕРКИ (від нім. Werk – укріплення) – загальна назва різних оборонних споруд у фортецях.

ВЕРЛІБР (від франц. vers libre – вільний вірш) – система віршованих рядків, ритмічна єдність яких грунтується лише на інтонаційній подібності.

ВЕРМАХТ (нім. Wehrmacht, від Wehr – зброя, оборона і Macht – сила) – збройні сили фашистської Німеччини 1935 – 45 pp.

ВЕРМІКУЛІТ (від лат. vermiculus – черв’ячок) – мінерал класу силікатів, переважно бурого, жовтого кольору. Використовують як термо- та звукоізоляційний матеріал, для поліпшення структури грунтів тощо.

ВЕРМІКУЛІТОБЕТОН (від вермікуліт та бетон) – будівельний матеріал, різновид легкого бетону, в якому наповнювачем є спучений вермікуліт.

ВЕРМІЛЬЙОН (франц. vermilion) – кіновар або яскраво червона фарба з кіноварі.

ВЕРНІСАЖ (франц. vernissage, букв. – лакування) – урочисте відкриття художньої виставки.

ВЕРНЬЄР – 1) Прилад для відліку довжин чи кутів. 2) Пристрій для підстроювання радіоапаратури. Від прізвища французького винахідника П. Верньє.

ВЕРОНАЛ – те саме, що й барбітал. Від назви італійського м. Верони.

ВЕРП (голл. werp-anker) – судновий якір, меншого розміру за основний. В. завозять на шлюпках, якщо треба зняти судно з мілини або перемістити корму в якийсь бік.

ВЕРСАЛЬЦІ – 1) Назва, яку дали учасники Паризької комуни 1871 р. силам контрреволюції, що зосередилися у Версалі (передмістя Парижа). В. за допомогою прусських військ у травні 1871 р. вчинили криваву розправу над комунарами. 2) Переносно – озвірілі, оскаженілі контрреволюціонери.

ВЕРСИФІКАТОР (від лат. versificator – віршотворець) – особа, яка легко і вправно складає вірші, але позбавлена справжнього поетичного дару.

ВЕРСИФІКАЦІЯ (лат. versificatio, від versifico – складаю вірші) – віршування, а також наука про нього.

ВЕРСІЯ (франц. version, від лат. verso – тлумачу, зважую) – 1) Один з кількох, відмінних один від одного викладів або пояснень якого-небудь факту, події. 2) В слідчій і судовій діяльності – припущення з приводу вчиненого злочину, що підлягає перевірці процесуальним порядком. 3) У кавказьких, семітських та деяких інших мовах – граматична категорія дієслова, що визначає відношення дії до її суб’єкта або опосередкованого об’єкта.

ВЕРТЕКС (лат. vertex – центр обертання неба, від verto – обертаю) – точка небесної сфери, до якої переважно спрямовані пекулярні рухи зір (власні переміщення, незалежні від руху Сонячної системи).

ВЕРТИКАЛ (від лат. verticalis – прямовисний) – велике коло небесної сфери, яке проходить через зеніт і будь-яку точку небесної сфери.

ВЕРТИКАЛІЗАЦІЯ (від лат. verticalis – прямовисний) – доведення предмета (ракети-носія, встановленого на пусковій системі, заводської труби тощо) до строго вертикального положення.

ВЕРТИКАЛЬ (від лат. verticalis – прямовисний) – лінія, по якій розміщується нитка від діяння ваги.

ВЕРТИКАЛЬНИЙ (лат. verticalis) – напрямлений по вертикалі; в. круг – астрономічний інструмент для вимірювання висот світил; в-і кути – два кути, в яких вершина спільна, а сторони одного є продовженням сторін другого.

ВЕРФ (голл. werf) – 1) Підприємство для будування і ремонту суден. 2) Приміщення для будування і стоянки дирижаблів.

ВЕСТ (нім. West) – 1) Міжнародне позначення заходу. 2) Західний вітер.

ВЕСТА (лат. Vesta) – 1) В давньоримській міфології богиня домашнього вогнища. 2) Найяскравіша і єдина видима неозброєним оком мала планета (астероїд).

ВЕСТЕРН (англ. western, від west – захід) – фільми, п’єси, повісті, дія яких розгортається в 2-й половині 19 ст. в західних штатах США і героями яких є ковбої.

ВЕСТИБУЛОМЕТРІЯ (від лат. vestibulum – вхід, переддвер’я і ...метрія) – сукупність методичних прийомів дослідження вестибулярного аналізатора. Суттю В. є оцінка реакцій, що виникають у відповідь на подразнення рецепторів вестибулярного аналізатора.

ВЕСТИБУЛЯРНИЙ АПАРАТ (від лат. vestibulum – вхід) – орган чуттів, що сприймає зміни положення голови й тулуба, напрям руху тіла й призначений для координації рухів та збереження рівноваги тіла. У людини і хребетних тварин є частиною внутрішнього вуха.

ВЕСТИБЮЛЬ (франц. vestibule, від лат. vestibulum – вхід) – переднє приміщення у громадських, рідше житлових будинках.

ВЕТЕРАН (від лат. veteranus – старий, досвідчений) – 1) В Стародавньому Римі солдат, звільнений за віком з армії. 2) Старий воїн, учасник минулої війни. 3) Переносно – людина, яка багато років прослужила в армії або довго працювала на якійсь ниві діяльності (В. виробництва, В. науки).

ВЕТЕРИНАРІЯ (від лат. veterinarius – той, що лікує худобу) – комплекс наук, що вивчають хвороби тварин, методи запобігання хворобам і лікування їх, питання підвищення продуктивності тварин, методи захисту людей від зоонозів.

ВЕТО (від лат. veto – забороняю) – 1) Право верховної влади заборонити або припинити введення в дію законопроекту, прийнятого законодавчою установою; в буржуазних країнах В. належить монархові або президентові, а також верхній палаті парламенту щодо законопроектів, прийнятих нижньою палатою. 2) В міжнародному праві В. іноді називають право постійного члена Ради Безпеки ООН заборонити прийняття рішення, з яким він не згоден.

«В’ЄТНАМІЗАЦІЯ» – політика, яку з 1970 р. провадили американські імперіалісти у В’єтнамі, прагнучи примусити в’єтнамців Південного В’єтнаму при військовій підтримці США воювати проти патріотичних сил Південного В’єтнаму і ДРВ (політика «війни азіатів проти азіатів»).

ВИМПЕЛ (голл. wimpel) – 1) Вузький довгий прапор, який піднімають на військових суднах. 2) Трикутний прапорець як знак вшанування. 3) Футляр з довгою яскравою стрічкою для скидання з літаків пошти, донесень тощо.

ВІАДУК (франц. viaduc, від лат. via – шлях, дорога і duco – веду) – мостова споруда, якою дорогу переводять через глибокий яр, балку, ущелину.

ВІАНДОТ – м’ясна й несуча порода курей, виведена в США. Від назви північно-американського племені індіанців.

ВІБРАТО (італ. vibrato, від vibrare – коливатися) – спосіб виконання у грі на струнних (особливо смичкових) інструментах і в співі. В. досягають коливанням пальця лівої руки на струні або зв’язок голосового апарата.

ВІБРАТОР (від лат. vibro – тремчу, коливаюсь) – 1) Будь-яка система (маятник, коливальний контур), що збуджує коливання. 2) Пристрій, що стрясає тіла, які дотикаються до нього, рухома частина вібраційних вимірювальних приладів. 3) Відрізок провідника, яким тече змінний струм високої частоти і який випромінює електромагнітні хвилі.

ВІБРАЦІЯ (від лат. vibratio – коливання, дрижання) – механічні коливання пружних тіл.

ВІБРИСИ (лат. vibrissae, від vibro – коливаюсь, звиваюсь) – чутливі волоски, що є в більшості ссавців і служать додатковими органами дотику.

ВІБРІОЗ – інфекційне захворювання сільськогосподарських тварин, спричинюване бактеріями, що належать до вібріонів. Інша назва – вібріонний аборт.

ВІБРІОНИ (франц. vibrions, від лат. vibro – звиваюсь) – рід неспороносних бактерій, що мають форму короткої спірально зігнутої палички з джгутиками. Холерний В. спричинює в людини холеру.

ВІБРО... [від лат. vibro – коливаю (сь)] – у складних словах вказує на зв’язок з поняттям вібрація.

ВІБРОГРАФ (від вібро... і ...граф) – самописний прилад для записування вібрації (коливань).

ВІБРОІЗОЛЯЦІЯ (від вібро... та ізоляція) – захист споруд, машин та інших об’єктів від шкідливих механічних коливань. Для В. застосовують амортизатори, прокладки тощо.

ВІБРОМЕТР (від вібро... і ...метр) – прилад для вимірювання механічних коливань тіл.

ВІБРОСКОП (від вібро... і ...скоп) – прилад для спостереження механічних коливань тіла.

ВІБРОСТЕНД (від вібро... і стенд) – установка для випробування машин, апаратів, приладів на вібрацію.

ВІБРОФОН (від вібро... і ...фон) – ударний інструмент вібруючого звучання.

ВІБРОШТАМПУВАННЯ (від вібро... і штампування) – формування залізобетонних конструкцій і виробів з бетону вібрацією і тиском штампів.

ВІВАРІЙ (лат. vivarium, від vivus – живий) – приміщення для утримання тварин з навчальною або експериментальною метою.

ВІВАТ (лат. vivat, букв. – хай живе) – 1) Заздравний або схвальний вигук у деяких народів. 2) Форма урочистого співу, поширена в 18 ст. і виконувана здебільшого хором.

ВІВАЧЕ (італ. vivace, букв. – повний життя) – муз. швидкий темп, середній між алегро й престо.

ВІВЕРА (від лат. viverra – тхір) – . рід хижих ссавців. Поширені в Африці й Азії. Мають залози, що виробляють секрет, з мускусним запахом (цибетин), заради якого є об’єктом полювання. Інша назва – цивета.

ВІВІПАРІЯ (лат. viviparus – живорідний, від vivus – живий і pario – народжую) – живородіння.

ВІВІСЕКЦІЯ (від лат. vivus – живий і sectio – розтин) – розтин тіла під час дослідів на живих тваринах.

ВІВТАР (лат. altar, букв. – підвищення) – 1) У давніх народів місце для жертвоприношень, жертовник. 2) Східна підвищена частина християнського храму, призначена для відправлення служби.

ВІГВАМ (алгонкінське) – житло індіанців Північної Америки.

ВІГИ (англ. Whigs) – 1) Політична партія в Англії 17 – 19 ст. Відображала інтереси великої торговельної і фінансової буржуазії і дворянства. 2) Буржуазна партія в США в 1834 – 54 pp., що об’єднувала промисловців Півночі, а також плантаторів Півдня.

ВІГІЛЬНІСТЬ (від лат. vigil – пильний, уважний) – психол. здатність зосередити увагу на нових враженнях, пильність.

ВІГОНЬ (франц. vigogne, від ісп. vicuna) – 1) Тварина роду лама родини верблюдових. Поширена у високогір’ї Анд. Об’єкт мисливства. Інша назва – вікунья. 2) Вовна цієї тварини. 3) Прядиво з суміші вовняних погосів і бавовни або бавовняних покидьків.

ВІДЕО... (від лат. video – дивлюсь, бачу) – в складних словах вказує на приналежність поняття до зображення телевізійних, радіолокаційних та інших складних електричних сигналів на екрані електроннопроменевої трубки.

ВІДЕОГРАМА (від еідео... і ...грама) – матеріальний об’єкт, на якому закріплено відеозапис.

ВІДЕОМАГНІТОФОН (від відео... і магнітофон) – апарат для записування на магнітну стрічку і наступного відтворення електричних сигналів зображення й звукового супроводу телевізійних передач.

ВІДЕОРЕКОРДЕР (англ. videorecorder, від лат. video – бачу й англ. record – записувати, реєструвати) – прилад для записування передач телебачення на магнітну стрічку.

ВІДЕОСИГНАЛ (від відео... і сигнал) – електричний сигнал, призначений для створення зображення.

ВІДЕОТЕЛЕФОН (від відео... і телефон) – різновид зв’язку, коли абоненти не тільки чують, а й бачать один одного, можуть демонструвати малюнки, фотографії, текст, одержувати наочні довідки, дані з обчислювальної машини.

ВІДЕОФОНОГРАМА (від відео... і фонограма) – магнітна стрічка, кінострічка з звуко- і відеозаписом.

ВІДИКОН [від від (ео) ... і грец. είκών – зображення] – передавальна телевізійна трубка, що діє залежно від зміни електричного опору фоточутливого шару під впливом світла. Застосовують у телебаченні.

ВІЗА (франц. visa, від лат. visus – побачений, переглянутий) – 1) Позначка, зроблена службовою особою на документі, що свідчить про його вірогідність або надає йому юридичної сили. 2) Позначка на закордонному паспорті, яка є дозволом на в’їзд, виїзд, проживання або проїзд через територію відповідної держави.

ВІЗАВІ (від франц. vis-a-vis – віч-на-віч) – 1) Супротивник; підопічний. 2) Той, хто сидить або стоїть навпроти.

ВІЗИР ¹ (від нім.Visier – забрало, приціл) – 1) Прицільне пристосування з прорізом. 2) Прилад, що його прикріплюють до фото- або кіноапарата, щоб визначити межі зображення (кадру). 3) Прилад, за допомогою якого вимірюють відхилення літака від заданого курсу під впливом вітру. 4) Частина геодезичного інструмента, за допомогою якого проводять візування.

ВІЗИР ², ВЕЗИР (араб.) – титул міністрів і вищих сановників у багатьох мусульманських країнах.

ВІЗИРКИ (від нім. Visier – приціл) – прилади, за допомогою яких визначають зміну профілю залізничного полотна.

ВІЗИТ (франц. visite, від лат. visito – відвідую) – відвідання кого-небудь, переважно офіційне.

ВІЗИТАЦІЯ (від лат. visitatio – огляд) – примусовий огляд у відкритому морі судна та перевірка його документів військовим кораблем іншої держави. В мирний час В. може здійснюватися лише у випадках, передбачених міжнародними угодами.

ВІЗОРІЙ (від лат. visus – зip) – рухома дерев’яна вилка, за допомогою якої притискають оригінал до тенаклю і вказують на рядок, що його набирають. Інша назва – дивізорій.

ВІЗУАЛІЗМ (від лат. visualis – зоровий) – прийом у мистецтві, метою якого є викликання зорових вражень (руху поверхні, мигтіння, світіння).

ВІЗУАЛЬНИЙ (лат. visualis) – спостережуваний неозброєним оком або за допомогою оптичного приладу; в. вимірювальний прилад – прилад, в якому є шкала для вимірювання спостережуваної величини неозброєним оком.

ВІЗУВАТИ (франц. viser) – 1) Ставити візу (на документі, паспорті). 2) Наводити геодезичний чи астрономічний інструмент на обрану точку за допомогою візира ¹ (4).

ВІКАЛІІН – лікарський препарат; в’яжучий, протикислотний та помірно проносний засіб.

ВІКАРІЙ (від лат. vicarius – заступник) – 1) Правитель адміністративного округу в Римській імперії. 2) Заступник або помічник архієрея в православній церкві, єпископа, священика – в католицькій.

ВІКАРУЮЧИЙ (від лат. vicarius – заступник) – заміщуючий; в-і види – споріднені види рослин або тварин, поширені в різних ареалах або в межах одного ареалу, проте в різних екологічних (дав. Екологія) умовах.

ВІКАСОЛ [від ві (тамін) K й лат. sol (utio) – розчин] – водорозчинний препарат вітаміну К, що його застосовують для боротьби з кровотечами.

ВІКІНГИ (старосканд. vikingr) – учасники морських походів скандінавів у кінців – середині 11 ст.; в Давній Русі були відомі під назвою варягів, у Західній Європі – норманців.

ВІКОНТ (франц. vicomte, від лат. vicecomes, букв. – заступник графа ¹) – 1) У Франкській державі Каролінгів – заступник графа (посадова особа). 2) В країнах Західної Європи – дворянський титул (нижчий за графа й вищий за барона). Зберігся в Англії та деяких інших країнах.

ВІКТИМОЛОГІЯ (від лат. victima – жертва і ...логія) – галузь кримінології, яка досліджує психологічні й моральні особливості особи.

ВІКТОРІЯ (лат. Victoria) – 1) В давньоримській міфології богиня перемоги. 2) Рід багаторічних водяних трав’янистих рослин родини лататтєвих. Поширені в тропіках Південної Америки. Мають великі плаваючі листки до 2 м. Культивують у ботанічних садах як декоративну рослину.

ВІКТОРЛАЙН – набірна рядковідливна машина. За конструкцією близька до лінотипа.

ВІКУНЬЯ (ісп. vicuna) – те саме, що й вігонь.

ВІЛАЙЄТ (тур. vilayet, від араб, валійя – управляти) – адміністративно-територіальна одиниця в Туреччині.

ВІЛАНИ (лат. villani, від villa – садиба, маєток) – категорія феодально залежних селян у країнах Західної Європи за середньовіччя, у Франції, Німеччині, Італії – особисто вільні селяни, які за землю відбували різні повинності, в Англії – кріпаки.

ВІЛЕМІТ – мінерал класу силікатів, безбарвний, іноді зеленувато-жовтого або червонуватого кольору. Руда цинку. Використовують також при виготовленні флуоресціюючих екранів. Від імені голландського короля Віллема І.

ВІЛЛА (від лат. villa – сільський будинок, маєток) – 1) В Стародавньому Римі сільська садиба. 2) Комфортабельний будинок з парком або садом в околицях міста або в курортній місцевості.

ВІЛЛАНЕЛА (італ. villanella – пісенька) – італійська, переважно неаполітанська, пісня багатоголосого складу.

ВІЛТ (від англ. wilt – в’янути) – хвороби рослин, спричинювані здебільшого грибами з родів вертицилій (вертицильозний В., або вертицильоз) та фузарій (фузаріозний В., або фузаріоз). Призводить до в’янення, всихання й загибелі рослин.

ВІМПЕРГ (нім. Wimperg) – високий шпилястий декоративний фронтон, що завершує портали й віконні отвори готичних будівель.

ВІНДЗЕЙЛЬ (від голл. wind – вітер і zeil – парус) – переносний нагнітальний вентилятор у вигляді довгого парусинового рукава із вставленими обручами; служить для вентиляції внутрішніх приміщень судна.

ВІНДИКАЦІЯ (лат. vindicatio, від vindico – захищаю, заявляю претензію, вимагаю) – в цивільному праві позов власника про вилучення його майна з чужого незаконного володіння.

ВІНДРОТОР (від англ. wind – вітер і ротор) – різновид вітряного двигуна.

ВІНДРОУЕР (англ. windrower, від wind – вітер і row – ряд) – жниварка комбайна, яку іноді застосовують для роздільного збирання сирих або недозрілих хлібів, що їх залишають у рядах для досушування чи дозрівання.

ВІНЕГРЕТ (франц. vinaigrette, від vinaigre – оцет) – холодна страва з дрібно нарізаних овочів, іноді з добавкою яєць, м’яса, риби, заправлена олією, оцтом). 2) Переносно – суміш різних предметів або понять.

ВІНІЛ (від лат. vinum – вино і грец. ΰλη – сировина) – одновалентний (див. Валентність) залишок (радикал) етилену.

ВІНІЛАЦЕТАТ (від вініл і ацетат) – органічна сполука, вініловий ефір оцтової кислоти, безбарвна рідина з ефірним запахом. Продукти полімеризації В. (напр., полівінілацетат) застосовують у виробництві пластмас, лаків, клеїв.

ВІНІЛАЦЕТИЛЕН (від вініл і ацетилен) – органічна сполука, ненасичений вуглеводень, газ, легко зріджується в безбарвну рідину. Застосовують як сировину у виробництві синтетичних каучуків, для виготовлення клеїв.

ВІНІЛІН (від вініл) – лікарський препарат. Застосовують при фурункулах, карбункулах, трофічних виразках, опіках, запальних захворюваннях. Інша назва – бальзам Шостаковського.

ВІНІЛХЛОРИД (від вініл і хлориди) – органічна сполука, безбарвний газ з слабким запахом хлороформу. Застосовують у виробництві синтетичних смол.

ВІНІПЛАСТ [від віні (л) і пласт (маса)] – жорсткий термопластичний матеріал, основою якого є полівінілхлорид. Застосовують у хімічній промисловості, будівництві.

ВІНІПОР [здогадно від віні (л) і ...пор] – пластмаса на основі полістиролу.

ВІНКЕЛЬ (від нім. Winkel – кут) – столярний косинець з кутом 90°.

ВІНКОР – рефлексний спосіб копіювання; застосовують для цього целулоїдні плівки з нанесенням на них колоїдного світлочутливого шару.

ВІНЧЕСТЕР – система рушниць. Від назви м. Вінчестера в Англії.

ВІНЬЄТКА (франц. vignette, від vigne – виноград) – графічна прикраса в книжках та інших друкованих виданнях.

ВІОЛА (італ. viola) – загальна назва струнних смичкових інструментів, поширених у середні віки в романських країнах.

ВІОЛОНЧЕЛЬ (італ. violoncello, зменш. від violone – контрабас) – струнний смичковий музичний інструмент басово-тенорового регістру.

ВІПЕР (англ. whipper, від whip – бити, перекидати) – перекидач рудних вагонеток.

ВІПРАТОКС (від лат. vipera – гадюка, змія і toxicum – отрута) – лікарський препарат (мазь) із зміїної отрути. Застосовують при ревматизмі, артриті, ішіасі тощо.

ВІРА! (від італ. virare – повертати) – командне слово, що означає: підіймай! вибирай!

ВІРАЖ (франц. virage, від virer – повертатися, змінювати забарвлення) – 1) Поворот. 2) Фігура пілотажу. 3) Ділянка шляху на повороті автомобільної дороги, на закругленні велотрека тощо. 4) Розчин для забарвлення фотографічних зображень.

ВІРАЖ-ФІКСАЖ (від віраж і фіксаж) – розчин солей, який надає стійкості фотовідбиткові і змінює його забарвлення.

ВІРГАЦІЯ (від лат. virga – гілка) – розгалуження; В. складок – віялоподібне розгалуження складок гірських порід.

ВІРЕМЕНТ (від франц. virement – повертання) – операція капіталістичних банків; перерахування певної суми з поточного рахунку однієї особи на поточний рахунок іншої.

ВІРИЛІЗМ (від лат. virilis – чоловічий) – поява у жінок вторинних чоловічих статевих ознак (напр., вусів)

ВІРТУАЛЬНИЙ (від лат. virtualis – сильний, здібний) – можливий; той, що може або має проявитися; в-і переміщення – можливі елементарні переміщення точок.

ВІРТУОЗ (італ. virtuoso, від лат. virtus – доблесть, талант) – 1) Виконавець (музикант, актор, художник), який досконало володіє технікою свого мистецтва. 2) Людина, яка досягла в роботі високої майстерності.

ВІРТУОЗНИЙ (італ. virtuoso) – майстерний, досконалий.

ВІРУЛЕНТНИЙ (від лат. virulentus – отруйний) – хвороботворний, здатний викликати інфекційні захворювання (про мікроби).

ВІРУЛЕНТНІСТЬ – сукупність властивостей мікроорганізмів, що визначає характер і силу їхньої хвороботворної дії.

ВІРУСИ (від лат. virus – отрута) – збудники інфекційних захворювань рослин, тварин і людини, які розвиваються лише в живих клітинах і мають надзвичайно дрібні розміри, проходять через бактеріальні фільтри. Інші назви – ультравіруси, фільтрівні віруси.

ВІРУСОЛОГІЯ (від віруси і ...логія) – наука про віруси.

ВІСКОЗА (лат. viscosus – клейкий, в’язкий, від viscum – клей) – концентрований розчин ксантогенату целюлози (продукту хімічної обробки деревної целюлози) в розведеному розчині їдкого натру. Застосовують для одержання віскозного волокна, штучної шкіри, целофану.

ВІСКОЗИМЕТР (від лат. viscosus – в’язкий і ...метр) – прилад для визначення в’язкості.

ВІСКОЗИМЕТРІЯ (від лат. viscosus – в’язкий і ...метрія) – сукупність методів вимірювання в’язкості.

ВІСКОЗИН (від лат. viscosus – клейкий) – мінеральне в’язке мастило. Застосовують для змащування циліндрів парових машин.

ВІСМУТ (нім. Wismut) – хімічний елемент, символ Ві, ат. н. 83; сріблясто-рожевий метал. Застосовують для виготовлення легкоплавких сплавів, у ядерних реакторах як теплоносій, сполуки В. – в медицині.

ВІСМУТИН – мінерал класу сульфідів, сірчистий вісмут; непрозорий, сріблясто-білий з металічним блиском. Вісмутова руда.

ВІСЦЕРАЛЬНИЙ (від лат. viscera – нутрощі) – нутрощевий; належний до внутрішніх органів людини або тварин; прилеглий або повернутий до нутрощів.

ВІСЦЕРОПТОЗ (від лат. viscera – нутрощі і птоз) – опущення нутрощів. Див. також Спланхноптоз.

ВІСЦИН (від лат. viscum – клей із ягід омели) – клейка речовина, продукт перетворення клітинних стінок і цитоплазми в деяких рослин.

ВІТАЛІЗМ (від лат. vitalis – життєвий) – ідеалістичне вчення, за яким в організмах міститься особлива нематеріальна надприродна сила («життєва сила», «ентелехія»), що спрямовує й регулює всі біологічні процеси в них.

ВІТАЛЬНИЙ (лат. vitalis) – біол. життєвий, прижиттєвий; той, що стосується життєвих явищ.

ВІТАМІНИ (від лат. vita – життя і аміни) – біологічно активні органічні сполуки, життєво необхідні (в невеликій кількості) для організму тварин і людини.

ВІТАМІНІЗАЦІЯ – введення вітамінів у їжу, в організм; насичення вітамінами.

ВІТАМІНОЗНИЙ – багатий на вітаміни.

ВІТАМІНОЛОГІЯ (від вітаміни і ...логія) – наука про вітаміни.

ВІТЕЛОГЕНЕЗ (від лат. vitellus – жовток і ...генез) – синтез і нагромадження жовтка у жіночих статевих клітинах тварин.

ВІТЕРИТ – мінерал класу карбонатів, вуглекислий барій; безбарвний, білого або жовтуватого кольору. Використовують для одержання барію та його сполук, як білу фарбу. Від прізвища англійського мінералога В. Вітерінга.

ВІТИЛІГО (лат. vitiligo, від vitium – недолік, хвороба) – хронічне захворювання людини; проявляється в утворенні на шкірі знебарвлених плям.

ВІТРАЖ (від франц. vitrage – вставляння шиб) – твір монументально-декоративного мистецтва з кольорового чи безбарвного скла; кольорове скло у вікнах, дверях, ширмах.

ВІТРИНА (франц. vitrine, від vitre – віконне скло) – вікно в крамниці з виставленими зразками товарів тощо, стенд для огляду чогось.

ВІТРИФІКАЦІЯ (від лат. vitrum – скло і ...фікація) – перехід рідини в склоподібний стан при зниженні її температури.

ВІТРОФІР (від лат. vitrum – скло і грец. πορφύρα – багряниця, пурпур) – назва виливних гірських порід, що складаються з вулканічного скла з невеликою домішкою інших мінералів.

ВІУЕЛА (ісп. vihuela) – старовинний іспанський щипковий інструмент, подібний до гітари.

ВІЦЕ- (від лат. vice – замість) – . у складних словах означає «заступник» або «помічник».

ВІЦЕ-АДМІРАЛ (від віце- і адмірал) – звання у військово-морському флоті.

ВІЦЕ-КОНСУЛ (від віце- і консул) – заступник консула або керівник самостійного віце-консульства.

ВІЦЕ-ПРЕЗИДЕНТ (від віце- і президент) – 1) У деяких буржуазних державах – заступник президента (напр., у США). 2) Виборна посада в деяких наукових і громадських установах і організаціях.

ВІЦИНАЛЬ (від лат. vicinalis – сусідній, близький) – невелике пірамідальне підвищення або зниження на грані кристала, що утворюється під час його росту.

ВІШАПИ (іран.) – кам’яні статуї, що зображують риб, або стовпи з розтягнутою на них шкірою бика. В давнину були пов’язані з культом божеств родючості й води.

ВІШНУ (санскр.) – одне з найвищих божеств (поряд з Брахмою і Шівою) в індуїзмі і брахманізмі, бог-охоронець.

ВІШНУЇЗМ, ВАЙШНАВІЗМ – один з основних напрямів індуїзму. Визнає найвищим божеством одного з богів індуїстської трійці (трімурті) – Вішну.

ВОДАН – див. Вотан.

ВОДЕВІЛЬ (франц. vaudeville) – 1) Вулична міська пісенька у Франції 16 ст., яка висміювала феодалів, 2) Вид легкої комедії з куплетами, піснями й танцями. 3) Фінал театральної вистави, в якому всі дійові особи виконують куплети.

ВОКАБУЛА (від лат. vocabulum – назва, слово) – 1) Окреме слово чужої мови, перекладене рідною мовою. 2) Заголовок словникової статті.

ВОКАБУЛЯРІЙ (від лат. vocabularium – словник) – короткий словник до хрестоматії або окремих частин підручника.

ВОКАЛІЗ (франц. vocalise, від лат. vocalis – голосний) – вправа або твір для голосу, що виконується без слів.

ВОКАЛІЗАЦІЯ (від лат. vocalis – голосний) – 1) Спів на голосних звуках; одна з основних вправ для голосу й розвитку музикальності. 2) Перехід приголосного звуку в голосний (напр., «в» в «у»). 3) У стенографії графічний метод виразу голосних у слові зміною накреслення приголосних.

ВОКАЛІЗМ (від лат. vocalis – голосний) – система голосних звуків певної мови.

ВОКАЛЬНИИ (лат. vocalis, від vox – голос) – виконуваний голосом; той, що стосується співу.

ВОКАТИВ [лат. (casus) vocativus] – кличний відмінок.

ВОКЗАЛ – будинок або комплекс споруд для обслуговування пасажирів на станціях шляхів сполучення. Від назви саду для розваг у Лондоні.

ВОКОДЕР (англ. vocoder, від voice – голос і code – шифр, код) – система телефонного зв’язку з передаванням мови у закодованому вигляді. Застосовують для збільшення пропускної здатності ліній зв’язку.

ВОЛАН (від франц. volant – той, що літає) – 1) М’ячик з оперенням або пробка, утикана пір’ям, для гри в бадмінтон. 2) Тип оборки на жіночому одязі.

ВОЛАПЮК (штучне volapuk – світова мова, від англ. world – світ і speak – розмовляти) – 1) Одна з штучних міжнародних мов, яку створив Й. Шлейєр у 1879 р. Поширення не набула. 2) Переносно – зіпсована і незрозуміла мова, набір слів з різних мов.

ВОЛЕЙБОЛ (англ. volley-ball) – командна (по 6 чол.) спортивна гра з м’ячем через сітку.

ВОЛОНТЕР (франц. volontaire, від лат. voluntarius – доброволець) – особа, що добровільно вступила на військову службу; доброволець.

ВОЛЮМЕТР (від лат. volumen – об єм і ...метр) – прилад для визначення об’єму матеріалу (напр., вати), якщо не можна визначити його, занурюючи цей матеріал у воду.

ВОЛЮМІНОЗНИЙ (від лат volumen – звив, об’єм, том) – 1) Багатотомний. 2) Великий, об’ємний.

ВОЛЮМІНОМЕТР – те саме, що й волюметр.

ВОЛЮМКОНТРОЛЬ (від франц. volume – об’єм і контроль) – вимірювання і регулювання рівня звуку при електроакустичній передачі.

ВОЛЮМОМЕТРІЯ (від лат. volumen – об’єм і ...метрія) – методи хімічного аналізу, що грунтуються на вимірюванні об’ємів витраченого реактиву чи виділеного або поглинутого газу.

ВОЛЮНТАРИЗМ (від лат. voluntarius – залежний від волі) – 1) Ідеалістична філософія, яка вважає волю першоосновою і творцем дійсності. 2) Визнання ідеалістично витлумаченої волі основним фактором у психічному житті людини, протиставлення волі розумові. 3) Соціально-політична практика, що, нехтуючи об’єктивними законами історичного процесу, керується суб’єктивними бажаннями й довільними рішеннями осіб, які здійснюють її.

ВОЛЮТА (від лат. voluta – сувій, згорток) – скульптурна оздоба у вигляді спірального завитка з очком у центрі, напр. на іонічній капітелі.

ВОЛЮТИН (здогадно від лат. voluta – сувій, згорток) – включення, що міститься в цитоплазмі деяких мікроорганізмів; є резервом поживних речовин. Аналогічний жировим включенням та глікогену в тварин.

ВОЛЬВОКС (від лат. volvo – кочу, закручую) – рід зелених водоростей. Утворюють кулясті колонії з кількох тисяч клітин. Поширені у переважно стоячих прісних водах, лише окремі види живуть у морях.

ВОЛЬЄРА (франц. voliere) – приміщення з огородженим майданчиком для утримання різних тварин (переважно хутрових звірів і птахів).

ВОЛЬКАМЕРІЯ – у квітникарстві назва деяких видів декоративних рослин родини вербенових. Вирощують у кімнатах та оранжереях.

ВОЛЬТ ¹ (від франц. volte – поворот, оберт) – 1) Повільний коловий поворот коня під час їзди. 2) Підтасовка в азартній грі, пересмикування карт. 3) У фехтуванні – ухилення від удару противника.

ВОЛЬТ ² – одиниця різниці електричних потенціалів, напруги та електрорушійної сили в Міжнародній системі одиниць. 1 В. – електрична напруга, що спричинює протікання постійного струму в 1 ампер при потужності 1 ват. Від прізвища італійського фізика А. Вольти.

ВОЛЬТА (італ. volta) – засіб позначення в нотах кінцевих зворотів (перша В. – для повторювання, друга В. – для закінчення).

ВОЛЬТ-АМЕТР (від вольт ² і ...метр) – прилад для вимірювання кількості електрики за хімічною дією електричного струму (за кількістю металу або газу, що виділяється з електроліту).

ВОЛЬТАМПЕР (від вольт ² і ампер) – одиниця позірної потужності змінного струму (добутку напруги на силу струму).

ВОЛЬТЕР’ЯНЕЦЬ – 1) Послідовник Вольтера (див. Вольтер’янство). 2) Переносно – вільнодумець.

ВОЛЬТЕР’ЯНСТВО – 1) Антиклерикальний світогляд, який базується на філософських поглядах французького філософа-просвітителя Вольтера. 2) Назва прогресивних ідейно-політичних течій і релігійного вільнодумства кінця 18 – початку 19 ст., пов’язаних з ученням Вольтера.

ВОЛЬТИЖЕР (франц. voltigeur) – спортсмен, гімнаст або акробат, який займається вольтижуванням.

ВОЛЬТИЖУВАННЯ (від франц. voltiger – пурхати, літати) – 1) Вид кінного спорту, гімнастичні вправи на коні, який швидко рухається по колу. Інша назва – вольт-коло. 2) В цирку – перельоти гімнастів з однієї трапеції на іншу; виконання акробатичних вправ, коли одного з акробатів підкидають у повітря.

ВОЛЬТИНІЗМ, ВОЛЬТИННІСТЬ (від італ. volta – оборот, раз) – здатність багатьох груп комах давати від одного до кількох поколінь на рік.

ВОЛЬТМЕТР (від вольт ² і ...метр) – прилад для вимірювання напруги між двома точками електричного кола.

ВОЛЬТФАС (франц. volte-face, букв. – поворот обличчя) – раптовий поворот обличчям до переслідувача.

ВОЛЬФАРТІОЗ – захворювання тварин і людини, спричинюване личинками вольфартової мухи, які вона відкладає в ранки на шкірі. Від прізвища лікаря Вольфарта, який вперше описав цю муху.

ВОЛЬФРАМ (нім. Wolfram) – хімічний елемент, символ W, ат. н. – 74; тугоплавкий метал світло-сірого кольору. Застосовують у виробництві вольфрамових сталей, карбідних сплавів, в електротехнічній промисловості.

ВОЛЬФРАМАТИ – солі вольфрамових кислот. Застосовують у текстильній, лакофарбовій промисловості, в рентгенографії.

ВОЛЬФРАМІТ – мінерал класу вольфраматів, буро-чорного, червонуватого кольорів. Вольфрамова руда.

ВОНА – грошова одиниця Корейської Народно-Демократичної Республіки, поділяється на 100 джонів (чонів), а також Південної Кореї.

ВОТАН, ВОДАН – верховний бог у давньогерманській міфології. Див. також. Одін.

ВОХРА (грец. ώχρα, від ωχρός – блідий, жовтуватий) – природний мінеральний пігмент з гідроокису заліза й глини; від блідо-жовтого до коричневого кольорів. Застосовують для виготовлення фарб.

ВУАЛЬ (франц. voile, від лат. velum – завіса) – 1) Легка прозора тканина. 2) Прозора тонка сітка, якою закривають обличчя. 3) Наліт на світлочутливому фотографічному матеріалі металічного срібла (або барвників), через що знижується контрастність зображення.

ВУЛКАН (лат. Vulcanus) – 1) У римській міфології бог вогню. 2) Геологічне утворення, переважно у формі конусоподібної гори з кратером на вершині, через який відбувається виверження лави, гарячих газів, попелу; розрізняють діючі й згаслі вулкани.

ВУЛКАНІЗАТОР – 1) Апарат для ремонту велосипедних, автомобільних гумових камер і покришок. 2) Металевий котел для вулканізації дрібних каучукових предметів.

ВУЛКАНІЗАЦІЯ (франц. vulcanisation) – перетворення сирового каучуку на гуму, а також хімічна обробка паперу, щоб надати йому більшої міцності та еластичності.

ВУЛКАНІЗМ – сукупність явищ, пов’язаних з утворенням і діяльністю вулканів (2).

ВУЛКАНІТ [від вулкан (2)] – будівельний матеріал, суміш діатоміту або вулканічного попелу, гашеного вапна і азбесту. Застосовують переважно для ізоляції промислового устаткування.

ВУЛКАНОГЕННИЙ (від вулкан і ...генний) – пов’язаний походженням з діяльністю вулканів.

ВУЛКАНОЛОГІЯ (від вулкан і ...логія) – розділ геології, що вивчає причини утворення вулканів, розвиток їх, закономірності розміщення на земній поверхні, будову й склад продуктів виверження.

ВУЛКАНФІБРА [від вулкан (ізація) і фібра] – шкіроподібний матеріал, що його одержують вулканізацією паперу та інших волокнистих матеріалів.

ВУЛЬГАРИЗАЦІЯ (від лат. vulgaris – звичайний, простий) – занадто спрощений виклад учення, теорії, поняття, що викривляє зміст і сутність їх; опошлення.

ВУЛЬГАРИЗМ (від лат. vulgaris – звичайний, простий) – не прийняте в літературній мові грубе чи лайливе слово або зворот.

ВУЛЬГАРНИЙ (лат. vulgaris) – брутальний, спрощений; той, що спрощує; в. матеріалізм – течія в філософії середини 19 ст., представники якої вкрай спрощували і огрублювали основні принципи матеріалізму, ототожнюючи психічні процеси з фізіологічними, розглядаючи свідомість як вид матерії; в. соціологізм – метафізичний, спрощений підхід до вивчення форм суспільної свідомості, коли їх розглядають лише як безпосередній наслідок змін у техніці або економіці.

ВУНДЕРКІНД (нім. Wunderkind, букв. – чудо-дитина) – дитина, яка має виняткові здібності, талант. Термін «вундеркінд» вживається також з іронією.