- головна (сайт)- - головна (словник)- - дружній сайт -

 

 

 

УАДІ – див. Ваді.

УАЙТ-СПІРИТ (англ. white spirit) – лаковий бензин – нафтова фракція, безколірна рідина з нерізким запахом, середньої леткості. Застосовують як змивальну речовину.

УАН-СТЕП (англ. one-step, букв. – один крок) – салонний танець північноамериканського походження.

УБІКВІСТИ (від лат. ubique – скрізь) – види тварин і рослин, здатні жити в різноманітних умовах навколишнього середовища. Напр., вовк живе у хвойних і листяних лісах, у степах, у горах тощо.

УВЕРТЮРА (франц. ouverture, від ouvrir – відкривати) – 1) Оркестрова п’єса, що виконується як вступ до опери, балету, кінофільму тощо. 2) Самостійний оркестровий концертний твір.

УВІОЛЕВИЙ [від лат. u (ltra) – за, понад і viola – фіолетовий колір] – той, що належить до ультрафіолетового проміння, пропускає його.

УВРАЖ (від франц. ouvrage – робота, твір) – багате видання великого формату з гравюрами.

УВУЛЯРНИЙ (від лат. uvula – язичок) – виголошуваний за допомогою піднебінного язичка, т. зв. гаркаве «р».

УД, АЛЬ-УД – 1) Стародавній арабський щипковий музичний інструмент. 2) Вірменський щипковий музичний інструмент типу лютні.

УДАБНОПІТЕК – рід викопних людиноподібних мавп. Рештки У. знайдено в Грузії у верхньопліоценових відкладах кайнозою в районі селища Удабно (звідки й назва).

УЕД – див. Ваді.

УЗАНЦІЯ, УЗАНС (італ. usanza, франц. usance, від лат. usus – звичай) – торговельний звичай.

УЗДЕНЬ (тюрк., букв. – вільний, шляхетний) – 1) Незакріпачений селянин-общинник у феодальному Дагестані. 2) Одна з категорій феодалів у Кабарді й Адигеї.

УЗО (від італ. uso – звичай) – за звичаєм.

УЗО-ТАРА (від італ. uso – звичай і тара) – тара, вагу якої приймають у розмірі, встановленому за торговельним звичаєм.

УЗУАЛЬНИЙ (від лат. usus – звичай, правило) – той, що є звичаєм, правилом або випливає із звичаю, правила.

УЗУРПАТОР (лат. usurpator, від usurpo – захоплюю) – 1) Той, хто незаконно захопив владу в країні. 2) Особа, яка привласнила чиїсь права на щось.

УЗУРПАЦІЯ (лат. usurpatio) – протизаконне захоплення влади; привласнення чиїхось прав на що-небудь.

УЗУС (лат. usus – звичай) – 1) Звичай, звичка, правило. 2) Використання, застосування.

УЗУФРУКТ (лат. usus-fructus – користування, здобування прибутків) – один з особистих сервітутів, що полягає в праві особи користуватися чужою власністю і одержувати від неї прибутки.

УЇКЕНД, УЇК-ЕНД (англ. weekend, від week – тиждень і end – кінець) – час відпочинку й розваг від суботи до понеділка в Англії, США та деяких інших країнах.

УЇТЕНАГЕМОТ, ВІТЕНАГЕМОТ (англосакс. witenagemot, букв. – збори мудрих, від witena – мудрі і gemot – збори) – рада знаті при англосаксонських королях у 7 – 11 ст.

УЇТЛЕНДЕРИ (від голл. uitlander – іноземець) – в кінці 19 ст. англійські переселенці в південноафриканські республіки Трансвааль і Оранжеву. На відміну від постійних жителів – бурів – У. не мали громадянських прав.

УЛАНИ (польс. ulany, від тюрк. оглан – юнак) – вид легкої кавалерії, озброєної списами. В Росії полки У. існували з 1803 р. до 1917 р.

УЛЕМИ (від араб. алім – вчений) – мусульманські богослови й правознавці. Звання «улем» надається особам, що закінчили мусульманські вищі навчальні заклади.

УЛІСС, УЛІКС (лат. Ulixes) – латинське ім’я міфічного героя давньогрецького епосу мандрівника Одіссея (див. Одіссея).

УЛУС (тюрк., букв. – народ) – 1) Назва стійбищ, поселень, феодальних державних утворень у народів Центральної і Середньої Азії та Сибіру. 2) Родова громада й належна їй земля у народів Центральної і Середньої Азії, Сибіру, а також у калмиків. 3) Адміністративно-територіальна одиниця в Якутії, що відповідала району (до 1926 p.).

УЛЬТИМАТИВНИЙ – рішучий, категоричний, що має характер ультиматуму.

УЛЬТИМАТУМ (лат. ultimatum, від ultimus – останній) – 1) Рішуча, категорична вимога, супроводжувана погрозами. 2) В міжнародних відносинах – дипломатична нота з категоричною вимогою однієї держави до іншої про виконання в певний строк тих чи інших дій або утримання від них, супроводжувана погрозою застосувати санкції (6).

УЛЬТИМО (від італ. ultimo – останній, крайній) – у біржовій термінології – остання дата виконання певної угоди.

УЛЬТРА (франц. ultra – крайній реакціонер, від лат. ultra – зверх, понад) – представники крайніх екстремістських політичних течій. Існують ультраправі і ультраліві. Ультраправі – виразники інтересів найагресивніших, мілітаристських кіл великого монополістичного капіталу, носії неофашистських тенденцій. Ультраліві – різні дрібнобуржуазні, анархістські троцькістські та інші течії.

УЛЬТРА... (від лат. ultra – за, понад, по той бік, за межами) – префікс, що означає «над», «крайній», «за межами».

УЛЬТРААКУСТИКА (від ультра... і акустика) – розділ акустики, що вивчає ультразвукові коливання (коливання частотою від 2 10¹ до 10⁹ гц).

УЛЬТРАІМПЕРІАЛІЗМ (від ультра... та імперіалізм) – антимарксистська, опортуністична теорія, що пропагувала можливість переростання імперіалізму у т. зв. нову фазу – «ультраімперіалізм» шляхом об’єднання національних монополій у світовий «надтрест», завдяки чому нібито можна досягти згоди між капіталістами різних країн, примирити їх інтереси та усунути анархію виробництва і війни. Антинауковість і реакційну суть теорії «У.» викрив В. І. Ленін. Теорію «У.» взяли на озброєння сучасні реформісти.

УЛЬТРАМАРИН (ісп. ultramarino – заморський, від лат. ultra – по той бік і mar – море) – мінеральний пігмент синього кольору. Використовують для виготовлення фарб, підсинювання білизни («синька») тощо.

УЛЬТРАМЕТАМОРФІЗМ (від ультра... і метаморфізм) – процес перетворення гірських порід з такою інтенсивністю, за якої вони переходять у розплавлений стан.

УЛЬТРАМІКРОБИ (від ультра... й мікроб) – найдрібніші живі істоти, як правило, невидимі в оптичний мікроскоп, проходять крізь фарфорові та інші бактеріальні фільтри і здатні розвиватись на штучних живильних середовищах. До У. належить група дрібних бактерій і група рикетсій.

УЛЬТРАМІКРОСКОП (від ультра... й мікроскоп) – мікроскоп з пристроєм, що добре освітлює збоку розглядувані об’єкти. За допомогою У. можна розглядати частинки розміром менші від 0,1 мкм, тобто значно менші, ніж при користуванні досконалим мікроскопом без цього пристрою.

УЛЬТРАМІКРОСКОПІЯ (від ультра... і мікроскопія) – метод виявлення частинок, менших за довжину хвилі світла, розміри яких лежать за межами роздільної здатності мікроскопа.

УЛЬТРАМІКРОТОМ (від ультра... й мікротом) – прилад, за допомогою якого одержують надтонкі зрізи для цитологічних досліджень.

УЛЬТРАМОДЕРНІЗМ (від ультра... і модернізм) – модернізм у його крайніх проявах.

УЛЬТРАМОНТАНИ (італ. ultramontani, від лат. ultra – по той бік і montes – гори, букв. – ті, що перебувають за горами, тут – за Альпами) – прихильники крайньо реакційного напряму в католицизмі, що підтримують домагання папи римського на втручання не тільки в релігійні, а й у світські справи будь-якої держави.

УЛЬТРАСТРУКТУРА (від ультра... і структура) – найдрібніші електронно-мікроскопічні структурні елементи клітини (хромосоми тощо).

УЛЬТРАФІЛЬТР (від ультра... й фільтр) – пристрій для відокремлення рідини від колоїдних (див. Колоїди) частинок проціджуванням крізь малопроникні перегородки.

УЛЬТРАФІОЛЕТ (від ультра... і франц. violet – фіолетовий) – невидиме оком людини електромагнітне проміння, яке в спектрі електромагнітного проміння займає проміжне положення між видимим і рентгенівським промінням. Інша назва – ультрафіолетове проміння.

УМБРА (від лат. umbra – тінь) – коричнева фарба мінерального походження.

УМЛЯУТ (нім. Umlaut) – мовозн. уподібнення голосного звука кореня голосному звукові суфікса в германських мовах (напр., у нім. мові Hand – рука, Hände – руки).

УМФОРМЕР (нім. Umformer, від umformen – перетворювати) – електрична машина, що перетворює постійний струм однієї напруги на постійний струм іншої напруги.

УНАНІМІЗМ (франц. unanimisme – однодушність, одностайність, від лат. unus – один і anima – душа) – течія у французькій літературі початку 20 ст. Пропагувала реакційну ідею одностайності людства незалежно від класової диференціації та реальних економічних умов.

УНДЕВІТ [здогадно від лат. unde (cim) – одинадцять і віт (аміни)] – лікарський вітамінний препарат. Застосовують з лікувально-профілактичною метою для запобігання передчасному старінню.

УНДЕЦИМА (від лат. undecima – одинадцята) – 1) Одинадцятий ступінь діатонічної гами. 2) Музичний інтервал між першим і одинадцятим ступенями гами.

УНДЕЦИМАКОРД (від ундецима і акорд) – акорд з шести різнойменних звуків, що їх розташовано або можна розташувати за терціями (1).

УНДЕЦИН (від лат. undecim – одинадцять) – лікарський препарат. Застосовують при грибкових захворюваннях шкіри.

УНДИНА, ОНДИНА (франц. ondine – русалка, від лат. unda – хвиля) – казкова істота, яка нібито живе в річках і озерах. У. – образ, створений літературою, в якому відобразилися повір’я різних народів про русалок.

УНІ... (від лат. unus – один) – у складних словах означає «єдино», «одно».

УНІВАЛЕНТИ [від уні... і лат. valens (valentis) – сильний] – поодинокі, неспарені хромосоми в першому редукційному поділі.

УНІВЕРСАЛ ¹ (польс. uniwersal, від лат. universalis – загальний) – розпорядчий акт адміністративно-політичного характеру, що його видавали в 17 – 18 ст. у феодальній Польщі король, а на Україні – гетьман.

УНІВЕРСАЛ ² (від лат. universalis – загальний) – людина, що має різносторонні знання, навички.

УНІВЕРСАЛІЇ (від лат. universalis – загальний) – 1) Філософський термін, який вживали для позначення загальних понять на відміну від одиничних. Питання про те, чи існують У. реально, було основним у боротьбі між номіналізмом і реалізмом у філософії середньовіччя. 2) мовозн. Явища, властиві всім мовам.

УНІВЕРСАЛЬНИЙ (лат. universalis) – всеосяжний, різнобічний, загальний; у. магазин – підприємство роздрібної торгівлі з різноманітними предметами широкого вжитку; у. верстат – верстат, на якому обробляють різні за розмірами вироби й деталі; у. інструмент – астрономічний і геодезичний інструмент, яким вимірюють кути у вертикальній і горизонтальній площинах; у-ні обчислювальні машини – машини, за допомогою яких розв’язують різноманітні задачі з науки і техніки.

УНІВЕРСИТЕТ [нім. Universitat, від лат. universitas (universitatis) – сукупність] – 1) Вищий навчально-науковий заклад, який готує спеціалістів з багатьох галузей знань і проводить науково-дослідну роботу. 2) Назва навчальних закладів для підвищення загальноосвітніх і політичних знань. 3) Приміщення університету.

УНІВЕРСІАДА [від універс(итет) і (олімп)іада] – студентські спортивні змагання.

УНІВЕРСУМ (лат. universum) – 1) Загальне; Всесвіт. Філософський термін, що ним позначають «світ як ціле» або множину всіх світів. 2) У. міркування – поняття, що характеризує коло тих предметів, які вивчаються в рамках даної наукової теорії за допомогою засобів цієї теорії.

УНІЗМ (від лат. unus – один) – напрям в абстрактному живопису (див. Абстракціонізм), прихильники якого створюють композиції з однорідних форм і кольорів, що не дають будь-якого уявлення про дійсність.

УНІКАЛЬНИЙ (від лат. unicus – єдиний) – єдиний у своєму роді, винятковий; рідкісний.

УНІКУМ (лат. unicum – єдине, виняткове) – єдиний у своєму роді предмет; рідкісна річ.

УНІОН [від лат. unio (unionis)] – союз, об’єднання.

УНІОНІЗМ (від уніон) – прагнення до об’єднання, злиття.

УНІПОЛЯРНИЙ (від уні... і лат. polus – полюс) – однополюсний; у-на провідність – провідність струму переважно в одному напрямі.

УНІПРИНТ (від лат. unus – один, єдиний і англ. print – відбиток, друк) – один з способів виготовлення еластичних форм для глибокого друку.

УНІСОН (італ. unisono, від лат. unus – один і sonus – звук) – 1) Одночасне звучання двох або кількох звуків на одній висоті і однакових звуків у різних октавах. 2) фіз. Рівність частот двох джерел звукових коливань. 3) Переносно – співати в унісон – потурати комусь; сліпо наслідувати або підтримувати когось.

УНІТАРНИЙ (франц. unitaire, від лат. unitas – єдність) – єдиний; той, що становить єдине ціле.

УНІФІКАЦІЯ (від уні... і ...фікація) – приведення чогось до єдиної форми, системи.

УНІФІЛЯРНИЙ (від уні... і лат. filum – нитка) – однонитковий (напр., у. кабель, у. підвіс).

УНІФОРМА (нім. Uniform, франц. uniforme, від лат. unus – один і forma – форма) – 1) Формений одяг. 2) В цирку – одягнутий в спеціальні костюми персонал (т. зв. уніформісти), що обслуговує арену під час вистав.

УНІЯ (лат. unio – єдність, об’єднання) – 1) Об’єднання держав під владою одного монарха; союз держав. 2) Назва міжнародних адміністративних союзів. 3) У. церковна – об’єднання католицької та православної церкви під зверхністю папи римського.

УНТЕР-ОФІЦЕР (нім. Unteroffizier, від unter – нижчий і Offizier – офіцер) – звання молодшого командного складу в арміях дореволюційної Росії та ряду капіталістичних держав.

УНТЕРТОН (нім. Unterton, від unter – нижчий і Ton – звук) – додатковий тон, що звучить одночасно, але нижче від основного тону, протилежний обертону, що звучить вище.

УНЦІЯ (лат. uncia) – 1) Міра маси (ваги), застосовувана в деяких країнах. В англійській системі мір, напр., У. дорівнює 28,35 г. 2) Аптекарська міра в різних країнах. 3) У. тройська (31,1035 г) застосовується як одиниця ваги дорогоцінних металів. 4) Монета в Стародавньому Римі, пізніше – в Іспанії, Італії та деяких інших країнах.

УОЛЛ-СТРІТ (англ. Wall-Street) – вулиця в Нью-Йорку, на якій розташовано фондову біржу, ряд найбільших банків США. Переносно – фінансова олігархія США.

УРАН (грец. Ουρανός) – 1) У давньогрецькій міфології – бог неба. 2) Сьома за віддаленням від Сонця планета Сонячної системи. 3) Радіоактивний хімічний елемент, символ U, ат. н. 92; сріблясто-білий метал; належить до актиноїдів. Використовують як ядерне наливо. Солі У. застосовують у фотографії, виробництві скла тощо.

УРАНАТИ – солі уранових кислот.

УРАНІНІТ – мінерал класу окисів і гідроокисів, чорного кольору; руда урану й радію.

УРАНІЯ (грец. Ουρανία, «Небесна») – в давньогрецькій міфології одна з дев’яти муз, покровителька астрономії.

УРАТИ (від грец. οϋρον – сеча) – солі сечової кислоти.

УРАЦИЛ (від грец. οΰρον – сеча і лат. acetum – оцет) – органічна сполука. Міститься вільно в незначній кількості у тваринних і рослинних тканинах, входить до складу життєво важливих сполук.

УРБАНІЗАЦІЯ (франц. urbanisation, від лат. urbanus – міський) – процес зростання міст і підвищення їхньої ролі в економічному й культурному житті суспільства.

УРБАНІЗМ (франц. urbanisme, від лат. urbanus – міський) – 1) Напрям у буржуазній літературі епохи імперіалізму, що оспівує життя великого промислового і торговельного капіталістичного міста, але затушковує гострі класові суперечності. 2) Напрям в архітектурі та містобудівництві 20 ст., за яким міста повинні розвиватися без будь-яких територіальних обмежень і щільно забудовуватися великими будинками.

УРЕАЗА (від грец. οΰρον – сеча) – фермент, що розщеплює сечовину на вуглекислоту й аміак. У. виявлена в бактеріях, грибах, насінні вищих рослин та в організмі деяких безхребетних тварин.

УРЕМА (тюрк.) – смуга листяних лісів, що тягнеться вздовж річки, в заплавах. Характерна для широких долин з озерами тощо.

УРЕМІЯ (від грец. οΰρον – сеча і ...емія) – хворобливий стан людини й деяких тварин, спричинюваний самоотруєнням організму азотистими продуктами обміну речовин внаслідок недостатності функцій нирок.

УРЕТАН (від грец. οΰρον – сеча й етан) – лікарський препарат; заспокійливий і снотворний засіб.

УРЕТРА (грец. οΰρήθρα – сечівник) – трубчастий утвір у людини й ссавців (крім однопрохідних), через який сеча виводиться з сечового міхура назовні. Інша назва – сечівник.

УРЕТРИТ – запалення слизової оболонки сечівника (уретри), що виникає внаслідок потрапляння в сечівник мікробів (головним чином гонококів і трихомонад) або подразнення механічними, хімічними чи термічними факторами.

УРЕТРОСКОПІЯ (від грец. οΰρήθρα – сечівник і ...скопія) – дослідження сечівника (огляд його) шляхом введення спеціального приладу – уретроскопа.

УРЕТРОТОМІЯ (від грец. οΰρήθρα – сечівник і ...томія) – розтин сечівника при його звуженнях.

...УРІЯ (від грец. οΰρον – сеча) – у складних словах вказує на зв’язок з поняттям «сеча», напр. гематурія.

УРНА (лат. urna, від urceus – глек) – 1) Виборча У. – ящик з отвором, в який при таємному голосуванні опускають виборчі бюлетені, кулі або записки. 2) Посудина для зберігання праху померлого після кремації. 3) Посудина для сміття.

УРО... (від грец. οΰρον – сеча) – у складних словах відповідає поняттям «сеча», «сечовина», «сечові органи».

УРОБАКТЕРІЇ (від уро... і бактерії) – бактерії, що розкладають сечовину на аміак і вуглекислоту.

УРОБІЛІН (від уро... і лат. bilis – жовч) – один з жовчних пігментів людини та багатьох тварин, який утворюється в кишечнику внаслідок ферментативого відновлення білірубіну. У. – один з кінцевих продуктів обміну речовин.

УРОЛОГІЯ (від уро... і ...логія) – розділ медицини, що вивчає хвороби сечової системи (нирок, сечоводів, сечового міхура) й чоловічої статевої системи, лікування і профілактику їх.

УРОМЕТР (від уро... і ...метр) – прилад для визначення питомої ваги сечі.

УРОТРОПІН (від уро... і грец. τροπή – поворот, зміна) – те саме, що й гексаметилентетрамін.

УРТИКАРІЯ (від лат. urtica – кропива) – захворювання людини, зумовлене підвищеною чутливістю організму до деяких харчових продуктів, лікарських препаратів, укусів комарів тощо. Інші назви – кропивна лихоманка, кропив’янка.

УСТРИЦЯ (від грец. όστρεον – черепашка) – рід двостулкових молюсків. Поширені в Атлантичному океані, Середземному й Чорному морях. Розводять також штучно. Їстивні; об’єкт промислу.

УТИЛІЗАЦІЯ (від лат. utilis – корисний) – використання чогось для переробки; доцільне застосування відходів, лишків у господарстві.

УТИЛІТАРИЗМ (франц. utilitarisme, від лат. utilitas – користь, вигода) – 1) Буржуазне етичне вчення, за яким в основу вчинків людини покладено принципи вигоди. 2) Переносно – прагнення з усього мати зиск, користь; дріб’язковий практицизм.

УТИЛІТАРНИЙ (франц. utilitaire, від лат. utilitas – користь, вигода) – 1) Розрахований виключно на практичне використання або вигоду, практичний. 2) Ужитковий. 3) Пройнятий утилітаризмом.

УТОПІСТ – 1) Автор якої-небудь утопії або її послідовник. 2) Мрійник, фантазер; людина, що живе нездійсненним, сподівається малоймовірного.

УТОПІЧНИЙ – 1) Заснований на утопії, ненауковий. 2) Нездійсненний, химерний, ідеально довершений, можливий тільки в мріях.

УТОПІЧНИЙ СОЦІАЛІЗМ – донауковий етап у становленні вчення про суспільний лад, який грунтується на соціальній рівності, відсутності експлуатації і спільній праці всіх громадян. У. с. піддав різкій критиці вади капіталістичного суспільства, розкрив зв’язок між експлуатацією і приватною власністю. Однак соціалісти-утопісти наївно вірили, що новий суспільний лад можна встановити шляхом пропаганди ідей соціалізму, через освіту й моральне самовдосконалення людей. Концепції видатних теоретиків утопічного соціалізму А.-К. Сен-Сімона, Ф.-М.-Ш. Фур’є, Р. Оуена були одним з теоретичних джерел марксизму.

УТОПІЯ (від грец. οΰ – не і τόπος – місце; тобто – неіснуюче місце) – 1) Назва фантастичного острова з однойменного твору англійського мислителя Т. Мора, де нібито було створено ідеальний суспільний лад. Термін «утопія» був поширений на всі науково не обгрунтовані проекти взірцевого суспільного устрою. 2) Художній твір (утопічний роман), що малює уявний майбутній лад. 3) Мрія, вигадка, химера.

УТРИРУВАННЯ (франц. outrer – перебільшувати, від лат. ultra – понад) – перебільшування, спотворювання надмірним підкреслюванням якпх-небудь рис у чому-небудь, доведення чогось до крайності.