- головна (сайт)- - головна (словник)- - дружній сайт -

 

 

 

ЧАДРА (тур. cadir, букв. – намет) – легка накидка, що закриває жінку з голови до ніг. Її одягали жінки-мусульманки, коли виходили з дому. У радянських народів Сходу вийшла з ужитку.

ЧАЙХАНА (перс. чай-хане, від кит. ча – чай і перс. хане – приміщення, будинок) – чайна в країнах Середньої Азії.

ЧАКОНА (ісп. chacona) – 1) Старовинний іспанський танець, який супроводиться співом і грою на кастаньєтах. 2) Музична п’єса у формі варіації на тему, яка повторюється в басовому голосі.

ЧАЛМА (тюрк.) – чоловічий головний убір у східних народів.

ЧАНГ, ЧАНК – узбецький і таджицький струнний ударний музичний інструмент типу цимбал.

ЧАНГІ – грузинський щипковий музичний інструмент типу арфи.

ЧАНЬГО – корейський ударний музичний інструмент типу барабана.

ЧАПАРАЛЬ (ісп. chaparal) – тип субтропічної чагарникової рослинності в Північній Америці.

ЧАРВАКА (санскр.) – атеїстична і матеріалістична школа в давній і середньовічній індійській філософії. Інша назва – локаята.

ЧАРДАШ (угор. csardas, від csarda – шинок, корчма) – угорський парний народний танець.

ЧАРЛСТОН, ЧАРЛЬСТОН (англ. Charleston) – американський бальний танець. Від назви м. Чарлстона (США), де він виник.

ЧАРТЕР (англ. charter) – 1) Грамота, хартія. 2) Договір морського перевезення вантажів.

ЧАРТИЗМ (англ. chartism) – перший масовий політично оформлений пролетарський революційний рух; виник в Англії у 30-х pp. 19 ст. Політичні вимоги чартистів викладені в 1838 р. в петиції до парламенту, в т. зв. «Народній хартії» (звідки й назва).

ЧАРТИСТИ (англ. chartists) – учасники чартистського руху, прихильники чартизму.

ЧАТУРАНГА (санскр.) – староіндійська гра, попередниця шахів. Ч. означає буквально чотири члени, тобто чотири роди військ: колісниці, слони, кіннота й піхота. Фігури мали чотири кольори. Кількість гравців – чотири.

ЧАЧВАН, ЧАЧВАН ПАДЖ (від перс. чашм-банд – пов’язка для очей) – заст. Густа волосяна сітка, яка опускається з верхньої частини паранджі на обличчя. Жінки-мусульманки, переважно узбечки й таджички, одягали Ч. при виході з дому. Тепер вживається дуже рідко.

ЧЕК (англ. check) – 1) Складений за встановленою формою документ, який містить письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) кредитній установі сплатити певну суму грошей чекодержателеві. 2) Талон каси, що стверджує сплату певної суми за товар або надання послуги.

ЧЕКМЕНЬ (тюрк.) – кавказький верхній чоловічий одяг.

ЧЕЛЕСТА (італ. celesta, від лат. саеlestis – небесний) – пластинковий ударно-клавішний музичний інструмент, звук якого нагадує дзеленчання дзвіночків.

ЧЕМПІОН (англ., франц. champion, від лат. campio – б’юся, борюся) – переможець чемпіонату; в ширшому розумінні – переможець у будь-якому спортивному змаганні на першість.

ЧЕМПІОНАТ (франц. championnat) – одна з форм спортивних змагань на першість з якого-небудь виду спорту для виявлення переможця – чемпіона.

ЧЕНГ – азербайджанський музичний інструмент типу арфи.

ЧЕНТЕЗИМО (італ. centesimo – сотий, від cento – сто) – розмінна монета: Італії, Сан-Маріно, 1/100 італійської ліри; Ватікану, 1/100 ватіканської ліри.

ЧЕСУЧА (кит.) – цупка шовкова тканина, а також тканини з бавовняних ниток в основі й штучного шовку в пітканні.

ЧИЗЕЛЬ (англ. chisel, букв. – різець, долото) – важкий культиватор для глибокого розпушування грунту без обертання пласта. Використовують переважно в посушливих та бавовно- і рисосіючих районах.

ЧИКСИ (англ. cheeks, букв. – щоки) – приробки на верхній частині щогли, що служать для підтримання кінців стоячого такелажу.

ЧИНАРА (перс. чанар) – дерево родини платанових. Інша назва – платан східний.

ЧИНКВЕЧЕНТО (італ. cinquecento, букв. – п’ятсот) – італійська назва 16 ст., що її вживають історики культури для позначення періоду найвищого розквіту італійського Відродження.

ЧИПСИ (англ. chips, від chip – луска, тріска) – хрусткі шматочки підсмаженої картоплі.

ЧИЧЕРОНЕ [італ. cicerone, від лат. Cicero (Ciceronis) – Ціцерон] – екскурсовод у країнах Західної Європи, переважно в Італії.

ЧІАНУРІ – грузинський народний смичковий інструмент.

ЧОМПІ (італ. ciompi) – наймані робітники вовноткацької промисловості у Флоренції 14 ст., що в 1378 р. повстали проти купців і майстрів.

ЧОН – 1) Див. Джон. 2) Розмінна монета Південної Кореї, 1/100 вони.

ЧОНГУРІ – грузинський народний струнний щипковий музичний інструмент.

ЧУМ (мовою комі) – переносне житло у деяких народів Півночі.

ЧУРИНГА, ТЬЮРИНГА (мовою аранта – святе, заборонене) – за віруваннями австралійців-аборигенів, предмет, що має таємничу чудодійну силу. Див. також Тотемізм.

ЧУФА (ісп. chufa – земляний мигдаль) – багаторічна трав’яниста олійна рослина родини осокових. Ч. культивують у Південній Європі, Південній і Північній Африці, в Південній Америці, в СРСР – у Середній Азії, на Закавказзі, на Україні.