- головна (сайт)- - головна (словник)- - дружній сайт -

 

 

 

ЄВАНГЕЛІЄ (від грец. εύαγγέλιον – добра звістка) – 1) Ранньохристиянські твори, що оповідають про земне життя міфічного засновника християнства Ісуса Христа. Частина Біблії. 2) Переносно – книги, в яких укладено основні принципи, правила чогось.

ЄВАНГЕЛІСТ (грец. ευαγγελιστής) – 1) Кожний з чотирьох, визнаних християнською церквою, укладачів ранньохристиянських творів – євангелій. 2) Член секти євангелістів.

ЄВГЕНІКА (від грец. εΰ – добре і γένος – рід) – напрям у генетиці людини, що ставить завдання поліпшення біологічних властивостей людини. В розробці проблем Є. поряд з прогресивним, гуманним підходом є антинауковий, прибічники якого обстоюють позиції расизму, мальтузіанства, селекції людей тощо.

ЄВНУХ [від грец. ευνούχος – охоронець ложа] – кастрат, наглядач за гаремом у мусульман.

ЄВРОДОЛАРИ [євро (пейські) долари] – тимчасово вільні кошти в доларах США, вміщені організаціями й особами капіталістичних країн в європейських банках і використовувані цими банками для надання кредитів.

ЄВРОПІЙ – хімічний елемент, символ Eu, ат. н. 63; рідкісноземельний метал, належить до лантаноїдів. Від назви континенту Європи.

ЄГЕР (від нім. Jager – мисливець) – 1) Солдат особливих стрілецьких (єгерських) частин у ряді армій. 2) Спеціаліст-мисливець, який керує полюванням, доглядає тварин у заповідниках і мисливствознавчих господарствах. 3) За феодалізму слуга в поміщицькому господарстві, виїзний лакей.

ЄГОВІСТИ – члени однієї з найреакційніших сект у християнстві, яка заперечує триєдинство бога й визнає єдиним богом Ягве (перекручене – Єгова, звідки й назва). В зв’язку з антирадянською спрямованістю діяльність єговістів в СРСР заборонена.

ЄЗУЇТИ (від лат. Jesus – Ісус) – 1) Члени найреакційнішого католицького чернечого ордену «Товариство Ісуса», заснованого в 1534 р. для зміцнення папської влади і боротьби проти Реформації, які не гребували ніякими засобами для досягнення своєї мети. 2) Переносно єзуїт – підступна, підла, лицемірна людина.

ЄПИСКОП (грец. επίσκοπος, букв. – наглядач, охоронець) – 1) Вищий духовний чин у християнській церкві. Див. також Архієрей. 2) В Стародавній Греції політичний агент, що його Афіни засилали в союзні держави для нагляду за виконанням союзницьких договорів. 3) У ранньохристиянських громадах 2 ст. виборна особа, що відала майновими й судовими справами.

ЄРЕСЬ (від грец. αΐρεσις – особливе віровчення) – 1) Релігійне вчення, що заперечує догмати та організаційні форми пануючої церкви. 2) Переносно – відступ від панівних, загальноприйнятих поглядів, правил, положень та ін.; інколи – те, що позбавлене здорового глузду, дурниця.

ЄРЕТИК (грец. αιρετικός) – 1) В християнстві – людина, що відступила від догм пануючої церкви, послідовник єресі. 2) Переносно – людина, що відступає від панівних поглядів, правил, положень тощо.

ЄФРЕЙТОР (нім. Gefreite) – в Радянській Армії перше військове звання після рядового. В ряді зарубіжних армій 17 – 18 ст. старший солдат.