- головна (сайт)- - головна (словник)- - дружній сайт -

 

 

 

ХАБАНЕРА (ісп. habanera) – іспанський народний танець-пісня, що виник на Кубі. Від назви м. Гавани.

ХАВБЕК (англ. half-back, від half – напів та back – захисник) – півзахисник, гравець середньої лінії у футбольній і хокейній (з м’ячем) командах.

ХАДЖ (араб. – паломництво) – ходіння на прощу до Мекки і Медіни, що вважається у мусульман подвигом благочестя.

ХАДЖІ (араб. – прочанин) – почесний титул мусульманина, який здійснив хадж.

ХАЗМОГАМІЯ, ХАСМОГАМІЯ (від грец. χάσμα – зів, паща і ...гамія) – запилення, яке відбувається у квітках з оцвітиною, що розкривається під час цвітіння.

ХАЙВЕЙ (англ. highway, від high – високий, інтенсивний, головний і way – шлях, дорога) – велика автомобільна дорога, шосе, автомагістраль.

ХАКАН – див. Каган.

ХАКІ (мовою урду – земляний, запилений) – 1) Природні заглиблення серед такирів у пустелях Середньої Азії. 2) Брунатно-зеленуватий колір, а також тканина або одяг такого кольору.

ХАКІМ (араб. – суддя, правитель) – у зарубіжних країнах Близького й Середнього Сходу: а) правитель області або округу, губернатор; б) третейський суддя, арбітр, посередник. На відміну від вироку каді рішення Х. не зовсім обов’язкове для позивачів.

ХАЛАЛ – розмінна монета Саудівської Аравії, 1/100 ріала.

ХАЛІФ, КАЛІФ (від араб. халіфа – спадкоємець, наступник) – в ряді мусульманських країн за феодалізму титул монарха, що поєднував світську владу з духовною, був главою мусульман своєї країни.

ХАЛІФАТ, КАЛІФАТ – система мусульманської феодальної теократії на чолі з халіфом. У Західній Європі з 10 ст. Х. почали називати також арабську державу, що виникла в 7 ст. внаслідок завоювань у Західній Європі, Північній Африці та Південно-Східній Європі.

ХАЛЦЕДОН (грец. χαλκηδών) – мінерал класу силікатів, волокнистий різновид кварцу; переважно сірого, синюватого, рожевого кольору. Використовують як абразив та виробне каміння.

ХАЛЬКОЗИН (від грец. χαλκός – мідь) – мінерал класу сульфідів, свинцево-сірого кольору з металевим блиском. Мідна руда.

ХАЛЬКОПІРИТ (від грец. χαλκός – мідь і пірит) – мінерал класу сульфідів, латунно-жовтого кольору з металевим блиском. Мідна руда.

ХАМЕЛЕОН (грец. χαμαιλέων) – 1) Ящірка підряду червоязикових. Має здатність міняти забарвлення шкіри при роздратуванні, зміні кольору навколишнього середовища тощо. 2) Переносно – людина, яка часто й безпринципно змінює свої думки й погляди (з міркувань власної вигоди). 3) Сузір’я Південної півкулі неба.

ХАМЕРОПС (від грец. χαμαί – на землі і ρώψ – кущ) – рід кущових або деревних рослин родини пальмових. Поширені на півдні Європи і в Північній Африці. З волокон листків Х. плетуть капелюхи, кошики тощо. Х. низький вирощують як декоративну рослину в кімнатах і оранжереях.

ХАМСИН (араб.) – сухий, гарячий південний вітер у північно-східній частині Африки.

ХАН (тюрк.) – титул феодальних правителів у багатьох країнах Сходу.

ХАНСТВО – 1) Володіння хана, країна, що нею управляє хан. 2) Влада хана.

ХАО – розмінна монета Демократичної Республіки В’єтнам, 1/10 донга.

ХАОС (грец. χάος, від χαίνω – розверзаюсь) – 1) У давньогрецькій міфології – безмежний простір, безладна суміш матеріальних елементів світу, з яких начебто виникли Гея (земля), Ерос (любов), Ереб (морок) та Нюкта (ніч), що дали початок усьому існуючому. 2) В давньогрецькій філософії – першоматерія або простір (фізичне місце, потрібне для існування тіл). 3) Переносно – цілковите безладдя.

ХАРАКІРІ (япон., від хара – живіт і кіру – різати) – поширений серед самураїв спосіб самогубства (розпорюванням живота).

ХАРАКТЕР (грец. χαρακτήρ – ознака, риса, особливість) – 1) Сукупність стійких психічних властивостей людини, що формуються в процесі її виховання, навчання, праці, громадської діяльності; вдача. 2) Твердість, сила волі, наполегливість у досягненні мети. 3) В літературі та мистецтві – художній образ, що узагальнює типові риси певної групи людей.

ХАРАКТЕРИСТИКА (від грец. χαρακτηριστικός – той, що служить відмітною ознакою) – 1) Опис, аналіз, оцінка певних явищ, відмітних особливостей когось або чогось. 2) Опис характеру, дій тощо якогось персонажа, літературного твору. 3) Відгук, висновок про трудову, громадську діяльність особи.

ХАРАКТРОН [від грец. χαρακ (τήρ) – знак, зображення і (елек) трон] – електронно-променева трубка, використовувана, напр., для виведення інформації з обчислювальних машин.

ХАРДИНГФЕЛЕ, ХАРДАНГЕРФЕЛЕ – норвезький смичковий музичний інструмент типу скрипки.

ХАРИТИ (грец. Χάριτες) – в давньогрецькій міфології богині краси й радості (у римлян – грації). Три Х. – Євфросинія (радість), Талія (процвітання) і Аглая (блиск) вважалися доньками Зевса.

ХАРІБДА – див. Сцілла і Харібда.

ХАРІУС (фін. harjus, від норв. harr) – рід риб родини харіусових. Поширені в річках Європи. Об’єкт промислу. Інші назви – пир, пирьок.

ХАРОВІ (від лат. chara – дика капуста, польовий кмин) – клас зелених водоростей. Поширені в чистих стоячих прісних і солонуватих водах всієї земної кулі, крім Антарктиди.

ХАРТІЯ (від грец. χάρτης – лист папірусу) – 1) Матеріал (папірус або пергамент), на якому написано рукопис, а також самий рукопис. 2) В середні віки документ, що засвідчував якісь права або привілеї. 3) В сучасному вживанні назва деяких документів, декларацій суспільно-політичного значення.

ХАСМОГАМІЯ – див. Хазмогамія.

ХАЧБОТ (англ. hatch-boat, від hatch – люк і boat – човен) – невелике вітрильне вантажне судно з люками і палубою, яку в разі потреби можна розбирати.

ХЕДЕР ¹ (англ. header, від head – зрізати верхівку) – жатна частина зернових комбайнів.

ХЕДЕР ² (давньоєвр., букв. – кімната) – єврейська релігійна початкова школа для хлопчиків.

ХЕДЛАЙНЕР (англ. head-liner, від head-line – давати заголовок) – фотонабірна машина з ручною установкою шрифтових шаблонів і фотоматеріалу.

ХЕЙМВЕР (нім. Heimwehr, від Heim – домашнє вогнище і Wehr – захист) – контрреволюційні загони, які виникли 1918 р. в Австрії і ставили собі за мету придушувати революційний робітничий рух. Після аншлюсу Австрії гітлерівською Німеччиною Х. було розпущено, значна частина хеймверівців влилась до фашистських організацій.

ХЕЙРОТЕРІЇ – див. Хіротерії.

ХЕМІ..., ХЕМО... (від лат. chemia – хімія) – у складних словах відповідає поняттям «хімія» або «хімічний процес».

ХЕМІЛЮМІНЕСЦЕНЦІЯ (від хемі... і люмінесценція) – свічення тіл, що виникає внаслідок хімічних реакцій (напр., свічення фосфору при повільному окисленні).

ХЕМІТРОН [від хемі... і (елек) трон] – різновид електронно-променевої трубки, використовують, напр., для візуального подання інформації при взаємодії людини з обчислювальною машиною.

ХЕМО... – див. Хемі...

ХЕМОСИНТЕЗ (від хемо... і синтез) – процес утворення органічних речовин живими істотами з вуглекислого газу та інших неорганічних речовин без участі світла. Властивий певним видам бактерій.

ХЕМОСОРБЦІЯ (від хемо... і сорбція) – різновид сорбції, за якої частинки вбирача і вбираної речовини хімічно взаємодіють.

ХЕМОТАКСИС (від хемо... і таксиси) – рух (притягнення або відштовхування) організмів (головним чином одноклітинних) і клітин, що вільно рухаються (сперматозоїдів, лейкоцитів), під впливом хімічних подразнень.

ХЕМОТЕРАПІЯ (від хемо... і терапія) – метод лікування, те саме, що й хіміотерапія.

ХЕМОТРОПІЗМ (від хемо... і тропізми) – ростові рухи у рослин під впливом хімічних подразнень.

ХЕТОГНАТИ (від грец. χαίτη – грива, волосся і γνάθος – щелепа) – щетинкощелепні морські тварини з прозорим тілом. Хижаки, які рухаються у воді швидкими стрибками.

ХИМЕРА (від грец. Χίμαιρα) – 1) У давньогрецькій міфології страховисько з головою лева, тулубом кози й хвостом дракона. 2) Переносно – витвір хворобливої уяви, фантастична, нездійсненна, дивовижна мрія.З) Морська риба підкласу суцільноголових. Має хрящовий кістяк. Жир печінки Х. використовують як лікарський препарат. 4) У рослинництві – організм, що складається із спадково різних тканин. Трапляються в природі й утворюються внаслідок щеплення.

ХІАЗМ, ХІАЗМА [грец. χιασμός – хрестоподібне розміщення (у вигляді грецької літери X)] – 1) Перестановка головних членів речення. 2) Перехрестя зорових нервів.

ХІДЖРА – див. Тіджра.

ХІЛУС (від грец. χυλός – сік) – рідина, що міститься в лімфатичних судинах кишечника тварин і людини. Являє собою лімфу, збагачену краплинами жиру.

ХІМІЗАЦІЯ (від хімія) – прискорений розвиток хімічної промисловості, впровадження хімічних процесів, методів виробництва і речовин у різні галузі народного господарства, широке використання хімічних продуктів у виробництві і для культурно-побутових потреб. Один з основних напрямів сучасного науково-технічного прогресу.

ХІМІОТЕРАПІЯ (від хімія і терапія) – лікування хімічними препаратами, що діють вибірково (специфічно) на збудників захворювань (мікробів, вірусів, найпростіших), а також на клітини пухлин. Інша назва – хемотерапія.

ХІМІЯ (лат. chemia, chymia, з грец. χημεία, χυμεΐα – вміння плавити метал) – наука, що вивчає склад, будову, перетворення та властивості речовин.

ХІМУС (від грец. χυμός – сік) – вміст тонких кишок тварин і людини. Утворюється з їжі під впливом травних соків. При просуванні Х. по кишечнику відбувається всмоктування розчинних продуктів перетравлювання.

ХІНІН, ХІНА (мовою кечуа kina – кора) – лікарський препарат; алкалоїд кори хінного дерева. Солі Х. застосовують як протималярійний і жарознижуючий засоби, як засоби для зменшення збудливості серцевого м’яза та для стимуляції родової діяльності.

ХІНОЗОЛ (від хінін і ...ол) – лікарський препарат. Застосовують як антисептичний засіб для дезинфекції рук, промивання ран, виразок тощо.

ХІНОЛІН (від хінін і лат. oleum – олія) – органічна гетероциклічна сполука, безбарвна, частіше жовтувата рідина з різким запахом. Застосовують як розчинник, а похідні Х. – у виробництві деяких барвників, лікарських препаратів.

ХІНОНИ (мовою кечуа kina – кора) – органічні ароматичні сполуки, забарвлені кристали з різким запахом. Застосовують у виробництві барвників.

ХІОНОСФЕРА (від грец. χιών – сніг і сфера) – шар атмосфери, всередині якого можливий сталий додатній баланс твердих атмосферних опадів.

ХІРОМАНТІЯ (від грец. χείρ – рука і μαντεία – пророкування, ворожіння) – ворожіння по лініях на долонях рук та «провіщання» на цій основі майбутнього. Одна з форм шарлатанства.

ХІРОТ [від грец. χείρ (χειρός) – рука] – північноамериканська ящірка з червоподібним тілом; задні кінцівки відсутні; живе в землі.

ХІРОТЕРІЇ, ХЕЙРОТЕРІЇ (від грец. χείρ – рука і ...терій) – тварини кінця палеозою і початку мезозою, відомі лише по відбитках слідів, що нагадують відбитки руки людини.

ХІРУРГИ (від грец. χειρουργός – той, що діє рукою) – родина горських риб роду окунеподібних. Поширені по всіх теплих морях. Деякі види отруйні.

ХІРУРГІЯ (грец. χειρουργία, від χείρ – рука і έργον – дія) – галузь клінічної медицини й лікувально-профілактичного обслуговування населення, що вивчає захворювання, основним методом лікування яких є оперативне втручання.

ХІТИН (від грец. χιτών – покрив, оболонка) – вуглевод; природний азотовмісний полісахарид. Основний компонент зовнішнього скелета ракоподібних, павуків і комах та оболонок клітин деяких грибів.

ХІТОН (грец. χιτών) – лляний чи вовняний одяг у давніх греків. Підперізувався поясом.

ХІТОНИ (від грец. χιτών – броня, панцир) – ряд панцирних молюсків. Поширені в морях від Арктики до Антарктики.

ХЛАМІДОМОНАДА [від грец. χλαμΰς (χλαμύδος) – плащ, мантія і μονάς (μονάδος) – одиниця] – рід одноклітинних зелених водоростей. Поширені в прісноводних водоймах, на вологому грунті, деякі – в морях. При масовому розмноженні викликають «цвітіння» води.

ХЛОР (від грец. χλωρός – жовто-зелений) – хімічний елемент, символ Cl, ат. н. 17; належить до галогенів, жовтувато-зелений газ з різким задушливим запахом, отруйний. Використовують у виробництві барвників, лікарських та інших речовин, для вибілювання тканин, паперу, дезинфекції тощо.

ХЛОРАЛГІДРАТ (від хлораль і гідрат) – органічна сполука, лікарський препарат; заспокійливий, снотворний, протикорчовий та знеболювальний засіб.

ХЛОРАЛЬ [від хлор і ал (когол) ь] – органічна сполука, безбарвна рухлива рідина з різким запахом. Застосовують у виробництві інсектицидів.

ХЛОРАМІНИ (від хлор і аміни) – хімічні сполуки, хлорпохідні аміаку або амінів. Застосовують Х. як хлоруючі (див. Хлорування), окислюючі й дезинфікуючі (див. Дезинфекція) засоби.

ХЛОРАТИ – солі хлорнуватої кислота, безбарвні кристалічні речовини, отруйні. Застосовують у піротехніці, виробництві сірників тощо.

ХЛОРАЦЕТОФЕНОН (від хлор, ацетон і грец. φαίνω – свічу) – органічна сполука, безбарвні кристали; належить до сльозоточивих отруйних речовин.

ХЛОРБЕНЗОЛ (від хлор та бензол) – органічна сполука, похідна бензолу, безбарвна рідина. Застосовують як розчинник, у виробництві деяких лаків, барвників тощо.

ХЛОРЕЛА (від грец. χλωρός – зелений) – рід одноклітинних зелених водоростей порядку протококових. Поширені в прісноводних водоймах, на вологому грунті, деякі – в морях. Містять протеїн, вуглеводи, мінеральні солі, вітаміни.

ХЛОРЕТИЛ (від хлор та етил) – лікарський препарат. Застосовують для місцевого знеболювання і при недовгочасному наркозі.

ХЛОРИДИ – солі хлористоводневої (соляної) кислоти, напр., хлорид натрію (хлористий натрій, або кухонна сіль).

ХЛОРИН – різновид синтетичного волокна з полівінілхлориду, з якого виготовляють фільтри для кислот і лугів, риболовецькі сіті тощо.

ХЛОРИТИ (від грец. χλορός – зеленуватий) – група породоутворюючих мінералів класу силікатів, переважно зеленого кольору (напр., пенін, клінохлор, тюрингіт).

ХЛОРОЗ (від грец. χλωρός – жовтувато-зелений, блідий) – 1) Захворювання жінок – недокрів’я, пов’язане з нестачею в організмі заліза. Інша назва – бліда неміч. 2) Захворювання рослин, що спричинюється нестачею засвоюваних форм заліза або інфекцією (мікроскопічними грибами, бактеріями, нематодами, вірусами).

ХЛОРОМІЦЕТИН [від грец. χλωρός – зелений і μύκης (μΰκητος) – гриб] – природний антибіотик з широкою антибактеріальною дією. Одержують синтетично (див. Левоміцетин).

ХЛОРОПЛАСТИ (від грец. χλωρός – зелений і ...пласт) – пластиди у рослин, забарвлені хлорофілом у зелений колір. У Х. відбувається фотосинтез.

ХЛОРОФІЛ (від грец. χλωρός – зелений і φύλλον – листок) – зелений пігмент рослин, за участю якого відбувається фотосинтез. Міститься в хлоропластах (у водоростей – хроматофорах).

ХЛОРОФОРМ [від грєц. χλωρός – зелений і лат. form (ica) – мурашка] – розчинник для жирів і смол; лікарський препарат, наркотичний засіб. Застосовують при м’язових болях, невралгіях тощо, а також для наркозу Інша назва – трихлорметин.

ХЛОРОФОС [від хлор і фос (фор)] – фосфорорганічний препарат. Застосовують для боротьби з шкідливими комахами.

ХЛОРПІКРИН (від хлор і грец. πικρός – гіркий) – органічна сполука, безбарвна рідина з різким запахом, сльозоточива отруйна речовина. Застосовують як інсектицид.

ХЛОРУВАННЯ – 1) Введення хлору в неорганічні й органічні речовини для одержання хлористих сполук (хлорного вапна, деяких розчинників тощо). 2) Дезинфекція питних і стічних вод хлором.

ХНА (араб. хеиа) – 1) Збірна назва деяких рослин, що дають жовто-червону фарбу. Поширені в країнах з тропічним кліматом (Східна Індія, Іран та ін.), культивують також в Європі, в СРСР – в Азербайджані. 2) Жовто-червона фарба рослинного походження, яку використовують головним чином для фарбування вовни, фарбування й зміцнення волосся тощо.

ХОАНИ (від грец. χοάνη – воронка) – внутрішні носові отвори у хребетних тварин і людини, що сполучають носову порожнину й глотку.

ХОБІ (англ. hobby, букв. – коник, пристрасть) – захоплення, улюблене заняття на дозвіллі.

ХОКЕЙ (англ. hockey) – спортивна командна гра на льодяному (з м’ячем чи шайбою) або трав’яному (з м’ячем) майданчику.

ХОЛ (англ. hall) – велике приміщення для очікування (в готелі, театрі, кіно), зал, вестибюль.

ХОЛАГОЛ (франц., англ. cholagogue, від грец. χολαγωγός – жовчогінний) – лікарський препарат. Застосовують при жовчнокам’яній хворобі, холециститах, гепатохолециститах.

ХОЛДИНГ (англ. holding, від hold – тримати, затримувати) – порушення правил у боксі, яке полягає в захоплюванні рук або тулуба противника.

ХОЛДИНГ-КОМПАНІ (англ. holding company) – компанія, яка сама не має виробничих підприємств, а володіє акціями інших компаній.

ХОЛЕНЗИМ (від грец. χολή – жовч та ένζυμος – розчинений) – лікарський препарат. Застосовують як жовчогінний засіб при гепатитах, холециститах і захворюваннях шлунково-кишкового тракту.

ХОЛЕРА (грец. χολέρα) – гостра інфекційна хвороба людини, може поширюватись у формі епідемій. Збудник – холерний вібріон. Передається через харчові продукти й воду, забруднені випорожненнями хворих.

ХОЛЕРИК (лат. cholericus, від грец. χολερικός – хворий на жовчну хворобу) – людина з сильним, рухливим, але неврівноваженим типом вищої нервової діяльності.

ХОЛЕСТЕРИН (від грец. χολή – жовч і стерини) – органічна високомолекулярна речовина. Міститься в усіх тканинах людини і тварин. Порушення холестеринового обміну спричинює ряд захворювань (атеросклероз, жовчнокам’яну хворобу).

ХОЛЕЦИСТИТ (від грец. χολή – жовч і κύστις – міхур) – запалення жовчного міхура. Спричинюється мікробами (стафілококом, стрептококом, кишковою паличкою), гельмінтами, лямбліями.

ХОЛЕЦИСТОГРАФІЯ (від грец. χολή – жовч, κύστις – міхур і ...графія) – метод штучного контрастного рентгенологічного дослідження жовчного міхура.

ХОЛІЗМ (англ. holism, від грец. όλος – цілий, увесь) – ідеалістичний напрям сучасної буржуазної філософії, що розглядає цілісність світу як наслідок творчої активності якогось містичного поля цілісності – «холістського поля».

ХОЛІН (від грец. χολή – жовч) – біоорганічна сполука. Входить до складу лецитинів, які належать до фосфатидів. Нестача Х. в їжі спричинює тяжкі захворювання. Х. та його похідне – холін-хлорид належать до вітамінів групи В.

ХОЛІНЕРГІЧНИЙ [від (ацетил) холін і грец. έργον – дія] – чутливий до ацетилхоліну, збуджуваний ацетилхоліном.

ХОЛЬД (угор. hold) – міра площі в Угорщині, дорівнює 0,432 га.

ХОН (англ. hone) – інструмент (металева головка з абразивними брусками) для хонінгування.

ХОНДРИЛА (від грец. χόνδρος – зерно) – рід багаторічних трав’янистих рослин родини складноцвітих. Поширені переважно в степових, напівпустельних і частково в пустельних районах Середньої Азії і Південної Європи. Каучуконос.

ХОНДРИТ (від грец. χόνδρος – хрящ) – запалення хряща.

ХОНДРІОМ, ХОНДРІОМА (від грец. χονδρίον – зернятко) – сукупність усіх мітохондрій, які містяться в одній клітині.

ХОНДРІОМІТИ (від грец. χονδρίον – зернятко і μίτος – нитка, тканина) – те саме, що й мітохондрії.

ХОНДРІОСОМИ (від грец. χονδρίον – зернятко і σώμα – тіло) – те саме, що й мітохондрії.

ХОНДРОЛОГІЯ (від грец. χόνδρος – хрящ і ...логія) – вчення про хрящі.

ХОНДРОМА (від грец. χόνδρος – хрящ і ...ома) – доброякісна пухлина з хрящової тканини.

ХОНІНГУВАННЯ (англ. honing) – чистове обточування циліндричних поверхонь хоном.

ХОПЕЛЬ-ПОПЕЛЬ – фінський швидкий парний танець.

ХОПЕР (англ. hopper, від hop – стрибати) – саморозвантажний вагон з кузовом – бункером, яким перевозять сипкі вантажі.

ХОР (грец. χορός) – 1) Співочий колектив, що виконує вокальні твори. 2) Музичний твір, призначений для колективного виконання. 3) Парні або потрійні струни у струнних інструментах. 4) У ранньохристиянських культових спорудах – простір перед головним вівтарем, де розміщувався хор півчих. Пізніше Х. почали називати всю східну частину церковної споруди.

ХОРАЛ [лат. (cantus) choralis – хоровий (спів), від грец. χορός – хор] – 1) Одна з форм релігійного співу. 2) У поезії – твір урочистого, піднесеного характеру.

...ХОРД (від грец. χορδή – струна) – у складних словах вказує на зв’язок з поняттями «струна», «дріт», «звук», напр. реохорд, трихорд.

ХОРДА (від грец. χορδή – струна) – 1) матем. Відрізок, що сполучає дві будь-які точки кривої лінії або поверхні. 2) анат. Осьовий (становить поздовжню вісь тіла) скелет хордових тварин і людини. В більшості з них є лише в зародку.

ХОРДОМЕТР (від грец. χορδή – струна і ...метр) – інструмент для вимірювання товщини струн.

ХОРЕЙ (грец. χορείος, від χορεία – танок) – віршований розмір; двоскладова стопа з наголосом на першому складі.

ХОРЕОГРАФІЯ (від грец. χορεία – танок і ...графія) – 1) Мистецтво створення танців і танцювальних вистав. 2) Запис рухів танцю за допомогою системи умовних знаків.

ХОРЕЯ (від грец. χορεία – танок) – захворювання нервової системи людини, що характеризується мимовільним сіпанням, гримасами, причмокуванням, некоординованими рухами. Інша назва – хвороба святого Вітта.

ХОРІОН (від грец. χόριον – перепонка, оболонка) – 1) Зовнішня оболонка зародків плазунів, птахів, ссавців, людини на початкових стадіях їхнього розвитку. Х. ссавців і людини бере участь в утворенні плаценти. 2) Вторинна оболонка яйцеклітини безхребетних і деяких нижчих хребетних тварин.

...ХОРІЯ (від грец. χωρέω – просуваюсь) – у складних словах відповідає поняттям «поширення», «просування», напр. антропохорія.

ХОРМЕЙСТЕР (від хор і нім. Meister – керівник, майстер) – хоровий диригент, керівник хору.

ХОРОЛОГІЯ (від грец. χώρος – місцевість, простір і ...логія) – розділ біології, який вивчає області поширення (ареал) окремих видів, родів і родин тварин та рослин.

ХОТА (ісп. jota) – іспанський народний парний танець.

ХРЕСТОМАТІЯ (грец. χρηστομάθεια, від χρηστός – корисний і μάθος – знання) – навчальна книга, що складається з літературно-художніх або науково-популярних творів чи уривків з них, підібраних за програмою певного курсу.

ХРИЗАНТЕМА (грец. χρυσάνθεμον, від χρυσός – золото і άνθεμον – квітка) – рід одно- і багаторічних трав’янистих рослин родини складноцвітих. Поширені в країнах Середземномор’я. Деякі види широко культивують як декоративні рослини.

ХРИЗАРОБІН – лікарський препарат; застосовують при псоріазі.

ХРИЗО... (від грец. χρυσός – золото) – у складних словах відповідає поняттям «золотий колір», «золотий відтінок».

ХРИЗОБЕРИЛ (від хризо... та берил) – мінерал класу окисів і гідроокисів, переважно зеленувато-жовтого кольору з скляним блиском. Прозорі відміни використовують у ювелірній справі.

ХРИЗОКОЛА (від хризо... і грец. κόλλα – клей) – мінерал класу силікатів, блакитного, зеленого, синього кольору, різновид монтморилоніту. Мідна руда.

ХРИЗОЛІТ (грец. χρυσόλιθος, від χρυσός – золото і λίθος – камінь) – мінерал класу силікатів, прозорий різновид олівіну, жовтувато-зеленого кольору. Дорогоцінний камінь.

ХРИЗОМОНАДИ [від хризо... і грец. μονάς (μονάδος) – одиниця] – група нижчих водяних організмів; живуть переважно в планктоні прісних вод і морів.

ХРИЗОПРАЗ (грец. χρυσόπρασος, від χρυσός – золото і πράσιος – світло-зелений) – мінерал класу силікатів, яблучно-зелений різновид халцедону. Використовують у ювелірній справі, як абразивний матеріал тощо.

ХРИЗОТИЛ (від хризо... і грец. τίλος – волокно) – мінерал класу силікатів, зеленувато-жовтого кольору. Використовують як вогнетривкий і теплоізоляційний матеріал.

ХРОМ (від грец. χρώμα – колір) – 1) Хімічний елемент, символ Cr, ат. н. 24; твердий сірувато-білий метал. Застосовують для покриття (хромування) поверхні інших металів, у виробництві жаротривких і нержавіючих сталей тощо. Сполуки Х. застосовують як фарби, окислювачі, дубителі, протрави при фарбуванні. 2) М’яка тонка шкіра, видублена хромовими солями; використовують для верхніх частин взуття.

...ХРОМ, ...ХРОМИ, ...ХРОМІЯ (від грец. χρώμα – колір, фарба) – у складних словах відповідає поняттям «колір»,«фарба», «забарвленість», напр., генатохром, цитохроми, поліхромія.

ХРОМАТИ – солі хромової кислота, кристалічні речовини жовтого кольору, сильні окислювачі. Застосовують переважно у текстильній і шкіряній промисловості.

ХРОМАТИЗМ (від грец. χρωματίξω – забарвлюю) – зміна діатонічного ступеня ладу на половину тону (позначається діезом або бемолем). Хроматичний півтон складається з двох різних звуків одного ступеня (напр., фа – фа діез). Під Х. розуміють також безпосередню зміну звука в одному голосі, на відміну від альтерації.

ХРОМАТИН [від грец. χρώμα (χρώματος) – колір] – речовина, що її містять ядра клітин організму людини, тварин і рослин. Під час мітозу концентрується в хромосомах. Відіграє важливу роль у зберіганні та передаванні спадкової інформації.

ХРОМАТИЧНИЙ (грец. χρωματικός) – 1) Кольоровий, забарвлений. 2) Х-а аберація – див. Аберація. 3) Побудований на 12 півтонах темперованої музичної системи (див. Темперація).

ХРОМАТО..., ХРОМО... [від грец. χρώμα (χρώματος) – колір, фарба] – у складних словах означає «колір», «забарвлення». Наприклад, хроматоскоп, хроматофори.

ХРОМАТОГРАФІЯ (від хромато... і ...графія) – метод розділення й аналізу сумішей речовин, який грунтується на різній сорбції складових частин яким-небудь вбирачем (вперше цей метод було застосовано при дослідженні пігментів рослин). Інша назва – хроматографічний аналіз.

ХРОМАТОМЕТРІЯ (від хромато... і ...метрія) – метод кількісного аналізу, при якому основним реагентом є титрований (див. Титр) розчин біохромату калію.

ХРОМАТОСКОП (від хромато... і ...скоп) – різновид нерухомого калейдоскопа із забарвленими камінцями й скельцями, прикріпленими до обертового валка.

ХРОМАТОФОРИ (від хромато... і ...фор) – 1) У тварин і людини – клітини у шкірних покривах, що містять зернисті пігменти. 2) У рослин – забарвлені включення в клітинах водоростей. Часто Х. називають усі забарвлені пластиди як нижчих, так і вищих рослин.

ХРОМЕЛЬ [від хром і (нік) ель] – жаростійкий сплав хрому з нікелем, застосовуваний для виготовлення нагрівальних приладів, пірометрів тощо.

...ХРОМИ – див. ...хром.

ХРОМІТ – 1) Мінерал класу окисів і гідроокисів, чорного кольору. Хромова руда. 2) Вогнетривкий матеріал з хромистого заліза; застосовують у металургії.

...ХРОМІЯ – див. ...хром.

ХРОМО... – див. Хромато...

ХРОМОГЕНИ (від хромо... і ...ген) – безбарвні речовини, що містяться в клітинах організму людини, тварин і рослин; набувають забарвлення при окисленні, є відновленою формою дихальних пігментів. Відіграють важливу роль у процесах дихання рослин.

ХРОМОГЕННИЙ (від хромо... і ...генний) – той, що дає барвник або спричинює забарвлення; х-і бактерії – бактерії, які утворюють у процесі росту на різних живильних середовищах забарвлені продукти обміну (пігменти).

ХРОМОЛІТОГРАФІЯ (від хромо... і літографія) – 1) Літографське відтворення зображень багаторазовим друкуванням різними фарбами з відповідної кількості каменів. 2) Відбиток, одержаний таким способом.

ХРОМОПЛАСТИ (від хромо... і ...пласт) – пластиди у рослин, забарвлені пігментами каротиноїдами в жовтий, оранжевий, червоний, іноді коричневий колір. Властиві переважно дозрілим плодам (шипшина, помідори, перець).

ХРОМОСОМИ (від хромо... і грец. σωμα – тіло) – структурні елементи клітинного ядра організму рослин, тварин і людини. Є основними носіями одиниць спадковості – генів. Х. відіграють провідну роль у передачі ознак і властивостей організмів з покоління в покоління.

ХРОМОСФЕРА (від хромо... і сфера) – шар атмосфери Сонця, що міститься над фотосферою.

ХРОМОТРОПИ (від хромо... і ...тропи) – штучні органічні барвники; застосовують переважно в текстильній промисловості.

ХРОМОФОРИ (від хромо... і ...фор) – групи атомів, які надають органічним сполукам різного кольору.

ХРОМОФОТ [від хромо... і фот(ографія)] – спосіб копіювання напівтонових негативів на цинк або камінь із застосуванням спеціального копіювального апарата.

ХРОМОФОТОГРАФІЯ (від хромо... і фотографія) – кольорова фотографія.

ХРОМОЦИСТОСКОПІЯ (від хромо... і цистоскопія) – метод функціонального дослідження нирок за допомогою барвника індигокарміну.

ХРОМПІК – двохромовокислий калій (біхромат калію); застосовують як окислювач у шкіряній і текстильній промисловості.

ХРОМУВАННЯ – 1) Покриття поверхні металу хромом для захисту від корозії. 2) Нарощування хрому на друкарські форми для підвищення їхньої тиражостійкості.

ХРОНАКСИМЕТРІЯ (від хронаксія і ...метрія) – визначення хронаксії за допомогою приладу – хронаксиметра, який дає змогу дозувати подразнення електричним струмом у різних дуже малих відрізках часу.

ХРОНАКСІЯ (від грец. χρόνος – час і αξία – вартість, тут – тривалість) – мінімальний час, за який електричний струм певної сили має діяти на живу тканину, щоб викликати фізіологічну реакцію. Х. характеризує збудливість живої матерії та її залежність від тривалості дії подразника.

ХРОНІКА (грец. χρονικά – літопис, від χρόνος – час) – 1) Вид історичного твору; літературний твір, у якому послідовно розкривається історія якихось суспільних чи родинних подій. 2) Відділ коротких повідомлень у пресі. 3) Документальний кінофільм про поточні події суспільного життя.

ХРОНІКАЛЬНИЙ – той, що містить хроніку чого-небудь або пов’язаний з нею.

ХРОНІЧНИЙ (лат. chronicus, від грец. χρονικός – зв’язаний з часом) – тривалий, затяжний, постійний.

ХРОНО... (від грец. χρόνος – час) – у складних словах відповідає поняттю «час».

ХРОНОГРАМА (від хроно... і ...грама) – латинський вірш, у якому великі літери підібрані з римських цифр (Y, X, L) так, що утворюють рік тієї події, про яку йдеться у творі.

ХРОНОГРАФ (грец. χρονογράφος, від χρόνος – час і γράφω – пишу) – 1) Пам’ятка писемності, зведений огляд всесвітньої історії. 2) Прилад для вимірювання коротких інтервалів часу і точної реєстрації в часі якихось подій.

ХРОНОГРАФІЯ (грец. χρονογραφία) – 1) Послідовний у часі опис подій. 2) Історичний твір, де матеріал подано в календарній послідовності.

ХРОНОЛОГІЯ (від хроно... і ...логія) – 1) Допоміжна історична дисципліна, що встановлює точні дати подій, джерел тощо. Для цього Х. переводить на сучасне літочислення дати інших літочислень і календарів. 2) Послідовність історичних подій у часі. 3) Таблиця з переліком подій, поданих у часовій послідовності.

ХРОНОМЕТР (від хроно... і ...метр) – точний переносний годинник; використовують в астрономії, геодезії, гравіметрії та навігації.

ХРОНОМЕТРАЖ (франц. chronometrage, від греп χρόνος – час і μβτρέω – вимірюю) – один з головних засобів вивчення затрат часу на виконання елементів виробничих операцій.

ХРОНОСКОП (від хроно... і ...скоп) – прилад (електричний годинник) для вимірювання дуже малих проміжків часу (до однієї тисячної частки секунди).

...ХТОНИ (від грец. χθων – грунт, земля, край) – у складних словах означає «місцеві», «корінні», напр. автохтони.

ХУНВЕЙБІНИ (кит.) – антикомуністична молодіжна організація, створена маоїстами в Китаї в 1966 р. з одурманених націоналізмом політично незрілих учнів старших класів, частково студентства, для проведення т. зв. «культурної революції», коли Х. розправлялися з відданими марксизмові-ленінізмові членами партії, знищували раніше створені партійні, державні і громадські організації.

ХУНТА (ісп. junta, букв. – об’єднання) – 1) Назва громадсько-політичних організацій, об’єднань в іспаномовних країнах (Іспанія та більшість країн Латинської Америки). 2) Х. військова – військові союзи і організації, які приходять до влади шляхом військових переворотів і встановлюють, як правило, режими військової диктатури фашистського або близького до фашизму типу (наприклад, у Чілі, 1973 p.).

ХУРАЛ (монг.) – у Монгольській Народній Республіці назва найвищого (Великий Народний Хурал) і місцевих органів влади трудящих.

ХУРМА (перс. – фінік) – рід деревних і кущових рослин родини ебенових. Поширені у тропіках і субтропіках. Культивують як плодові та декоративні. Деякі види Х. мають цінну деревину (чорне, або ебенове, дерево). Плоди Х. споживають свіжими й переробленими.