- головна (сайт)- - головна (словник)- - дружній сайт -

 

 

 

РА – в давньоєгипетській релігії бог сонця, творець світу.

РАБАТ (нім. Rabatt, від франц. rabattre – знижувати) – комерційна знижка з усієї суми грошей, що належить за товар; надається при сплачуванні готівкою, закупівлі товару оптом тощо.

РАБАТКА (нім. Rabatte) – довга вузька грядка з декоративними квітами вздовж стін, доріжок.

РАБИН (від давньоєвр. раббі – вчитель) – в іудейській релігії служитель культу, керівник релігійної громади.

РАБОБ, РАВАП (від араб. рабаба) – те саме, що й лавабо.

РАВАНАСТР, РАВАНАСТРОН – стародавній індійський смичковий музичний інструмент.

РАВЕЛІН (франц. ravelin) – допоміжна фортифікаційна споруда трикутної форми, розташована перед огорожею фортеці між двома бастіонами і призначена для додаткового захисту її. Як військова споруда головним чином застосовувалася в 16 – 18 ст.; Алексєєвський Р. – частина Петропавловської фортеці в Петербурзі, що її Петро І перетворив на тюрму і в дальшому царський уряд використовував для ув’язнення революціонерів.

РАВЕНДУК, РАВЕНТУХ (англ. ravenduck, нім. Rawentuch, з голл. ruwendoek) – товста лляна тканина, різновид парусини. Застосовують її у взуттєвій промисловості.

РАГУ (франц. ragout) – страва з дрібних шматочків м’яса або риби з овочами й підливою.

РАД (від лат. radio – випромінюю) – одиниця увібраного іонізуючого проміння (рентгенівського, гамма-проміння тощо). Р. дорівнює такій дозі, при якій 1 кг опромінюваної речовини вбирає 0,01 джоуля енергії.

РАДАР (англ. radar, скор. від radio detection and ranging – виявлення й визначення віддалі за допомогою радіо) – умовна скорочена назва радіолокаційної станції та радіолокації, а також радіолокатора.

РАДАРОСКОП (від радар і ...скоп) – кінескоп (електронно-променева трубка) в радіолокаторі.

РАДЖА (санскр. – цар) – у Стародавній Індії правитель держави, з часів середньовіччя і до проголошення країни республікою (1950 р.) – князівський титул. Інша назва – рао.

РАДИКАЛ (англ., франц. radical, від лат. radix – корінь) – 1) Прихильник крайніх, рішучих дій, поглядів. 2) Член радикальної партії (див. Радикальний). 3) Знак √ математичної дії добування кореня. 4) Група атомів, яка в хімічних реакціях переходить без зміни з однієї сполуки в іншу.

РАДИКАЛІЗМ (від лат. radicalis – корінний) – 1) Політичний напрям і рух радикалів. 2) Обстоювання і вжиття радикальних методів у розв’язанні будь-яких питань, насамперед політичних.

РАДИКАЛЬНИЙ (лат. radicalis) – 1) Докорінний, основний, рішучий. 2) Той, що дотримується крайніх поглядів. 3) Той, що стосується радикалізму; р-і партії – буржуазні політичні партії, що проголошують в своїй програмі буржуазно-демократичні державні реформи, які не зачіпають основ капіталістичного суспільства. Представляють головним чином інтереси дрібної буржуазії.

РАДИКУЛІТ (від лат. radicula – корінець) – захворювання корінців спинномозкових нервів у людини.

РАДІАЛЬНИЙ (від лат. radius – промінь) – той, що йде у вигляді променів; напрямлений по радіусу; р-а швидкість небесного тіла – проекція швидкості руху небесного тіла на промінь зору. Інша назва – променева швидкість.

РАДІАН (від лат. radius – промінь) – центральний кут, що спирається на дугу, довжина якої дорівнює її радіусові. 1 Р. приблизно дорівнює 57° 17’ 44,8".

РАДІАНТ [від лат. radians (radiantis) – той, що випромінює] – точка небесної сфери, з якої нібито виходять (внаслідок перспективи) видимі траєкторії рою метеорів.

РАДІАТОР (від лат. radio – випромінюю) – 1) Нагрівальний прилад у системах водяного, парового, іноді електричного опалення. 2) Теплообмінний апарат для охолодження води, мастила, повітря у двигунах внутрішнього згоряння.

РАДІАЦІЙНИЙ – той, що належить до радіації.

РАДІАЦІЯ (від лат. radiatio – випромінювання) – фіз. випромінювання, променевисиланпя, зокрема випромінювання електромагнітного проміння яким-небудь тілом, напр. Сонцем (сонячна радіація) чи іншою зорею.

РАДІЙ (від лат. radius – промінь) – радіоактивний хімічний елемент, символ Ra, ат. н. 88; сріблясто-білий метал. Використовують для виготовлення світних фарб, у медицині – для радіотерапії тощо.

РАДІО (від лат. radius – промінь) – галузь науки, техніки і культури, пов’язана з передаванням на віддаль інформації за допомогою радіохвиль.

РАДІО... (від лат. radius – промінь) – частина складних слів, що вказує на зв’язок з поняттями «радіо» або «радіоактивність».

РАДІОАВТОГРАФ (від радіо... і автограф) – те саме, що й авторадіограма.

РАДІОАВТОГРАФІЯ (від радіо... і автографія) – те саме, що й авторадіографія.

РАДІОАВТОШТУРМАН (від радіо... і автоштурман) – прилад (автоштурман), що діє за сигналами радіонавігаційних засобів (див. Радіонавігація).

РАДІОАКТИВНИЙ – здатний до радіоактивності.

РАДІОАКТИВНІСТЬ (від радіо... і активність) – спонтанне (зумовлене внутрішніми причинами) перетворення атомних ядер та елементарних частинок на інші ядра та елементарні частинки.

РАДІОАЛЬТИМЕТР (від радіо... і альтиметр) – прилад для визначення висоти польоту, дія якого грунтується на принципі радіолокації.

РАДІОАПАРАТУРА (від радіо... і апаратура) – сукупність апаратів (приладів) у системі радіозв’язку чи радіомовлення.

РАДІОАСТРОНОМІЯ (від радіо... і астрономія) – розділ астрономії, в якому вивчають різні космічні об’єкти за їхнім радіовипромінюванням та за відбитими від них радіохвилями, які надходять до цих об’єктів з Землі або її штучних супутників.

РАДІОБІОЛОГІЯ (від радіо... та біологія) – наука про вплив іонізуючого випромінювання на організм людини, тварин і рослин.

РАДІОГАЛАКТИКА (від радіо... і галактика) – галактика, потужність радіовипромінювання якої значно більша від потужності випромінювання переважної більшості інших галактик.

РАДІОГЕННИЙ (від радіо... і ...генний) – пов’язаний за походженням з розпадом радіоактивних речовин.

РАДІОГОНІОМЕТР (від радіо... і гоніометр) – пристрій для визначення напряму, в якому міститься передавальна радіостанція.

РАДІОГОНІОМЕТРІЯ (від радіо... і гоніометрія) – сукупність методів визначення напряму (кута), в якому міститься радіостанція, що передає певні сигнали. Застосовують на морських суднах, літаках для визначення їхнього географічного положення.

РАДІОГРАМА (від радіо... і ...грама) – повідомлення, передане по радіо; скорочена назва радіотелеграми.

РАДІОГРАФІЯ (від радіо... і ...графія) – метод одержання зображення на фотоплівці предмета, що його просвічують рентгенівським, гамма-промінням або іншим іонізуючим випромінюванням, а також саме зображення. Див. також Рентгенографія, Рентгеноскопія, Дефектоскопія.

РАДІОДИСПЕТЧЕРИЗАЦІЯ (від радіо... і диспетчеризація) – диспетчеризація, за якої використовують засоби радіозв’язку.

РАДІОДІАПАЗОН (від радіо... і діапазон) – діапазон (ділянка, смуга) частот або довжин радіохвиль.

РАДІОЕКОЛОГІЯ (від радіо... і екологія) – наука про взаємозв’язок між радіоактивністю середовища, організмами та їхніми угрупованнями.

РАДІОЕЛЕКТРОНІКА (від радіо... і електроніка) – комплекс галузей науки і техніки, пов’язаних з радіотехнікою й електронною технікою (електронікою).

РАДІОЗОНД (від радіо... і зонд) – метеорологічний пристрій (зонд, оснащений радіоапаратурою) для вимірювання тиску, температури й вологості верхніх шарів атмосфери і передачі результатів цих вимірювань по радіо.

РАДІОІНТЕРФЕРОМЕТР (від радіо... та інтерферометр) – прилад для вимірювання різних фізичних величин, пов’язаних з радіохвилями (швидкості поширення, кутових розмірів джерела, віддалі до нього тощо). Дія Р. грунтується на інтерференції радіохвиль.

РАДІОКАНАЛ (від радіо... і канал) – смуга частот електромагнітних коливань, визначена для даної передачі.

РАДІОКЛУБ (від радіо... і клуб) – громадський заклад, що об’єднує любителів радіо.

РАДІОКОД (від радіо... і код) – система символів (код), застосовувана в радіозв’язку.

РАДІОКОМБАЙН (від радіо... і комбайн) – пристрій, що сполучає в собі радіоприймач, телевізор, магнітофон з програвачем, змонтовані в одному ящику.

РАДІОКОМПАРАТОР (від радіо... і компаратор) – прилад для вимірювання напруги електричної складової електромагнітного поля в даній точці.

РАДІОКОМПАС (від радіо... і компас) – радіоприймальний пристрій на рухомому об’єкті (літаку, судні), що дає змогу визначати курс цього об’єкта відносно передавальної радіостанції (див. Радіопеленг).

РАДІОКОМПЛЕКС (від радіо... і комплекс) – сукупність радіотехнічних пристроїв, призначена для виконання певного завдання.

РАДІОКОМПОЗИЦІЯ – композиція з літературних, музичних творів, складена для передачі по радіо.

РАДІОКОНТАКТ – спілкування, контакт, встановлений за допомогою радіо.

РАДІОКОСМОЛОГІЯ (від радіо... і космологія) – наука, що вивчає космос за допомогою методів радіоастрономії.

РАДІОЛА (англ. radiola) – апарат, в якому конструктивно сполучено радіоприймач з програвачем грамофонних пластинок.

РАДІОЛІЗ (від радіо... і ...ліз) – розклад хімічних сполук від діяння іонізуючих випромінювань.

РАДІОЛІНІЯ (від радіо... і лат. linea – лінія) – сукупність радіотехнічних засобів та обладнання, що утворюють один чи кілька каналів зв’язку для передавання інформації на віддаль без проводів.

РАДІОЛОГІЯ МЕДИЧНА (від радіо... і ...логія) – наука про застосування іонізуючого випромінювання в медицині.

РАДІОЛОКАТОР (від радіо... і локатор) – пристрій для виявлення об’єктів (напр., літаків, суден) і визначення їхнього місцеположення методами радіолокації.

РАДІОЛОКАЦІЯ (від радіо... і локація) – виявлення й визначення місцезнаходження літаків, суден, ракет та інших об’єктів за допомогою радіохвиль.

РАДІОЛОТ (від радіо... і лот) – радіотехнічний прилад для визначення висоти польоту повітряного корабля.

РАДІОЛЯРІЇ (лат. radiolaria, від radiolus – промінець) – підклас одноклітинних тварин класу саркодових. Поширені в теплих морях. Мертві Р. утворюють на дні глибоководний радіолярієвий мул. Інша назва – променяки.

РАДІОМЕТЕОРОГРАФ (від радіо... і метеорограф) – те саме, що й радіозонд.

РАДІОМЕТЕОРОЛОГІЯ (від радіо... і метеорологія) – розділ метеорології, що вивчає атмосферні процеси та їхній вплив на поширення радіохвиль.

РАДІОМЕТР (від радіо... і ...метр) – 1) Прилад для вимірювання променистої енергії (світла тощо). 2) Р. радіотехнічний – прилад для вимірювання потужності випромінювання радіохвиль. 3) Р. акустичний – прилад для вимірювання звукового тиску. 4) Р. геофізичний – прилад для радіометричних методів геологічної розвідки.

РАДІОМЕТРІЯ (від радіо... і ...метрія) – 1) Розділ фізики, що вивчає способи вимірювання променистої енергії. 2) Метод розвідування корисних копалин, який полягає у використанні радіохвиль для визначення структури гірських порід. 3) Метод для виявлення радіоактивних руд та вод.

РАДІОМУТАЦІЇ (від радіо... і мутація) – раптові спадкові зміни ознак або властивостей організму, які виникли від дії іонізуючого випромінювання.

РАДІОНАВІГАТОР (від радіо... і лат. navigator – мореплавець) – прилад для визначення географічних координат місця корабля у морі за допомогою радіосигналів, безперервно випромінюваних трьома береговими станціями, що працюють синхронно.

РАДІОНАВІГАЦІЯ (від радіо... і навігація) – кораблеводіння або літаководіння за допомогою радіопеленгів.

РАДІОПЕЛЕНГ (від радіо... і пеленг) – визначення напряму руху (курсу) корабля або літака за допомогою радіохвиль, що надходять до корабля (літака) від радіостанції, місцеперебування якої відоме.

РАДІОПЕЛЕНГАТОР (від радіо... і пеленгатор) – радіоприймальний пристрій для визначення напряму на передавальну радіостанцію, приймання її сигналів на напрямлену антену.

РАДІОПРОТЕКТОРИ (від радіо... і протектор) – речовини, введення яких в організм або в поживне середовище перед опроміненням зменшує вплив іонізуючого випромінювання.

РАДІОРЕЗИСТЕНТНІСТЬ (від радіо... і резистентність) – здатність організму, окремих тканин або клітин витримувати високі дози іонізуючого випромінювання, не втрачаючи життєздатності.

РАДІОРЕЛЕЙНИЙ (від радіо... і реле) – пов’язаний з передаванням сигналів через ряд приймально-передавальних радіостанцій (напр., р-а апаратура, р-і станції); р-а лінія – автоматично діюча лінія зв’язку для напрямленого передавання радіосигналів надвисокої частоти на великі віддалі через проміжні приймально-передавальні радіостанції (ретранслятори).

РАДІОРУБКА (від радіо... і рубка) – спеціально обладнане приміщення на кораблі, в якому встановлені засоби радіозв’язку.

РАДІОСЕКСТАНТ (від радіо... і секстант) – навігаційний прилад, яким визначають напрям на Сонце за його випромінюванням в ділянці радіохвиль. Р. працює за будь-яких погодних умов.

РАДІОСЕНСИБІЛІЗАЦІЯ (від радіо... і сенсибілізація) – підвищення чутливості організмів до іонізуючого випромінювання внаслідок діяння хімічних або фізичних факторів.

РАДІОСИСТЕМА (від радіо... і система) – те саме, що й радіокомплекс.

РАДІОСПЕКТРОГРАФ (від радіо... і спектрограф) – прилад для вимірювання спектра випромінювання радіохвиль космічних об’єктів (зір, планет тощо).

РАДІОСПЕКТРОСКОПІЯ (від радіо... і спектроскопія) – розділ фізики, в якому вивчаються спектри випромінювання й поглинання найкоротших радіохвиль. Методи Р. застосовують для вивчення структури речовини, моментів атомних ядер тощо.

РАДІОСТАНЦІЯ (від радіо... і станція) – сукупність технічних пристроїв і апаратури для передавання й приймання інформації за допомогою радіохвиль.

РАДІОСТУДІЯ (від радіо... і студія) – спеціально обладнане приміщення, з якого ведуть передавання радіомовних програм.

РАДІОТЕЛЕГРАФ (від радіо... і телеграф) – безпроводовий телеграф, який передає повідомлення кодом (напр., азбукою Морзе) за допомогою радіохвиль.

РАДІОТЕЛЕМЕТРІЯ (від радіо... і телеметрія) – вимірювання на віддалі (напр., при космічних польотах) різних фізичних, технічних та інших величин з дальшою передачею по радіо відомостей про результати вимірювання.

РАДІОТЕЛЕМЕХАНІКА (від радіо... і телемеханіка) – наука про вимірювання певних величин і керування певними об’єктами (напр., літаками) на значній віддалі за допомогою електромагнітних хвиль; галузь техніки, що створює прилади й апарати для цього керування.

РАДІОТЕЛЕСКОП (від радіо... і телескоп) – астрономічний інструмент для дослідження радіохвиль, які надходять від космічних об’єктів.

РАДІОТЕЛЕТАЙП (від радіо... і телетайп) – літеродрукувальний апарат (телетайп) з радіозв’язком.

РАДІОТЕЛЕФОН (від радіо... і телефон) – сукупність передавальної і приймальної радіоапаратури для телефонного зв’язку по радіо.

РАДІОТЕРАПІЯ (від радіо... і терапія) – лікувальний метод, в основу якого покладено діяння на організм людини й тварин певних доз природних або штучних радіоактивних препаратів. Застосовується переважно при злоякісних пухлинах. Інша назва – кюрітерапія.

РАДІОТЕХНІКА (від радіо... і техніка) – наука про генерування, поширення в просторі, приймання й передавання електромагнітних коливань (радіохвиль); галузь техніки, що розробляє, виробляє й застосовує радіоапаратуру в системах радіозв’язку, телебачення, радіолокації, радіотелемеханіки тощо.

РАДІОТОКСЕМІЯ (від радіо... і токсемія) – отруєння організму радіоактивними речовинами.

РАДІОТРАНСЛЯЦІЙНИЙ (від радіо... і трансляція) – пов’язаний з прийманням радіомовних передач від радіостанції, підсиленням і передаванням їх далі. Див. також Радіорелейний. Р. вузол – комплекс апаратури для передавання радіомовних програм по проводах.

РАДІОФІЗИКА (від радіо... і фізика) – розділ фізики, в якому вивчають фізичні основи збудження, випромінювання, поширення й виявлення радіохвиль, а також діяння їх на речовину. Р. розробляє основи теорії радіотехніки.

РАДІОФІКАЦІЯ (від радіо... і ...фікація) – розширення приймальної радіомережі в міській і сільській місцевостях шляхом будівництва радіотрансляційних вузлів і мережі проводового мовлення або шляхом встановлення радіоприймачів.

РАДІОФОН (від радіо... і ...фон) – телефон без проводів, який з’єднує абонента з будь-яким іншим абонентом, що має автоматичний зв’язок з центральним вузлом (включаючи й міжміський зв’язок).

РАДІОФОНІЯ (від радіо... і ...фонія) – галузь радіомовної техніки, яка займається питаннями якості музичних передач.

РАДІОХІМІЯ (від радіо... і хімія) – галузь хімії, яка вивчає фізико-хімічні властивості радіоактивних речовин, розробляє методи виділення цих речовин.

РАДІОЦЕНТР (від радіо... і центр) – установа, що об’єднує технічні засоби радіозв’язку й радіомовлення, а також допоміжні й господарські споруди, потрібні для їх експлуатації.

РАДІУС (від лат. radius – промінь) – 1) Відрізок, що сполучає будь-яку точку кола або сфери з їхнім центром, а також довжина цього відрізка. 2) Р. дії (корабля, літака) – найбільша від бази віддаль, на якій може виконувати завдання корабель (літак).

РАДІУС-ВЕКТОР (від радіус і вектор) – вектор, спрямований у визначувану точку з деякої наперед заданої точки, полюса.

РАДОН – продукт радіоактивного розпаду радію, ізотоп хімічного елемента еманації. Його вміст серед інших ізотопів еманації найбільший; у зв’язку з цим сам елемент часто називають радоном, символ Rn.

РАЙГРАСИ (від англ. rye grass – житня трава) – група одно- і багаторічних злакових кормових трав.

РАЙОН (франц. rayon, від лат. radius – промінь) – 1) Місцевість, відмітна будь-якими географічними, економічними та іншими ознаками (напр., промисловий Р., робітничий Р., Р. воєнних дій тощо). 2) Адміністративно-територіальна одиниця у багатьох країнах світу. В СРСР на Р. поділяються автономні і деякі союзні республіки, а також області, краї. 3) Місце навколо чогось, прилегле до чогось (напр., Р. міста, станції).

РАЙЯ (тур. râya, букв. – стадо, з араб.) – в країнах Близького і Середнього Сходу за доби феодалізму спочатку всі піддані, потім податний стан. З 18 ст. в Османській імперії так називалося тільки немусульманське населення. В сучасній Індонезії термін «райя» зберігся в значенні «народ».

РАКЕЛЬ (нім. Rakel) – тонкий сталевий ніж, яким знімають фарбу з недрукуючої поверхні друкарської форми.

РАКЕТА (нім. Rakete, з італ. rocchetto – котушка, від rocca – веретено) – 1) Літальний безкрилий апарат або пристрій (снаряд) з ракетним двигуном. 2) Снаряд, застосовуваний для фейерверків, сигналізації, освітлення місцевості тощо.

РАКЕТКА, РАКЕТА (франц. raquette, від араб. рахат – долоня) – 1) Овальна лопатка для гри в теніс або бадмінтон; складається з натягнутої на обід сітки й ручки. 2) Маленька дерев’яна лопатка для гри в настільний теніс.

РАКЕТОДРОМ (від ракета і ...дром) – ділянка, підготовлена й обладнана для складання, випробування й запуску ракет.

РАКЕТОМОДЕЛІЗМ (від ракета і моделізм) – конструювання й випробування моделей ракет з технічною або спортивною метою.

РАКЕТОПЛАН (від ракета і ...план) – ракета з крилами, що надають їй стійкості в польоті.

РАКЕТОПЛАНЕР (від ракета і планер) – планер з ракетним двигуном.

РАКУРС (франц. raccourci, букв. – вкорочений) – вигляд різних предметів, фігур, архітектурних форм у перспективі, що спричинює зміну їхніх звичайних обрисів.

РАЛЕНТАНДО (італ. rallentando, букв. – уповільнюючи) – незначне уповільнення основного музичного темпу.

РАЛІ (англ. rally, букв. – збори, зліт) – комплексні спортивні змагання на автомобілях (авторалі) або мотоциклах і моторолерах (моторалі) за заданим режимом руху.

РАМА (санскр.) – 1) Герой давньоіндійського епосу «Рамаяна» і «Махабхарата». 2) В індійській міфології одне з втілень бога Вішну.

РАМАДАН, РАМАЗАН (араб., букв. – жаркий) – в мусульманському календарі дев’ятий місяць, протягом якого мусульманам, за догмами ісламу, не можна їсти й пити від сходу до заходу сонця.

РАМБУЛЬЄ – порода мериносних овець вовно-м’ясного напряму. Від назви французької місцевості Рамбульє, де було виведено цю породу.

РАМБУРСУВАТИ (франц. rembourser) – 1) Повертати борги. 2) Сплачувати за векселедавця. 3) Сплачувати борг через третю особу.

РАМІ (малайське) – трав’яниста рослина родини кропивових. Вирощують як технічну волокнисту культуру в Китаї, Японії та інших країнах. Інша назва – китайські коноплі.

РАМІФІКАЦІЯ [від лат. ramus (rami) – гілка і ...фікація] – розгалуження.

РАМОЛІ (від франц. ramolli – розслаблений) – 1) Паралітик. 2) Переносно – фізично або розумово немічна людина.

РАМПА (франці rampe, букв. – схил) – 1) Апаратура для освітлення авансцени знизу. 2) Залізобетонна споруда для переходу поїздів метрополітену з поверхні землі в тунель. 3) Межа між залом для глядачів і сценою. 4) Переносно – сцена або театр взагалі.

РАНВЕРС (від франц. renverser – відхиляти назад) – боковий рух коня головою від стінки манежу. Протилежне – траверс ¹ (4).

РАНВЕРСМАН (франц. renversement, букв. – перекидання) – фігура вищого пілотажу, яка дає змогу швидко змінити напрям польоту на 180º.

РАНГ (нім. Rang – чин, від франц. rang – ряд) – 1) Ступінь, чин, спеціальне звання, категорія; напр., в СРСР встановлено дипломатичні ранги (надзвичайний і повноважний посол, посланник, повірений у справах тощо); персональні звання для офіцерів Військово-Морського Флоту (капітан 1-го, 2-го і 3-го Р.). 2) Категорія військового судна.

РАНГОУТ (голл. randhout, букв. – кругле дерево) – всі дерев’яні або склепані із сталевих листів круглі частини оснащення судна, призначені для встановлення вітрил, сигналізації тощо (щогли, стеньги, бушприт і т. д.).

РАНДЕВУ (франц. rendez-vous, букв. – приходьте) – 1) Наперед умовлене побачення. 2) В морському флоті – обумовлене місце зустрічі кораблів.

РАНЕТ – див. Ренет.

РАНЖИР (нім. rangieren – ставити в ряд, від франц. ranger) – 1) Розташування людей у військовому строю в шеренгу за зростом. 2) Певний порядок, встановлений правилами і традиціями (звичайно в іронічному розумінні).

РАНЖИРУВАННЯ (від ранжир) – послідовне розміщення чогось; Р. економічних величин – розміщення економічних величин у певному порядку за ступенем важливості, значущості. Застосовують в економічному моделюванні.

РАНТЬЄ (франц. rentier) – паразитичний прошарок капіталістичного суспільства, що не бере участі у виробництві, а живе за рахунок доходів від цінних паперів, на проценти від капіталів, які передають у позичку.

РАНЧЕРО (ісп. ranchero) – власник ранчо.

РАНЧО (ісп. rancho) – 1) В країнах Латинської Америки – хутір, садиба. 2) В США – скотарська ферма.

РАО (санскр.) – те саме, що й раджа.

РАП (нім. Rappen) – див. Сантим.

РАПІРА (нім. Rapier, з франц. rapiere, від rape – терка) – колюча зброя з довгим і гнучким чотиригранним клинком та держаком. При фехтуванні на Р. надівають запобіжний наконечник.

РАПОРТ (франц. rapport, від rapporter – приносити, повідомляти) – 1) Передбачена статутом форма усної або письмової доповіді підлеглих військовослужбовців начальникові. 2) Звіт про виконання завдання, взятих на себе зобов’язань тощо.

РАПОРТ (від франц. rapport – повернення) – повторюваний елемент набірного орнаменту.

РАПС (нім. Raps) – олійна однорічна та дворічна (озима) рослина родини хрестоцвітих. Вирощують в європейських, деяких азіатських та інших країнах.

РАПСОД (грец. ραψφδός, від ράπτω – складаю і φδή – пісня) – у Стародавній Греції мандрівний співець, виконавець епічних пісень.

РАПСОДІЯ (від грец. ραψφδία – епічна пісня, спів або декламація її) – 1) Інструментальний твір вільної форми, написаний за народними мотивами. 2) Уривок давньогрецької народно-епічної поеми про легендарних героїв і богів.

РАРИТЕТ [нім. Raritat, від лат. raritas (raritatis) – рідкість] – цінна рідкісна річ.

РАСА (франц. race, від італ. razza – порода) – 1) В біології – група організмів одного виду чи підвиду, яким властиві спільні ознаки. 2) Р. людини – велика група людей, що склалася історично і об’єднана спільністю походження та сукупністю певних вторинних спадкових фізичних особливостей (будовою тіла, кольором шкіри, очей, волосся, формою голови). Проте основні риси фізичної організації людини (будова кістяка, м’язів і мозку) однакові у людей всіх рас, внаслідок чого вони мають однакові здібності до культурного розвитку, ступінь якого визначається суспільними умовами і рівнем продуктивних сил даного суспільства.

РАСИЗМ – реакційна соціальна доктрина і людиноненависницька практика експлуататорських класів, спрямована на поневолення народів як нібито «расово неповноцінних». Виходячи з біологічних особливостей людських рас, Р. намагається довести їхню психічну нерівноцінність, обгрунтувати поділ на «вищі» раси, які нібито творять культуру, і «нижчі», нездатні до культурного прогресу, і тим самим виправдати поневолення одних народів іншими. Найогиднішою формою Р. є фашизм. Сучасний імперіалізм широко культивує ідеологію Р., яка служить знаряддям розколу єдиного інтернаціонального фронту трудящих і виправдовує неоколоніалізм. В дійсності расові відмінності являють собою лише зовнішні фізичні особливості, що не мають значення для розвитку розумових здібностей людини. В соціалістичних країнах здійснено повну рівноправність усіх рас і націй; в СРСР проповідь расової або національної винятковості карається законом.

РАСТР (нім. Raster, від лат. rastrum – граблі) – 1) Оптичний прилад – система певним чином розміщених лінз, дзеркал, призм або система ліній (смужок, точок), нанесених у певному порядку на будь-яку поверхню. В поліграфії за допомогою Р. відтворюють напівтонові зображення у вигляді точок різної величини; в стереокіно Р. створює враження об’ємності об’єктів. 2) Світлові рядки (лінії) на екрані електронно-променевої трубки телевізора, які можна спостерігати, коли немає зображення.

РАТАНІЯ (ісп. ratania) – кущові або багаторічні трав’янисті рослини родини бобових. Поширені в субтропічних гірських районах Америки. Використовують у медицині. Окремі види культивують в оранжереях як декоративні.

РАТИН (франц. ratine) – вовняна тканина з короткими завитками густого ворсу на лицьовій стороні.

РАТИФІКАЦІЯ (від лат. ratus – затверджений і ...фікація) – затвердження верховним органом державної влади міжнародного договору, який з цього моменту набирає юридичної сили для даної держави.

РАТИФІКУВАТИ – здійснювати ратифікацію, затверджувати міжнародний договір.

РАТИЦИДИ (від франц. rat – пацюк і ...циди) – хімічні й бактеріологічні засоби для знищення пацюків і мишей.

РАТУША (польс. ratusz, з нім. Rathaus, від Rat – рада і Haus – будинок) – орган міського самоуправління в ряді європейських країн, а також будинок, де він розміщений.

РАУВОЛЬФІЯ – рід тропічних рослин, поширених у Південно-Східній Азії. Деякі види містять алкалоїди. Використовують для виготовлення ліків проти гіпертонічної хвороби та деяких нервових хвороб. Від прізвища німецького ботаніка Раувольфа.

РАУНД (від англ. round – коло, круг) – в боксі проміжок часу, протягом якого відбувається бій.

РАУТ (англ. rout) – урочистий званий вечір без танців (на відміну від балу); прийом.

РАФІДИ [від грец. ραφίς (ραφίδος) – голка] – голчасті кристали моно- і тригідрату щавлевокислого кальцію, що відкладаються в клітинах рослин (переважно однодольних).

РАФІНАД (франц. raffinade, від raffiner – очищати) – твердий, очищений цукор в грудках (переважно).

РАФІНОВАНИЙ (франц. raffine) – 1) Очищений від домішок. 2) Переносно – вишуканий, витончений.

РАФІНУВАННЯ (від франц. raffiner – очищати) – остаточне очищення продуктів промисловості й сільського господарства (напр., цукру, металів, олій) від небажаних домішок.

РАФІЯ (малагасійське) – рід рослин родини пальм. Поширені в тропічних частинах Африки й Америки. Використовують як будівельний матеріал, для плетіння.

РАФЛЕЗІЯ – тропічна рослина, що паразитує на коренях і стеблах інших рослин; має дуже великі квітки (до 1 м в діаметрі) з неприємним запахом. Від прізвища англійця Т. Раффлеса, який відкрив цю рослину.

РАХАТ-ЛУКУМ (тюрк., від араб. рахат-аль-хулькум, букв. – відпочинок для горлянки) – східний пряний кондитерський виріб з борошна, цукру і крохмалю з горіхами та мигдалем.

РАХІТ (грец. ραχίτης – хребетний, від ράχις – хребетний стовп) – хвороба дітей, а також молодняка ряду тварин. Характеризується порушенням фосфорно-кальцієвого обміну в організмі. Зумовлена недостачею в організмі вітаміну Д.

РАЦЕМІЗАЦІЯ (від лат. racemus – виноградне гроно, вино) – перетворення оптично активних хімічних сполук на неактивні.

РАЦІОН [нім. Ration, від лат. ratio (rationis) – рахунок] – норма харчових продуктів для людей і фуражу для тварин на певний строк.

РАЦІОНАЛІЗАЦІЯ (від лат. rationalis – розумний) – організація будь-якої діяльності доцільнішими способами, ніж існуючі, поліпшення, вдосконалення чогось; Р. виробництва – сукупність організаційно-технічних заходів, спрямованих на якнайефективніше використання наявних виробничих ресурсів і якнайдоцільнішу організацію виробничих процесів.

РАЦІОНАЛІЗМ (франц. rationalisme, від лат. rationalis – розумний) – 1) Філософський напрям, що протиставляє містиці, ірраціоналізмові переконання у безмежній силі людського розуму, його здатності пізнавати світ. 2) Напрям у теорії пізнання, що, на противагу емпіризмові, вважає єдиним джерелом і критерієм пізнання розум (теоретичне мислення). 3) Розсудкове ставлення до дійсності.

РАЦІОНАЛЬНИЙ (лат. rationalis) – 1) Той, що стосується раціоналізму. 2) Розумовий, доцільний. 3) матем. Сумірний одиниці або частині одиниці (напр., р-е число).

РАЦІЯ [від ра (діостан) ція] – переносна радіостанція малої потужності.

РАШКЕТ (від італ. raschietto – скребачка) – рамка, що перешкоджає забрудненню полів паперового аркуша під час друкування.

РАШКУЛЬ (нім. Reiβkohle) – вугільний олівець.

РАШПІЛЬ (нім. Raspel) – напилок з великою точковою насічкою. Застосовують для обробки поверхонь деревини, шкіри, м’якого металу й пластмас.

РАШТРА (від лат. rastrum – граблі) – різець з п’ятьма лезами, застосовуваний у гравіруванні нот.

РЕ (лат. re) – другий ступінь основного музичного звукоряду.

РЕ... (лат. re...) – префікс, що означає зворотну або повторну дію.

РЕАБІЛІТАЦІЯ [від ре... і лат. habilitas (habilitatis) – придатність, спроможність] – 1) Поновлення доброго імені, репутації. 2) Визнання особи, необгрунтовано притягнутої до кримінальної відповідальності, невинною повністю або у певній частині обвинувачення.

РЕАБІЛІТУВАТИ – здійснювати реабілітацію.

РЕАБСОРБЦІЯ (від ре... і абсорбція) – зворотне всмоктування води з т. зв. первинної сечі в ниркових канальцях; при цьому утворюється кінцева сеча, яка й виділяється з організму.

РЕАГЕНТ [від ре... і лат. agens (agentis) – діючий] – одна з речовин, яка бере участь у певній хімічній реакції. Див. також Реактив.

РЕАГУВАТИ (від ре... і лат. ago – дію) – 1) Вступати в хімічну реакцію. 2) Переносно – виявляти своє ставлення до чогось, відповідати якимсь чином на ту чи іншу дію, діяти під впливом чого-небудь.

РЕАКЛІМАТИЗАЦІЯ (від ре... і акліматизація) – акліматизація місцевих видів тварин і рослин у певному районі, в якому вони раніше жили, але потім зникли в зв’язку з різкою зміною середовища або діяльністю людини.

РЕАКТАНС (франц. reactance) – реактивний опір, тобто частина опору змінному струмові, яка разом з резистансом (активним опором) становить повний опір – імпеданс.

РЕАКТИВ (франц. reactif, від лат. re... – проти і activus – діяльний) – речовина, що в сполученнях з іншою спричинює певну реакцію. Використовують у хімічному аналізі, в біології, медицині тощо.

РЕАКТИВНИЙ (від ре... і лат. activus – діяльний) – 1) Той, що працює внаслідок діяння сили віддачі (напр., р. двигун). 2) Здатний відповідати на зовнішні подразнення (напр., нервова система). 3) Зумовлений індуктивністю чи електроємністю (напр., р. опір, р-а потужність). 4) Той, що є реактивом при хімічних аналізах.

РЕАКТИВНІСТЬ – здатність до реакції.

РЕАКТОЛОГІЯ (від ре..., лат. actus – дія і ...логія) – механістична концепція в радянській психології 20–30-х pp., яка розглядала психічну діяльність тварини і людини лише як суму реакцій у відповідь на зовнішні подразники.

РЕАКТОР (від ре... і лат. actor – діючий) – 1) Індуктивний опір (котушка без осердя) для обмеження струму короткого замикання. 2) Р. ядерний – установка, в якій здійснюється керована ланцюгова реакція поділу атомних ядер. 3) Р. хімічний – апарат для здійснення хімічних реакцій (колони, автоклав, конвертер тощо).

РЕАКЦЕПТАЦІЯ (від ре... і лат. асcepto – приймаю, одержую) – повторне прийняття до акцепту переказного векселя, якщо спочатку акцепт був зроблений з обмеженням.

РЕАКЦІЙНИЙ (від реакція) – ворожий всьому передовому, прогресивному; консервативний, контрреволюційний.

РЕАКЦІОНЕР (франц. reactionnaire) – прихильник або учасник політичної реакції і повернення старих порядків; запеклий консерватор, контрреволюціонер.

РЕАКЦІЯ (франц. reaction, від лат. re... – проти і actio – дія) – 1) Дія, стан, процес, що виникають за певних умов у відповідь на будь-які впливи, подразнення, враження. 2) Р. хімічна – взаємодія між двома і більше речовинами, внаслідок якої утворюється нова речовина. 3) Занепад фізичних і душевних сил, активності після великого напруження. 4) Р. політична – активний опір відживаючих класів, їхніх партій чи політичних угруповань суспільному прогресові; режим, встановлений для збереження й зміцнення старих суспільних порядків, придушення прогресивних сил.

РЕАЛ ¹ (ісп. real – королівський, від rey – король) – іспанська срібна монета, що була в обігу з 15 ст. до 70-х pp. 19 ст. Прирівнювалася до 25 сентимо (1/4 песети). Карбувалася також у Португалії і Бразілії.

РЕАЛ ² (нім. Regal) – 1) Стіл-шафа з похилою верхньою дошкою, на яку встановлюють скриньку (касу) з друкарським шрифтом. 2) Друкарський шрифт, кегль (розмір) якого дорівнює 120 пунктам.

РЕАЛІЗАЦІЯ (франц. realisation) – 1) Здійснення наміченого плану, програми, проекту. 2) Відпускання продукції і одержання оплати за неї, перетворення майна, товару або цінних паперів на гроші; Р. позики – розміщення позики.

РЕАЛІЗМ (лат. realis – суттєвий, дійсний, від res – річ) – 1) філософ. Об’єктивно-ідеалістичний напрям у середньовічній схоластиці, який на противагу номіналізмові вважав, що загальні поняття (універсали) є реальними духовними сутностями, які становлять субстанцію речей. 2) Термін, яким позначали своє вчення деякі матеріалісти, зокрема природодослідники. 3) Наївний Р. – стихійне світосприймання людини, яке формується на основі безпосереднього життєвого досвіду. 4) Творчий метод літератури й мистецтва, що полягає в правдивому історично конкретному і об’єктивному відтворенні дійсності. 5) Критичний Р. – правдиве відображення дійсності в літературі й мистецтві. Характерні риси – демократизм і народність, глибокий інтерес до соціальних проблем. Соціалістичний Р. – якісно новий, вищий етап у розвитку Р., основними принципами якого є правдиве, історично конкретне зображення дійсності в її революційному розвитку. Визначальна риса соціалістичного Р. – комуністична партійність, яка є найглибшим виявом народності літератури й мистецтва.

РЕАЛІЗУВАТИ (франц. realiser, від лат. realis – суттєвий, дійсний) – 1) Здійснити намічений план, програму, проект. 2) Продати майно, товар або цінні папери.

РЕАЛІСТ – 1) Послідовник реалізму. 2) Учень реального училища – загальноосвітнього навчального закладу в Росії. 3) Переносно – особа, яка правильно враховує у своїй діяльності умови реальної дійсності.

РЕАЛІСТИЧНИЙ – 1) Той, що стосується реалізму, властивий йому. 2) Заснований на реалізмі, пов’язаний з потребами життя, об’єктивними обставинами тощо. 3) Переносно – далекий від усього ідеального, піднесеного.

РЕАЛІЯ (від лат. realis – речовий, дійсний) – предмет, річ.

РЕАЛЬГАР (франц. realgar, від араб. радж-аль-іхар, букв. – пил копальні) – мінерал класу сульфідів, оранжевого, червоного кольору. Руда миш’яку.

РЕАЛЬНИЙ (лат. realis) – 1) Дійсний, існуючий. 2) Можливий для виконання, здійсненний. 3) Заснований на врахуванні справжніх умов, відповідний справжньому станові; р-а заробітна плата – кількість продуктів і послуг, що їх трудящий може придбати й оплатити за одержувану ним номінальну заробітну плату; р-е училище – в дореволюційній Росії середній навчальний заклад без викладання стародавніх мов, з переважанням математики і природничих наук.

РЕАЛЬНІСТЬ – те, що має буття. Розрізняють об’єктивну Р. – матерію в усій сукупності конкретних форм її існування і суб’єктивну Р. – явища свідомості.

РЕАМПУТАЦІЯ (від ре... і ампутація) – повторна ампутація, виправлення недоліків і форми культі з метою протезування.

РЕАНІМАТОЛОГІЯ (від реанімація і ...логія) – розділ медицини, що вивчає методи оживлення організму людини, який перебуває на межі між життям і смертю (клінічна смерть), а також способи недопущення клінічної смерті при операціях.

РЕАНІМАЦІЯ (від ре... і лат. animo – вдихаю життя) – оживлення організму; сукупність медичних заходів, спрямованих на відновлення життєдіяльності вмираючого організму людини й тварини.

РЕБОРДА (франц. rebord) – виступна частина обода колеса або канатного шківа, яка перешкоджає сходженню колеса (з рейок), сповзанню каната.

РЕБУС (лат. rebus, букв. – за допомогою речей) – загадка, в якій слова, що розгадуються, подано у вигляді малюнків у поєднанні з літерами та іншими знаками.

РЕВАКЦИНАЦІЯ (від ре... і вакцинація) – повторне щеплення вакциною.

РЕВАЛОРИЗАЦІЯ (від ре... і валоризація) – те саме, що й ревальвація.

РЕВАЛЬВАЦІЯ (від ре... і вальвація) – вид грошової реформи з метою стабілізації капіталістичної валюти: підвищення державного курсу паперових грошей щодо золота або іноземної валюти. Протилежне – девальвація.

РЕВАНШ (від франц. revanche – помста, відплата) – 1) Відплата за поразку (у війні, спортивній боротьбі, грі). 2) Повторна боротьба (гра), розпочата з метою взяти гору над колишнім переможцем. 3) Виграш, що компенсує колишній програш.

РЕВАНШИЗМ (від реванш) – політика переможеної у війні держави або певних суспільних кіл цієї держави, спрямована на підготовку нової війни під приводом повернення втрачених в результаті попередньої поразки територій або позицій. Політику Р. провадила в 30-х pp. 20 ст. гітлерівська Німеччина, що розв’язала 2-у світову війну, а після її розгрому – реакційні кола ФРН.

РЕВАНШИСТ – той, що прагне до реваншу після поразки у війні, прихильник реваншизму.

РЕВЕРАНС (франц. reverence, букв. – повага) – 1) Шанобливий уклін з присіданням. 2) Переносно – перебільшений вираз шанобливості; розшаркування.

РЕВЕРБЕРАЦІЯ (від лат. reverbero – відбиваю, відкидаю) – повільне згасання звуку в закритих приміщеннях після того, як припинено дію джерела звуку. Тривалість Р. є основною характеристикою акустичних властивостей приміщення.

РЕВЕРС (англ. reverse, від лат. reversus – зворотний) – 1) Зворотний бік монети або медалі. 2) Зобов’язання про зворотний викуп заставлених векселів. 3) Зобов’язання купувати певні товари тільки у даного монополістичного об’єднання. 4) Гарантійний лист, що його видає вантажовідправник капітанові судна, беручи на себе риск за можливі збитки. 5) Грошове забезпечення, що його вимагали дореволюційні закони в Росії від молодих офіцерів, коли вони брали шлюб. 6) Механізм, яким змінюють напрям руху робочих частин машини на зворотний. 7) У тенісі – удар над головою зліва.

РЕВЕРСИВНИЙ – здатний до реверсування; р. двигун – машина з пристроєм (напр., кулісою), який дає можливість змінювати напрям обертання її вала; р. гвинт – повітряний гвинт з поворотними лопатями, здатними створювати зворотну тягу.

РЕВЕРСІЯ (від лат. reversio – повернення) – 1) У буржуазному праві – повернення майна, зокрема маєтку, колишньому власникові. 2) Тимчасова передача кредиторові цінностей для забезпечення зобов’язання, що виникло. 3) У вексельному праві – передача в заставу векселя для одержання позички. 4) біол. Те саме, що й атавізм.

РЕВЕРСУВАННЯ (від лат. reversus – зворотний) – зміна напряму руху робочих частин машини на зворотний.

РЕВІЗІЙНИЙ – призначений для перевірки, той, що стосується ревізії (1); р-а комісія – в СРСР постійний чи тимчасовий виборний орган для перевірки діяльності відповідних організацій.

РЕВІЗІОНІЗМ [від лат. revisio (revisionis) – перегляд] – ворожі марксизмові-ленінізмові опортуністичні течії в міжнародному комуністичному й робітничому русі, які, маскуючись під марксизм, намагаються під виглядом «розвитку» і «поліпшення» марксистської теорії вихолостити її революційну суть. Р. виник наприкінці 19 ст. Соціальною базою його є дрібна буржуазія і робітнича аристократія. Спадкоємці старого Р. – сучасні лідери правосоціалістичних партій – остаточно порвали з марксизмом і перейшли на бік буржуазії. КПРС та інші комуністичні й робітничі партії ведуть непримиренну боротьбу проти ревізіонізму.

РЕВІЗІОНІСТ – послідовник, прибічник ревізіонізму.

РЕВІЗІЯ (від лат. revisio – перегляд) – 1) Обстеження, перевірка стану або результатів діяльності підприємства, установи, організації або службової особи з метою встановлення правильності або законності їхніх дій. 2) Перегляд учення, теорії з внесенням змін, що порушують або перекручують їхні основи (див. Ревізіонізм). 3) В техніці – періодичний огляд і налагодження механізмів, пристроїв. 4) В Російській імперії переписи населення, що повинно було сплачувати подушну подать і відбувати рекрутську повинність.

РЕВІЗОР (від лат. revisor – той, що перевіряє) – 1) Службова особа, обов’язком якої є проведення ревізій, обстежень. 2) Особа, яку уповноважено перевірити діяльність, звітність підприємства, установи або організації.

РЕВМАТИЗМ (грец. ρευματισμός – розтікання, від ρεϋμα – потік) – загальне інфекційно-алергічне захворювання людини, в походженні якого основну роль відіграє стрептококова інфекція. При Р. найбільше уражаються серцево-судинна система й суглоби.

РЕВМАТОЛОГІЯ [від ревмат (изм) і ...логія] – розділ медицини, який вивчає ревматизм, займається його лікуванням і профілактикою.

РЕВМОКАРДИТ [від ревма (тизм) і кардит] – захворювання серця, спричинюване ревматизмом.

РЕЕОКАЦІЯ (від лат. revocatio – відкликання) – 1) Скасування вже даного розпорядження. 2) Відкликання дипломатичного представника чи уповноваженої особи державою або організацією, що їх призначила, з країни перебування у свою країну. 3) Пропозиція того, хто видав чек, анулювати цей чек.

РЕВОЛЮЦІЙНИЙ – той, що стосується революції, властивий їй, пов’язаний з нею.

РЕВОЛЮЦІОНЕР (франц. revolutionnaire) – 1) Активний учасник революційного руху, діяч революції. 2) Той, хто здійснює переворот у тій чи іншій галузі знання, в техніці, мистецтві тощо.

РЕВОЛЮЦІЯ (франц. revolution, від лат. revolutio – розгортання, переворот) – 1) Докорінна якісна зміна, різкий стрибкоподібний перехід від одного якісного стану до іншого, від старого до нового, одна з важливих закономірностей діалектичного розвитку природи, суспільства й мислення. 2) Р. соціальна – докорінний переворот в житті суспільства, який приводить до ліквідації віджилого суспільного ладу й утвердження нового, прогресивнішого. Р. соціальна є найвищим проявом класової боротьби. Характер та основний зміст її визначається економічними й політичними завданнями, які вона розв’язує, і її рушійними силами – класами, соціальними групами і верствами, які беруть у ній участь. Відповідно до цього розрізняють такі типи соціальних Р.: буржуазні, буржуазно-демократичні, національно-визвольні, соціалістичні. Найвищим типом є соціалістична революція, що знаменує початок перехідного періоду від капіталізму до соціалізму, замінює буржуазні виробничі відносини соціалістичними, ліквідує капіталістичну приватну власність на засоби виробництва й експлуатацію людини людиною.

РЕВОЛЬВЕР (англ. revolver, від лат. revolvo – обертаюсь) – ручна вогнепальна зброя з магазином у вигляді барабана, що обертається.

РЕВОЛЬВЕРНИЙ – той, що стосується револьвера; р. верстат – токарний верстат з повертальним пристроєм, де закріплюється кілька інструментів для послідовної обробки деталі.

РЕВЮ (від франц. revue – огляд) – 1) Театральне видовище-огляд, що складається з окремих сцен і номерів, підпорядкованих певному задумові. 2) Назва деяких іноземних журналів.

РЕГАЛІЇ (від лат. regalis – царський) – 1) Предмети, що символізують монархічну владу (корона, скіпетр, держава, трон). 2) Відзнаки (ордени, медалі). 3) За феодалізму в Західній Європі – монопольне право королів та великих феодалів на стягнення мита, судових штрафів тощо.

РЕГАТА (італ. regata, від riga – ряд, смуга, лінія) – змагання на гребних, вітрильних або моторних суднах, в яких бере участь багато спортсменів.

РЕГБІ (англ. rugby) – спортивна командна гра з м’ячем овальної форми. Від назви м. Регбі в Англії, де зародилася ця гра.

РЕГЕНЕРАТ (від лат. regenerates – відновлений) – матеріал або речовина з відновленими (після використання) вихідними (первісними) властивостями.

РЕГЕНЕРАТИВНИЙ (від лат. regenerativus – відновлюючий) – пов’язаний з відновленням чого-небудь; р. приймач – радіоприймач, де позитивний зворотний зв’язок спричинює підсилення (відновлення) вхідних високочастотних сигналів.

РЕГЕНЕРАТОР (від лат. regenero – відновлюю) – 1) Відновник. 2) Пристрій (переважно камера) для вловлювання й використання тепла відхідних (напр., з промислових печей) газів. 3) Те саме, що й регенеративний приймач.

РЕГЕНЕРАЦІЯ (від лат. regeneratio – відновлення) – 1) біол. Відновлення організмом втрачених частин тіла. 2) тех. Відновлення цінних вихідних властивостей матеріалів або речовин після використання їх.

РЕГЕНТ [від лат. regens (regentis) – правитель] – 1) В монархічних державах тимчасовий правитель держави замість монарха. 2) Диригент хору, здебільшого церковного.

РЕГЕНТСТВО (від регент) – у монархічних державах тимчасове правління одного чи кількох осіб, коли престол незайнятий або коли монарх не може здійснювати владу внаслідок тривалої відсутності, неповноліття, хвороби тощо.

РЕГІОН [від лат. regio (regionis) – область, округ] – територія, що характеризується комплексом притаманних їй ознак (фізико-географічних, економічних тощо).

РЕГІОНАЛЬНИЙ (від лат. regionalis – обласний) – той, що належить до певної території (окремої країни або ряду сусідніх країн); р-і ціни – в СРСР роздрібні ціни, що їх встановлюють на деякі види продукції місцевої промисловості, радгоспів та колгоспів; р. аналіз – дослідження розміщення економічної системи на території держави (або в світі) з точки зору розподілу цієї території на окремі регіони.

РЕГІОНАРНИЙ (від лат. regio – область) – мед. місцевий (напр., р-а анестезія).

РЕГІСТР (від лат. registrum – список, перелік) – 1) Ділянка звукового діапазону музичного інструмента або голосу. 2) Регулятор або розподільник у деяких машинах і приладах. 3) Пристрій в обчислювальних машинах. 4) Державна установа, що здійснює технічний нагляд за будівництвом суден та безпекою їх плавання.

РЕГЛАМЕНТ (франц. reglement, від лат. regula – правило) – 1) Звід, система правил, які визначають порядок організації і діяльності органів державної влади в цілому та їхніх складових частин. 2) Сукупність процедурних правил, що визначають порядок проведення сесій, засідань, зборів тощо. 3) Назва деяких актів міжнародних конференцій і конгресів (напр., Віденський регламент 1815 p.).

РЕГЛАМЕНТАЦІЯ (франц. reglementation) – встановлення певних правил.

РЕГЛАН (англ. raglan) – фасон верхнього одягу, в якому рукав становить єдине ціле з плечем. Від прізвища англійського генерала Реглана.

РЕГЛЕТ (франц. reglette, від regler – лікувати) – друкарський пробільний матеріал: металева пластинка, товща (6 – 16 пунктів) за шпон.

РЕГМАГЛІПТИ (від грец. ρήγμα – тріщина і γλυπτός – вирізьблений) – заглиблення на поверхні метеоритів, утворені внаслідок «свердлильної» дії земної атмосфери на поверхню метеоритів під час їхнього руху в атмосфері з космічними швидкостями.

РЕГРЕДІЄНТ [від лат. regrediens (regredientis) – той, що повертається] – те саме, що й регресант.

РЕГРЕС (від лат. regressus – зворотний рух) – 1) Низхідний, зворотний рух, перехід від вищих форм до нижчих. Діалектично пов’язаний з прогресом момент розвитку. 2) Зміна до гіршого, занепад. 3) У біології – спрощення будови тварин і рослин у процесі їхнього історичного розвитку, зникнення ряду систем органів тощо (напр., травної системи в багатьох паразитичних тварин). 4) юрид. Право особи, яка виконувала зобов’язання іншої особи, пред’являти до неї зворотну вимогу про повернення витрат.

РЕГРЕСАНТ (від лат. regressio – повернення) – особа, що пред’являє вимогу за правом регресу до особи, з вини якої здійснено платіж.

РЕГРЕСАТ – особа, проти якої звернено право регресанта.

РЕГРЕСИВНИЙ (від лат. regressus – зворотний рух) – той, що йде назад у своєму розвитку; р. метаморфоз – перетворення, що призводить до спрощення форми й функції організму. Найчастіше спостерігається у паразитичних тварин.

РЕГРЕСІЯ (лат. regressio, від regredior – повертаюсь) – 1) Відступання моря від берегів внаслідок підняття суходолу, опускання дна моря або зменшення обсягу води. Протилежне – трансгресія. 2) матем. Імовірнісна залежність середнього значення якоїсь величини від іншої величини. 3) Вживання слів в зворотному порядку (напр., «Треба їсти, щоб жити, а не жити, щоб їсти»).

РЕГРЕСУВАТИ (лат. regressio – зворотний рух, від regredior – відступаю) – рухатися назад у своєму розвитку, занепадати, погіршуватися.

РЕГТАЙМ (англ. ragtime, від rag – рваний і time – ритм) – 1) Танцювальна музика американських негрів, попередник джазу. 2) Американський бальний танець.

РЕГУЛИ (від лат. regula – правило, норма) – те саме, що й менструація.

РЕГУЛЮВАТИ (від лат. regulo – впорядковую) – 1) Упорядковувати, вносити порядок, систему в якусь діяльність. 2) Встановлювати правильну взаємодію частин механізму.

РЕГУЛЯРНИЙ (від лат. regularis – рівномірний, правильної форми) – рівномірний; р-а армія – війська постійної армії, які систематично поповнюються з нових призовів, мають встановлену організацію і проходять курс військового навчання.

РЕГУЛЯТИВНИЙ (від лат. regula – норма, правило) – той, що регулює, визначає напрям, спрямовує розвиток чого-небудь, вносить порядок, планомірність.

РЕГУЛЯТОР (від лат. regulo – впорядковую) – 1) Механічний або інший автоматичний пристрій, що підтримує незмінність швидкості, температури тощо чи змінює їх за певним режимом. 2) Переносно – те, що сприяє упорядкуванню, впровадженню певного порядку, системи (напр., норми, стандарти, інструкції).

РЕДАКТОР (франц. redacteur, від лат. redactus – впорядкований) – 1) Особа, яка виправляє, опрацьовує, готує до друку текст, рукопис. 2) Керівник видання (книги, журналу, газети тощо), який затверджує його зміст (головний Р.).

РЕДАКЦІЙНИЙ – той, що стосується редакції, редагування.

РЕДАКЦІЯ (франц. redaction, від лат. red... – знову і actio – дія) – 1) Опрацювання, підготовка тексту, рукопису до друку. 2) Організація (колектив), що здійснює підготовку і внпуск у світ друкованих видань. 3) Приміщення редакційного колективу. 4) Різновидність, варіант того самого твору. 5) Певним чином оброблений текст. 6) Те чи інше формулювання, форма вираження думки.

РЕДАН (франц. redan) – уступ на днищі швидкохідного катера (глісера, скутера) чи поплавка гідролітака.

РЕДЕМАРКАЦІЯ (від ре... і демаркація) – перевірка визначеної раніше (на підставі міжнародних договорів і угод) лінії державного кордону й відновлення прикордонних знаків, якщо вони зникли або зруйновані.

РЕДИНГОТ (франц. redingote, від англ. riding coat – сюртук для верхової їзди) – довгий сюртук широкого покрою; особливий крій жіночого верхнього плаття.

РЕДИФ (араб., букв. – той, що сидить позаду вершника) – форма римування в східній поезії. Полягає в тому, що після рими повторюється слово або словосполучення.

РЕДІЯ – одна з личинкових стадій розвитку паразитичних червів класу дигенетичних присиснів; організм на цій стадії розвитку. Від прізвища італійського вченого Ф. Реді.

РЕДРЕСАЦІЯ (від франц. redresser – випрямляти, вирівнювати) – виправлення деформацій тіла, переважно кінцівок, розтягненням тканин або здавленням їх з наступним накладенням фіксуючої пов’язки.

РЕДУБЛЕМАН (від франц. redoublement – подвоєння, посилення) – у фехтуванні – повторна атака.

РЕДУКТОР (від лат. reductor – той, що відводить назад) – 1) Механізм (зубчаста чи черв’ячна передача), який змінює величину швидкості обертання під час передавання руху від одного вала до іншого. 2) Пристрій, який зменшує тиск рідини чи газу у трубопроводі.

РЕДУКУВАТИ (від лат. reduce – відводжу) – ослабляти артикуляцію звука, скорочувати довготу його звучання.

РЕДУКЦІЙНИЙ – той, що стосується редукції; р. клапан – автоматичний клапан – редуктор (2); р. поділ – перший етап мейозу, наслідком якого є зменшення числа хромосом удвічі.

РЕДУКЦІЯ (від лат. reductio – повернення, відновлення) – 1) Процес або дія, що спричинює зменшення, спрощення чогось. 2) Відновлення елемента з окислу, звільнення його від кисню (відняття електронів ним). 3) Зниження тиску рідин і газів у системах двигунів за допомогою спеціальних приладів. 4) Зменшення органів або тканин (аж до зникнення їх) і нерідко втрата ними функцій у процесі індивідуального або історичного розвитку в будь-яких організмів. 5) Зменшення числа хромосом у клітинах у результаті редукційного поділу їх. 6) Ослаблення ненаголошених звуків при вимовлянні їх, може привести до повного зникнення звука (напр., «можеш із можеши»). 7) Падіння курсу акцій або цін.

РЕДУПЛІКАЦІЯ (від лат. redupliсо – подвоюю) – 1) мовозн. Повторення, подвоєння кореня або цілого слова (напр., ледве-ледве). 2) Р. хромосом – подвоєння хромосоми під час клітинного поділу.

РЕДУТ (франц. redoute) – зімкнуте квадратне або багатокутне польове земляне укріплення, здатне до самостійної оборони. Виникли в 16 ст. і існували до початку 1-ї світової війни.

РЕДЮЇТ (франц. reduit, букв. – зменшений) – укріплений пункт всередині фортеці або польового укріплення, який є останнім оплотом гарнізону під час оборони. Споруджувалися в 16 – на початку 20 ст.

РЕЕВАКУАЦІЯ (від ре... і евакуація) – повернення населення, підприємств, установ, майна у місцевість, звідки вони були вивезені у зв’язку з загрозою воєнних дій або стихійного лиха.

РЕЕКСПОРТ (від ре... і експорт) – вивезення з країни раніше імпортованих нею товарів для перепродажу їх іншим державам.

РЕЕМІГРАНТ (від ре... і емігрант) – особа, яка повернулась на батьківщину з еміграції.

РЕЕМІГРАЦІЯ (від ре... і еміграція) – повернення емігрантів на батьківщину.

РЕЄСТР (польс. rejestr, від лат. regesta – списки, перелік) – список, опис, перелік, а також книга для запису справ, документів, майна, земельних володінь тощо.

РЕЄСТРАЦІЯ (від реєстр) – 1) Взяття на облік, внесення до списку або книги якихось даних, записів про певні факти. 2) Фіксація вимірювань, змін, що відбуваються під час дослідів.

РЕЖИМ (франц. regime, від лат. regimen – правління) – 1) Державний устрій, спосіб правління. 2) Точно встановлений розпорядок життя, праці, відпочинку тощо. 3) Система правил, заходів, запроваджуваних для досягнення певної мети (напр., Р. економії, Р. судноплавства).

РЕЖИСЕР (франц. regisseur, від лат. rego – керую) – постановник спектаклю, кінофільму, естрадно-концертної, циркової програми.

РЕЗЕКЦІЯ (від лат. resectio – зрізання) – операція видалення частини органа (шлунка, кишок, суглоба) при його захворюванні або ушкодженні.

РЕЗЕРВ (франц. reserve – запас, від лат. reservo – зберігаю) – 1) Запаси, ресурси, кошти, що зберігаються і при потребі можуть використовуватися для певної мети. 2) Людські та матеріальні ресурси, що перебувають у розпорядженні військового командування; частина військ, залишена командиром для посилення підрозділів, які провадять бойові дії. 3) Трудові Р. – кадри, які готують для роботи в промисловості або інших галузях господарства.

РЕЗЕРВАЦІЯ, РЕЗЕРВАТ (від лат. reservatio – зберігання) – 1) Зберігання чого-небудь, залишення в запасі, в резерві. 2) Залишення за собою права знову повернутися до якогось питання. 3) Території, відведені для примусового поселення корінного населення (напр., індіанців у США і Канаді, народів банту в Південно-Африканській Республіці, аборигенів Австралії в Австралійському Союзі). Створюються з метою загарбання кращих земель у корінного населення. Р. – один з проявів жорстокої расової і національної дискримінації. 4) Територія, природні багатства якої перебувають під особливою охороною держави; заповідник.

РЕЗЕРВІСТ (франц. reserviste) – військовозобов’язаний, який перебуває в резерві.

РЕЗЕРВНИЙ – запасний, той, що зберігається в резерві (напр., р. капітал, р. фонд, р-і війська).

РЕЗЕРВУАР (франц. reservoir, від лат. reservo – зберігаю) – споруда або інше вмістище для зберігання рідин і газів (бак, балон тощо).

РЕЗЕРПІН – лікарський препарат; алкалоїд. Застосовують для зниження кров’яного тиску, як заспокійливий засіб, для посилення дії наркотичних і снотворних засобів.

РЕЗЕРФОРД – одиниця радіоактивності. Радіоактивність дорівнює 1 р, якщо за 1 сек відбувається 10⁵ розпадів. Частіше користуються одиницею радіоактивності кюрі (1 кюрі дорівнює 37 000 р). Від прізвища англійського фізика Е. Резерфорда.

РЕЗИДЕНТ [франц. resident, від лат. residens (residentis) – той, що залишається на місці] – 1) За часів середньовіччя дипломатичний представник, що постійно перебував у даній країні. 2) Представник імперіалістичної держави-метрополії в протектораті, що є фактичним правителем цього протекторату. 3) Таємний уповноважений іноземної розвідки, який на території даної держави спрямовує діяльність своїх агентів. 4) Маловживана назва іноземців, що постійно живуть на території даної держави.

РЕЗИДЕНЦІЯ (лат. residentia – місцеперебування, від resideo – залишаюся на місці, перебуваю) – місцеперебування глави держави, уряду, а також осіб, які обіймають високі адміністративні посади.

РЕЗИНОЗИС (від лат. resina – смола) – виділення смоли з стовбура або гілок хвойних дерев. Інша назва – смолотеча.

РЕЗИСТАНС, РЕЗИСТАНЦ (франц. resistance, нім. Resistenz, від лат. resisto – протистою, чиню опір) – активний омічний опір змінному електричному струмові, частина повного опору – імпедансу.

РЕЗИСТЕНТНІСТЬ [від лат. resistens (resistentis) – протидіючий] – опірність.

РЕЗИСТИВНИЙ (англ. resistive) – той, що стосується опору; р. підсилювач – пристрій, навантаженням в анодному колі якого є омічний опір.

РЕЗИСТИН (від лат. resisto – чиню опір) – сплав міді, марганцю й заліза. Застосовують у виробництві опорів електричних нагрівальних приладів.

РЕЗИСТОР (англ. resistor, від лат. resisto – чиню опір, протидію) – нерегульований електричний активний опір, призначений лише для обмеження струму в електричному колі.

РЕЗНАТРОН [від рез(о)на(нс) і (елек)трон] – лампа для генерування і підсилювання потужних коливань надвисоких частот.

РЕЗОЛ [від лат. res (ina) – смола і ...ол] – рідинна суміш дьогтю, спирту та їдкого калію; застосовують для дезинфекції смітних ям.

РЕЗОЛЮТИВНИЙ (лат. resolutivus) – письмовий чи усний виклад, що містить у собі остаточні висновки.

РЕЗОЛЮЦІЯ (від лат. resolutio – розв’язання, дозвіл) – 1) Рішення, постанова, що її прийнято з’їздом, зборами тощо внаслідок обговорення будь-яких питань. 2) Напис службової особи на діловому папері з коротким викладом рішення в питаннях, порушених у цьому документі.

РЕЗОЛЬВЕНТА [від лат. resolvens (resolventis) – той, що розв’язує, вирішує] – рівняння, функція чи оператор, які дають можливість простіше розв’язувати якесь рівняння.

РЕЗОЛЬВОМЕТР (від лат. resolvo – подрібнюю і ...метр) – прилад, яким визначають роздільну здатність (здатність чітко передавати найдрібніші елементи зображення) фотографічних матеріалів.

РЕЗОН [франц. raison, від лат. ratio (rationis) – доказ, підстава, причина] – розумна підстава, доказ, рація, доцільність.

РЕЗОНАНС (франц. resonance, від лат. resonans – той, що звучить у відповідь) – 1) Явище різкого зростання амплітуди коливань (електричних, механічних, звукових тощо) в коливальній системі під впливом зовнішніх сил, коли частота власних коливань системи збігається з частотою коливань зовнішньої сили. 2) Відгук, відгомін.

РЕЗОНАТОР (від лат. resono – звучу у відповідь, відгукуюсь) – система (або тіло), прилад, де виникає або може виникнути резонанс.

РЕЗОНЕР (франц. raisonneur) – 1) Персонаж, який висловлює думки автора про зображені події та інших героїв твору. 2) Людина, яка любить розмірковувати на повчальні теми.

РЕЗОННИЙ (від резон) – розумний, розсудливий, обгрунтований, слушний.

РЕЗОРЦИН (франц. resorcine, англ. resorcin) – органічна сполука, двоатомний фенол: безбарвні кристали. Застосовують у виробництві барвників, як дезинфікуючий засіб.

РЕЗУЛЬТАНТ [від лат. resultans (resultantis) – той, що відображує] – алгебричний вираз, який застосовують, знаходячи спільні розв’язки двох або кількох рівнянь, кратні корені рівняння з одним невідомим тощо.

РЕЗУС (лат. rhesus) – вузьконоса мавпа родини мартишкових. Поширена переважно на півночі Індостану, Індокитаю та в Гімалаях. Розводять для медичних дослідів. Інша назва – макак бенгальський.

РЕЗУС-ФАКТОР – специфічна речовина, що міститься в еритроцитах крові мавп резус та більшості людей. Передається спадково. При наявності Р.-ф. кров у людини є резус-позитивною, при відсутності – резус-негативною. У вагітних жінок в разі несумісності крові матері і плода виникає ряд ускладнень.

РЕЗЮМЕ (франц. resume) – короткий висновок з основними положеннями доповіді, промови, наукової праці, дискусії.

РЕІМПОРТ (від ре... та імпорт) – ввезення з інших країн власних товарів, раніше туди експортованих.

РЕІНФЕКЦІЯ (від ре... та інфекція) – повторне зараження організму одним і тим самим мікробом.

РЕЇЗМ [від лат. res (rei) – річ, предмет] – різновидність номіналізму. Розрізняють онтологічний Р. (виходить з того, що реально існують лише речі) і методологічний Р. (пропонує таку реконструкцію мови, щоб будь-який її вираз можна було перекласти іншим виразом, в якому б містилися тільки імена речей, але не було назв для абстрактних об’єктів).

РЕЙБЕР (нім. Reiber, від reiben – терти) – дерев’яний брусок, яким притискують папір до друкарської форми, коли її протягують під пресом на літографському друкарському верстаті.

РЕЙД ¹ (голл. rede) – прибережний водний простір поблизу порту¹, придатний для стоянки суден на якорі.

РЕЙД ² (англ. raid – напад, наскок) – 1) У військовій справі – проникнення військових підрозділів, частин і з’єднань у тил ворога або похід партизанських з’єднань і загонів по ворожих тилах для проведення розвідки, розширення партизанського руху і розгортання бойових і диверсійних дій на ворожих комунікаціях. 2) Несподівана ревізія, обстеження, здійснювані групою активістів за завданням громадських організацій або преси.

РЕЙДЕР (англ. raider, від raid – нападати) – військовий корабель, що виконує самостійні завдання з метою знищення морських транспортних засобів противника.

РЕЙНДЖЕРСИ (англ. rangers, від range – гасати, нишпорити) – в армії США – підрозділи для диверсійно-розвідувальних дій у тилу противника.

РЕЙС ¹ (від нім. Reise – подорож) – завершена операція щодо переміщення вантажів або пасажирів транспортними засобами (судном, літаком, автомобілем, вагоном), а також пробіг цих засобів в одному напрямі (від початкового до кінцевого пункту).

РЕЙС ² (португ. reis, від rei – король, монарх) – розмінна монета Португалії в 1854 – 1911 pp. і Бразілії в 1854 – 1942 рр.

РЕЙСМУС, РЕЙСМАС (нім. Reiβmaβ, від reiβen – креслити і Mass – міра, розмір) – розмічальний інструмент для прокреслювання ліній (рисок).

РЕЙСФЕДЕР (нім. Reiβfeder, від reiβen – креслити і Feder – перо) – креслярський інструмент для проведення ліній тушшю (чорнилом).

РЕЙСШИНА (нім. Reiβschine, від reiβen – креслити і Schiene – стрижень) – креслярський інструмент (довга лінійка з нерухомою та рухомою поперечками) для проведення паралельних ліній.

РЕЙТАРИ (від нім. Reiter – вершник) – наймана кіннота в арміям Західної Європи в 16 – 17 ст. В Росії рейтарські полки існували в 17 – на початку 18 ст.

РЕЙТЕР (від нім. Reiter – вершник) – 1) Невеликий тягарець, який пересувають на коромислі терезів, щоб встановити рівновагу їх. 2) Металевий затискач на картці, яким відділяють розділи картотеки, тощо.

РЕЙХСВЕР (нім. Reichswehr, від Reich – держава, імперія і Wehr – оборона) – збройні сили Німеччини, що були створені за Версальським мирним договором 1919 р. й існували до 1935 p., коли фашистська Німеччина запровадила загальну військову повинність і створила вермахт.

РЕЙХСКАНЦЛЕР (нім. Reichskanzler, від Reich – держава, імперія і Kanzler – канцлер) – імперський канцлер, назва глави уряду в Німеччині в 1871 – 1945 pp.

РЕЙХСРАТ (нім. Reichsrat, від Reich – держава, імперія і Rat – рада) – 1) В Баварії (1818 – 1918 pp.) верхня палата ландтагу; титул члена цієї палати. 2) В Данії (до 1866 р.) і в Швеції (до 1772 р.) державна рада при королі. 3) В Австрії (1848 – 51 pp., 1861 – 67 рр.) та Австро-Угорщині (1867 – 1918 pp.) двопалатний парламент. 4) У Німеччині (1919 – 34 pp.) орган представництва земель.

РЕЙХСТАГ (нім. Reichstag, від Reich – держава, імперія і Tag – збори) – 1) За часів середньовіччя у т. зв. «Священній Римській імперії германської нації» загальноімперський станово-представницький орган влади. 2) Парламент у Північнонімецькому союзі (1867 –71 pp.), Німецькій імперії (1871 – 1918 pp.) і т. зв. Веймарській республіці (1919 – 33 рр.). В період фашистської диктатури (1933 – 1945 pp.) втратив своє значення і існував лише формально. 3) Назва будинку в Берліні, де засідав парламент Німеччини.

РЕКАПІТУЛЯЦІЯ (від ре... і лат. capitulum – глава, відділ) – 1) біол. Повторення організмами в процесі індивідуального розвитку їх ознак, що були властиві їхнім предкам, але поступово зникли у дорослих форм. 2) Скорочене повторення сказаного. 3) Звірка записів бухгалтерського обліку з першоджерелами для уникнення помилок.

РЕКВІЄМ (від лат. requies, зн. в. requiem – спокій) – 1) Вид католицького богослужіння. 2) Багатоголосий циклічний вокальний чи вокально-інструментальний твір скорботно-патетичного характеру.

РЕКВІЗИТ (лат. requisition – необхідне, потрібне, від requiro – потребую) – 1) Сукупність речей, які необхідні акторам під час вистави. 2) Обов’язкові (вихідні) дані як елемент вірного оформлення офіційних документів. 3) Вихідні дані книжки.

РЕКВІЗИЦІЯ (від лат. requisitio – вимога) – примусове вилучення державою майна у власника в державних або громадських інтересах з виплатою йому вартості майна.

РЕКВІРЕНТ [від лат. requirens (requirentis) – той, що вимагає] – векселедержатель, який звертається до нотаріального або іншого відповідного органу з вимогою опротестувати вексель.

РЕКЕТ (англ. racket, від rack – мучити, катувати) – великий шантаж, здирство шляхом залякування чи грубого насильства й фізичної розправи, застосовувані бандами гангстерів у США.

РЕКЛАМА (франц. reclame, від лат. reclamo – вигукую, кличу) – 1) Популяризація товарів, видовищ, послуг тощо за допомогою преси, радіо, телебачення, плакатів, світлових стендів, об’яв тощо. 2) Поширення відомостей про кого-небудь, про щось з метою популяризації.

РЕКЛАМАЦІЯ (від лат. reclamatio – несхвалення, протест) – 1) Скарга, нарікання, заперечення. 2) В цивільному праві вимога кредитора до боржника (напр., покупця до продавця, замовника до підрядчика) усунути недоліки, виявлені в одержаній ним продукції чи у виконаній для нього роботі, або у зв’язку з цим знизити ціни, відшкодувати збитки тощо.

РЕКОГНОСЦИРОВКА, РЕКОГНОСЦИРУВАННЯ (нім. Rekognoszierung_; від лат. recognosco – оглядаю, обслідую) – 1) Розвідка, що провадиться особисто командиром з’єднання, частини або разом з офіцерами штабу перед боєм для виявлення характеру місцевості, розташування сил ворога та одержання інших відомостей, необхідних для організації бойових дій. 2) Огляд і обслідування місцевості з метою вибору положень астрономічних і геофізичних опорних пунктів для топографічних зйомок.

РЕКОМБІНАЦІЯ (від ре... і лат. combinatio – з’єднання) – 1) Взаємодія позитивних іонів з негативними іонами або з електронами, внаслідок якої утворюються нейтральні частинки (атоми, молекули). Р. – обернене явище щодо іонізації. 2) Розміщення складових частин чого-небудь у новому порядку.

РЕКОМЕНДАЦІЯ (від лат. recommendatio – доручення) – 1) Письмовий або усний схвальний відзив про роботу, діяльність тієї чи іншої особи. 2) Вказівка, порада.

РЕКОМЕНДУВАТИ (від лат. recommendo – доручаю, довіряю) – 1) Давати рекомендацію. 2) Радити, пропонувати. 3) Називати, представляючи кому-небудь при знайомстві.

РЕКОНВАЛЕСЦЕНЦІЯ (від ре... і лат. convalescentia – одужання) – період видужання від будь-якої хвороби після зникнення яскраво виявлених клінічних її ознак.

РЕКОНВЕРСІЯ (від ре... і лат. conversio – обернення) – переведення народного господарства країни після закінчення війни на виробництво продукції мирного часу. РЕКОНКІСТА (ісп. Reconquista, від reconquistar – відвойовувати, повертати) – відвоювання іспанцями і португальцями на Піренейському півострові земель, загарбаних на початку 8 ст. арабами і берберами. Тривала з 718 р. до кінця 15 ст.

РЕКОНСЕРВАЦІЯ (від ре... і консервація) – введення в дію чогось після консервації; поновлення чогось.

РЕКОНСТРУКЦІЯ (від ре... і лат. constructio – побудова) – 1) Докорінна перебудова чого-небудь з метою поліпшення, удосконалення, впорядкування (Р. народного господарства, Р. міста). 2) Відтворення, відновлення чого-небудь за рештками, описами, що збереглися.

РЕКОРД (англ. record – запис, протокол, від лат. recordo – згадую, пам’ятаю) – найвище досягнення, здобуте в якійсь галузі (у праці, спорті тощо).

РЕКОРДЕР (англ. recorder, від record – записувати) – пристрій у звукозаписуючому апараті, який перетворює електричні коливання звукової частоти на механічні коливання різця, щоб зафіксувати звуки на звуконосїї (грампластинці).

РЕКОРДСМЕН (англ. recordsman) – людина, яка досягла найвищих результатів і встановила рекорд.

РЕКРЕАТИВНИЙ (франц. recreatif, від лат. recreo – відновлюю, підбадьорюю) – той, що містить у собі розважальні елементи.

РЕКРЕАЦІЙНИЙ (від рекреація) – призначений для користування під час відпочинку.

РЕКРЕАЦІЯ (від лат. recreatio – відновлення) – перерва для відпочинку між уроками, лекціями.

РЕКРЕДИТИВ (від ре... і лат. creditum – довірене) – 1) Відклична грамота уряду своєму дипломатичному представникові в іншій державі. 2) Лист, що спростовує акредитив.

РЕКРИСТАЛІЗАЦІЯ (від ре... і кристалізація) – процес росту одних зерен кристалічного тіла, що складається з багатьох дрібних кристалів, за рахунок інших. Р. погіршує якість металу, особливо опір ударам.

РЕКТИФІКАТ (від лат. rectificatus – випрямлений) – спирт, очищений внаслідок його ректифікації.

РЕКТИФІКАТОР (від лат. rectificator – випрямляч) – циліндричний апарат для ректифікації.

РЕКТИФІКАЦІЯ (від лат. rectificatio – випрямлення) – розділення рідких сумішей, що містять два або кілька компонентів різної леткості багаторазовим випаровуванням суміші й конденсацією пари. Застосовують у хімічній, нафтовій, спиртовій промисловості тощо.

РЕКТО (англ. recto – праворуч, від лат. rectus – прямий) – текст, надрукований лише на правій сторінці розгорнутої книги.

РЕКТОР (лат. rector – управитель, керівник, від rego – керую) – особа, яка очолює вищий навчальний заклад.

РЕКТОРАТ (лат. rectoratus) – група осіб на чолі з ректором, яка керує всією діяльністю вищого навчального закладу.

РЕКТОСКОП (від лат. rectum – пряма кишка і ...скоп) – прилад з оптичною й освітлювальною системами, який використувують у ректоскопії.

РЕКТОСКОПІЯ (від лат. rectum – пряма кишка і ...скопія) – огляд за допомогою спеціального апарата – ректоскопа внутрішньої поверхні прямої і сигмовидної кишок.

РЕКУЛЬТИВАЦІЯ (від ре... і лат. cultivatio – обробіток) – 1) Повернення чогось до культурного стану. 2) Р. земель – повторне використання порушених у процесі господарської діяльності територій.

РЕКУПЕРАТОР (від лат. recuperator – зворотний одержувач) – апарат, пристрій для рекуперації.

РЕКУПЕРАЦІЯ (від лат. recuperatio – зворотне одержання) – виділення і уловлювання з метою повторного використання газів, парів тощо, які перебувають у суміші з іншими речовинами (напр., у металургійному виробництві).

РЕКУРЕНТНИЙ [від лат. recurrens (recurrentis) – той, що повертається] – той, що дає змогу відшукувати значення якоїсь величини за знайденими раніше іншими значеннями тієї самої величини.

РЕЛАКСАНТИ [від лат. relaxans (relaxantis) – той, що зменшує, послаблює] – те саме, що й міорелаксанти.

РЕЛАКСАЦІЙНИЙ – пов’язаний з релаксацією; р-і коливання – стрибкоподібні коливання, які за формою (графіками) дуже відрізняються від синусоїдальних (гармонічних) коливань завдяки тому, що в системах, де вони відбуваються, істотну роль відіграють дисипативні сили (тертя, в’язкість – у механічних системах, активний опір – в електричних системах).

РЕЛАКСАЦІЯ (від лат. relaxatio – зменшення, ослаблення) – поступовий перехід фізичної чи фізико-хімічної системи з нерівноважного стану, спричиненого зовнішніми впливами, в рівноважний. До Р. належать: вирівнювання концентрації розчиненої речовини в розчині після того, коли вона вся розчинилася; розряджання електричного конденсатора тощо. Характеризують різні види Р. часом її перебігу.

РЕЛЕ (франц. relais, букв. – місце перевантаження) – автоматичний пристрій, який реагує на зміну параметра (температури, тиску тощо) і який в разі досягнення параметром заданої величини замикає або розмикає електричне коло.

РЕЛІГІЯ (від лат. religio – побожність) – форма суспільної свідомості, суть якої полягає у фантастичному, спотвореному відображенні тих сил, що панують над людьми в їхньому повсякденному житті, у відображенні земних сил як надприродних. Р. є соціально зумовленим і історично перехідним явищем. У класово антагоні стичному суспільстві Р. є знаряддям гноблення трудящих і панування експлуататорських класів. Р. ворожа науці, прагне зберегти передсуди, перешкоджає пізнанню законів розвитку природи й суспільства, революційному перетворенню світу. В умовах соціалізму, де ліквідовано соціальну базу Р., вона перетворюється на пережиток минулого в свідомості людей, боротьба проти якого є одним з важливих завдань виховної роботи комуністичної партії.

РЕЛІКВІЯ (від лат. reliquia – залишки) – 1) Предмет релігійного поклоніння. 2) Річ, дорога як пам’ять про минуле (напр., історична Р., сімейна Р.).

РЕЛІКТ (від лат. relictum – залишок) – 1) Річ, явище, що збереглися як пережиток з давніх епох. 2) Рослинний або тваринний організм, який залишився існувати на даній території, зберігся з минулих геологічних часів.

РЕЛІКТОВИЙ (від лат. relictum – залишок) – той, що належить до минулого; р-і грунти – грунти минулих часів ґрунтоутворення, вивчення яких дає можливість відтворити краєвиди минулих геологічних епох; р. організми – див. Релікт (2).

РЕЛЯТИВІЗМ (від лат. relativus – відносний) – 1) Принцип відносності людських знань. 2) Суб’єктивно-ідеалістичне вчення, яке абсолютизує відносність людських знань, заперечує момент абсолютно істинного в них і на цій підставі заперечує об’єктивну істину, пізнаваність світу.

РЕЛЯТИВНИЙ (лат. relativus) – відносний.

РЕЛЯЦІЯ (від лат. relatio – донесення) – 1) заст. Письмове повідомлення командування про хід воєнних дій. 2) Опис подвигу особи в документі, що подається для її нагородження.

РЕЛЬЄФ (франц. relief, від лат. relevo – піднімаю) – 1) Сукупність різноманітних за формою, величиною і походженням нерівностей земної поверхні. 2) Опуклість. 3) Опукле скульптурне зображення на площині (напр., барельєф, горельєф).

РЕЛЬЄФНИЙ (від рельєф) – 1) Опуклий. 2) Переносно – виразний, чіткий.

РЕМАРКА (від франц. remarque – позначка, примітка) – 1) Авторські пояснення в тексті драматичного твору, що містять стислу характеристику обставин дії, зовнішності та поведінки дійових осіб. 2) Примітка на полі книги.

РЕМЕДІУМ (від лат. remedium – ліки, засіб) – допустиме законом відхилення фактичної ваги та проби монети від встановленої норми.

РЕМЕЗ (польс. remiz, з нім. Riedmeise, від Ried – очерет і Meise – синиця) – рід птахів ряду горобцеподібних. Поширений у південній частині Європи та Азії. Корисний.

РЕМІЗ (франц. remise) – 1) Сплата грошей виписуванням переказного векселя на одержувача. 2) У фехтуванні попереджувальний укол, удар. 3) У деяких картярських іграх – недобір встановленого числа взяток.

РЕМІЗА (франц. remise) – пристрій (рамки або планки з міцними нитками) в ткацьких верстатах, яким розділяють нитки основи.

РЕМІЛІТАРИЗАЦІЯ (від ре... і мілітаризація) – відновлення воєнної могутності і воєнного потенціалу держави або частини її території, демілітаризованих (див. Демілітаризація) на підставі мирних договорів і угод.

РЕМІНІСЦЕНЦІЯ (від лат. remmiscentia – спогад) – 1) Поліпшення відтворення запам’ятовуваного матеріалу через деякий проміжок часу після його заучування. 2) Невиразний спогад, відгомін якоїсь події чи вражень. 3) Відгомін у художньому творі якихось мотивів, образів, деталей з відомого твору іншого автора.

РЕМІСІЯ (від лат. remissio – зниження, ослаблення) – 1) мед. Тимчасове ослаблення проявів хвороби. 2) екон. Знижка, яку постачальник робить платникові для округлення суми платежу.

РЕМІТЕНТ [від лат. remittens (remittentis) – відсилаючий] – у капіталістичному суспільстві особа, на яку виписано вексель (тратту) і якій має бути сплачена певна сума грошей за цим векселем.

РЕМІТУВАТИ (від лат. remitto – відсилаю) – пересилати кредиторові тратти, чеки, телеграфні перекази, виписані в іноземній валюті в рахунок погашення боргу.

РЕМОНТ (франц. remonte, спочатку – поповнення кінського складу) – 1) Виправлення пошкоджень, поламок, усунення дефектів, лагодження чогось. 2) Систематичне заміщення сільськогосподарських тварин, що вибувають з господарства як необхідна умова відтворення стада.

РЕМОНТАНТНІСТЬ (від франц. remontant, букв. – той, що підіймається) – здатність рослин протягом вегетаційного періоду цвісти й плодоносити кілька раз. Ремонтантними бувають окремі форми малини, суниць, троянд та інших рослин.

РЕНАТА (від лат. renatus – відроджений) – текстовий шрифт, схожий за малюнком на літературну гарнітуру.

РЕНАТУРАЛІЗАЦІЯ (від ре... і натуралізація) – відновлення у правах громадянства даної країни осіб, які з будь-яких причин втратили їх.

РЕНД – грошова одиниця Південно-Африканської Республіки і Намібії, поділяється на 100 центів.

РЕНЕГАТ (лат. renegatus – відступник, від renego – зрікаюсь) – 1) Той, що перейшов у табір противників; зрадник, відступник. 2) Людина, що зреклася своєї віри.

РЕНЕСАНС (франц. Renaissance, від лат. renascor – відроджуюсь) – 1) Епоха Відродження, період в ідеологічному й культурному розвитку країн Західної і Центральної Європи (в Італії – 14 – 16 ст., в інших країнах – кінець 15 – 16 ст.), зумовлений зародженням капіталістичних відносин. У період Р. розвинулася нова, буржуазна ідеологія і культура, виник новий світогляд – гуманізм. Пробудився інтерес до літератури й мистецтва Стародавньої Греції і Риму (звідси й назва). 2) Архітектурний стиль епохи Відродження, що прийшов на зміну готичному і сприйняв елементи греко-римської архітектури.

РЕНЕТ, РАНЕТ (франц. reinette, від reine – королева) – група зимових сортів яблуні.

РЕНІЙ – хімічний елемент, символ Re, ат. н. 75; сріблясто-білий тугоплавкий метал. Застосовують у сплавах, вакуумній техніці, як каталізатор тощо. Від назви р. Рейну.

РЕНКЛОД (франц. reine-Claude, скор. від prunes de la reine Claude – сливи королеви Клавдії) – група сортів сливи з круглими зеленими або жовтими плодами.

РЕНТА (нім. Rente, франц. rente, від лат. reddo – повертаю, сплачую) – доход з капіталу, землі або майна, що його власники регулярно одержують, не займаючись підприємницькою діяльністю; доход у формі процента, одержуваного власниками грошового капіталу або держателями цінних паперів з твердим курсом.

РЕНТАБЕЛЬНИЙ (нім. rentabel) – той, що дає прибуток, доход; доцільний з господарської точки зору.

РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ – узагальнюючий показник економічної ефективності роботи підприємств, галузей за певний період, що характеризує їхню доходність, прибутковість. Економічна суть Р. зумовлюється характером способу виробництва.

РЕНТГЕН – одиниця дози (кількості) рентгенівського проміння або гамма-проміння. Р. – доза рентгенівського чи гамма-проміння, яка спричиняє в 0,001293 г повітря (тобто в 1 см³ при норм. тиску) утворення іонів, сумарний електричний заряд одного знака яких становить одну електростатичну одиницю електрики. Від прізвища німецького фізика В.-К. Рентгена.

РЕНТГЕН-ЕКВІВАЛЕНТ (від рентген і еквівалент) – 1) Біологічний еквівалент рентгена (бер) – кількість будь-якого іонізуючого випромінювання, що відповідає за своєю біологічною дією 1 рентгенові рентгенівського або гамма-проміння. 2) Фізичний еквівалент рентгена (фер) – доза будь-якого іонізуючого проміння, яка створює таку саму кількість пар іонів, як і доза в 1 р.

РЕНТГЕНІВСЬКЕ проміння – короткохвильове електромагнітне проміння, довжина хвиль якого становить приблизно від 0,0001 Ǻ до кілька сот ангстремів (1 Ǻ= 10^-10 м). Р. п. виникає від різкого гальмування руху електронів у речовині. Застосовують у науці, техніці, медицині. Від прізвища німецького фізика В.-К. Рентгена.

РЕНТГЕНІВСЬКИЙ – пов’язаний з рентгенівським промінням; р-а трубка – електровакуумний прилад (скляна трубка із впаяним катодом і анодом) для одержання рентгенівського проміння; р-а дефектоскопія – виявлення наявності, місця і розмірів дефектів у матеріалах і виробах просвічуванням рентгенівським промінням; р-а мікроскопія – сукупність методів дослідження мікроскопічної будови об’єктів за допомогою рентгенівського проміння; р. аналіз – метод дослідження атомного й молекулярного складу і структури речовин за допомогою рентгенівського проміння. Розрізняють: рентгенодефектоскопічний аналіз, рентгеноспектральний аналіз і рентгеноструктурний аналіз.

РЕНТГЕНО... – у складних словах відповідає поняттю «рентгенівське проміння».

РЕНТГЕНОГРАМА (від рентгено... і ...грама) – зображення на рентгенівській плівці, утворене внаслідок діяння на неї рентгенівського проміння, що пройшло через досліджуваний об’єкт. Розрізняють тіньові та інтерференційні Р. Застосовують у медицині, рентгенівській дефектоскопії.

РЕНТГЕНОГРАФІЯ (від рентгено... і ...графія) – 1) Метод дослідження речовини чи організму за допомогою рентгенівського проміння. 2) Фотографування у рентгенівському промінні.

РЕНТГЕНОДЕФЕКТОСКОПІЧНИЙ АНАЛІЗ – метод дослідження матеріалів (зокрема, виявлення внутрішніх неоднорідностей і дефектів у них) опроміненням рентгенівським промінням.

РЕНТГЕНОДІАГНОСТИКА (від рентгено... і діагностика) – розпізнавання захворювань тканин або органів людини чи тварин за допомогою рентгенівського проміння.

РЕНТГЕНОКІМОГРАФІЯ (від рентгено... і кімографія) – різновидність рентгенографії; метод функціонального рентгенологічного дослідження людини чи тварини.

РЕНТГЕНОКІНЕМАТОГРАФІЯ (від рентгено... і кінематографія) – відтворення на кіноекрані зображень, одержаних за допомогою рентгенівського проміння.

РЕНТГЕНОЛОГІЯ (від рентгено... і ...логія) – розділ медицини, що вивчає застосування з діагностичною й лікувальною метою рентгенівського проміння.

РЕНТГЕНОЛЮМІНЕСЦЕНЦІЯ (від рентгено... і люмінесценція) – свічення речовини від діяння рентгенівського проміння або гамма-проміння. Застосовують у техніці й медицині (рентгеноскопія, рентгенографія).

РЕНТГЕНОМЕТР (від рентгено... і ...метр) – прилад для вимірювання кількості рентгенівського проміння або гамма-проміння в рентгенах.

РЕНТГЕНОПАЛЕОПАТОЛОГІЯ (від рентгено..., грец. παλαιός – стародавній і патологія) – те саме, що й палеорентгенологія.

РЕНТГЕНОРАДІОЛОГІЯ (від рентгено..., радіо... і ...логія) – вивчення та використання дії рентгенівського проміння й радіоактивних випромінювань на живі організми.

РЕНТГЕНОСКОПІЯ (від рентгено... і ...скопія) – 1) Один із методів рентгенодіагностики. Полягає в просвічуванні частин тіла людини й тварин рентгенівським промінням; вивчення тіні, що її одержують при цьому на рентгенівському екрані. 2) Виявлення внутрішніх дефектів металевих відливків і виробів просвічуванням рентгенівським промінням (рентгенодефектоскопія).

РЕНТГЕНОСПЕКТРАЛЬНИЙ АНАЛІЗ – метод, який дає можливість визначати хімічний склад та досліджувати природу хімічного зв’язку в речовинах за допомогою рентгенівських спектрів.

РЕНТГЕНОСТРУКТУРНИЙ АНАЛІЗ – метод визначення кристалічної структури речовини за допомогою рентгенівського проміння.

РЕНТГЕНОТЕРАПІЯ (від рентгено... і терапія) – застосовування рентгенівського проміння з лікувальною метою.

РЕНТГЕНОТЕХНІКА (від рентгено... і техніка) – сукупність методів і апаратури, за допомогою яких одержують і використовують рентгенівське проміння, а також виготовляють відповідні прилади, механізми тощо.

РЕНТГЕНОФЛУОРОГРАФІЯ (від рентгено... і флуорографія) – метод одержання фотографічних знімків рентгенівського зображення якої-небудь частини тіла з флуоресціюючого екрана.

РЕОГРАФІЯ (від грец. ρέω – течу і ...графія) – метод реєстрування опору тіла людини змінному струмові. Р. здійснюють за допомогою спеціального приладу – реографа.

РЕОЕНЦЕФАЛОГРАФІЯ (від грец. ρέω – течу і енцефалографія) – графічний метод дослідження стану кровообігу в судинах мозку.

РЕОЛОГІЯ (від грец. ρέω – течу і ...логія) – наука про текучість і деформацію суцільних середовищ (напр., звичайних в’язких рідин і рідин аномальної в’язкості).

РЕОМЕТР (від грец. ρέω – течу і ...метр) – прилад, яким вимірюють витрату газів.

РЕОРГАНІЗАЦІЯ (від ре... і організація) – перебудова, перетворення, зміна структури, форм організації, управління тощо.

РЕОСТАТ (від грец. ρέω – течу і ...стат) – електричний прилад, яким регулюють струм або напругу в електричному колі.

РЕОТРОПІЗМ (від грец. ρέω – течу і тропізми) – здатність деяких рослин набувати певного положення відносно течії води.

РЕОХОРД (від грєц. ρέω – течу і ...хорд) – прилад (натягнутий дріт і повзунок-струмознімач), за допомогою якого вимірюють електричні опори провідників, струму.

РЕПАРАЦІЇ (від лат. reparo – відновлюю, знов одержую) – повне або часткове відшкодування (за мирним договором або іншими міжнародними актами) державою, що розв’язала агресивну війну, збитків, заподіяних державі, що зазнала нападу.

РЕПАТРІАНТ [від лат. repatrians (repatriantis)] – особа, яка повернулась на батьківщину внаслідок репатріації.

РЕПАТРІАЦІЯ (від лат. repatriatio – повернення на батьківщину) – 1) Повернення емігрантів у країну, звідки вони походять, з поновленням їх у правах громадянства. 2) Повернення на батьківщину військовополонених і цивільних осіб, що опинилися за межами своєї країни внаслідок війни.

РЕПАТРІЮВАТИ (від лат. repatrio – повертаюсь на батьківщину) – здійснювати репатріацію.

РЕПЕЛЕНТИ [англ. repellents, від лат. repellens (repellentis) – той, що відганяє] – хімічні речовини, які відлякують комах, кліщів, пацюків, мишей.

РЕПЕЛЕР (англ. repeller, від лат. repello – відштовхую, відбиваю) – 1) Відбивний електрод у відбивному клістроні. 2) Вітроколесо вітряного двигуна.

РЕПЕР (від франц. repere – мітка, карб, позначка) – 1) Закріплений на місцевості геодезичний знак, що вказує висоту даної точки земної поверхні. Р. визначається нівелюванням. 2) В артилерії – пункт на місцевості або в повітрі, за яким провадиться пристрілювання.

РЕПЕРТУАР (франц. repertoir, від лат. repertorium – список, опис) – 1) Сукупність музичних і драматичних творів, які виконуються в театрі за певний час. Р. відображає певні ідейні й художні позиції театру. 2) Ролі, в яких виступає актор. 3) Добір музичних, літературних творів тощо, з якими виступають актор, співак, музикант, читець.

РЕПЕРФОРАТОР (від ре... і перфоратор) – електромеханічний апарат, що відповідно кодовій комбінації електричних сигналів пробиває отвори в паперовій перфострічці, щоб передати ці комбінації на віддаль (наступній станції).

РЕПЕТИР (від нім. repetieren – повторювати) – годинниковий механізм, що відбиває час (години, чверті години), а також сам годинник з таким механізмом.

РЕПЕТИРУВАТИ (нім. repetieren, від лат. repeto – знов починаю, повторюю) – 1) Проводити репетицію. 2) Допомагати кому-небудь у засвоєнні навчального матеріалу.

РЕПЕТИТОР (від лат. repetitor – той, що повторює) – 1) Особа, що допомагає учневі у навчанні; домашній учитель. 2) Особа, яка з того чи іншого предмета готує абітурієнта.

РЕПЕТИЦІЯ (від лат. repetition повторення) – 1) Основна форма підготовки спектаклю. 2) Ступінь піддатливості фортепіанної механіки при швидкому повторенні звука однакової висоти.

РЕПЛАНТАЦІЯ (від ре... і лат. plantatio – висадження) – 1) Зворотна пересадка органа або тканини в організм. 2) Повторна посадка рослин.

РЕПЛІКА (франц. replique, від лат. герlісо – повертаю назад, відбиваю) – 1) Коротке заперечення, відповідь, зауваження, вигук з місця на зборах. 2) Елемент сценічного діалога – відповідь одного партнера іншому. 3) Повторення музичної фрази іншим голосом або в іншій тональності. 4) Обмін запереченнями сторін в процесі судового обговорення.

РЕПЛІКАЦІЯ (англ. replication – копіювання, від лат. replicatio – відбиття) – подвоєння молекул дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК). Лежить в основі редуплікації хромосом. Інша назва – редуплікація ДНК.

РЕПОЗИЦІЯ (лат. repositio – відновлення, від repono – ставлю на місце) – вправлення зміщеного уламка кістки при переломі.

РЕПОРТ (франц. report, від лат. reporto – несу назад, передаю) – 1) У капіталістичних країнах спекулятивна угода – продаж цінних паперів з одночасним зворотним їх викупом на певний строк за підвищеним курсом. Протилежне – депорт. 2) У бухгалтерії – перенесення суми з однієї сторінки на іншу.

РЕПОРТАЖ (франц. reportage) – жанр публіцистики; розповідь кореспондента з місця події в пресі, по радіо, телебаченню.

РЕПОРТЕР (франц. reporter) – літературний співробітник, який збирає і подає інформацію про різні події для преси.

РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ (від лат. representatio – наочне зображення) – представництво.

РЕПРЕСАЛІЇ (лат. represaliae, від reprehendo – затримую) – у міжнародних відносинах примусові заходи, які застосовує одна держава у відповідь на неправомірні дії іншої держави з метою примусити державу-порушника припинити ці дії й прийняти поставлені їй вимоги.

РЕПРЕСИВНИЙ (від репресія) – каральний; той, що має на меті придушення, припинення чогось.

РЕПРЕСІЯ (від лат. repressio – придушення) – захід державного примусу, покарання.

РЕПРИВАТИЗАЦІЯ (від ре... і лат. privatus – особистий, приватний) – те саме, що й денаціоналізація.

РЕПРИЗ, РЕПРИЗА (від франц. reprise – відновлення, повторення) – 1) Повторення одного з розділів музичного твору. 2) Короткий жартівливий номер, який виконують актори розмовного жанру в цирку й на естраді. 3) У фехтуванні – повторний удар. 4) Перехід коня на алюр після подолання перешкоди.

РЕПРОГРАФІЯ [від репро (дукція) і ...графія] – виготовлення копії (репродукції) документів, зокрема писемних та малюнкових, при якому застосовують фотокопіювальний, проекційний або мікрофільмовий методи.

РЕПРОДУКТОР (від ре... і лат. produco – створюю) – прилад для перетворення електричних коливань на звукові. Інша назва – гучномовець.

РЕПРОДУКУВАТИ – робити репродукцію чогось; відтворювати.

РЕПРОДУКЦІЯ (ре... і лат. produco – створюю) – 1) Відтворення. 2) Твір образотворчого мистецтва, кресленик або фотознімок, відтворений поліграфічним способом. 3) психол. Відтворення запам’ятованого.

РЕПС (англ. reps) – цупка бавовняна, шерстяна або шовкова тканина з дрібними рубчиками.

РЕПТИЛІЇ (від лат. reptilis – повзаючий) – клас хребетних тварин. До Р. належать черепахи, дзьобоголові, лускаті та крокодили. Інша назва – плазуни.

РЕПУТАЦІЯ (франц. reputation, від лат. reputatio – міркування, роздум) – загальна думка про окрему особу; групу або колектив людей.

РЕСИВЕР (англ. receiver, від receive – одержувати) – 1) Сталева посудина для нагромадження газів, пари чи повітря, а також для вирівнювання тиску їх у разі нерівномірної витрати або надходження. 2) Приймач телеграфного апарата чи телемеханічного пристрою.

РЕСКОНТРО (від італ. riscontro – зустріч, перевірка) – допоміжна бухгалтерська книга, що складається з окремих особових рахунків.

РЕСКРИПТ (лат. rescriptum, від rescribo – відповідаю у письмовій формі) – 1) У Стародавньому Римі письмова відповідь імператора на подане йому для розв’язання питання, що мала силу закону. 2) У феодальних і буржуазних державах опублікований для загального відома акт монарха на ім’я певної службової особи з покладенням на неї тих чи інших доручень, висловленням подяки, оголошенням про нагороду тощо. 3) У Західній Європі акт монарха в деяких справах, що потребують його затвердження (напр., у випадках усиновлення).

РЕСЛІНГ (англ. wrestling – спортивна боротьба) – різновидність професіональної боротьби, в якій використовують прийоми класичної і вільної боротьби та дзю-до.

РЕСОРА (франц. ressort) – пружна сталева частина підвіски машин і повозів різних типів.

РЕСОРБЦІЯ (від лат. resorbeo – поглинаю, всмоктую) – проникнення речовин в організм тварин і людини через поверхню шкіри, слизові оболонки, клітинні мембрани шляхом дифузії.

РЕСПЕКТ (франц. respect, від лат. respectus – повага) – пошана, повага.

РЕСПЕКТАБЕЛЬНИЙ (франц. respectable) – поважний, гідний, солідний.

РЕСПІРАТОР (від лат. respiro – дихаю) – прилад для захисту органів дихання, зору й слуху від дії шкідливого пилу фільтрацією вдихуваного повітря.

РЕСПІРАТОРНИЙ (від лат. respiro – дихаю) – дихальний; р-а інфекція – зараження через дихальні шляхи; Р. коефіцієнт – дихальний коефіцієнт.

РЕСПІРАЦІЯ (лат. respiratio) – дихання.

РЕСПУБЛІКА (лат. respublica, від res – справа і publicus – суспільний, всенародний) – форма державного правління, при якій верховні органи державної влади обираються на певний строк у тому чи іншому порядку.

РЕСПУБЛІКАНЕЦЬ – 1) Прихильник республіканської форми правління в державі. 2) Член республіканської партії (напр., у США).

РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ – той, що стосується республіки (напр., р. лад, р-а промисловість, р-і бюджети); р. календар – нове числення часу, запроваджене замість григоріанського календаря Конвентом у Франції 5.Х.1793 р. (в період буржуазної революції 18 ст.). Існував до 1.I.1806 p. Р. к. користувалася Паризька комуна в 1871 р.

РЕСТАВРАТОР (від лат. restauro – відновлюю) – 1) Спеціаліст по реставрації. 2) Реакціонер, прибічник відновлення поваленого революцією суспільного ладу.

РЕСТАВРАЦІЯ (від лат. restauratio – відновлення) – 1) Відновлення поваленого революцією політичного ладу. 2) Відновлення чогось у первісному вигляді, зокрема творів мистецтва, пам’ятників культури тощо. 3) Відновлення зношених або пошкоджених предметів побуту.

РЕСТАНТ [від лат. restans (restantis) – той, що залишається] – 1) Лишок заборгованості на час складання балансу. В СРСР цей термін не вживають. 2) Неходовий товар або лишки.

РЕСТИТУЦІЯ (від лат. restitutio – відновлення) – 1) біол. Особливий випадок регенерації, коли з невеликої частини тіла відновлюється весь організм. 2) юрид. Відновлення у попередньому правовому становищі (напр., у разі визнання судом або арбітражем договору недійсним кожна з сторін повертає те, що вона одержала за цим договором).

РЕСТРИКЦІЯ (лат. restrictio, від restringo – стягую, обмежую) – 1) Застосування будь-яких обмежень (напр., кредитна Р.). 2) Обмеження виробництва, продажу та експорту монополіями (особливо міжнародними картелями) з метою одержати монопольно високий прибуток.

РЕСУРСИ (франц. ressources, від лат. resurgo – підіймаюсь, виникаю знову) – матеріальні засоби, цінності, запаси, кошти, що їх в разі потреби можна використати (напр., природні Р., економічні Р.).

РЕТАРДАЦІЯ (від лат. retardatio – затримання, зупинка) – в художній літературі штучне уповільнення або затримка в розгортанні дії з метою посилення інтересу читачів (напр., авторські відступи).

РЕТИКУЛЯРНИЙ (від лат. reticulum – сітка) – сітчастий; р-а тканина – різновидність сполучної тканини, головним чином у кровотворних органах (кістковому мозку, селезінці, лімфатичних вузлах). Інші назви – сітчаста тканина, аденоїдна тканина.

РЕТИНА (лат. retina, від rete – сіті) – світлочутлива оболонка ока. Інша назва – сітківка.

РЕТИНІТ – запалення сітчастої оболонки (ретини) ока; розвивається в зв’язку з яким-небудь загальним захворюванням (деякі захворювання нирок, крові, судин тощо).

РЕТИРАДА (франц. retirade, від se retirer – відступати) – 1) заст. Відступ. 2) Укріплене місце в кріпосних спорудах і польових позиціях для оборони на випадок відступу. 3) ірон. Ухилення від рішучих дій.

РЕТИРУВАТИСЯ (франц. se retirer) – відступати, зникати.

РЕТОРСІЯ (від лат. retorsio – зворотна дія) – обмежувальні заходи, застосовувані однією державою щодо іншої (або щодо її громадян) у відповідь на несправедливі, недружні (але правомірні з погляду міжнародного права) дії цієї держави, щоб домогтися припинення таких дій.

РЕТОРТА (від лат. retortus – повернутий назад) – 1) Посудина грушовидної форми з повернутим у бік носком для перегонки й розкладення речовини нагріванням. 2) Вогнетривка посудина різних форм, у якій нагрівають матеріали в промислових печах.

РЕТРАНСЛЯТОР (від ре... і транслятор) – проміжна радіо- або телевізійна станція у мережі передавальних і приймальних станцій.

РЕТРАНСЛЯЦІЯ (від ре... і трансляція) – проміжне приймання сигналів у системі радіомовного чи телевізійного зв’язку для підсилення їх і наступного передавання.

РЕТРАНШЕМЕНТ (франц. retranchement, букв. – відсікання) – військове укріплення, яке розміщувалося позаду головної позиції того, хто обороняється.

РЕТРАТА (італ. retratta, від лат. retrago – тягну назад) – поворотний переказний вексель. Інша назва – ретур.

РЕТРОАКТИВНІСТЬ (від лат. retro – назад і активність) – зворотна сила закону.

РЕТРОГРАД (від лат. retrogradus – той, хто задкує) – ворог прогресу, реакціонер; той, хто прагне повернення старого, людина з відсталими поглядами.

РЕТРОМЕТР (від лат. retro – назад і ...метр) – прилад, що передає повідомлення на великі віддалі за допомогою світлових сигналів, які промодульовано (див. Модуляція) звуковими сигналами. Напр., за допомогою Р. космонавт, що перебуває на якійсь планеті, може розмовляти з людиною на Землі.

РЕТРОСПЕКТИВА (від лат. retro – назад і specto – дивлюсь) – 1) Звернення до минулого; аналіз минулих подій, вражень тощо. 2) Демонстрація старих кінофільмів, що відтворюють історію кіно.

РЕТРОСПЕКТИВНИЙ (від ретроспекція) – звернений у минуле, присвячений розгляду минулого.

РЕТРОСПЕКЦІЯ (від лат. retro – назад і specto – дивлюсь) – 1) Погляд у минуле, аналіз минулих подій, вражень тощо. 2) Спосіб розгляду суспільних ідей, подій сучасності під кутом зору минулого, звернення до минулого для виявлення в ньому зародків тих тенденцій, що властиві сучасності. 3) Реакційний погляд на прогресивні соціальні ідеали як на такі, що вже існували в більш-менш віддаленому минулому.

РЕТУР (від франц. retour – повернення) – те саме, що й ретрата.

РЕТУШ (франц. retouche) – підмальовування, виправлення фотознімка, картини, негатива.

РЕУТИЛІЗАЦІЯ (від ре... і лат. utilis – придатний) – повторне використання рослинами раніше засвоєних мінеральних речовин.

РЕФАКЦІЯ (франц. refaction, від лат. re... – проти і factio – дія) – 1) знижка з оптової ціни або ваги товару, якщо фактична якість його нижча за передбачену договором, стандартом чи технічними умовами. 2) Знижка з тарифу, надана вантажовідправникові за окремою угодою при наявності великої кількості вантажу.

РЕФЕРАТ (нім. Referat, від лат. refero – доповідаю) – 1) Короткий виклад (перед аудиторією або в письмовій формі) наукової праці, вчення, змісту книги тощо. 2) Доповідь на будь-яку тему, що складається з огляду літературних та інших джерел.

РЕФЕРЕНДУМ (від лат. referendum – те, що має бути повідомлене) – всенародний опит з найважливіших питань державного життя, в якому беруть участь всі громадяни, що мають виборчі права.

РЕФЕРЕНТ [від лат. referens (referentis) – той, що доповідає] – 1) Особа, яка складає або читає реферат. 2) Службова особа, що є консультантом, доповідачем з певних питань.

РЕФЕРЕНЦІЯ (нім. Referenz, від лат. refero – доповідаю) – 1) Довідка, відзив про колишню службу. 2) У капіталістичних державах – свідчення про платоспроможність певної фірми чи особи.

РЕФЕРІ (англ. referee, від лат. refero – докладаю, повідомляю) – суддя спортивних змагань з футболу, тенісу, хокею, боксу тощо.

РЕФЕРУВАННЯ – 1) Складання реферату про що-небудь. 2) Виконання обов’язків рефері під час спортивних змагань.

РЕФЛЕКС (від лат. reflexus – згин, вигин, звертання назад) – 1) Відбиття, наслідок, вторинне явище, що спричинюється іншим явищем. 2) Зміна тону або збільшення сили забарвлення предмета, яке виникає при відбитті світла, що падає від сусідніх освітлених предметів. 3) Див. Рефлекси.

РЕФЛЕКСИ (від лат. reflexus – вигин) – реакції організму людини та тварин на подразнення рецепторів. Розрізняють Р. безумовні – природжені та умовні, що виробляються в процесі життя.

РЕФЛЕКСІЯ (від лат. reflexio – вигин, відображення) – 1) Осмислення людиною власних дій і їхніх законів, діяльність самопізнання, що розкриває специфіку духовного світу людини. 2) психол. Самоаналіз, роздуми людини (часом надмірні, хворобливо загострені) над власним душевним станом.

РЕФЛЕКСОГЕННИЙ (від рефлекси і ...генний) – той, що спричинює рефлекс; р-a зона – область розташування рецепторів, подразнення яких спричинює певний безумовний рефлекс.

РЕФЛЕКСОЛОГІЯ (від рефлекси і ...логія) – механістичний напрям у психології початку 20 ст., представники якого головним чинником поведінки тварини й людини (у тому числі й найскладніших, соціальних форм поведінки) вважали рефлекс, який тлумачили спрощено, недооцінюючи центральну ланку рефлекторної дуги – психічний елемент.

РЕФЛЕКТОМЕТР (від лат. reflecto – відбиваю і ...метр) – прилад для вимірювання коефіцієнта відбиття світла.

РЕФЛЕКТОР (від лат. reflecto – вигинаю, відбиваю) – 1) Металеве або скляне ввігнуте дзеркало, яке відбиває світло. 2) Телескоп, зображення в якому утворюється завдяки відбиттю світла увігнутим дзеркалом. 3) Система дротів навколо антени для утворення напрямленого випромінювання радіохвиль.

РЕФЛЕКТОРНИЙ – той, що стосується рефлексів; р-а дуга – шлях, яким проходить рефлекторне збудження в організмі.

РЕФОРМА (франц. reforme, від лат. reformo – перетворюю, поліпшую) – 1) Перетворення, зміна, нововведення, яке не знищує основ існуючої структури. 2) Політичне перетворення, зміна, що їх здійснює пануючий клас, не зачіпаючи основ існуючого ладу.

РЕФОРМАТИ (від лат. reformatus – перетворений, поліпшений) – прихильники однієї з течій кальвінізму.

РЕФОРМАТОР (від лат. reformator – перетворювач) – особа, що здійснює реформу, перетворювач у будь-якій галузі суспільно-політичного життя, науки, техніки, мистецтва.

РЕФОРМАЦІЯ (від лат. reformatio – перетворення, поліпшення) – суспільно-політичний та ідеологічний рух у більшості країн Західної і Центральної Європи в 16 ст., що набрав форми боротьби проти католицької церкви – опори феодалізму. Внаслідок Р. в Німеччині та деяких інших країнах виникли протестантські церкви (див. Лютеранство, Кальвінізм).

РЕФОРМІЗМ – опортуністична, правосоціалістична течія в робітничому русі, яка заперечує необхідність класової боротьби, соціалістичної революції і диктатури пролетаріату, проповідує співробітництво класів, намагаючись підмінити революційні дії вимогами дрібних реформ, що не зачіпають основ капіталістичного ладу. Виник у 19 ст. Соціальна база Р. – дрібна буржуазія, робітнича аристократія, профспілкова бюрократія. Головним представником Р. на сучасному етапі є права соціал-демократія, об’єднана в Соціалістичний Інтернаціонал (1951 p.). Офіційна доктрина сучасного Р., яка протиставляється науковому комунізму, – «демократичний соціалізм». Зростання могутності світової системи соціалізму, успіхи міжнародного революційного руху, активна боротьба комуністичних і робітничих партій сприяють звільненню з-під впливу Р. тих трудящих, які ще перебувають під його впливом.

РЕФОРМІСТ – прибічник реформізму.

РЕФРАКТЕРНИЙ (франц. refractaire, від лат. refractarius – впертий, непокірний) – несприйнятливий; р. період – період короткочасного різкого зниження збудливості живих тканин, що настає після кожного спалаху збудження.

РЕФРАКТОМЕТР (від лат. refractus – заломлений і ...метр) – прилад для вимірювання показника заломлення світла прозорих рідин і твердих тіл.

РЕФРАКТОР (лат. refractor, від refringo – заломлюю) – телескоп, в якому об’єктив складено з лінз.

РЕФРАКЦІЯ (від лат. refractio – заломлення) – викривлення напряму поширення (променів) світла і радіохвиль під час проходження їх крізь середовище із змінними фізичними характеристиками (показник заломлення, діелектрична проникність тощо).

РЕФРЕН (франц. refrain) – 1) Повторення групи слів, рядка або кількох віршованих рядків наприкінці строфи або групи строф. 2) В музичній формі рондо ¹ – те, що багаторазово повторюється як основна тема в чергуванні з різними епізодами. 3) В куплетній пісні – приспів.

РЕФРИЖЕРАТОР (англ. refrigerator, від лат. refrigero – охолоджую) – 1) Частина холодильної установки, де низькі температури спричинюються випаровуванням рідини. 2) Автомобіль, судно тощо, оснащене холодильними установками для перевезення швидкопсувних вантажів.

РЕФУЛЕР (франц. refouleur) – землесосний снаряд з насосами для рефулювання.

РЕФУЛЮВАННЯ (від франц. refouler – нагнітати) – перекачування суміші вичерпуваного грунту й води (пульпи) трубопроводами до місця його укладання.

РЕЦЕНЗЕНТ [від лат. recensens (recensentis) – той, що переглядає, досліджує] – автор рецензії.

РЕЦЕНЗІЯ (від лат. recensio – розгляд) – відзив з оцінкою художнього, наукового або іншого твору, збірника, журналу, кінофільму, вистави із зауваженнями, пропозиціями та порадами.

РЕЦЕПТ (від лат. receptum – прийняте) – 1) Письмове звернення лікаря в аптеку про виготовлення ліків із зазначенням способу застосування їх. 2) Вказівка про склад і спосіб виготовлення будь-якої суміші, розчину, страви тощо. 3) Переносно – порада, вказівка про спосіб розв’язання будь-якого питання.

РЕЦЕПТОРИ (від лат. receptor – той, що сприймає) – кінцеві утвори чутливих (аферентних) нервових волокон у більшості тварин і людини, які сприймають подразнення і перетворюють енергію подразнення на нервове збудження.

РЕЦЕПТУРА (нім. Rezeptur, від лат. receptum – сприйняте) – сукупність правил виписування та виготовлення ліків.

РЕЦЕПЦІЯ (від лат. receptio – прийняття) – 1) Запозичення даним суспільством соціологічних і культурних форм, що виникли в іншій країні або в іншу епоху. 2) Запозичення однією державою більш розвинутого права іншої держави. Так, відома Р. римського права країнами Західної Європи починаючи з 12 ст. 3) Здійснюване рецепторами сприйняття і перетворення енергії подразників на нервові збудження.

РЕЦЕСИВНИЙ (від лат. recessus – відступ) – прихований; той, що не виявляється; р-а ознака – спадкова ознака материнського або батьківського організму, яка у нащадків не виявилася.

РЕЦИДИВ (від лат. recidivus – той, що відновлюється) – 1) Повернення хвороби, її повторення в типовій формі зразу після одужання або в період одужання. 2) юрид. Повторне (чи не одноразове) вчинення злочину. 3) Повернення, повторення будь-якого явища після удаваного його зникнення.

РЕЦИДИВІЗМ (від рецидив) – повторюваність явища.

РЕЦИДИВІСТ (від рецидив) – особа, яка раніше була засуджена за вчинення злочину і знову вчинила злочин. Повторність вчинення злочину особою за радянським правом є обставиною, що обтяжує її відповідальність.

РЕЦИПІЄНТ [від лат. recipiens (recipientis) – той, що одержує] – 1) мед. Хворий, якому переливають кров, пересаджують тканину тощо. 2) хім. Посудина – приймач рідини або газу.

РЕЦИПРОКНИЙ (лат. reciprocus) – той, що повертається; р-а іннервація – рефлекторний механізм, який забезпечує іннервацію взаємозв’язаних груп скелетних м’язів, що беруть участь у здійсненні складних координованих рухів (ходіння, біг та ін.); р-і схрещування – два типи схрещувань одних і тих самих вихідних груп тварин або рослин, які різняться лише статевою ознакою батьківських пар.

РЕЦИТАЦІЯ (від лат. recito – читаю вголос) – читання або декламування перед слухачами.

РЕЧИТАТИВ (італ. recitativo, від лат. recito – читаю вголос, оголошую) – поєднання співу й декламації, наспівна декламація.

РЕЯ (голл. ra) – металевий чи дерев’яний брус, прикріплюваний до щогли або стеньги судна.

РИБОНУКЛЕЇНОВІ кислоти – речовини з групи нуклеїнових кислот. Входять до складу всіх організмів. Беруть участь у біосинтезі білків. Скорочена назва РНК.

РИБОСОМИ – органоїди клітин людини, тварин і рослин. Функцією Р. є біосинтез білка.

РИБОФЛАВІН – вітамін В₂; входить до складу ряду ферментів, що беруть участь в окисних процесах в організмі. Міститься в рослинних і тваринних тканинах; особливо багато Р. в дріжджах, печінці, молоці.

РИБСТУЛ (швед, ribbstol) – спортивний прилад, що нагадує ряд вертикально поставлених драбин. Інша назва – гімнастична стінка.

РИВАНОЛ – те саме, що й акрицид.

РИГЕЛЬ (нім. Riegel, букв. – засув, запор) – горизонтальна коротка балка, розпірка, затяжка в будівельних конструкціях.

РИГІДНІСТЬ (від лат. rigidus – твердий, заціпенілий) – закляклість, негнучкість, що викликається напруженням м’язів.

РИГОДОН (франц. rigaudon, rigodon) – старовинний французький парний танець.

РИГОРИЗМ (франц. rigorisme, від лат. rigor – твердість, суворість) – непохитне додержання якихось принципів, до дріб’язкової суворості в цьому.

РИГСДАГ (дат. rigsdag) – парламент у Данії (1849 – 1953 pp.); складався з двох палат – фолькетингу (нижньої палати) і ландстингу (верхньої палати).

РИЗАЛІТ (від італ. risalita – виступ) – частина будинку, що виступає за лінію центральної осі фасаду.

РИЗОЇДИ (від грец. ρίζα – корінь і ...оїд) – кореневидні утвори у вигляді волосків або ниток, за допомогою яких нижчі рослини й мохоподібні прикріплюються до субстрату та всмоктують поживні речовини.

РИЗОПОДИ (від грец. ρίζα – корінь і ...поди) – клас тварин типу найпростіших. Пересуваються за допомогою виростів протоплазми – ризоподіїв.

РИКЕТСІЇ – бактерієподібні мікроорганізми, внутріклітинні паразити, які є збудниками ряду захворювань – рикетсіозів (висипного тифу, плямистої гарячки тощо). Від прізвища американського вченого Х.-Т. Ріккетса.

РИКОШЕТ (франц. ricochet, від ricocher – відскакувати) – відкидання, відскакування снаряда, кулі тощо під певним кутом від поверхні, об яку вдаряється снаряд (куля).

РИКСДАГ (швед. riksdag) – парламент у Швеції.

РИКША (япон. дзінрікіся, від дзін – людина, рікі – сила і ся – візок) – поширена в деяких країнах Сходу легка двоколісна пасажирська коляска, яку везе людина, що її також називають рикшею.

РИМЕСА (від італ. rimessa – передача, переказ) – у міжнародних розрахунках різні форми платіжних засобів в іноземній валюті (вексель, чек, переказ).

РИНГ (англ. ring, букв. – кільце, коло) – 1) Одна з форм капіталістичних монополій; тимчасова угода між капіталістами про скуповування або вилучення з ринку певного товару, щоб підвищити попит і потім продати його за більш високою ціною. 2) Обмежований канатами майданчик для боксу.

РИНІТ [від грец. ρίς (ρινός) – ніс] – запалення слизової оболонки носа у людини й тварин.

РИНК (англ. rink – ковзанка) – те саме, що й скетинг-ринк.

РИНОЛОГІЯ [від грец. ρίς (ρινός) – ніс і ...логія] – розділ оториноларингології, який вивчає хвороби носа та його придаткових порожнин (пазух), лікування їх та профілактику.

РИНОПЛАСТИКА [від грец. ρίς (ρινός) – ніс і пластика] – пластична операція, за допомогою якої відновлюють форму носа при його дефектах або травмі.

РИНОСКЛЕРОМА [від грец. ρίς (ρινός) – ніс і склерома] – ущільнення слизової оболонки носа інфекційного походження.

РИНОСКОП [від грец. ρίς (ρινός) – ніс і ...скоп] – дзеркало для огляду носової порожнини.

РИНОСКОПІЯ [від грец. ρίς (ρινός) – ніс і ...скопія] – метод дослідження носової порожнини людини або тварини за допомогою риноскопа.

РИПОСТ (франц. riposte – швидка відповідь, рішуча відсіч) – у фехтуванні – відповідний удар або укол після виконання захисту.

РИРПРОЕКЦІЯ (від англ. rear – задній і проекція) – спосіб кінознімання, за яким акторів знімають на фоні зображення, що проектується на кіноекран.

РИСБЕРМА (голл. rijsberm, від rijs – хворостина й berm – вал, насип) – кріплення русла потоку в межах гідротехнічної споруди безпосередньо за водобоєм.

РИСОРДЖИМЕНТО (італ. Risorgimento, букв. – відродження) – 1) Національно-визвольний рух італійського народу за ліквідацію державної роздробленості, іноземного (австрійського) гноблення та створення єдиної національної італійської держави. Завершився 1870 р. утворенням єдиної італійської держави. 2) Визвольна боротьба італійського народу в 1943 – 45 pp. проти німецько-фашистських загарбників, що окупували країну в 1943 p., та їх італійських спільників.

РИТАРДАНДО (італ. ritardando – уповільнюючи) – поступове уповільнення музичного темпу.

РИТЕНУТО (італ. ritenuto, букв. – стриманий) – поступове уповільнення музичного темпу, менше, ніж ритардандо.

РИТМ (від грец. ρυθμός – розмірність, узгодженість) – рівномірне чергування впорядкованих елементів (звукових, мовних, зображальних).

РИТМІКА (від грец. ρυθμικός – співрозмірний, рівномірний) – 1) Вчення про ритм. 2) Сукупність усіх конкретних виявів ритму окремого твору, творчості композитора в цілому, музичного жанру тощо. 3) Система фізичних вправ з музичним супроводом, призначених для виховання відчуття ритму. 4) Розділ віршування, що вивчає природу віршового ритму, принципи й методику його аналізу.

РИТМІЧНИЙ (грец. ρυθμικός – розмірений) – той, що додержує ритму.

РИТМОМЕЛОДИКА (від ритм і мелодика) – побудова речень мови за інтонаційними (пониження і підвищення голосу) і ритмічними (питальні, окличні, розповідні речення) моделями.

РИТОР (грец. ρήτωρ, від ρητορεύω – виголошую промову) – 1) У Стародавній Греції та Римі оратор і учитель красномовства. 2) Промовець, який говорить гарно, але малозмістовно, вдається до штучних прийомів красномовства. 3) Учитель риторики в братських школах на Україні, в духовних семінаріях у Росії.

РИТОРИКА (грец. ρητορική – ораторське мистецтво) – 1) Наука красномовства. 2) Переносно – зовнішньо ефектне, але малозмістовне красномовство.

РИТОРИЧНИЙ (грец. ρητορικός) – 1) Той, що стосується риторики. 2) Ораторський. 3) Пишномовний.

РИТУАЛ (від лат. ritualis – обрядовий) – 1) Сукупність обрядів, що супроводять релігійну церемонію, їх зовнішнє оформлення. 2) Церемонія, церемоніал.

РИТУАЛЬНИЙ (лат. ritualis, від ritus – обряд, звичай) – пов’язаний з виконанням якого-небудь обряду.

РИТУРНЕЛЬ (франц. ritournelle, з італ. ritornello, від ritorno – повернення) – 1) Інструментальний епізод на початку та в кінці кожної строфи вокального твору. 2) Невеличкий вірш на три або чотири строфи.

РИФ ¹ (нім. Riff) – пасмо підводних або невисоких надводних скель на мілководді, що утворюється внаслідок руйнування скелястих берегів або нагромадження скелетів коралів (кораловий Р.) i молюсків тощо.

РИФ ² (голл. rif) – поперечний ряд протягнутих крізь вітрила зав’язок, за допомогою яких можна зменшувати площу вітрила; «брати рифи» – зменшувати площу вітрил при сильному вітрі.

РИФИТИ (голл., англ. reef) – брати рифи ², зменшувати площу вітрила.

РИФЛІ (від англ. riffle – жолобок) – гострі борозенки на якій-небудь поверхні.

РИФОРМІНГ (англ. reforming, від лат. reformo – перетворюю) – 1) Спосіб переробки нафти для одержання високоякісних бензинів та інших цінних продуктів. 2) Установка для такої переробки.

РИФТ (англ. rift, букв. – розрив) – круто опущені ділянки земної кори; великі грабени.

РИЧЕРКАР (від італ. ricercare – розшукувати) – твір поліфонічного складу на кілька розділів, які безперервно переходять один в одний і в яких тема розвивається у формі імітацій – «пошуків» теми кожним голосом (звідси й назва).

РИШЕЛЬЄ – ажурне вишивання, в якому краї малюнка обметані петельним швом, а просвіти заповнені ґратчастими з’єднаннями. Від прізвища французького кардинала Ріщельє.

РІАЛ – грошова одиниця: Йєменської Арабської Республіки, поділяється на 40 букш; Ірану, поділяється на 100 динарів.

РІЄЛЬ – грошова одиниця Камбоджі, поділяється на 100 сенів.

РІЯЛ – грошова одиниця: Катару, поділяється на 100 дирхамів; Саудовської Аравії, поділяється на 20 кершів (курушів) або на 100 халалів.

РОБІНЗОНАДИ – літературні твори, в яких зображено фантастичні морські подорожі з найрізноманітнішими пригодами, подібними до пригод головного героя роману Д. Дефо «Робінзон Крузо».

РОБІНІЯ – рід дерев або кущів родини бобових. Походить з Північної Америки. Культивують як декоративні рослини. Найпоширеніший вид – Р. звичайна, або біла акація. Від прізвища французького географа Ж. Робена.

РОДАМІНИ (від грец. ρόδον – троянда й аміни) – синтетичні барвники. Застосовують для фарбування шовку, шерсті, бавовни тощо.

РОДІЙ (від грец. ρόδον – троянда) – хімічний елемент, символ Rn, ат. н. 45; сріблястий метал, належить до платинових металів. Застосовують для гальванічного покриття, а також у сплавах з платиною для виготовлення хімічного посуду, як каталізатор тощо.

РОДІОЛОЗИД – лікарський препарат; стимулюючий засіб.

РОДОДЕНДРОН (грец. ροδόδενδρον, від ρόδον – троянда і δένδρον – дерево) – рід вічнозелених, рідше листопадних рослин родини вересових. Кущі, дерева. Поширений переважно в Північній півкулі. Багато видів (зокрема, азалію) вирощують як декоративні.

РОДОНІТ (від грец. ρόδον – троянда) – мінерал класу силікатів, рожевого, іноді рожево-сірого кольору. Використовують як виробне каміння; продукти вивітрювання – як марганцеву руду.

РОДОХРОЗИТ (від грец. ρόδον – троянда і χρως – колір) – мінерал класу карбонатів, білого, сірого кольору руда, марганцю.

РОЗАРІЙ (лат. rosarium, від rosa – троянда) – сад або розсадник, в якому розводять троянди.

РОЗЕОЛА (лат. roseola, від roseus – рожевий) – червоні плями на шкірі людини, що виникають у зв’язку з порушеннями кровообігу. Одна з ознак захворювань на кір, краснуху, сифіліс тощо.

РОЗЕТКА (франц. rosette, зменш. від rose – троянда) – 1) Орнаментальний мотив у вигляді круглої квітки з однаковими пелюстками. 2) Електрична арматура (напр., штепсельна Р., з’єднувальна Р.). 3) Орденський бант. 4) Назва деяких побутових речей, що за формою нагадують квітку (напр., блюдечко для варення). 5) Прикраса навколо резонаторного отвору музичних інструментів. 6) Декоративна нашивка з стрічки, тасьми на капелюшках, взутті тощо.

РОЗМАРИН (від лат. ros marinus – морська роса) – рід вічнозелених кущових рослин родини губоцвітих. Поширений у Середземномор’ї. В СРСР вирощують в Криму і на Кавказі. Декоративна та ефіроолійна рослина. Використовують у парфюмерній промисловості.

РОКАДА (франц. rocade) – залізничні, автомобільні й грунтові шляхи в прифронтовій смузі, паралельні лінії фронту.

РОКАЙЛЬ (франц. rocaille, букв. – дрібні камінці, черепашки) – орнамент у вигляді стилізованої черепашки в обрамленні з сплетіння завитків, химерно вигнутих ліній тощо, характерний для західноєвропейського мистецтва стилю рококо (18 ст.).

РОКАМБОЛЬ (франц. rocambole) – багаторічна трав’яниста рослина роду цибуля. Поширений в Європі й Малій Азії. Цибулини застосовують як прянощі. Інша назва – цибуля часникова.

РОКЕР (англ. rocker, від rock – гойдатися, трястися) – у фігурному катанні на ковзанах – крюк, особлива складна фігура.

РОКІРОВКА, РОКІРУВАННЯ (франц. roque, від перс. pox – тура) – шаховий хід, при якому туру переміщують до короля, а короля переносять через туру й ставлять поруч з нею.

РОК-Н-РОЛ (англ. rock-and-roll, букв. – трясись і погойдуйся) – парний танець американського походження.

РОКОКО (франц. rococo) – стилістичний напрям у західноєвропейському мистецтві 18 ст., пов’язаний з придворно-аристократичною культурою. Виник у Франції. Відзначається примхливо-вишуканим оздобленням інтер’єрів приміщень, декоративністю; камерністю, граціозністю – в музиці, манірністю образів – в образотворчому мистецтві.

РОКОШ (польс. rokosz – бунт, заколот) – у Речі Посполитій 16 – 18 ст. заколоти шляхти проти королівської влади з метою захисту своїх прав та вольностей.

РОКФОР (франц. roquefort) – вид гострого сиру з овечого молока. Від назви м. Рокфора у Франції, де його почали виготовляти.

РОЛ (нім. Rolle, від лат. rotula – коліщатко) – 1) Циліндр, вал, каток. 2) Машина (ванна з обертовим розмелювачем) для розмелювання волокнистих матеріалів (напр., ганчір’я), з яких виготовляють папір або картон. 3) Циліндричний сувій з якого-небудь матеріалу.

РОЛИК (нім. Rolle) – 1) Круговий циліндр з твердого матеріалу, що вільно обертається навколо своєї осі й використовується як засіб для обробки матеріалів, як деталь машини, що передає зусилля, як пристрій, що зменшує тертя, замінюючи ковзання коченням. 2) Фарфоровий ізолятор для закріплення на стінах, стелі тощо електропроводів. 3) Ковзан на коліщатках.

РОЛЬ (франц. role, букв. – список, перелік, від лат. rotulus – паперовий згорток) – 1) Образ, втілюваний актором. 2) Частина тексту в п’єсі, що має виконуватися однією дійовою особою 3) Переносно – ступінь участі, міра впливу, значення в чомусь.

РОЛЬГАНГ (нім. Rollgang, від Roll – коток і Gang – хід) – пристрій (роликовий транспортер), який використовують у прокатних станах для транспортування прокату.

РОМ (англ. rum) – міцний спиртний напій з соку цукрової тростини.

РОМАН (франц. roman, букв. – романський) – 1) Жанр художньої літератури; великий, складний за будовою, епічний, прозовий (рідше віршований) твір, у якому широко охоплені життєві події певної епохи, багатогранно й у розвитку змальовані персонажі. 2) Переносно – в повсякденній мові – любовні відносини.

РОМАНЕСКА (італ. romanesca, від romanesco – римський) – італійський народний танець, різновид гальярди.

РОМАНІСТ (франц. romaniste) – 1) Письменник, який працює в жанрі роману. 2) Особа, яка вивчає культуру романських народів. 3) Фахівець з римського права.

РОМАНС (франц. romance, від roman – романський) – 1) Музично-поетичний твір для голосу з інструментальним супроводом. 2) Різновид інструментальної музики, в якій переважають інтимні мотиви.

РОМАНСЬКИЙ (франц. roman, від лат. romanus – римський) – той, що виник на основі давньоримської культури або з нею тісно пов’язаний; р. стиль – художній стиль країн Західної і Центральної Європи часів раннього середньовіччя з елементами давньоримського та візантійського мистецтва, особливо в архітектурі; р-і мови – група споріднених мов (французька, іспанська, італійська, португальська, румунська та ін.), які входять до індоєвропейської сім’ї мов.

РОМАНТИЗМ (франц. romantisme) – 1) Ідейно-художній напрям у літературі, мистецтві і гуманітарних науках європейських країн у кінці 18 – на початку 19 ст. У Р. поєднувалися реакційні (ідеалізація минулого) і прогресивні (заклики до оновлення суспільного життя) елементи; революційний Р. входить до соціалістичного реалізму як його складова частина. 2) Мрійливість, героїка, близькість до ідеалу; світовідчування, пронизане ідеалізацією дійсності. 3) В ідеалістичній філософії, науці – суб’єктивізм, відірваність від життя, абстрактність.

РОМАНТИК (франц. romantique) – 1) Прихильник романтизму. 2) Переносно – особа, схильна до мрійливості, захопленості героїкою, незвіданим.

РОМАНТИКА (від франц. romantique – романтик) – 1) Надзвичайність, незвіданість чогось, що викликає емоційно-піднесене ставлення. 2) Те саме, що й романтизм.

РОМАНТИЧНИЙ – 1) Той, що стосується романтизму. 2) Переносно – мрійливий, роздумливий.

РОМБ (грец. ρόμβος, букв. – дзига, кружіння) – паралелограм з рівними сторонами.

РОМБІЧНИЙ – той, що стосується ромба; р-а система – одна з кристалографічних систем.

РОМБОДОДЕКАЕДР (від ромб і додекаедр) – проста форма кубічної кристалографічної системи, обмежована дванадцятьма гранями, що мають форму ромбів.

РОМБОЕДР (від ромб і ...едр) – шестигранник з гранями у вигляді рівних ромбів.

РОМБОЇД (грец. ρομβοειδής) – те саме, що й паралелограм.

РОМШТЕКС (англ. rump steak, букв. – шматок вирізки) – страва з підсмаженої яловичини.

РОНДЕЛЬ (франц. rondelle – щось кругле, від лат. rotundus – круглий) – вид закінченого поетичного твору з 13 віршів на 2 рими з повторенням першого вірша тричі, а другого – двічі.

РОНДО ¹ (італ. rondo) – музична форма, для якої характерне кількаразове повторення основної теми, що чергується з епізодами різноманітного змісту. Музика Р. звичайно жвава, легка.

РОНДО ² (франц. rondeau) – 1) Тип вірша. 2) Особливо закруглений рукописний, а також друкарський шрифт. 3) Перо Р. – перо з широким кінцем для рондо-письма.

РОСТБІФ (англ. roast-beef – смажена яловичина) – страва з підсмаженої яловичини, вирізки з хребтової частини туші.

РОСТВЕРК (нім. Rostwerk, від Rost – грати і Werk – будова) – нижня частина фундаменту споруди, яка розподіляє навантаження на основу, зокрема на пальову.

РОСТРА (від лат. rostra – носи кораблів) – 1) архіт. Прикраса у вигляді носової частини давнього судна. 2) іст. Трибуна на форумі Стародавнього Риму, прикрашена носами кораблів, захоплених у ворога.

РОСТРИ (від голл. rooster – грати) – 1) Сукупність запасних рангоутних дерев на парусному судні. 2) Частина палуби середньої надбудови у вигляді платформи, на якій розміщують шлюпки.

РОТА (польс. rota, від старофранц. rote) – основний підрозділ у піхотних (мотострілецьких), танкових та інших військах.

РОТАМЕТР (від лат. rota – коло і ...метр) – прилад для вимірювання витрати рідини або газу за сталою перепаду тиску.

РОТАНГ, РОТАН (малайське rotan) – пальми роду каламус. Ліани. Поширені в тропічних лісах. Зі стебел виготовляють легкі меблі, з соку плодів – фарби, лаки тощо.

РОТАПРИНТ (англ. rotaprint, від лат. rota – коло і англ. print – друк) – малоформатна друкарська машина, робота якої грунтується на принципі офсетного друку (див. Офсет). Р. застосовують для розмноження малотиражних видань.

РОТАТОР (від лат. rotator – той, що обертає) – 1) У загальному значенні будь-яка обертова система. 2) Множильний апарат з застосуванням трафарета (восківки). Застосовують для розмноження службової документації, рефератів тощо.

РОТАЦИЗМ [від грец. ρωτακίξω – вимовляю літеру ρω (р) нечисто] – 1) Гаркавість, нечіткість вимови р. 2) Чергування приголосних, що полягає в переході зубних з, с, а також л у звук р.

РОТАЦІЙНИЙ (від лат. rotatio – обертання) – пов’язаний з обертанням, зумовлений ним; р-а машина – друкарська машина, в якій друкарська форма й поверхня, що притискує до форми папір, являють собою безперервно обертові циліндри, між якими проходить друкарський папір; р. спектр – сукупність спектральних ліній і смуг в спектрах електромагнітних коливань, які виникають внаслідок обертального руху молекул; р-а піч – промислова піч циліндричної форми, яка обертається або коливається навколо поздовжньої осі; р. насос – насос з обертовим робочим органом – ротором; р-і фарби – фарби для друкування на ротаційних машинах.

РОТАЦІЯ (лат. rotatio, від roto – обертаюсь) – 1) Обертання. 2) Скорочена назва ротаційної машини.

РОТМІСТР (польс. rotmistrz, з старонім. rotmeister – голова, керівник) – офіцерський чин у кавалерії, а також у жандармерії в дореволюційній Росії, Польщі, Австро-Угорщині та деяких інших європейських країнах. Відповідав чинові капітана в піхоті.

РОТОГРАВЮРА – ракельний (див.. Ракель) глибокий друк на ротаційних машинах.

РОТОНДА (італ. rotonda, від лат. rotundus – круглий) – 1) Кругла в плані споруда (будинок, павільйон, зал). 2) Верхній жіночий теплий одяг без рукавів у вигляді довгої накидки.

РОТОР (від лат. roto – обертаюсь) – обертова частина машин (на відміну від нерухомої частини – статора), напр. у генераторах електричного струму, електродвигунах, турбінах, вітродвигунах тощо.

РОТОФОТО [від лат. roto – обертаюсь і фото (графія)] – фотонабірна машина з програмним керуванням, за конструкцією аналогічна машині монофото.

РОФЕОЦИТОЗ (від грец. ροφέω – поглинаю і ...цитоз) – процес всмоктування клітиною субмікроскопічних часточок та макромолекул з навколишнього середовища.

РОШТЕЙН (нім. Rohstein, від roh – сирий і Stein – камінь) – сплав сульфідів міді, нікелю чи кобальту з сульфідом заліза, який є проміжним продуктом, що його одержують при виплавці руд або концентратів цих та інших кольорових металів. Р. – різновид штейна з найменшим вмістом виплавлюваних металів.

РОЯЛІЗМ (франц. royalisme, від roi – король) – прихильність до королівської влади.

РОЯЛІСТ (франц. royaliste) – прибічник роялізму, монархізму.

РОЯЛЬ (від франц. royal – королівський) – струнний ударноклавішний музичний інструмент, різновид фортепіано.

РУБАТО (італ. rubato, букв. – вкрадений) – відхилення від основного темпу музичної п’єси для досягнення художньої виразності.

РУБЕЛІТ (від лат. rubellus – червонуватий) – мінерал класу силікатів, червоного кольору, різновид турмаліну.

РУБЕРОЙД (від лат. ruber – червоний і ...oїд) – рулоновий покрівельний та ізоляційний матеріал, виготовлений з покрівельного картону, просоченого i вкритого шаром бітуму.

РУБІДІЙ (від лат. rubidus – темно-червоний, багряний) – хімічний елемент, символ Rb, ат. н. 37; сріблясто-білий метал. Застосовують у фотоелементах, лампах денного світла тощо.

РУБІН (лат. rubinus, від ruber – червоний) – мінерал класу окисів та гідроокисів, прозорий, червоний чи рожевий різновид корунду. Дорогоцінний камінь.

РУБКА (від голл. roef – каюта) – 1) Закрите приміщення на верхній палубі (чи в надбудові над нею), стіни якого не дотикаються до бортів судна. 2) Назва різних спеціальних приміщень (напр., Р. радіостанції, радіорубка).

РУБРИКА (лат. rubrica – заголовок закону, від ruber – червоний) – 1) Заголовок розділу (в газеті, журналі тощо). 2) Розділ, підрозділ чого-небудь, графа.

РУБРИКАЦІЯ – поділ за рубриками, система заголовків книги, таблиці тощо.

РУДБЕКІЯ – рід одно- або багаторічних трав’янистих рослин родини складноцвітих. Поширені в Північній Америці. В СРСР культивують як декоративні. Від прізвища шведського ботаніка О. Рудбека.

РУДЕРАЛЬНИЙ [від лат. rudus (ruderis) – щебінь, сміття] – засмічений; р-і рослини – рослини, що ростуть поблизу житла людини та на засмічених ділянках.

РУДЕРПІС (англ. rudder-piece, від rudder – руль і piece – частина) – основна передня частина руля судна у вигляді литої вертикальної частини рульової рами.

РУДЕРПОСТ (англ. rudder-post, від rudder – руль і post – стовп) – вертикальний брус кормового кінця судна, на якому навішують руль.

РУДИМЕНТАРНИЙ (від лат. rudimentum – початок, перша ступінь) – первісне значення – зачатковий, пізніше – недорозвинений, зникаючий, залишковий; р-і органи – органи, які в процесі історичного розвитку організму втратили своє первинне значення. Інша назва – рудименти.

РУДИМЕНТИ (від лат. rudimentum – початок, перша ступінь) – 1) Те саме, що й рудиментарні органи. 2) Переносно – пережитки явищ, які вже зникли.

РУЛАДА (фрнац. roulade, від rouler – котити) – швидкий віртуозний пасаж у співі.

РУЛЕТ (від франц. roulette – коліщатко) – 1) Шинка. 2) Страва з посіченого м’яса. 3) Кондитерський виріб з тіста, згорнутого в кілька шарів, з солодкою начинкою.

РУЛЕТА (від франц. roulette – коліщатко) – крива, яку описує довільна точка якоїсь кривої, що котиться без ковзання по іншій, нерухомій кривій.

РУЛЕТКА (від франц. roulette – коліщатко) – 1) Металева або полотняна стрічка з поділками, якою вимірюють протяжність чого-небудь. 2) Інструмент для гравірування. 3) Настільна азартна гра.

РУЛОН (від франц. rouleau – згорток) – круглий згорток паперу, шпалер, клейонки тощо.

РУМБ (англ. rhumb) – 1) Одиниця кутової міри, яка дорівнює 1/32 частки кола (у морській навігації). 2) Напрям на об’єкт, вимірюваний кутами між північною частиною істинного меридіана і даним напрямом. 3) У гeoдезії – кут між даним напрямом і географічним меридіаном.

РУМБА (ісп. rumba) – 1) Бальний танець мексіканського походження. 2) Одна з форм джазу.

РУМПЕЛЬ (голл. roerpen, від roer – весло, руль і pen – шпеник) – одноплечий чи двоплечий важіль, насаджений на голову руля судна.

РУНИ ¹ (нім. Runen) – знаки давньогерманської писемності (3 ст. н. е.). Рунічні знаки вирізьблювали на дереві, металі, пізніше – на могильних каменях тощо.

РУНИ ² (від фін. runo – вірш, пісня) – карельські й фінські народно-епічні пісні.

РУПІЯ (санскр. рупіам – карбоване срібло) – 1) Колишня срібна монета Індії. 2) Грошова одиниця: Індії – індійська Р., поділяється на 100 пайсів; Індонезії – індонезійська Р., поділяється на 100 сенів; Пакистану – пакистанська Р., поділяється на 100 пайсів; Шрі-Ланка – цейлонська Р., поділяється на 100 центів, та інших країн.

РУСТ (від лат. rusticus – простий, грубий) – камені (квадри) з грубо обтесаною або опуклою лицьовою поверхнею.

РУСТИКА (від лат. rusticus – простий, грубий) – рельєфна кладка або облицювання будівель рустом.

РУТЕНІЙ – хімічний елемент, символ Ru, ат. н. 44; сріблясто-сірий дуже крихкий метал, належить до платинових металів. Застосовують як каталізатор і для виготовлення твердих сплавів. Від латинської назви Русі – Рутенія.

РУТЕР (англ. rooter, від root – рити, підкопувати) – машина для розпушування кам’янистих та твердих грунтів.

РУТИЛ (від лат. rutilus – жовто-червоний) – мінерал класу окисів та гідроокисів; бурого або червоного кольору. Руда титану.

РУТИНА (франц. routine, від route – дорога, напрям) – побоювання змін, відсутність почуття нового, консерватизм, косність, слідування шаблону, віджилим правилам і навичкам.

РУТИНЕР (франц. routinier) – людина, яка слідує визначеному шаблону.

РУЦАВІЄТИС (латис. rucavietis) – латиський народний парний танець. Від назви населеного пункту Руцави в Латвії.

РЮКЗАК (нім. Rücksack, від Rücken – спина і Sack – мішок) – заплічний речовий мішок.