- головна (сайт)- - головна (словник)- - дружній сайт -

 

 

 

НАБОБ (інд. наваб, від араб, нувваб – намісники) – 1) В Індії титул правителів провінцій, що відокремилися від імперії Великих Моголів. 2) В Англії 18 ст. назва осіб (головним чином вищих урядовців Ост-Індської компанії), які награбували багатства на Сході. 3) Переносно – багата людина, життя якої відзначається східною пишнотою.

НАВАРХ (грец. ναύαρχος) – в Стародавній Греції начальник флоту.

НАВАХА (ісп. navaja) – холодна зброя, іспанський довгий складаний ніж.

НАВІГАЦІЯ (лат. navigatio – судноплавство, мореплавство) – 1) Розділ науки про судноводіння, основні завдання якого – вибір найвигіднішого шляху, проведення ним судна тощо. 2) Період, в який судноплавство на різних морях і річках можливе.

НАВІГРАФ [від наві(гація) і ...граф] – авіаційний прилад на літальних апаратах для встановлення пройденого шляху, швидкості вітру, швидкості напряму й руху апарата.

НАВСІКАЯ, НАВЗІКАЯ (грец. Ναυσικάα)1) У давньогрецькій міфології красуня, яка врятувала життя Одіссею, закохалася в нього і мріяла стати його дружиною. 2) Переносно – образ ліричної героїні у творах про кохання й розлуку.

...НАВТ (від грец. ναύτης – мореплавець) – у складних словах відповідає поняттю «той, хто плаває», напр. гідронавт.

...НАВТИКА (від грец. ναυτικά – мистецтво мореплавства, судноводіння) – у складних словах відповідає поняттю «плавання», напр. аеронавтика.

НАГЕЛЬ (нім. Nagel, букв. – цвях) – деталь (стрижень або пластинка), що перешкоджає зсуву з’єднуваних частин дерев’яних конструкцій.

НАГІАГІТ – мінерал класу сульфідів, свинцево-сірого кольору з металевим блиском. Сировина для одержання золота. Від назви родовища Нагіаг у Румунії.

НАДИР (араб.) – точка небесної сфери, протилежна зеніту.

НАДФІЛЬ (нім. Nadelfeile) – невеликий напилок з дрібною насічкою, виготовлений із сталевого дроту.

НАЗАЛІЗАЦІЯ (франц. nasalisation, від лат. nasus – ніс) – набуття переважно голосним звуком носового тембру.

НАЗАЛЬНИЙ (франц. nasal, від лат. nasus – ніс) – носовий голосний або приголосний звук.

НАЗАРЕЇ – 1) Назва християн у перші часи поширення християнства (від м. Назарета, де нібито народився Христос). 2) Давньоіудейська секта. 3) Відгалуження секти молокан, що існувало в Росії з середини 19 до початку 20 ст.

НАЗАРЕЙЦІ – група німецьких та австрійських художників-романтиків, що оселилися в Римі на початку 19 ст. і намагалися відродити середньовічне релігійне мистецтво. Від назви м. Назарета, де нібито народився Христос.

НАЇБ (араб. – намісник) – 1) За середньовіччя в мусульманських державах правитель округу або провінції. 2) В закавказьких ханствах – начальник магалу (територіальної дільниці). 3) В імаматі Шаміля – намісник імама на певній території. 4) В султанській Туреччині помічник мулли, каді, цехового старшини.

НАЙЛОН, НЕЙЛОН (англ. nylon) – різновид синтетичного волокна з поліамідів (США, Великобританія), в СРСР відомий також як анід і капрон.

НАЙТОВ (голл. naaitouw, від naaien – шити і touw – канат, трос) – зв’язування тросом двох або більше предметів.

НАКТОУЗ (голл. nagthuis) – металева (із спеціального немагнітного сплаву) або дерев’яна шафа, у верхній частині якої встановлено корабельний компас.

НАМАЗ (перс. – молитва) – п’ятикратна щоденна молитва у мусульман; один з головних обрядів ісламу.

НАНДУ (ісп. nandu, з індіан. мов) – рід безкільових птахів. Поширені в Південній Америці. Інша назва – амeриканський страус.

НАНІЗМ (від грец. νάννος – карликовий) – ненормально низький зріст людини, що найчастіше є наслідком ураження залоз внутрішньої секреції (гіпофізу, щитовидної залози). Інша назва – карликовий зріст.

НАНОРЕЛЬЄФ (від грец. νάννος – карликовий і рельєф)дрібні форми рельєфу, що утворюються в результаті карстових (див. Карст) та мерзлотних явищ, діяльності вітру, гризунів – землерийок.

НАПАЛМ (англ. napalm) – загусник (суміш алюмінієвих солей неорганічних кислот) або загущене рідке паливо (іноді з добавками). Застосовують у запалювальних авіабомбах, ракетах.

НАРВАЛ (сканд. narval) – ссавець родини дельфінових. Поширений в арктичних водах. Рідкісний. У самців у верхній щелепі розвивається спрямований вперед бивень, звідки й інша назва – єдиноріг.

НАРГІЛЕ (перс.) – східний курильний прибор, подібний до кальяну, але з довгою гнучкою трубкою замість люльки.

НАРД (грец. νάρδος) – багаторічна трав’яниста рослина родини валеріанових, поширена в Гімалаях; ароматична речовина, що її одержують з цієї рослини.

НАРКІС – див. Нарціс.

НАРКОЗ (від грец. νάρκωσις – заціпеніння) – стан штучного сну; штучне пригнічення центральної нервової системи, яке характеризується тимчасовою втратою притомності, больової чутливості та деяких рефлекторних реакцій. Застосовують у хірургії для знеболювання при операціях.

НАРКОЛОГІЯ [від нарко (тики) і ...логія] – розділ медицини, який вивчає наслідки вживання наркотиків та розробляє методи лікування від наркоманії.

НАРКОМАНІЯ [від нарко (тики) ...манія] – непереборний хворобливий потяг людини до вживання наркотиків (опіуму, кокаїну, морфіну) з метою збудження, сп’яніння. Вживання наркотиків призводить до порушення життєдіяльності організму, до глибоких нервово-психічних розладів і навіть смерті.

НАРКОТИКИ (від грец. ναρκωτικός – приголомшуючий) – речовини, переважно рослинного походження, що збуджують або пригнічують центральну нервову систему людини й тварин. У медицині й ветеринарії Н. використовують для знеболювання.

НАРЦИС (грец. νάρκισσος – рід багаторічних трав’янистих рослин родини амарилісових. Поширений у Середземномор’ї та південній смузі Європи. Деякі види культивують як декоративні.

НАРЦІС, НАРКІС (грец. Νάρκισσος) – 1) У давньогрецькій міфології – вродливий юнак, що закохався у власне відображення у воді і помер від нерозділеного кохання, перетворившись після смерті на квітку нарцис. 2) Переносно – самозакохана людина.

НАСТІЇ (від грец. ναστός – ущільнений) – ростові рухи у рослин, завдяки яким вигинаються їхні органи. Є пристосуванням до перехресного запилення, захисту органів квітки від несприятливих умов.

НАСТУРАН (від грец. ναστός – ущільнений і уран)мінерал класу окисів і гідроокисів, чорного кольору, різновид уранініту.

НАСТУРЦІЯ (лат. nasturtium, від nasus – ніс і tortus – кручений) – рід багаторічних болотяних рослин родини хрестоцвітих. Поширена в Європі, Західній Азії, занесена в Абіссінію, Північну Америку. В деяких країнах листя Н. вживають у їжу.

НАТИВІЗМ (від лат. nativus – природжений) – у психології концепція, за якою здатність до сприймання простору й часу природжена людині та існує апріорно, не розвиваючись у процесі досвіду. Поширена в 19 ст.

НАТР – гідрат окису натрію (NaOH), каустична сода; гігроскопічна, безбарвна кристалічна непрозора речовина; руйнує різні органічні матеріали, що стикаються з нею (зокрема, шкіру людини). Застосовують в хімічній, нафтовій, текстильній, паперовій, миловарній промисловості тощо. Інша назва – натр їдкий.

НАТРІЙ (від араб. натрун – сода) – хімічний елемент, символ Na, ат. н. 11; сріблясто-білий м’який метал; на повітрі швидко окислюється. Застосовують як відновник, теплоносій тощо.

НАТУРА (від лат. natura – природа) – 1) заст. Природа, об’єктивна дійсність, реальність. 2) Природжена властивість, характер, вдача людини. 3) Реальні явища, істоти й предмети, які художник зображує, спостерігаючи як модель. 4) Об’єкти знімання кінофільму, що провадиться на тлі природи (міський або сільський пейзаж). 5) Товари, продукти як платіжний засіб, що замінює гроші.

НАТУРАЛІЗАЦІЯ (франц. naturalisation, від лат. naturalis – природний) – надання державою свого громадянства особам, що мають громадянство іншої країни або зовсім його не мають.

НАТУРАЛІЗМ (франц. naturalisme, від лат. natura – природа) – 1) Методологічний принцип, притаманний деяким домарксистським, буржуазним філософським теоріям, що намагалися пояснити розвиток суспільства законами природи (географічним середовищем, біологічними й расовими особливостями людей). 2) Система певних естетичних поглядів і метод у бурж. мистецтві і л-рі, що вимагають фотографічно точного копіювання окремих явищ життя, ігноруючи заради зовнішньої правдоподібності художнє узагальнення, типізацію. 3) В етиці – характерний для багатьох буржуазних теорій принцип обгрунтування моралі, за яким етичні поняття (зокрема, поняття блага) виводять не з суспільних законів, а з будь-якого «природного начала» (законів космосу, органічного світу тощо).

НАТУРАЛІЗУВАТИСЯ (франц. se naturaliser) – набути права громадянства в чужій країні.

НАТУРАЛІСТ (франц. naturaliste) – 1) Природодослідник; учений, що вивчає живу природу (переважно тварин і рослин). 2) Представник, послідовник натуралізму в літературі та мистецтві.

НАТУРАЛЬНИЙ (лат. naturalis) – природний; н-і логарифми – логарифми, обчислені за основою е = 2,71828...; н-і числа – цілі додатні числа; н-е господарст во – господарство, в якому продукти праці не обмінюють і не продають, а використовують тільки для внутрішніх потреб.

НАТУРФІЛОСОФІЯ (від лат. natura – природа і філософія)система уявлень про природу, переважно умоглядних, яка прагнула дати всеохоплюючу картину світу, але, не маючи для цього відповідних наукових даних, заміняла невідомі тоді їй дійсні зв’язки явищ ідеальними, фантастичними зв’язками. Виникла ще в античності, але особливого розвитку досягла у 1718 ст.

НАТЮРМОРТ (франц. nature morte, букв. – мертва природа) – жанр образотворчого мистецтва (переважно живопису). Твори із зображенням предметів побуту, квітів, фруктів тощо.

НАУПЛІУС (грец. ναύπλιος) – вільнонлаваюча личинка всіх нижчих і окремих вищих (деяких креветок) ракоподібних.

НАУТИЛУС (від грец. ναυτίλος – кораблик) – рід головоногих молюсків. Поширені у водах між Південно-Східною Азією і Австралією. Інша назва – кораблик.

НАУТОФОН (від грец. ναυτική – судноводіння і ...фон)електричний мембранний звуковипромінювач на маяку, яким подають звукові сигнали під час низької видимості.

НАФТА (грец. νάφθα, від перс, нефт) – горюча корисна копалина, складна суміш вуглеводнів різних класів, що являє собою густу маслянисту рідину, від темно-бурого до чорного кольору. Найважливіше джерело рідкого палива, мастил, сировини для синтетичних матеріалів тощо.

НАФТАЛІН (від нафта)органічна сполука, ароматичний вуглеводень, безбарвні кристали з різким запахом. Застосовують у виробництві вибухових речовин, барвників, як інсектицид (напр., від молі).

НАФТАМОН (від нафта і амоній)лікарський препарат; протиглистяний засіб.

НАФТЕНИ – циклічні насичені вуглеводні загальної формули СnН2n; трапляються в нафті. Н. – складова частина моторних палив і мастил. Інші назви – циклопарафіни, поліметилени.

НАФТЕНОВІ кислоти – органічні кислоти, що виділяються з нафти. Солі Н. к. застосовують як замінники мила, сикативи для масляних фарб, виготовлення мастил тощо.

НАФТОЛИ (від нафта і ...ол)органічні сполуки, похідні нафталіну; безбарвні кристали. Застосовують у виробництві барвників тощо.

НАЦИЗМ (нім. Nazismus, скор. від Nationalsozialismusнаціональний соціалізм) – назва фашизму в гітлерівській Німеччині.

НАЦИСТИ, НАЦІ – див. Націонал-соціалісти.

НАЦІОНАЛІЗАЦІЯ (франц. nationalisation, від лат. natio – народ) – вилучення з приватної власності осіб у власність держави землі, промислових і транспортних підприємств, або цілих галузей народного господарства. Н. соціалістична – примусове вилучення соціалістичною державою землі, промислових, торговельних, транспортних підприємств, банків, що належали експлуататорським класам; перетворення приватної власності на державну, загальнонародну, соціалістичну власність. Н. капіталістична – оплачуване капіталістичною державою відчуження засобів виробництва у приватних осіб; при цьому націоналізована власність не змінює своєї капіталістичної природи.

НАЦІОНАЛІЗМ (франц. nationalisme, від лат. natio – народ) – буржуазна ідеологія й політика в національному питанні, характерними рисами якої є проповідь зверхності національних інтересів над соціальними, класовими, проголошення національної нетерпимості, розпалювання національної ворожнечі. Н. виступає у двох формах: великодержавний шовінізм пануючої нації і місцевий Н. пригнобленої нації. Буржуазія використовує Н. для боротьби проти революційного руху; затушковуючи класові суперечності всередині нації, захищає свої інтереси, які вона видає за загальнонаціональні (напр., антинародна діяльність українських бурж. націоналістів і сіоністів). Бурж. Н. докорінно протилежний пролетарському, соціалістичному інтернаціоналізму. Комуністичні партії рішуче борються проти буржуазного націоналізму.

НАЦІОНАЛ-ЛІБЕРАЛИ (нім. Nationalliberale – національні ліберали) – назва ряду реакційних партій великої буржуазії на Заході (напр., у Німеччині в 18661918 pp.).

НАЦІОНАЛ-СОЦІАЛІСТИ, НАЦИСТИ, НАЦІ (нім. Nationalsozialisten, скор. Nazi) – члени гітлерівської фашистської партії в Німеччині в 191945 pp. З метою обдурення народних мас гітлерівська партія демагогічно назвала себе «націонал-соціалістичною», проте в дійсності гітлерівці – затяті вороги соціалізму й демократії, найзлісніші реакціонери. В 193345 pp., перебуваючи при владі, встановили в країні терористську диктатуру, розв’язали 2-у світову війну, яка завершилася розгромом фашистської Німеччини.

НАЦІОНАЛЬНА ГВАРДІЯ (франц. garde nationale) – озброєне громадянське ополчення, створюване в деяких країнах Західної Європи під час буржуазних революцій кінця 18 – середини 19 ст. на противагу арміям феодальних урядів. У деяких країнах назва військових формувань.

НАЦІОНАЛЬНІСТЬ – 1) Належність до певної нації, народності чи національної групи. 2) Термін для спільного визначення нації і народності.

НАЦІЯ (від лат. natio – народ, плем’я) – стійка історична спільність людей, що визначається соціальними зв’язками певної формації і характеризується специфічними етнічними рисами, зумовленими особливостями економічного й культурного розвитку, спільністю території, мови, побуту, традицій і звичаїв, а також відображенням цих факторів на класовій основі в суспільній свідомості й суспільній психології.

НАЯ (сингальське) – рід отруйних змій (у тому числі кобр), у яких шия має здатність розширюватися до форми кола.

НАЯДИ (грец. Ναϊάδες) – у давньогрецькій і давньоримській міфології – німфи (річок, водойм, джерел). їх вважали натхненницями поетів.

НГВЕ – розмінна монета Замбії, 1/100 квачі.

НЕАНДЕРТАЛЬЦІ – викопний вид людей, які жили в плейстоценову епоху (понад 12 тис. років тому) в Європі, в Африці й південносхідній частині Азії. Від назви долини Неандерталь поблизу Дюссельдорфа (Німеччина), де 1856 р. вперше було виявлено рештки людини цього виду.

НЕБУЛЯРНИЙ (від лат. nebula – туман) – пов’язаний з туманністю (розсіяною масою космічної речовини); н-а гіпотеза – гіпотеза (напр., КантаЛапласа) про виникнення Сонячної системи з туманності.

НЕВМИ (від грец. νεϋμα – знак, кивок) – стародавнє нотне письмо з безлінійною системою.

НЕВР..., НЕВРИ..., НЕВРО..., НЕЙРО... (від грец. νεΰρον – жила, нерв) – у складних словах вказує на відношення даних понять до нервової системи.

НЕВРАЛГІЯ (від невр... і грец. άλγος – біль) – біль різної тривалості й характеру, що виникає в тілі людини й тварин у місці проходження нерва. Розвивається внаслідок ураження або запалення нерва та його оболонок.

НЕВРАСТЕНІК (від невр... і грец. ασθενικός – слабосильний) – хворий на неврастенію.

НЕВРАСТЕНІЯ (від невр... і грец. ασθένεια – безсилля, слабкість) – захворювання центральної нервової системи людини. Розвивається внаслідок перевтоми, недоїдання, отруєння наркотиками, хронічних інфекцій.

НЕВРИ...див. Невр...

НЕВРИЛЕМА (від неври... і грец. λέμμα – шкірка) – оболонка нервових волокон. Інша назва – шваннівська оболонка.

НЕВРИТ, НЕЙРИТ (від грец. νεΰρον – жила, нерв) – 1) Запалення нерва у людини і тварин, що розвивається при його ушкодженні, переохолодженні тіла, внаслідок інфекційного захворювання, отруєння. 2) Відросток нервової клітини, по якому проходять нервові імпульси від клітини. Інша назва – аксон.

НЕВРО... див. Невр...

НЕВРОГЛІЯ (від невро... і грец. γλία – клей) – тканина нервової системи тваринного організму. Являє собою основу, в якій розташовані тіла нервових клітин та їхні відростки. Виконує опорну, живильну та захисну функції.

НЕВРОДЕРМІТ (від невро... і грец. δέρμα – шкіра) – шкірне захворювання людини, що характеризується свербінням шкіри. В основі захворювання лежать нервово-ендокринні розлади й порушення обміну речовин.

НЕВРОЗИ (від грец. νεϋρον – жила, нерв) – група захворювань, в основі яких лежать тимчасові (тобто зворотні) порушення нервової системи, що виникають внаслідок тривалих переживань і розумового перенапруження, недостатнього харчування, інфекційних захворювань.

НЕВРОЛОГІЯ, НЕЙРОЛОГІЯ (від невро... і ...логія)збірна назва ряду розділів анатомії, фізіології, біохімії та ін., що вивчають питання розвитку, будови і діяльності нервової системи людини й тварин.

НЕВРОМА (від невр... і ...ома) – розростання елементів нервових волокон в організмі людини й тварин. Розрізняють Н. пухлинні (виникають внаслідок неправильного розвитку нервів) і Н. ампутаційні (виникають на кінці перерізаного нерва при відсіченні кінцівки, апендикса або в рубцях на місці виразок тощо).

НЕВРОН – див. Нейрон.

НЕВРОПАТІЯ (від невро... і ...патія)порушення діяльності центральної нервової системи в людини. Найчастіше проявляється в дитячому віці. Причинами можуть бути несприятливі умови розвитку плода (інфекційне захворювання матері, токсикози вагітності, алкоголізм батьків).

НЕВРОПАТОЛОГІЯ (від невро... і патологія)наука про захворювання нервової системи; розробляє методи лікування нервових хвороб і способи запобігання їм.

НЕВРОТИЗАЦІЯ – збудження нервового стану, виникнення неврозу.

НЕВРОТИК – хворий на невроз.

НЕВРОФІБРИЛИ – див. Нейрофібрили.

НЕГАТИВ (від лат. negativus – заперечний) – 1) Фотографічне зображення, протилежне за розподілом світлих і темних місць тому, що є в дійсності. 2) Фото- або кіноплівка, фотопластинка з таким зображенням.

НЕГАТИВІЗМ (від лат. negativus – заперечний) – 1) Розлад вищої нервової діяльності людини, прояв деяких психічних захворювань (напр., шизофренії). При Н. відмовляються виконувати будь-які завдання (пасивний Н.) або роблять все навпаки, ніж від них вимагають (активний Н.). 2) Заперечливе ставлення до чого-небудь (без будь-якого позитивного ствердження замість заперечуваного).

НЕГАТИВНИЙ (лат. negativus) – 1) Заперечний (напр., негативна відповідь), від’ємний (напр., негативний електричний заряд). 2) Пов’язаний з негативом.

НЕГЛІЖЕ (франц. neglige, від лат. negligo – зневажаю) – 1) Недбалий одяг, недбалий вигляд. 2) заст. Ранкове домашнє плаття.

НЕГОЦІАНТ [від лат. negotians (negotiantis) – торговець] – купець, що торгує оптом, переважно за межами своєї країни.

НЕГРИТЮД (франц. negritude, від лат. niger – чорний) – система націоналістичних поглядів, яка пропагує ідею зверхності негритянської культури та її носіїв над культурою білої раси. Виник у 2040-х pp. 20 ст.

НЕГУС (амхарське негуса нагаст – цар царів) – титул царя, з 1930 р. – імператора Ефіопії.

НЕЙЗИЛЬБЕР (нім. Neusilber, букв. – нове срібло) – сплав міді, нікелю й цинку. Н. відзначається високим електричним опором і стійкістю щодо корозії. Застосовують для виготовлення медичних інструментів, реостатів тощо.

НЕЙЛОН – див. Найлон.

НЕЙРИТ – див. Неврит.

НЕЙРО... – див. Невр...

НЕЙРОАНАТОМІЯ (від нейро... і анатомія)розділ анатомії, який вивчає форму і будову нервової системи та її органів.

НЕЙРОБІОНІКА (від нейро... та біоніка)напрям у біоніці, мета якого – вивчення й моделювання діяльності центральної нервової системи людини й тварин для використання закономірностей їхньої будови при створенні нових технічних пристроїв, кібернетичних систем тощо.

НЕЙРОГІНЕКОЛОГІЯ (від нейро... і гінекологія)розділ медицини, який вивчає взаємозв’язок захворювань жіночої статевої сфери та нервової системи.

НЕЙРОКЕРАТИН (від нейро... і кератин)білок групи кератинів; міститься в білій речовині мозку і в оболонках нервів.

НЕЙРОЛІМФОМАТОЗ [від нейро..., лімфа і грец. ...ωμα (...ωματος) – компонент у назвах пухлин] – вірусна хвороба курей, індиків, фазанів, рідше голубів і качок. Хворі птахи іноді сліпнуть (очна форма), в них настає розлад руху і параліч (невральва форма).

НЕЙРОЛОГІЯ – див. Неврологія.

НЕЙРОН, НЕВРОН (від грец. νεΰρον – жила, нерв) – нервова клітина разом з усіма її відростками (невритами й дендритами), яка є основним структурним і функціональним елементом нервової тканини.

НЕЙРОПСИХІЧНИЙ (від нейро... і психічний)пов’язаний з впливом нервових процесів на психічну діяльність.

НЕЙРОПСИХОЛОГІЯ (від нейро... і психологія) – розділ психології, що вивчає психічну діяльність людини у зв’язку з функціонуванням центральної нервової системи в певних умовах.

НЕЙРОСЕКРЕЦІЯ (від нейро... і секреція)здатність деяких клітин нервової тканини утворювати й виділяти специфічні секреторні речовини типу гормонів.

НЕЙРОТРОПНИЙ (від нейро... і ...тропний)той, що діє вибірково на які-небудь елементи нервової системи.

НЕЙРОФІБРИЛИ, НЕВРОФІБРИЛИ (від нейро..., невро... і фібрили)протоплазматичні ниткоподібні утвори в нервових клітинах і їхніх відростках. Беруть участь у проведенні нервового імпульсу.

НЕЙРОФІБРОМАТОЗ [від нейро..., фібра і грец ...ωμα (...ωματος) – компонент в назвах пухлин] – захворювання, яке характеризується виникненням множинних пухлинних вузлів вздовж нервових стовбурів і нервових закінчень в шкірі та пігментних плям на шкірі.

НЕЙРОФІЗІОЛОГІЯ (від нейро... і фізіологія)розділ фізіології, який вивчає функції нервової системи людини і тварин.

НЕЙРОХІРУРГІЯ (від нейро... і хірургія)розділ хірургії, який розробляє оперативні методи лікування захворювань і травматичних ушкоджень центральної і периферичної нервової системи та вивчає причини виникнення, розвиток і діагностику цих захворювань.

НЕЙРУЛА (лат. neurula, від грец. νεϋρον – нерв) – 1) Стадія зародкового розвитку хордових тварин і людини, що настає після гаструли. У зародка з’являється нервова пластинка, яка пізніше дає початок нервовій системі. 3) Зародок на цій стадії розвитку.

НЕЙРУЛЯЦІЯ (від нейрула)утворення в процесі зародкового розвитку нервової пластинки і її замикання в нервову трубку у хордових тварин і людини.

НЕЙТРАЛІЗАЦІЯ (від лат. neutralis – не належний ні тому, ні іншому) – 1) Політика, спрямована на те, щоб певний клас чи соціальна група не втручалися в боротьбу між іншими класами і групами. 2) Оголошення якоюсь державою стану нейтралітету. 3) Особливий міжнародний режим якоїсь території (чи вод), відповідно до якого держава, що їй належить дана територія, не має права будувати тут будь-які воєнні споруди, тримати збройні сили тощо. 4) хім. Реакція, що веде до знищення кислотних властивостей розчину за допомогою лугів, а лужних – за допомогою кислот. 5) Переносно – приведення в бездіяльність, знешкоджування.

НЕЙТРАЛІЗМ (від лат. neutralis – середній, нічийний) – політика неприєднання до військових угруповань і блоків, що утворилися після 2-ї світової війни. Політику Н. проводить значна кількість країн Азії і Африки, що стали на шлях самостійного національного розвитку.

НЕЙТРАЛІТЕТ (нім. Neutralitat, від лат. neutralis – нічийний) – 1) Невтручання в чужі суперечки, в боротьбу між двома сторонами. 2) В міжнародному праві становище держави, яка не бере участі у війні, зберігає з воюючими державами мирні відносини і не подає жодній з них воєнної допомоги.

НЕЙТРАЛЬНИЙ (лат. neutralis, від neuter – ні той, ні інший) – 1) політ. Той, що дотримується нейтралітету; н-а зона – смуга землі між кордонами двох держав, на якій жодна з них не може вести воєнних дій і не має права тримати війська. 2) хім. Той, що не дає ні кислої, ні лужної реакції. 3) фіз. Не заряджений електрикою; н. мезон – нестабільна елементарна частинка, що не має електричного заряду (див. Мезони). 4) Н. шар – сукупність волокон твердого тіла, довжина яких при вигині лишається незмінною.

НЕЙТРАЛЬТИНТ (нім. Neutraltinte) – мінеральна чорна фарба, застосовувана в кресленні й акварелі.

НЕЙТРИНО (італ. neutrino, від neutrone – нейтрон)стабільна електрично нейтральна елементарна частинка, маса якої наближається до нуля. Швидкість руху Н. наближається до швидкості світла. Н. відзначається колосальною проникністю.

НЕЙТРОН (від лат. neutrum – ні те, ні інше) – нестабільна електрично нейтральна елементарна частинка, маса якої приблизно дорівнює масі протона, тп1,6749 ·10-24 г. З Н. і протонів складаються ядра атомів.

НЕЙТРОННИЙ – той, що стосується елементарної частинки – нейтрона; н. генератор – установка для утворення пучків нейтронів; н. селектор – прилад, за допомогою якого визначають енергію нейтронів або виділяють пучки нейтронів певної енергії.

НЕЙТРОНОГРАФІЯ (від нейтрон і ...графія)метод вивчення структури речовини (молекул, кристалів і рідин) за допомогою дифракції нейтронів.

НЕЙТРОФІЛИ (від лат. neuter – нічий, ніякий і ...філ)одна з форм лейкоцитів.

НЕЙТРОФІЛЬОЗ – надмірна кількість нейтрофілів у периферичній крові. Спостерігається при різних запальних процесах, при деяких інфекційних захворюваннях (ангіна, крупозна пневмонія).

НЕКРО... (від грец. νεκρός – мертвий) – у складних словах відповідає поняттю «мертвий».

НЕКРОБАЦИЛЬОЗ (від некро... та бацили)інфекційна хвороба ссавців і птахів, що характеризується змертвінням уражених тканин (шкіри, слизових оболонок рота, травного тракту). До Н. сприйнятлива й людина.

НЕКРОБІОЗ (від некро... та ...біоз) – процес повільного відмирання клітин або тканини в живому організмі; виникає в результаті порушення їхнього живлення. На відміну від некрозу є процесом зворотним.

НЕКРОЗ (від грец. νεκρός – мертвий) – змертвіння частини живого організму, що супроводиться зміною будови клітинних ядер та протоплазми, розпадом або розсмоктуванням тканини. Спричинюється діянням різних фізичних і хімічних факторів або порушенням кровопостачання.

НЕКРОЛАТРІЯ (від некро... і ...латрія) – обожнення померлих.

НЕКРОЛОГ (від некро... і ...лог)стаття з приводу смерті кого-небудь з характеристикою життя і діяльності померлого.

НЕКРОПОЛЬ (від некро... і грец. πόλις – місто) – могильник, кладовище. Н. називались комплекси поховань Давнього Сходу, античного світу.

НЕКРОСКОПІЯ (від некро... і ...скопія)огляд трупа людини, що померла насильницькою смертю; застосовують у судовій медицині.

НЕКРОФОБІЯ (від некро... і ...фобія)хворобливий стан людини, яка патологічно боїться мерців, смерті.

НЕКТАР (від грец. νέκταρ – напій богів) – 1) У релігії стародавніх греків напій богів, що нібито дарує безсмертя та вічну юність. 2) Солодка цукриста рідина, що її виділяють спеціалізовані утвори квітки (нектарника). Є поживою для багатьох комах. Бджоли переробляють Н. на мед.

НЕКТАРНИКИ – залозки або тканини у рослин, що виділяють цукристу рідину нектар.

НЕКТОН (від грец. νηκτόν – плавання) – сукупність водяних організмів, пристосованих до активного плавання иа значні відстані у відкритих частинах водойм.

НЕМАТОДИ [від грец. νήμα (νήματος) – нитка] – клас тварин типу первиннопорожнинних червів. Живуть у морях, річках, грунті, гниючих речовинах. Багато Н. – паразити рослин, тварин і людини.

НЕМАТОЦИСТИ [від грец. νήμα (νήματος) – нитка і циста] – жалкі капсули в деяких кишечнопорожнинних тварин, що є органами нападу і захисту.

НЕМБУТАЛте саме, що й етамінал-натрій.

НЕМЕЗІДА, НЕМЕСІДА (грец. Νέμεσις) – 1) У давньогрецькій міфології богиня відплати, помсти. 2) Переносно – відплата, помста, кара за злочин.

НЕМЕЗІЯ – рід трав’янистих, рідше напівкущових рослин родини ранникових. Поширена переважно на півдні Африки. Культивують як декоративну рослину.

НЕМЕРТИНИ (від грец. Νημερτής – ім’я однієї з нереїд) – тип червів. Поширені повсюдно. Живуть у воді (переважно морській), окремі види – в грунті. Більшість Н. – хижаки; є паразитичні форми.

НЕМЕСІДА – див. Немезіда.

НЕНІЯ (від лат. nenia – жалібна пісня) – скорботна пісня, яку у багатьох народів рідні або плакальниці співають під час поховання.

НЕО... (від грец. νέος – молодий, новий) – у складних словах відповідає поняттям «новий», «нове».

НЕОВІТАЛІЗМ (від нео... і віталізм)ідеалістична течія в біології, що пояснює якісну своєрідність життєвих явищ нематеріальними факторами.

НЕОГЕГЕЛЬЯНСТВО (від нео... і гегельянство)ідеалістична течія в буржуазній філософії кінця 19 – 1-ї третини 20 ст., яка витлумачувала філософію Г.-В.-Ф. Гегеля в дусі ірраціоналізму, а також намагалася виправдати суперечності імперіалізму, видаючи їх за природні, притаманні суспільству взагалі.

НЕОГЕН, НЕОГЕНОВИЙ ПЕРІОД (від нео... і ...ген) – другий період кайнозойської ери геологічної історії Землі (див. Кайнозой); розпочався 25 млн. років тому, тривав 23,5 млнроків. Відклади цього періоду становлять неогенову систему.

НЕОДАРВІНІЗМ (від нео... і дарвінізм)напрям в еволюційному вченні, що являє собою спробу оновлення класичного дарвінізму на основі припущення про виняткову роль у наслідуванні спадкових ознак «зародкової плазми» (ідіоплазми), яка міститься в статевих клітинах. Протиставляючи ідіоплазму як безперервного носія спадковості тілу (сомі), Н. визнає потенціальну безсмертність ідіоплазми, що суперечить матеріалістичному розумінню розвитку природи.

НЕОДИГАЛЕН – те саме, що й дигален-нео.

НЕОДИКУМАРИН (від нео..., грец. δίς – двічі і кумарин)лікарський препарат. Застосовують для профілактики й лікування тромбозів, тромбофлебітів, емболій.

НЕОДИМ (від нео... і грец. δίδυμος – подвійний) – хімічний елемент, символ Nd, ат. н. 60; сріблясто-білий метал, належить до лантаноїдів. Застосовують у металургії, у виробництві скла й фарфору.

НЕОЗОЙ (від нео... і ...зой)те саме, що й кайнозой.

НЕОІМПРЕСІОНІЗМ (від нео... та імпресіонізм)течія в західноєвропейському живопису кінця 19 – початку 20 ст., представники якої розвивали суб’єктивістські тенденції імпресіонізму, намагалися обгрунтувати й надати методичного характеру прийомам розкладання складних тонів на чисті кольори; твори Н. нагадують мозаїку, в них втрачено матеріальність передачі реальних явищ (див. Пуантилізм).

НЕОІНДУЇЗМ (від нео... та індуїзм) – сучасна течія релігійно-філософської думки Індії, що виникла в 1-й половині 19 ст. як реформована (монотеїстична) форма індуїзму. Однією з центральних у Н. є ідея внутрішньої єдності всіх релігій, спроба сконструювати «нову», «універсальну» релігію, нібито вільну від фанатизму, мракобісся кожної конкретної релігії.

НЕОКАНТІАНСТВО (від нео... і кантіанство)ідеалістичний напрям, поширений з 2-ї половини 19 ст. в буржуазній філософії. Для Н. характерні відродження й логічний розвиток ідеалістичних і метафізичних рис філософії І. Канта. В 20-х pp. 20 ст. Н. як цілісна течія перестало існувати.

НЕОКЛАСИЦИЗМ (від нео... і класицизм)течія в літературі, живопису, архітектурі та музиці 2-ї половина 19 – початку 20 ст. Для Н. характерна стилізація зовнішніх форм мистецтва античності, італійського Відродження і частково – класицизму. В сучасних капіталістичних умовах Н. змикається з формалізмом.

НЕОКОЛОНІАЛІЗМ (від нео... і колоніалізм) – економічна політика та ідеологічна діяльність імперіалістичних держав, спрямована на збереження свого панування в колоніальних і залежних країнах за допомогою нових форм і методів колоніалізму (підтримка найреакційніщих сил у колишніх колоніях, втягування молодих незалежних держав у воєнні блоки, розпалювання міжнаціональної ворожнечі, організація змов і терору тощо). Н. поширився після 2-ї світової війни у зв’язку з крахом колоніальної системи капіталізму.

НЕОКОЛОНІЇ (від нео... і колонія)колишні колонії або напівколонії, які по суті залишаються об’єктом економічної й політичної експлуатації з боку неоколонізаторів.

НЕОЛАМАРКІЗМ (від нео... і ламаркізм)напрям в еволюційному вченні, представники якого намагалися обгрунтувати й розвинути ідеалістичні й механістичні сторони вчення Ж.-Б. Ламарка (див. Ламаркізм).

НЕОЛЕЙКОРИТ (від нео... і грец. λευκός – білий) – лита смола кольору слонової кістки, одержувана конденсацією фенолу з формальдегідом. З Н. виготовляють деталі устаткування (кнопки, ручки тощо) й вироби широкого вжитку.

НЕОЛІТ (від нео... і ...літ) – новий кам’яний вік, що заступив палеоліт і мезоліт та передував мідному віку. Період Н. датується відрізком часу з 9-го до 3-го тис. до н. е. За Н. поряд з рибальством і мисливством почали розвиватися скотарство й землеробство; з’явились і поширились гончарство й ткацтво. Н. був часом розквіту матріархату.

НЕОЛОГІЗМ (від нео... і ...логізм)нове слово, словосполучення, фразеологічний зворот, що з’являються в мові у зв’язку з розвитком суспільного життя, культури, науки, техніки.

НЕОМАЛЬТУЗІАНСТВО (від нео... і мальтузіанство) – реакційний напрям сучасної буржуазної соціології, який, модернізуючи ідеї мальтузіанства, намагається пояснити й виправдати суперечності сучасного капіталістичного суспільства.

НЕОМЕРКАНТИЛІЗМ (від нео... і меркантилізм)напрям буржуазної економічної думки в 1920 ст. Зводить класові відносини в капіталістичному суспільстві до відносин обміну товарів, обстоює повернення за умов імперіалізму до політики стимулювання сфери торгівлі й кредиту, тобто меркантилізму, виправдовує підпорядкування капіталістичної держави монополіям і гонитву за максимальним прибутком.

НЕОН (від грец. νέος – новий) – хімічний елемент, символ Ne, ат. н. 10; належить до інертних газів. Застосовують у рекламних і сигнальних газосвітних лампах, в електронних приладах тощо.

НЕОНАЦИЗМ (від нео... і нацизм) – неофашизм у Західній Німеччині, який намагається відродити у ФРН фашистську диктатуру.

НЕОНТОЛОГІЯ [від нео..., грец. όν (όντος) – існуюче і ...логія] – розділ біології, що вивчає сучасний органічний світ.

НЕОПЛАЗІЯ, НЕОПЛАЗМА (від нео... і грец. πλάσις, πλάσμα – виникнення, формування) – патологічне злоякісне новоутворення тканини, яке характеризується безупинним і руйнуючим ростом, що веде до загибелі організму. Інші назви – бластома, пухлина.

НЕОПЛАТОНІЗМ (від нео... і платонізм)містичний ідеалістичний напрям у філософії періоду занепаду Римської імперії (36 ст.), який намагався поєднати на основі платонізму різні системи античної філософії. За Н. творцем світу є надчуттєве абстрактне «єдине», що нібито може бути сприйняте людиною лише в екстазі.

НЕОПОЗИТИВІЗМ (від нео... і позитивізм) – суб’єктивно-ідеалістична течія буржуазної філософії, Що виникла на грунті ідеалістичного тлумачення проблем сучасної математики й логіки, особливо математичної логіки, і поширилася на природознавство й суспільствознавство як спроба пристосувати принципи позитивізму до умов розвитку сучасної науки. Інша назва – логічний позитивізм.

НЕОРЕАЛІЗМ (від нео... і реалізм)1) Течія в англо-американській філософії початку 20 ст., що під гаслом «здорового глузду» виступила проти суб’єктивного й абсолютного ідеалізму в теорії пізнання. Н. абсолютизував незалежність змісту пізнання від процесу пізнання, розглядав суб’єкт пізнання як емпіричну людину, а не як історичне суспільство. 2) Прогресивний напрям в італійському мистецтві та літературі (виник у 40-х pp. 20 ст.), який об’єднав митців різних політичних переконань в їхньому прагненні утвердити демократичні, реалістичні принципи в мистецтві. Проте відсутність у представників Н. чітких ідейно-естетичних позицій, нерозуміння ними соціальної бази складних конфліктів сучасного буржуазного суспільства спричинилися до того, що нині Н. втратив своє значення.

НЕОСХОЛАСТИКА (від нео... і схоластика)загальна назва філософських і богословських ідей, що розвиваються з середини 16 ст. на основі спроб оновити середньовічну схоластику, пов’язати її з новими течіями ідеалістичної філософії, пристосувати до потреб обгрунтування й виправдання релігії, боротьби з прогресивними напрямами філософії в умовах буржуазного суспільства.

НЕОТЕКТОНІКА (від нео... і тектоніка)розділ геотектоніки, що вивчає тектонічні рухи й створені ними структури й форми рельєфу протягом неогенового та антропогенового (четвертинного) періодів.

НЕОТЕНІЯ (від грец. νέον – юність і τείνω – розтягую, посилюю) – здатність деяких тварин досягати статевої зрілості й розмножуватись на стадії личинки (напр., розмноження аксолотля).

НЕОТОМІЗМ (від нео... і томізм) – об’єктивно-ідеалістичне вчення, офіційна філософська доктрина католицизму. Н. відроджує й модернізує схоластичне вчення томізму, поєднуючи його з ідеалістичними філософськими системами 1820 ст. Виник у середині 19 ст.

НЕОФАШИЗМ (від нео... і фашизм)сучасний фашизм, який, дещо змінивши форму, стосовно до нових історичних умов, зберіг свою реакційну людиноненависницьку, расистську сутність і став ударним загоном антикомунізму.

НЕОФІЛОЛОГІЯ (від нео... і філологія)наука, що вивчає не старі, класичні (давньогрецьку, латинську), а нові мови й літератури народів середньовічної та сучасної Європи.

НЕОФІТ (від грец. νεόφυτος – новонавернений) – 1) Новохрещений, новопосвячений, взагалі – новий прихильник релігії. 2) Переносно – новак, що пристав до якогось учення, релігійного руху тощо.

НЕОФОБІЯ (від нео... і ...фобія) – патологічний страх перед усім новим, перед будь-якими змінами у звичайній для людини обстановці.

НЕОЦЕРАТОД, НЕОЦЕРАТОДУС [від нео..., грец. κέρας (κέρατος) – ріг і οδούς – зуб] – дводихаюча риба, поширена в Австралії. Інша назва – рогозуб.

НЕПЕНТЕС (від грец. νηπενθης – болетамувальний) – рід тропічних і субтропічних трав’янистих рослин. Комахоїдні (мають глечиковидні утвори для ловіння комах). В СРСР вирощують в оранжереях.

НЕПОТИЗМ [від лат. nepos (nepotis) – онук, нащадок] – заміщення посад за протекцією, влаштування родичів на прибуткові посади, кумівство.

НЕПТУН (лат.Neptunus) – 1) У давньоримській міфології бог моря; у давньогрецькій міфології – Посейдон. 2) Восьма за віддаленням від Сонця планета Сонячної системи, яку не можна побачити неозброєним оком.

НЕПТУНІЗМ – поширений у 18 ст. напрям у геології, за яким усі гірські породи утворились у морських басейнах шляхом кристалізації або осідання. Від імені давньоримського бога Нептуна.

НЕПТУНІЙштучний радіоактивний хімічний елемент, символ Np, ат. н. 93; сріблясто-білий метал, належить до актиноїдів. Від назви планети Нептун.

НЕРВАЦІЯ (франц. nervation – жилкування, від лат. nervus – жила, нерв) – характер розміщення в органах рослин судинно-волокнистих пучків. Інша назва – жилкування.

НЕРВИ (лат. nervus – жила, нерв, з грец. νεΰρον) – сукупність у людини й тварин нервових волокон, оточених сполучнотканинною оболонкою, по яких проходять нервові імпульси.

НЕРВІЗМ – вчення про організм людини й високоорганізованих тварин як про цілісну систему, що характеризується постійним функціональним взаємозв’язком всіх її органів і тканин. За теорією Н. високоорганізовані тваринні організми постійно перебувають у взаємодії з зовнішнім середовищем. Як функціональний взаємозв’язок усіх органів і тканин організму, так і взаємодія його з зовнішнім середовищем завжди зумовлюються діяльністю нервової системи.

НЕРВЮРА (франц. nervure, букв. – прожилки) – 1) Каркас крила літака. 2) архіт. Виступаюче і профільоване ребро, головним чином готичного хрестового склепіння.

НЕРЕЇДА – супутник планети Нептун. Від назви давньогрецьких міфологічних нереїд.

НЕРЕЇДИ (грец. Νηρεΐδες) – 1) У давньогрецькій міфології німфи (50 сестер), дочки Нерея, які допомагали мореплавцям. 2) Те саме, що й нереїсові.

НЕРЕЇСОВІ (від грец. Νηρεΐς – Нереїда) – родина морських кільчастих червів. Поширені в морях теплих і помірних зон. Є кормом для риб, зокрема осетрових. Інша назва – нереїди.

НЕРИТОВИЙ (від грец. νηρίτης – морський молюсок) – мілководний; н-а зона – мілководна частина Світового океану до глибини 200 м; н-і відклади – відклади прибережної частини морів та океанів.

НЕРОЛорганічна сполука, безбарвна рідина з приємним запахом троянд. Застосовують у парфюмерії. Від прізвища дружини князя Неролі (Італія).

НЕРОЛІН – органічна сполука, безбарвні кристали з приємним запахом, що нагадує запах черемхи. Застосовують у парфюмерії.

НЕРПА (від фін. norppa – тюлень) – ссавець родини тюленевих, поширена в Північно-Льодовитому океані, на півночі Атлантичного й Тихого океанів та в деяких великих озерах (напр., Ладозькому, Байкалі). Об’єкт промислу. Інша назва – кільчастий тюлень. НЕСЕСЕР (франц. necessaire, букв. – потрібний, необхідний) – 1) Дорожній футляр з речами туалету. 2) Скринька з приладдям для шиття.

НЕТТО (італ. netto, букв. – чистий) – 1) Вага товару без упаковки (тари). 2) Ціна товару за вирахуванням знижок. 3) Чистий прибуток або доход бюджету після вирахування витрат.

НЕФ (франц. nef) – витягнуте у довжину культове приміщення (або частіша його), відокремлене рядом колон чи стовпів; розрізняють середній, бічний та поперечний нефи.

НЕФЕЛІН (від грец. νεφέλη – хмара) – мінерал класу силікатів, безбарвний, сірувато-білого, сірого кольору. Руда алюмінію, використовують також у хімічній, скляній промисловості тощо.

НЕФЕЛОГІЛЕЯ (від грец. νεφέλη – хмара і гілея) – тропічний вічнозелений ліс, вкриває гірські схили на висоті понад 2000 м у районах з частими тривалими туманами.

НЕФЕЛОМЕТР (від грец. νεφέλη – хмара і ...метр) – прилад, яким вимірюють ступінь каламутності рідин, колоїдних розчинів або густину туманів.

НЕФОСКОП (від грец. νέφος – хмара і ...скоп) – прилад для визначення напряму й швидкості руху хмар.

НЕФРЕКТОМІЯ (від грец. νεφρός – нирка і έκτομή – виріз) – оперативне видалення нирки при зворотних або прогресуючих патологічних процесах.

НЕФРИТ (від грец. νεφρός – нирка) – 1) Двобічне запалення нирок у людини й тварин. Найчастіше виникає після перенесених інфекційних захворювань (ангіна, скарлатина, грип), переохолодженнях тіла тощо. Інша назва – гломерулонефрит. 2) Мінерал з класу силікатів. Напівдорогоцінне виробне каміння.

НЕФРОЗ (від грец. νεφρός – нирка) – захворювання нирок у людини й тварин, характеризується переродженням ниркового епітелію, головним чином канальців. Виникає як ускладнення ряду захворювань (амілоїдозу, діабету тощо), а також при отруєннях (ртуттю, вісмутом).

НЕФРОЛІТІАЗ (від грец. νεφρός – нирка і λίθος – камінь) – захворювання людини і тварин, при якому в нирках утворюються камені, що складаються з солей щавлевої, сечової, фосфорної кислот. Зумовлюється порушенням обміну речовин. Інша назва – нирковокам’яна хвороба.

НЕФРОЛОГІЯ (від грец. νεφρόζ – нирка і ...логія) – розділ медицини, який вивчає будову, функцію та хвороби нирок і методи лікування їх.

НЕФРОН (від грец. νεφρόςнирка) – основна складова частина нирок хребетних тварин і людини. В Н. відбувається очищення крові від сечі.

НЕФРОПАТІЯ (від грец. νεφρός – нирка і ...патія) – термін, який вживається для позначення захворювань нирок, незапального чи не зовсім з’ясованого характеру.

НЕФРОСКЛЕРОЗ (від грец. νεφρός – нирка і склероз) – ущільнення та зморщування нирок у людини внаслідок розростання сполучної тканини та загибелі нефронів. Спостерігається при гіпертонічній хворобі, часто є наслідком нефриту та інших захворювань нирок.

НЕФРОТОМ (від грец. νεφρός – нирка і τομή – відрізок) – зачаток органів виділення у зародків хордових тварин та людини. З Н. розвиваються нирки, їхні протоки, сім’явиносний канал.

НЕФРОТОМІЯ (від грец. νεφρός – нирка і ...томія) – операція розтину нирки. Застосовують для видалення каменів нирок.

НІАЦИНАМІД – те саме, що й нікотинамід.

НІВАЛЬНИЙ (лат. nivalis, від nix – сніг) – сніговий; н. клімат – клімат, що характеризується такою кількістю опадів у твердому стані, що вони не можуть розтанути або випаруватися протягом теплого періоду року; н. пояс – висотний пояс гірських країн за сніговою межею, що характеризується н. кліматом.

НІВАЦІЯ [від лат. nix (nivis) – сніг] – процес рельєфоутворення, що відбувається внаслідок дії снігу.

НІВЕЛІР (від нім. nivellieren – вирівнювати) – геодезичний прилад для визначення різниці висот двох будь-яких точок земної поверхні.

НІВЕЛЮВАННЯ (від нівелір) – 1) Визначення висот або перевищень точок місцевості. 2) Вирівнювання земної поверхні під час прокладання доріг, будівництва аеродромів тощо. 3) Переносно – стирання, ігнорування індивідуальних відмінностей.

НІВОЗ (франц. nivose, від лат. nivosus – сніжний) – четвертий місяць року (з 2123 грудня до 1921 січня) французького республіканського календаря, встановленого Конвентом у 1793 р. (діяв до 1806 p.).

НІГІЛІЗМ (від лат. nihil – ніщо, нічого) – 1) Соціально-моральне явище періоду занепаду експлуататорських суспільств, яке виражається в запереченні загальноприйнятих моральних цінностей: ідеалів, моральних норм, культури, традицій. 2) Прогресивна течія громадської думки в Росії 60-х pp. 19 ст., що поширилася в середовищі різночинців і була спрямована проти реакційних традицій та устоїв дворянської культури. 3) Реакційна течія в буржуазному праві, яка заперечує закони та інші правові норми.

НІГІЛІСТ (від нігілізм)людина, яка негативно ставиться до всього загальновизнаного.

НІГРОЗИНИ (від лат. niger – чорний) – синтетичні органічні барвники чорного кольору. Застосовують для фарбування шкіри, деревини, паперу, для виготовлення взуттєвого крему, чорнил тощо.

НІГРОЛ (від лат. nigerчорний і ...ол) – сорт неочищеного мастила, утворюваного при переробці нафти.

НІЄЛО (від італ. niello – чернь) – рисунок, вирізаний на золоті або сріблі й заповнений черню (темним сплавом срібла, міді, сірки й бури).

НІКЕ, НІКА (грец. Νίκη) – в давньогрецькій міфології богиня перемоги у боях та змаганнях; у давньоримській міфології – Вікторія.

НІКЕЛІН – 1) Сплав міді, нікелю й марганцю, відзначається великим електричним опором, стійкістю проти корозії. 2) Мінерал класу сульфідів, червоного кольору з металевим блиском. Руда нікелю.

НІКЕЛЮВАННЯ – нанесення тонкого шару нікелю на металеві поверхні для запобігання корозії і надання їм красивого зовнішнього вигляду.

НІКЕЛЬ (нім. Nickel, від швед. nickel – гном, підземний дух) – хімічний елемент, символ Ni, ат. н. 28; сріблясто-білий метал, пластичний і ковкий. Застосовують для захисних прикриттів, виготовлення сплавів, спеціальних сталей, лужних акумуляторів тощо.

НІКОЛЬ – призма з ісландського шпату, прозора для світла. Застосовують як поляризатор та аналізатор світлових хвиль. Від прізвища англійського фізика У. Ніколя.

НІКОТИН (франц. nicotine) – алкалоїд тютюну й махорки. Сильна отрута, що порушує діяльність нервової системи і при курінні спричинює хронічне отруєння організму. Від прізвища французького дипломата 16 ст. Ніко, який вперше ввіз тютюн до Франції.

НІКОТИНАМІД (від нікотин і амід) – вітамін групи В. Міститься в молоці, картоплі, хлібі, м’ясі, рибі тощо. Нестача Н. в організмі порушує перебіг окислювальних процесів, пігментацію шкіри тощо. Інші назви – вітамін РР, протипелар гічний вітамін, амід нікотинової кислоти, ніацинамід.

НІКТИНАСТІЯ [від грец. νύξ (νυκτός) – ніч і настії] – рух органів вищих рослин, зумовлений зміною дня й ночі (напр., розкривання квіток зранку й закривання їх на ніч).

НІКТОФОБІЯ [від грец. νύξ (νυκτός) – ніч і ...фобія) – нав’язливий страх людини перед темрявою, симптом психічного розладу.

НІМБ (від лат. nimbus – туман, хмара) – сяйво у вигляді кола над зображеннями голови бога у релігійному християнському та буддійському мистецтві; символ святості.

НІМФА (грєц. νΰμφη, букв. – наречена) – одна з стадій зародкового розвитку більшості членистоногих тварин, що розвиваються з неповним перетворенням; організм, що перебуває на цій стадії розвитку.

НІМФАЛІДИ (від німфа)родина строкатих денних метеликів.

НІМФЕЯ (від грец. νυμφεία – наречена) – рід водяних рослин родини лататтєвих. Багаторічні трави з листками, що плавають на поверхні води. Поширені повсюдно. Інша назва – латаття.

НІМФИ (грец. νύμφαι) – в давньогрецькій і давньоримській міфології численні божества в образі жінок, які уособлювали сили природи (морів, річок, джерел, гір, долин, лугів тощо).

НІОБА, НІОБЕЯ (грец. Νιόβη) – 1) У давньогрецькій міфології дочка фрігійського царя. Пишалася народженням семи синів і семи дочок, зневажаючи богиню Латону, у якої було двоє дітей. За це діти Латони помстилися Н. – вбили всіх її дітей. З горя Н. перетворилася на скелю. Н. уособлювала горе, сум, страждання. 2) Переносно – мати-страждальниця.

НІОБАТИ – група мінералів – солей ніобієвих кислот; як домішки містять сполуки танталу 2. Використовують для одержання ніобію, танталу та інших рідкісних елементів. Інша назва – танталоніобати.

НІОБІЙ (від Ніоба)хімічний елемент, символ Nb, ат. н. 41; сірий блискучий метал. Н. та його сплави застосовують в атомній енергетиці, радіоелектроніці, вакуумній техніці, хімічному апаратобудуванні тощо.

НІОБІТ – мінерал класу окисів і гідроокисів, чорного або бурувато-чорного кольору. Руда ніобію. Інша назва – колумбіт.

НІПЕЛЬ (англ. nipple, букв. – сосок) – 1) Затискач, яким ізолюють провідник в електричних лампах. 2) Коротка металева трубка з різьбою на кінцях для з’єднання труб, радіаторних секцій тощо. 3) Грибоподібна металева деталь, якою кріплять спиці в ободі велосипедного колеса.

НІРВАНА (санскр. – заспокоєння, згасання) – в буддизмі та джайнізмі стан вищого «блаженства» людської душі, яка звільняється від безперервного потоку перевтілень, страждань і зливається з духовною, «божественною» першоосновою світу. 2) Переносно – поринути в нірвану – віддатися стану повного спокою, знетямлення.

НІСТАГМ (від грец. νυσταγμός – дрімота, сонливий стан) – мимовільні швидкі рухи очних яблук у людини й тварин. Н. може бути фізіологічним (напр., при розгляданні предметів, що швидко рухаються) і патологічним (виникає при захворюванні внутрішнього вуха, паралічах очних м’язів, отруєннях).

НІСТАТИН (здогадно від грец. νυστακτής – гойдаючий) – лікарський препарат; антибіотик. Застосовують при кандидамікозі. Інша назва – фунгіцидин.

НІТ (від лат. niteo – блищу) – одиниця яскравості, тобто яскравість рівномірно світної плоскої поверхні в перпендикулярному до неї напрямі, якщо в цьому напрямі сила світла 1 м2 поверхні становить 1 свічку.

НІТИНОЛ [від ні (кель) і ти (та) н]жаростійкий нікелево-титановий сплав.

НІТР..., НІТРИ..., НІТРО... (від грец. νίτρον – луг, селітра) – у складних словах відповідає поняттям «азот», «азотний».

НІТРАГІН (від нітр... і грец. αγω – притягую, засвоюю) – бактеріальне добриво, що містить культуру бульбочкових бактерій, здатних засвоювати азот повітря.

НІТРАТИ (від грец. νίτρον – селітра) – солі азотної кислоти. Застосовують як добрива та у виробництві вибухових речовин.

НІТРАФЕН (від нітро... і фен 1) – отрутохімікат комплексної дії. Застосовують для боротьби з бур’янами, шкідливими комахами, грибами.

НІТРАЦІЯ (від грец. νίτρον – селітра) – введення нітрогрупи – NO2 в молекули органічних сполук; утворювані сполуки називають нітросполу- ками. Застосовують Н. у виробництві барвників, вибухових речовин, парфюмерних та фармацевтичних препаратів.

НІТРИ...див. Нітр...

НІТРИДИ (від нітр... і грец. είδος – вид, вигляд) – сполуки азоту з іншими елементами, головним чином з металами. Застосовують у техніці.

НІТРИЛИ (від нітр... і грец. ΰλη – речовина) – органічні азотисті сполуки, похідні синильної кислоти. Застосовують у виробництві синтетичних волокон, смол.

НІТРИТИ (від грец. νίτρον – селітра) – солі азотистої кислоти. Застосовують у виробництві органічних барвників, медицині.

НІТРИФІКАЦІЯ (від нітри... і ...фікація)процес окислення аміаку до азотної кислоти; відбувається під впливом нітритних і нітратних бактерій, що живуть у грунті; має значення у землеробстві, оскільки переводить азотні сполуки у форму, доступну для живлення рослин.

НІТРО...див. Нітр...

НІТРОБАКТЕРІЇ (від нітро... та бактерії) – бактерії, що здійснюють процес нітрифікації. Інша назва – нітрифікуючі бактерії.

НІТРОБЕНЗОЛ (від нітро... та бензол) – органічна сполука; масляниста рідина з запахом гіркого мигдалю, отруйний. Застосовують переважно для одержання аніліну.

НІТРОГЕН, НІТРОГЕНІУМ (лат. nitrogenium, від грец. νίτρον – селітра і γένος – народження) – латинська назва азоту, символ N, що її застосовують у назвах його сполук, процесів за його участю (напр., нітрили, нітрування).

НІТРОГЛІЦЕРИН (від нітро... і гліцерин)органічна сполука, безбарвна масляниста рідина, солодка на смак, отруйна. Н. – сильна вибухова речовина. Застосовують для виробництва бездимних порохів, динамітів, у медицині – як судинорозширювальний засіб. Інша назва – гліцеринтринітрат.

НІТРОЛАКИ (від нітро... і лак) – колоїдні розчини нітроцелюлози в органічних розчинниках (напр., у спирті), які швидко висихають і утворюють плівки, що добре поліруються.

НІТРОЛЕУМ (від нітр... і лат. oleum – олія) – різновид лінолеуму, що його застосовують для оббивки столів і стін.

НІТРОМЕТР (від нітро... і ..метр)прилад, яким визначають вміст азоту в його сполуках з киснем (оксидах).

НІТРОН (від грец. νίτρον – луг, селітра) – різновид синтетичного волокна з поліакрилонітрилу. Виробляють в СРСР. В інших країнах називають орлон, пан тощо. Застосовують для виготовлення різних технічних виробів і тканин.

НІТРОТОЛУОЛИ (від нітро... і толуол) – органічні сполуки, продукти заміщення атомів водню в ядрі толуолу нітрогрупами – NO2. Застосовують для синтезу барвників і проміжних продуктів.

НІТРОФЕНОЛИ (від нітро... і фенол) – органічні сполуки, продукти заміщення атомів водню в ядрі фенолу нітрогрупами – NO2. Застосовують для одержання барвників, деякі – як фунгіциди тощо.

НІТРОФОСКА [від нітро..., фос(фор) і ка(лій)]складне мінеральне добриво, що містить азот, фосфорну кислоту, окис калію.

НІТРОФУНГІН (від нітро... і лат. fungus – гриб) – лікарський препарат; протигрибковий засіб. Застосовують для лікування епідермофітії, кандидамікозу шкіри тощо.

НІТРОЦЕЛЮЛОЗА (від нітро... і целюлоза)складні ефіри целюлози й азотної кислоти (напр., тринітроцелюлоза або піроксилін). Н. – біла волокниста маса з вибуховими властивостями. Застосовують для виготовлення нітролаків, кіноплівок, целулоїду, бездимних порохів тощо. Інша назва – нітроклітковина.

НІТРОЦЕМЕНТАЦІЯ (від нітро... і цементація)те саме, що й ціанування.

НІХРОМ [від ні (кель) і хром] – сплав нікелю й хрому з домішками інших елементів. Застосовують у виробництві нагрівальних приладів.

НІЦШЕАНСТВО – реакційне вчення німецького філософа-ідеаліста Ф. Ніцше та його послідовників, що проповідує крайній індивідуалізм, культ «надлюдини», зневагу до норм моралі; одне з джерел людиноненависницької ідеології фашизму.

НІША (франц. niche, від nicher – вити гніздо, розміщати) – 1) Заглиблення в стіні для розміщення статуй, ваз, бюстів тощо. 2) Заглиблення в траншеях та інших фортифікаційних спорудах, призначене для зберігання боєприпасів. 3) Симптом ураження стінки органів шлунково-кишкового тракту. Найчастіше вказує на виразкову хворобу.

НОБЕЛІЙ – штучний радіоактивний хімічний елемент, символ No, ат. н. 102; належить до актиноїдів. Від прізвища шведського інженера і підприємця А. Нобеля.

НОБІЛІ (від лат. nobilis – шляхетний) – 1) Представники вищої служилої знаті в Стародавньому Римі. 2) Представники вищих станів у Венеціанській республіці. 3) Гвардія нобілів – почесна гвардія папи римського з представників католицької аристократії.

НОБІЛІТЕТ [від лат. nobilitas (nobilitatis)] – привілейована замкнута правляча верхівка рабовласницького класу в Стародавньому Римі.

НОВАТОР (від лат. novator – оновлювач) – ініціатор, творець нового, прогресивного в науці, техніці, виробництві, мистецтві; зачинатель нових методів праці.

НОВАТОРСТВО – нововведення, новизна; діяльність новаторів.

НОВАЦІЯ (лат. novatio – оновлення, зміна, від novo – оновлюю) – 1) В капіталістичному господарстві припинення попередньо діючого зобов’язання сторін, заміна його іншим, новим зобов’язанням (напр., видача векселя замість зобов’язання, що було видане раніше). 2) У праві – угода про заміну одного зобов’язання іншим, яка приводить до припинення існуючого між сторонами зобов’язання й виникнення на його основі нового. 3) Нововведення.

НОВЕЛА (італ. novella, букв. – новина) – коротке оповідання, найчастіше з оригінальною, несподіваною кінцівкою.

НОВЕЛЕТА (від італ. novelletta коротке оповідання) – невелика музична п’єса ліро-епічного, іноді драматичного характеру. Назва запозичена з художньої літератури.

НОВЕЛИ [від лат. novellae (leges) – нові (закони)] – новий закон, за яким до чинного (кодифікованого) законодавства вносять зміни або доповнення.

НОВЕЛІСТ (італ. novellista) – письменник, автор новел.

НОВОКАЇН [від лат. novus – новий і (ко) каїн] – лікарський препарат; знеболюючий засіб. Розчини Н. застосовують для місцевої та спинномозкової анестезії, при спазмах судин тощо.

НОГАТА (від араб. нагд – добра, добірна монета) – одна з давньоруських назв арабської срібної монети дирхема. Була поширена на Русі в 10-12 ст.

...НОЗ (від грец. νόσος – хвороба, захворювання) – у складних словах означає хворобу тварин, іноді людини, напр. антракноз.

НОЗЕМА (від грец. νόσημα – хвороба, зло) – рід найпростіших тварин ряду мікроспоридій. Внутрішньоклітинні паразити комах.

НОЗЕМАТОЗ – хвороба комах (здебільшого шовкопрядів і бджіл) та риб. Збудником Н. комах є одноклітинні паразити роду нозема, а Н. риб – інші представники мікроспоридій. Н. призводить до неплідності й загибелі уражених організмів.

НОЗОГЕОГРАФІЯ (від грец. νόσος – хвороба і географія)розділ медичної географії, що вивчає закономірності територіального поширення окремих хвороб людини.

НОЗОГРАФІЯ (від грец. νόσος – хвороба і ...графія) – описання захворювання.

НОЗОЛОГІЯ (від грец. νόσος – хвороба і ...логія) – розділ теоретичної медицини, що включає вчення про хвороби, їхню класифікацію й номенклатуру, діагноз, етіологію, патогенез, загальні принципи лікування та профілактику захворювань.

НОЗОФОБІЯ (від грец. νόσος – хвороба і ...фобія) – нав’язливий страх людини, що боїться захворіти невиліковною, смертельною хворобою; симптом психічного розладу.

НОК (голл. nok) – кінцева частина всіх горизонтальних або похилих рангоутних (див. Рангоут) дерев.

НОКАУТ (англ. knock-out, від knock – бити і out – поза, геть) – стан боксера, коли він не може далі вести бій через загальний розлад функцій організму, викликаний ударом противника.

НОКДАУН (англ. knock-down – нищівний удар, від knock – бити і down – донизу) – стан боксера, коли він від удару противника втрачає координацію рухів і орієнтацію. Якщо протягом 10 сек боксер не включається в бій, його противнику присуджується перемога нокаутом.

НОКТАМБУЛІЗМ [від лат. nox (noctis) – ніч і ambulo – прогулююсь] – те саме, що й сомнамбулізм.

НОКТЮРН (франц. nocturne, букв. – нічний) – музична п’єса, ліричного мрійливого характеру, ніби навіяна нічними настроями; художній твір, в якому зображені нічні сцени, нічні образи.

НОМ (від грєц. νόμος – закон, постанова; наспів, мелодія) – 1) Грецька назва адміністративно-територіальної одиниці в Стародавньому Єгипті. 2) Адміністративно-територіальна одиниця сучасної Греції. 3) У давньогрецькій музиці наспів, який служить прообразом для інших мелодій. 4) У Стародавній Греції пісня на честь Аполлона.

...НОМ 1 (від грец. νομή – частина, частка) – в математичних термінах відповідає поняттю «член», напр. біном.

...НОМ 2, ...НОМІЯ (від грец.νόμος – звичай, закон) – у складних словах відповідає поняттям «положення», «закон», напр. метроном, агрономія.

НОМА (від грец. νομή – виразка) – руйнування тканини щік, губ, ясен, слизової оболонки вагіни внаслідок гниття. Виникає переважно в ослаблених дітей, що перенесли інфекційне захворювання (напр., кір, дизентерію). Інша назва – водяний рак.

НОМАДИ (грец. νομάδες, від νέμω – пасу) – давньогрецька назва кочовиків.

НОМЕНКЛАТУРА (від лат. nomenclatura – перелік, список) – 1) Перелік назв, вживаний у будь-якій галузі науки, техніки, мистецтва тощо. 2) Сукупність назв продукції, що виробляється. 3) Перелік рахунків, що їх відкриває бухгалтерія. 4) Перелік посад, кадри яких затверджують вищестоящі органи.

НОМЕР (від лат. numerus – число) – 1) Порядкове число предмета в ряді інших однорідних. 2) Предмет або особа, позначені певним числом по порядку. 3) Умовне числове позначення розміру одягу, взуття тощо. 4) Окрема кімната в готелі, лазні тощо. 5) Окремо виконувана частина збірної вистави, концерту тощо. 6) Солдат гарматної, кулеметної або іншої військової обслуги.

НОМІНАЛ (від лат. nominalis – іменний) – 1) Вартість, вказувана на грошових знаках, акціях та облігаціях – номінальна вартість. 2) Зазначена в прейскуранті або на товарі його ціна – номінальна ціна.

НОМІНАЛІЗМ (від лат. nomina – назви, імена) – напрям у середньовічній схоластиці, представники якого на противагу середньовічному реалізмові вважали, що реально існують лише поодинокі речі, а загальні понятня (т. зв. універсали)тільки імена, знаки, назви, породжені людським мисленням. Н. був виразом матеріалізму в середньовічній філософії. Проте він був неспроможний правильно пояснити діалектичний взаємозв’язок між річчю і поняттям, одиничним і загальним.

НОМІНАЛЬНИЙ (від лат. nominalis – іменний) – той, що існує тільки за назвою, на папері, не виконує свого призначення; н-а ціна – див. Номінал; н-а заробітна плата – заробітна плата в грошовій формі.

НОМІНАТИВ [лат. (casus) nominativus] – називний відмінок.

НОМІНАЦІЯ (лат. nominatio, від nomino – називаю) – називання, найменування.

...НОМІЯ – див. ...ном 2.

НОМОГЕНЕЗ (від грец. νόμος – закон і ...генез) – ідеалістична антидарвіністська теорія історичного розвитку живої природи; заперечує роль природного добору у виникненні доцільності будови й функції організмів, вплив умов існування на мінливість організмів тощо. Див. також Автогенез.

НОМОГРАМА (від грец. νόμος – закон і ...грама) – спеціальний кресленик, який зображує функціональну залежність між певними величинами; використовують для розв’язування певного типу задач обчислювального характеру.

НОМОГРАФІЯ (від грец. νόμος – закон і ...графія) – галузь математики, що охоплює теорію й способи побудови номограм.

НОНА (від лат. nona – дев’ята) – 1) муз. Дев’ятий ступінь діатонічної гами; інтервал між першим та дев’ятим ступенями. 2) літ. Строфа, що складається з дев’яти рядків.

НОНАКОРД (від нона і акорд) – муз. акорд з п’яти різнойменних звуків, які розподілені або можуть бути розподілені за терціями (1).

НОНЕТ (італ. nonetto, від nono – дев’ятий) – 1) Ансамбль з дев’яти виконавців. 2) Твір для такого ансамблю.

НОНІУС – те саме, що й верньєр. Від прізвища португальського математика 16 ст. П. Нуньєса.

НОНКОМБАТАНТИ (франц. noncombattants, букв. – ті, що не воюють) – у міжнародному праві особи, що не входять під час війни до складу збройних сил воюючої держави, а також ті, що, хоч і входять, але не беруть безпосередньої участі в бойових діях (напр., медичний персонал), на відміну від комбатантів. Інша назва – некомбатанти.

НОНПАРЕЛЬ (франц. nonpareille, букв. – незрівнянна) – один з найменших друкарських шрифтів, кегль (розмір) якого становить шість пунктів (2,25 мм).

НОНСЕНС (англ. nonsense, від лат, non – ні і sensus – смисл) – безглуздість, нісенітниця.

НОН-СТОП (англ. non-stop, букв. – без зупинки) – безперервно; видовище, яке повторюється безперервно і яке можна будь-коли подивитись.

НООСФЕРА (від грец. νόος – розум і сфера) – оболонка Землі, в якій виявляється вплив людини на структуру й хімічний склад біосфери.

НОРД (від голл. noord – північ) – 1) Міжнародне позначення Півночі. 2) Північний вітер.

НОРД-ВЕСТ (від голл. noordwest – північний захід) – 1) Міжнародне позначення північного заходу. 2) Північно-західний вітер.

НОРДИЗМ (від нім. Nord – північ) – реакційне антинаукове вчення про те, що творцями головних здобутків людської цивілізації є нібито лише представники «вищої», т. зв. нордичної (північної) раси (німці, англо-сакси, скандінавські народи).

НОРД-ОСТ (від голл. noordoost північний схід) – 1) Міжнародне позначення Північного Сходу. 2) Північно-східний вітер.

НОРІЯ (ісп. noria, від араб. на’ура) – транспортувальна машина неперервної дії. Інша назва елеватор.

НОРЛЕЙЦИНамінокислота, що входить до складу деяких білків; має деяке значення в процесах обміну речовин в організмі.

НОРМА (від лат. norma – правило, взірець) – 1) Загальновизнане, узаконене правило, міра, закон, взірець, звичайний стан (напр., Н. представництва, Н. поведінки). 2) Середня кількість, розмір чогось (напр., Н. часу, Н. опадів). 3) Назва книги або прізвище автора, надруковане дрібним шрифтом внизу на першій сторінці кожного друкованого аркуша, біля сигнатури.

НОРМАЛІЗАЦІЯ – 1) Встановлення норми, зразка на підставі відповідних дій, розрахунків, 2) Переведення до норми, до нормального стану: врегулювання. 3) Вид термічної обробки сталі. 4) В промисловості – перехід на виробництво фабрикатів одного типу замість попередніх багатотипних шляхом типізації окремих частин фабрикату. 5) Встановлення певних (стандартних) типів широко вживаних деталей різних механізмів.

НОРМАЛЬ (від лат. normalis – прямолінійний) – 1) Перпендикуляр до дотичної (прямої або площини), який проходить через точку дотику. 2) Документ, яким визначають типи, розміри, норми й технічні умови на продукцію певної галузі промисловості або підприємства. 3) Н. часу – регламентовані затрати часу на виконання трудових операцій, пов’язаних з певними процесами праці. Різновид диференційованих норм часу.

НОРМАЛЬНИЙ (від лат. normalis – прямолінійний) – правильний, природний, відповідний до норми.

НОРМАНІЗМ – антинаукоза теорія в дворянській і буржуазній історіографії 1820 ст., за якою норманським військовим дружинам з Скандинавії приписують вирішальну роль у створенні давньоруської держави й формуванні матеріальної і духовної культури Київської Русі 911 ст.

НОРМАТИВ (від лат. normatio – впорядкування) – економічний, технічний або інший показник норм, відповідно до|яких виконується будь-яка робота.

НОРМАТИВНИЙ (франц. normatif, від лат. norma – правило) – 1) Той, що встановлює норму, стандарти, визначає правила; н. акт – державний акт, що містить норми права. 2) Н-а етика – розділ етики, що вивчає зміст понять добра й зла, обов’язку, совісті, відповідальності, честі й гідності та ін., визначає мету вчинків, мотиви поведінки людей тощо. 3) Н-а логіка – логічна теорія виведення, засновками якого є норми або комбінації норм з певними фактичними твердженнями. 4) Н-а граматика – тип граматики, в якій містяться вказівки на найбільш придатні для використання граматичні конструкції.

НОРМОБЛАСТИ (від лат. norma – правило та ...бласти) – формені елементи крові, одна з стадій розвитку червонокрівців (еритроцитів), яка характеризується наявністю ядра.

НОРМОГРАФ (від лат. norma – правило, взірець і ...граф) – креслярський пристрій (вид трафарету) з прорізами для елементів літер і цифр, що їх виписують нормальним (стандартним) шрифтом.

НОРСУЛЬФАЗОЛ – лікарський препарат. Застосовують для лікування запалень легень, дизентерії тощо.

НОРТРОП – автоматичний ткацький верстат. Від прізвища англійського інженера Дж. Нортропа.

НОСТАЛЬГІЯ (від грец. νόστος – повернення і άλγος – страждання, біль) – болісна туга за батьківщиною.

НОСТРИФІКАЦІЯ (від лат. noster – наш і ...фікація) – визнання диплома про зарубіжну вищу освіту нарівні з дипломом, виданим аналогічним вітчизняним вищим навчальним закладом.

НОСТРО, НОСТРО-КОНТО (італ. nostro conto, букв. наш рахунок) – рахунок, який банк має у свого кореспондента для внесення сум, що надходять; з цього ж рахунку провадять також платежі за дорученням банку.

НОТА (від лат. nota – знак, позначка, зауваження) – 1) Офіційне дипломатичне письмове звернення однієї держави до іншої, чи до кількох держав. 2) Див. Ноти.

НОТАБЕНА, НОТАБЕНЕ (від лат. nota bene – зазнач добре) – помітка, позначка на книзі, рукопису, документі біля слів, на які слід звернути особливу увагу (скорочено NB і NB).

НОТАБЛІ (франц. notables, від лат. notabilis – помітний, визначний) – призначувані королем члени зборів представників вищого духівництва, придворного дворянства, мерів міст у Франції в 13581788 pp.

НОТАРІАЛЬНИЙ – той, що потребує засвідчення органами нотаріату; засвідчений у нотаріуса; н. акт – документ, виданий або засвідчений нотаріальним органом; н-а контора – місцевий орган нотаріату.

НОТАРІАТ (від нотаріус) – система органів, що посвідчують права й факти, які мають юридичне значення, зокрема засвідчують вірність копій і виписок з документів, факту і часу пред’явлення документа тощо. Н. вчиняє і інші дії, передбачені законом про нього (напр., в СРСР вживає заходів щодо охорони майна, яке залишилося після померлих, прийняття в депозит).

НОТАРІУС (від лат. notarius – писар, секретар) – службова особа, яка засвідчує, оформляє різні юридичні акти (договори, заповіти, довіреності тощо).

НОТАЦІЯ (від лат. notatio – позначення, зауваження) – 1) Система умовних позначень (напр., у музиці, шахах). 2) Повчання, висловлене людині, яка допустила якийсь промах.

НОТИ (від лат. nota – письмовий знак) – умовні графічні позначення для запису музики; аркуші або зошити із записом музичних творів.

НОТИС (англ. notice) – оповіщення про повну готовність судна до завантаження або розвантаження.

НОТИФІКАЦІЯ (від лат. notifico – оповіщаю) – 1) У міжнародному праві – офіційне повідомлення однією державою іншої про свою позицію з якогось питання зовнішньої політики. 2) У цивільному праві буржуазних країн – повідомлення векселедержателем векселедавця про опротестування виданого ним векселя.

НОТОГРАФІЯ (від ноти і ...графія) – 1) Опис змісту й зовнішнього оформлення нотних видань; складання переліків, оглядів, покажчиків музичних творів.

НОТОТРЕМА (від грєц. νότος – спина і τρήμα – отвір) – рід жаб родини квакшевих. Поширені в Південній Америці. Розвиток яєць і пуголовків відбувається в заглибленнях на спині самки.

НОУМЕН (від грец. νοούμενον – осягнуте розумом) – у платонізмі і середньовічній схоластиці – те, що осягається розумом на противагу даному в чуттях (феномену). В філософії І. Канта (див. Кантіанство) поняття, яке фіксує, що межею пізнання є чуттєвість.

НОУ-ХАУ (від англ. know how – знати, як) – у сучасних міжнародних економічних відносинах форма обміну фахівцями, технічною документацією, рекомендаціями щодо впровадження й використання технічних досягнень.

НУВОРИШ (франц. nouveau riche, букв. новий багач) – у капіталістичних країнах особа, яка спритно й швидко збагатіла на спекуляціях; багатій-вискочка.

НУДИЗМ, НЮДИЗМ (франц. nudisme, від лат. nudus – голий) – пропаганда культу оголеного тіла; один з проявів аморальності в сучасному капіталістичному суспільстві.

НУКЕРИ (монг., букв. приятелі, друзі) – 1) Дружинники монгольської знаті в 1112 ст.; з 13 ст. особиста гвардія монгольських ханів. 2) У 1420 ст. слуга знатної особи у народів Передньої і Середньої Азії, ІІівн. Кавказу.

НУКЛЕАЗИ (від лат. nucleus – ядро) – ферменти, що розщеплюють нуклеїнові кислоти та їхні похідні. Містяться в усіх тваринних і рослинних організмах.

НУКЛЕЇНОВІ кислоти (від лат. nucleus – ядро) – те саме, що й полінуклеотиди.

НУКЛЕОЛЬ (від лат. nucleolus – ядерце) – постійна складова частина ядра рослинної і тваринної клітини. Інша назва – ядерце.

НУКЛЕОНИ – див. Нуклони.

НУКЛЕОПРОТЕЇДИ (від лат. nucleus – ядро і протеїди)складні речовини, побудовані з простих білків і нуклеїнових кислот. Входять до складу ядер і цитоплазми всіх рослинних і тваринних клітин.

НУКЛЕОТИДИ (від лат. nucleus – ядро) – органічні сполуки, до складу яких входять вуглевод, залишок фосфорної кислоти й похідне пурину або пірамідину. Містяться в рослинних і тваринних організмах; відіграють велику роль в обміні речовин.

НУКЛЕУС (від лат. nucleus – ядро) – невелика бджоляна сім’я, призначена для одержання плідних маток.

НУКЛОНИ, НУКЛЕОНИ (від лат. nucleus – ядро) – загальна назва протонів і нейтронів, з яких складаються атомні ядра.

НУЛІФІКАЦІЯ (від лат. nullus – ніякий і ...фікація) – позбавлення сили, значення; анулювання; Н. грοшей – метод стабілізації валюти, при якому держава скасовує знецінені грошові знаки й замінює їх новими.

НУЛЬ (від лат. nullus – ніякий) – 1) Математичний знак (цифра), що показує відсутність одиниць якого-небудь розряду; число, що є межею між додатніми й від’ємними числами. 2) Точка, від якої починається ділення шкали приладу. 3) Переносно – ніщо, нікчемність.

НУЛЬ-ІНДИКАТОР (від нуль і індикатор)прилад, яким виявляють нульове значення різниці порівнюваних величин. Як Н.-і. застосовують гальванометр, фотоелемент тощо.

НУМЕРАТОР (від лат. numerator – лічильник) – апарат, за допомогою якого проставляють цифри на документах.

НУМЕРАЦІЯ (лат. numeratio, від numero – лічу) – 1) Позначення предметів послідовними номерами; сукупність таких номерів. 2) Найменування і позначення чисел. 3) Характеристика тонкості волокон, напівфабрикатів з них та ниток.

НУМІЗМАТ [від грец. νόμισμα (νομίσματος) – монета] – колекціонер або знавець монет і медалей.

НУМІЗМАТИКА [від грец. νόμισμα (νομίσματοΰ) – монета] – допоміжна історична дисципліна, що вивчає історію карбування монет і грошового обігу по монетах, їх різних замінниках та ін. матеріальних пам’ятках.

НУНЦІЙ (від лат. nuntius – вісник) – постійний вищого рангу дипломатичний представник папи римського при урядах держав, з якими Ватікан підтримує дипломатичні відносини.

НУС (від грец. νοϋς – розум) – в античній філософії загальна назва всіх смислових і розумових закономірностей, яким підпорядковані Всесвіт і людина.

НУТ 1 (тур. nohut) – однорічна культурна рослина родини бобових. Вирощують Н. як харчову й кормову рослину в Індії, Болгарії, Італії, СРСР. Інша назва – баранячий горох.

НУТ 2 – в релігії давніх єгиптян – богиня неба, дружина бога землі Геба.

НУТАЦІЯ (лат. nutatio, від nuto – коливаю) – 1) тех. Коливальні рухи осі власного обертання тіла, напр. гіроскопа, що виникає разом з прецесією. 2) біол. Обертальний рух верхівок ростучих органів рослий, зумовлений нерівномірним ростом різних їхніх боків.

НУТРІЯ (ісп. nutria) – напівводяна тварина ряду гризунів. Походить з Південної Америки. Акліматизована в багатьох країнах, зокрема в СРСР. Розводять на звірофермах. Дає цінне хутро й м’ясо. Інша назва – болотяний бобер.

НУТЧФІЛЬТР (нім. Nutschfilter, від nutschen – ссати) – найпростіший фільтр, в основі діяння якого є просочування рідини крізь поруваті керамічні плити або тканину, що лежить на гратці, з-під якої відсмоктують повітря.

НУЦЕЛУС (від лат. nucella – горішок) – центральна багатоклітинна частина насінного зачатка голонасінних і покритонасінних рослин, з якої Розвивається зародковий мішок. НЮ (від франц. nu – голий) – те саме, що й акт (5).

НЮАНС (франц. nuance – відтінок) – відтінок, ледве помітна різниця.

НЮДИЗМ – див. Нудизм.

НЬЮТОН – одиниця сили в Міжнародній системі одиниць. Н. – сила, що 1 кг маси надає прискорення 1 м/сек2. Від прізвища англійського фізика І. Ньютона.

НЬЯЯ (санскр., букв. – правило міркування) – одна з ортодоксальних шкіл давньоіндійської філософії, представники якої розробляли переважно питання логіки й теорії пізнання. Представники Н. додержувалися переважно матеріалістичних поглядів.

Hosted by uCoz