- головна (сайт)- - головна (словник)- - дружній сайт -

 

 

 

ЛАБЕЛІСТИКА (від англ. label – ярлик, наклейка, етикетка) – колекціонування наклейок (етикеток), що їх наліплюють на валізи в готелях під час туристських подорожей.

ЛАБІАЛІЗАЦІЯ (від лат. labialis – губний) – огублення звуків, тобто округлення губ при вимові звуків (напр., «о», «у»).

ЛАБІАЛЬНИЙ (лат. labialis, від lаbium – губа) – губний звук.

ЛАБІЛЬНИЙ (лат. labilis) – нестійкий, рухливий; л-а функціональна рухомість – здатність нервової і м’язової тканин відповідати максимальною частотою імпульсів на подразнення відповідно до їхньої частоти.

ЛАБІЛЬНІСТЬ – нестійкість організму щодо змін зовнішнього і внутрішнього середовища.

ЛАБІОДЕНТАЛЬНИЙ [від лат. lаbium – губа і dens (dentis) – зуб] – губно-зубний звук (напр., «в» або «ф»).

ЛАБІРИНТ (грец. λαβύρινθος) – 1) У Стародавній Греції та Єгипті палац з багатьма кімнатами й складним сполученням їх, внаслідок чого важко вийти з нього. 2) Внутрішня частина вуха. 3) Пристрій (сукупність виступів і канавок), що запобігає перетіканню рідин або газів між спряженими рухомими частинами машин. 4) Переносно – складні, заплутані стосунки, становище, з якого важко знайти вихід.

ЛАБОРАНТ [від лат. laborans (laborantis) – працюючий] – 1) Науковий або технічний співробітник лабораторії. 2) Особа, що готує препарати, прилади для лабораторних занять або лекцій в навчальних закладах.

ЛАБОРАТОРІЯ (лат. laboratorium, від laboro – працюю) – 1) Спеціально обладнане та устатковане приладами, машинами, пристроями, мережами приміщення для наукових досліджень, навчальних робіт, контрольних аналізів та випробувань. 2) Установа або її відділ, що провадить експериментальну науково-дослідну та навчальну роботу.

ЛАБРАДОР – мінерал класу силікатів, білого або сірого кольору. Використовують у будівництві. Від назви півострова Лабрадор.

ЛАБРАДОРИТ – гірська порода, що складається переважно з лабрадору; сірувато-білого, темно-сірого або майже чорного кольору. Використовують як будівельний та облицьовувальний матеріал.

ЛАВА (італ. lava) – природний силікатний розплав глибинних мас, що виливається на поверхню з тріщин у земній корі або з кратерів вулканів.

ЛАВАБО – китайський щипковий музичний інструмент. Поширений також у країнах Середньої Азії. Інші назви – равап, рабоб.

ЛАВАНДА (італ. lavanda) – рід рослин родини губоцвітих. Напівкущі або кущі. Поширені на півдні Європи та Азії. Вирощують як ефіроолійні рослини для потреб парфюмерії й медицини. Деякі види – декоративні.

ЛАВАШ (вірм.) – хліб, випечений з плескатого, тонко розкатаного тіста.

ЛАВІРУВАТИ (голл. laveeren, від франц. louvoyer) – 1) Вести судно з частою зміною курсу (напряму), минаючи перешкоди. 2) Рухатися не прямо, обходячи перешкоди. 2) Переносно – ухилятися від прямої відповіді, дії; уникати перешкод.

ЛАВІС (франц. lavis, від laver – мити) – 1) Спосіб гравірування, при якому малюнок наносять на металеву пластину пензлем, змоченим у кислоті. 2) Гравюра на металі, виготовлена у такий спосіб. 3) Відбиток з такої гравюри.

ЛАВР (лат. laurus) – рід рослин родини лаврових. Вічнозелені дерева й кущі. Дико росте переважно в Середземномор’ї і на Канарських островах. В СРСР здичавіло росте в Зх. Закавказзі Л. благородний. Культивують як ефіроолійну, пряну й декоративну рослину.

ЛАГ (голл., англ. log) – 1) Прилад для визначення швидкості судна або пройденого ним шляху. 2) Борт судна.

ЛАГЛІНЬ (голл. loglijn) – тонкий трос (лінь), що з’єднує поплавок простого лага з котушкою.

ЛАГТИНГ (норв. lagting) – верхня палата норвезького парламенту – стортингу.

ЛАГУНА (італ. laguna, від лат. lаcus – озеро) – 1) Невеликий за площею мілководний природний басейн, відокремлений від моря неширокою смугою суходолу або сполучений з ним вузькою протокою. 2) Внутрішня водойма коралових островів (атолів).

ЛАДЗАРОНІ – див. Лацароні.

ЛАЖ (італ. l’aggio) – 1) Підвищення ринкової «ціни» золота в паперових грошах, що стихійно встановлюється на капіталістичному ринку. 2) Те саме, що й ажіо.

ЛАЗАРЕТ (франц. lazaret, з італ. lazzaretto – лікарня для прокажених) – лікувальний заклад при військовій частині для стаціонарного нетривалого лікування хворих.

ЛАЗЕР (англ. laser, скор. від light amplification by stimulated emission of radiation – посилення світла за допомогою індукованого випромінювання) – прилад для генерування або підсилення монохроматичного світла.

ЛАЗУРИТ (від араб. лазавард – блакитний камінь) – мінерал класу силікатів, лазурно-синього, блакитного, фіолетового кольору з скляним блиском. Використовують як виробне каміння, для виготовлення синьої фарби. Інша назва – ляпіс-лазур.

ЛАЙДИ (фін. laita) – 1) Приморські заболочені луки на низовинних узбережжях Європейської Півночі й Сибіру, що затоплюються високими припливами. 2) Невеликі тундрові озера або болота на півночі Сибіру.

ЛАЙНЕР (англ. liner, від line – лінія) – 1) Велике швидкохідне пасажирське або вантажне судно, що регулярно курсує між певними портами. 2) Великий літак далекого сполучення.

ЛАЙНСМЕН (англ. linesman, від line – лінія і man – чоловік) – у спортивних іграх (футболі, тенісі тощо) – помічник судді, який сигналізує йому про положення м’яча та гравців. Інші назви – боковий суддя, суддя на лінії.

ЛАК (франц. laque, з араб. лакк, від санскр. лакта) – розчин нелетких плівкоутворювачів (низькомолекулярних сполук чи високомолекулярних смол або ефірів целюлози) в летких розчинниках (спирті тощо).

ЛАКМУС (нім. Lackmus, голл. lakmoes) – барвник, що його добувають з деяких лишайників. У кислому середовищі набуває червоного кольору, в лужному – синього. Застосовують як індикатор – головним чином у вигляді лакмусового паперу (фільтрувального паперу, просоченого розчином лакмусу).

ЛАКОЛІТ (від грец. λάκκος – яма і ...літ) – форма залягання магматичних порід, застиглих у приповерхневих верствах земної кори у вигляді гриба. Іноді Л. виступає на поверхні як окрема гора.

ЛАКОНІЗМ (грец. λακωνισμός) – гранично стисле вираження думки Від назви давньогрецької області Лаковії, жителі якої (спартанці) уславилися чіткістю й стислістю мови.

ЛАКОНІЧНИЙ (грец. λακωνικός) – короткий, стисло виражений, небагатослівний.

ЛАКРИМАТОРИ (від лат. lacrima – сльоза) – сльозоточиві отруйні речовини (хлорацетофенон, хлорпікрин тощо). Від діяння Л. захищає протигаз з протидимним фільтром.

ЛАКРИЦЯ (нім Lakritze, з лат. liquiritia, від грец. γλυκύρριξα – солодкий корінь) – рід багаторічних трав’янистих рослин родини бобових. Поширені здебільшого в Середземномор’ї. Деякі види вирощують як технічні й лікарські рослини. Інші назви – солодка, солодець.

ЛАКТАТДЕГІДРОГЕНАЗА [від лат. lac (lactis) – молоко і дегідрогеназа] – фермент, що спричинює в організмі людини й тварин окислення молочної кислоти.

ЛАКТАТИ [від лат. lac (lactis) – молоко] – солі молочної кислоти. Л. сурми застосовують як протрави у друкуванні та фарбуванні, Л. кальцію – в медицині тощо.

ЛАКТАЦІЯ (від лат. lacto – годую молоком) – утворення й виділення молока молочною залозою.

ЛАКТО... [від лат. lac (lactis) – молоко] – у складних словах відповідав поняттям «молоко», «молочний».

ЛАКТОАЛЬБУМІНИ (від лакто... і альбумін) – прості природні білки (альбуміни), що містяться в молоці.

ЛАКТОБАЦИЛІН (від лакто... й бацила) – 1) Суміш різних культур молочнокислих бактерій. Запропонований вітчизняним біологом І. І. Мечниковим для закваски молока як засіб боротьби з гнильними процесами в кишечнику. 2) Дієтичне кисле молоко, виготовлене за допомогою цієї закваски. Інша назва – іогурт.

ЛАКТОГЛОБУЛІНИ (від лакто... і глобулін) – тваринні білки (глобуліни), що містяться в молоці й становлять 95% білків молочної сироватки. Зумовлюють поживну цінність молока.

ЛАКТОЗА (від лат. lactosus – молочний) – вуглевод з групи дисахаридів. Входить до складу молока ссавців. Інша назва – молочний цукор.

ЛАКТОМЕТР (від лакто... і ...метр) – прилад (різновид ареометра) для вимірювання густини молока.

ЛАКТОНИ [від лат. lac (lactis) – молоко] – органічні сполуки, внутрішньомолекулярні циклічні складні ефіри оксикислот. Використовують Л. в органічному синтезі, у виробництві запашних і лікарських речовин.

ЛАКТОСКОП (від лакто... і ...скоп) – прилад для визначення кічькості жиру в молоці.

ЛАКУНАРІЙ (лат. lacunar, від lаcuna – заглибина) – архіт. те саме, що й кесон.

ЛАКУНИ (від лат. lacuna – заглибина, западина) – 1) Проміжки між елементами тканин та органами у людини й тварин, заповнені лімфою або гемолімфою. У людини також – заглиблення на поверхні окремих органів (напр., піднебінних мигдаликів). 2) Переносно – прогалини, пропуски у тексті. В бібліотечній справі – прогалини в комплектуванні, відсутність книжки.

ЛАКШМІ (санскр.) – в індуїзмі богиня кохання, вроди, щастя, багатства.

ЛАМА ¹ (ісп. llama, з мови кечуа) – рід ссавців родини верблюдових. Поширені в Південній Америці. Розводять заради вовни; використовують як в’ючних тварин.

ЛАМА ² (тібетське блама, букв. – найвищий) – буддійський чернець у Тібеті, Монголії, Бурятії.

ЛАМАЇЗМ (від лама²) – напрям буддизму, панівна релігія в Тібеті. Для Л. характерне вчення про особливу роль ламства (чернецтва) в досягненні віруючим «спасіння».

ЛАМАНТИН (франц. lamantin) – рід водяних ссавців ряду сиреноподібних. Поширені’у прибережних водах Атлантичного океану і в річках екваторіальної Західної Африки та Центральної і Південної Америки. Об’єкт промислу (використовують м’ясо, жир, шкіру).

ЛАМАРКІЗМ – вчення французького природознавця Ж.-Б. Ламарка προ історичний розвиток (еволюцію) органічного світу без будь-якого втручання нематеріальних, надприродних сил. В основу Л. було покладено матеріалістичну ідею про змінюваність організмів під впливом зовнішнього середовища. Л. є першою цілісною еволюційною теорією, однак містить і деякі хибні положення (розвиток органічного світу підлягає «божественній внутрішній меті»).

ЛАМБРЕКЕН (франц. lambrequin) – 1) Прикраса з матерії на отворах дверей і вікон. 2) Різьблення на дерев’яних виступах даху, над дверима й вікнами.

ЛАМЕНТАЦІЯ (лат. lamentatio, від lamentor – гірко жаліюсь, скаржусь) – скарга, ремствування.

ЛАМЕНТО (італ. lamento, від лат. lamentum – ридання, зойк) – 1) Жалісна, сумна, скорботна арія, типова для італійської опери 17 ст. 2) У народному мистецтві – плач, голосіння.

ЛАМІНАРІЯ (від лат. lamina – пластинка, смужка) – рід бурих водоростей. Поширені в прибережній зоні переважно холодних морів, де часто утворюють суцільні зарості (підводні луки). Використовують для удобрення полів, як корм для сільськогосподарських тварин; з них добувають йод; деякі види їстівні (т. зв. морська капуста).

ЛАМІНАРНИЙ (від лат. lamina – пластинка, смужка) – шаруватий, плоский; л. рух рідини (або газу) – рух, при якому окремі струминки течуть паралельно, обтікаючи перешкоди рівномірними шарами (на відміну від турбулентного руху).

ЛАМПАС (франц. lampas) – кольорова нашивка збоку вздовж формених брюк.

ЛАМПІОН (франц. lampion) – скляний або паперовий кольоровий ліхтар. Застосовують переважно для ілюмінації.

ЛАНГЕТ (франц. languette, букв. – язичок) – страва з смаженої вирізки яловичини.

ЛАНГУСТ, ЛАНГУСТА (франц. langouste) – рід тварин ряду десятиногих ракоподібних. Поширені здебільшого в морях тропічної і помірної зон Атлантичного й Тихого океанів. Їстівні.

ЛАНДВЕР (нім. Landwehr, від Land – країна і Wehr – захист) – 1) Категорія військовозобов’язаних запасу 2-ї черги і другочергові військові формування в Пруссії, Німеччині, Австро-Угорщині, Швейцарії 19 – початку 20 ст. Нині існують у Швейцарії. 2) Ополчення, зокрема в Пруссії на початку 19 ст.

ЛАНДГРАФ (нім. Landgraf) – за середньовіччя титул вельможних князів у Німеччині.

ЛАНДО (франц. landau) – чотиримісна крита карета, верх якої розсувається і опускається.

ЛАНДРАТ (нім. Landrat, від Land – земля і Rat – рада) – 1) Орган управління в деяких кантонах Швейцарії. 2) У ФРН виборна особа, що очолює районний орган місцевого управління. 3) В Росії (1713 – 19 рр.) член дворянської ради (колегії) при губернаторі, що виконував його окремі доручення.

ЛАНДСКНЕХТ (нім. Landsknecht, від Land – країна і Knecht – найманець) – 1) За середньовіччя в деяких західноєвропейських країнах найманий солдат. 2) Переносно – продажний вояка, найманець.

ЛАНДСТИНГ (дат., швед. Landsting) – 1) До 1953 р. верхня палата парламенту Данії (Ригсдагу). 2) Орган місцевого самоврядування у Швеції. 3) Орган самоврядування на Аландських островах у Фінляндії.

ЛАНДТАГ (нім. Landtag, від Land – земля, країна і Tag – збори) – 1) У феодальних князівствах середньовічної Німеччини збори або з’їзди представників від станів; з 19 ст. – виборні представницькі органи в державах, що входили до складу Німецького союзу, а пізніше – Німецької імперії. 2) Представницький орган у землях (адміністративно-територіальних одиницях) Австрії і ФРН. 3) В НДР до 1952 р. – законодавчий орган земель. 4) Однопалатний парламент у Ліхтенштейні.

ЛАНДШАФТ (нім. Landschaft) – 1) Загальний вид місцевості. 2) Зображення місцевості в образотворчому мистецтві – пейзаж. 3) Л. географічний – однорідна за походженням, територіально цілісна ділянка земної поверхні, якісно відмінна від інших ділянок закономірною, внутрішньо взаємопов’язаною сукупністю природних компонентів (рельєф, клімат, води, ґрунтовий та рослинний покрив тощо) і структурних особливостей.

ЛАНДШТУРМ (нім. Landsturm) – категорія військовозобов’язаних запасу (3-я черга) і сформовані з них у воєнний час допоміжні частини в Німеччині (до 1945 p.). В 17 – 19 ст. існували також у Швейцарії, Австрії та деяких інших країнах.

ЛАНОЛІН (від лат. lana – шерсть і oleum – олія) – жироподібна речовина, що її дістають з овечої вовни. В медицині й косметиці використовують як жирову основу при виготовленні мазей.

ЛАНСАДА, ЛАНСАД (франц. lancade, від lancer – кидати) – в цирковому кінному спорті крутий високий стрибок верхового коня.

ЛАНСЬЄ (франц. lancier, букв. – улан) – бальний танець типу кадрилі. Поширений у ряді країн Європи як народний.

ЛАНТАН (від грец. λανθάνω – ховаюсь, криюсь) – хімічний елемент, символ La, ат. п. 57; білий метал, належить до рідкісноземельних елементів. Окис Л. використовують у виробництві оптичного скла.

ЛАНТАНІДИ, ЛАНТАНОЇДИ (від лантан і ...оїд) – хімічні елементи з порядковими номерами 58 – 71, розташовані за лантаном. Л. – група металів, схожих за фізичними й хімічними властивостями, що зумовлюється однаковою будовою зовнішніх електронних оболонок їхніх атомів. Разом з лантаном, ітрієм і скандієм утворюють групу рідкісноземельних елементів. Застосовують Л. в різних галузях промисловості.

ЛАНУГО (від лат. lanugo – пух, пушок) – волосяний покрив у зародків ссавців.

ЛАНЦЕТ (франц. lancette, від лат. lancea – спис) – хірургічний інструмент, що його використовують для проколювання поверхневого нариву, вени (при веносекції з метою кровопускання) або насічок на шкірі при щепленнях.

ЛАНЦЕТНИК (від лат. lancea – спис) – група безхребетних тварин типу хордових. Мають напівпрозоре видовжене, загострене з обох кінців тіло і замість хребта – спинну струну – хорду. Поширені переважно в тропічних морях.

ЛАПАРОТОМІЯ (від грец. λαπάρα – пахвина, черево і ...томія) – розтин черевної порожнини під час хірургічних операцій.

ЛАПІДАРНИЙ (лат. lapidarius, від lapis – камінь) – 1) Той, що стосується написів на кам’яних пам’ятниках. 2) Переносно – стислий, виразний; л. стиль – стислий, короткий, виразний стиль.

ЛАПІЛІ (від лат. lapillus – камінець) – неправильної форми дрібні уламки, викинуті вулканом під час виверження.

ЛАРВИ (від лат. larva – злий дух, привид) – за давньоримською міфологією злі духи або привиди злих людей. Протилежне – лари.

ЛАРГЕТО (італ. larghetto, зменш. від largo – повільний) – муз. помірно повільний темп, близький до анданте.

ЛАРГО (італ. largo, букв. – широкий) – 1) муз. Найповільніший темп. 2) Назва музичного твору (або частини його), написаного в цьому темпі.

ЛАРИ (від лат. lar – добрий дух) – у давньоримській міфології добрі духи – заступники жител, хатнього вогнища і сім’ї; пізніше – душі померлих предків. Протилежне – ларви.

ЛАРИНГІТ [від грец. λάρυγξ (λάρυγγος) – гортань, горлянка] – запалення слизової оболонки гортані людини й тварин. Спричинюється хвороботворними мікроорганізмами, охолодженням тіла, перенапруженням голосу тощо.

ЛАРИНГОЛОГІЯ [від грец. λάρυγξ (λάρυγγος) – гортань, горлянка і ...логія] – розділ оториноларингології, який вивчає анатомію, фізіологію та захворювання гортані.

ЛАРИНГОСКОПІЯ [від грец. λάρυνξ (λάρυγγος) – гортань, горлянка і ...скопія] – метод дослідження гортані людини або хребетних тварин за допомогою спеціальних інструментів з освітлювальною системою або за допомогою спеціального гортанного дзеркала.

ЛАРИНГОТОМІЯ [від грец. λάρυγξ (λάρυγγος) – гортань, горлянка і ...томія] – розтин гортані людини й тварин з метою видалення з гортані чужорідних тіл, поліпів, кист тощо.

ЛАРИНГОФОН [від грец. λάρυγξ (λάρυγγος) – гортань, горлянка і ...фон] – звукоприймач, який прикладають безпосередньо до гортані людини; різновид мікрофона. Застосовують для переговорів в умовах сильного шуму (на літаках, у танках тощо).

ЛАРЧЕМІ (груз.) – те саме, що й соїнарі.

ЛАСО (ісп. lazo, від лат. laqueus – зашморг) – довга мотузка з петлею на кінці для лову тварин. Інша назва – аркан.

ЛАССАЛЬЯНСТВО – опортуністична течія в міжнародному робітничому Русі. Виникла в 60-х pp. 19 ст. Лассальянці заперечували класову боротьбу, соціалістичну революцію і диктатуру пролетаріату. Від прізвища засновника течії німецького дрібнобуржуазного соціаліста Ф. Лассаля.

ЛАСТ (від нім. Last – вантаж, тягар) – 1) Міра корабельного вантажу (2 т). 2) Міра необтесаного лісу (40 куб. футів). 3) Міра сипких тіл у різних країнах (від 16 до 32 гектолітрів).

ЛАСТИК (від англ. lasting – міцний) – легка бавовняна тканина атласного переплетення. Використовують для пошиття сорочок, платтів і для підкладки.

ЛАТЕКС, ЛЯТЕКС (від лат. latex – рідина, сік) – молочний сік каучуконосних рослин (Л. натуральний); у промисловості використовують також Л. синтетичний – водні емульсії синтетичних каучуків.

ЛАТЕНСИФІКАЦІЯ (від лат. latens – прихований і ...фікація) – процес підсилення прихованого фотографічного зображення до проявлення фотоматеріалу.

ЛАТЕНСЬКА КУЛЬТУРА – археологічна культура 2-ї половини 1-го тис. до н. е., поширена на території Західної Європи. Носії цієї культури (кельти та інші племена) займались землеробством і ремеслами. Від назви місцевості Латен у Швейцарії, де було виявлено перші пам’ятки цієї культури.

ЛАТЕНТНИЙ [від лат. latens (latentis) – прихований] – прихований; той, що не виявляє себе видимими ознаками; л. перебіг хвороби – прихований перебіг хвороби, що протікає без видимих симптомів; л. період у фізіології – прихований період фізіологічної реакції; л-е зображення – приховане фотографічне зображення до проявлення фотоплівки (фотопластинки).

ЛАТЕРАЛЬНИЙ (від лат. lateralis – бічний) – 1) анат. Бічний, віддалений від середини. 2) мовозн. Л-і приголосні – звуки, утворені за допомогою повітряного струменя, що проходить по обидва боки язика, кінчик якого притиснуто до пасивного органа (напр., зубів).

ЛАТЕРИТ (від лат. later – цегла) – глино- або каменеподібна гірська порода червоного або бурого кольору, що складається переважно з окисів заліза та алюмінію. З Л. утворюються родючі латеритні грунти.

ЛАТИФУНДІЯ (лат. latifundium, від latus – широкий і fundus – земля, маєток) – велике приватне земельне володіння, маєток, помістя.

...ЛАТРІЯ (від грец. λατρεία – служіння, культ) – у складних словах відповідає поняттям «служіння», «поклоніння», напр. астролатрія, зоолатрія.

ЛАТУК (лат. lactuca) – рід рослин родини складноцвітих. Деякі види – бур’яни. Л.-салат вирощують як овочеву рослину.

ЛАТУНЬ (нім. Latun) – сплав міді з цинком або мідноцинкові сплави з домішками алюмінію, заліза тощо. Вироби з Л. стійкі проти корозії.

ЛАУН-ТЕНІС (англ. lawn-tennis) – те саме, що й теніс.

ЛАУРЕАТ (від лат. laureatus – увінчаний лавром) – 1) У давніх греків і римлян – переможець у змаганнях музикантів, ораторів, гімнастів, якого вшановували лавровим вінком. 2) Звання, яке присвоюється за видатні заслуги в громадській діяльності, в галузі науки, мистецтва, літератури (напр., Л. Ленінської премії). 3) Переможець на фестивалях, конкурсах.

ЛАФЕТ (нім. Lafette, з франц. l’affut, від fut – стрижень, стовбур) – бойовий станок, на якому закріплюють ствол гармати.

ЛАФІТ – сорт червоного виноградного вина.

ЛАЦАРОНІ (італ. lazzaroni, від ісп. lazaro – жебрак) – 1) Учасники повстань у деяких містах Південної Італії проти іспанського панування в 17 ст. 2) У 18 – 19 ст. назвисько декласованих елементів в Італії.

ЛАЦО (від італ. lazzo – смішна витівка) – буфонний трюк, комічний номер (акробатичний, музичний або словесний), включений до основної дії комедії масок.

ЛЕВ – грошова одиниця Народної Республіки Болгарії, поділяється на 100 стотинок.

ЛЕВАНТ (італ. levante – схід, від levare – підіймати) – застаріла назва країн, розташованих на східному узбережжі Середземного моря.

ЛЕВЕЛЕРИ (англ. levellers, від level – урівнювати) – радикальне дрібнобуржуазне демократичне угруповання в Англії під час буржуазної революції 17 ст., яке виступало за встановлення республіки, проведення деяких соціальних реформ, спрямованих па поліпшення становища народних мас.

ЛЕВЗЕЯ (здогадно від грец. λεΰσσω – дивлюсь) – багаторічна трав’яниста рослина родини складноцвітих. Поширена в Сибіру й Середній Азії. Витяжка (екстракт) з коренів – лікарський тонізуючий засіб. Інша назва – маралячий корінь.

ЛЕВІАФАН (давньоєвр. Лів’ятан) – 1) Велика морська потвора, згадувана в Біблії. 2) Назва головного твору англійського філософа-матеріаліста 17 ст. Т. Гоббса. 3) Машина для миття вовни – видалення з неї бруду і зажиреності. 4) Переносно – щось величезне, страхітливе.

ЛЕВІРАТ (від лат. levir – дівер) – шлюбний звичай, за яким удова могла одружитися вдруге лише з братом свого покійного чоловіка. Існував у багатьох народів на стадії патріархально-родового ладу.

ЛЕВОМІЦЕТИН [від лат. laevus – . лівий і грец. μΰκης (μύκητος) – гриб] – лікарський препарат, антибіотик. Застосовують при черевному тифі, дизентерії, бруцельозі, кашлюку тощо.

ЛЕВОРИН [здогадно від лат. levor (levoris) – рівність, гладкість] – антибіотик, що його продукує один з видів актиноміцетів. Застосовують при кандидамікозах тощо.

ЛЕВРЕТКА (франц. levrette) – порода кімнатних дрібношерстих собак, виведених в Італії.

ЛЕВУЛЬОЗА (від лат. laevus – лівий) – те саме, що й фруктоза.

ЛЕВУРДА – багаторічна трав’яниста рослина родини лілійних. Молоді пагони й цибулини мають поживні й лікувальні (протицинготні) властивості. Інша назва – цибуля ведмежа.

ЛЕГАЛІЗАЦІЯ (від лат. legalis – законний) – 1) Узаконення, надання законної сили якому-небудь актові або дії. 2) В міжнародному праві засвідчення консулом підписів на документах, що виходять з іноземних установ.

ЛЕГАЛІЗМ (від лат. legalis – законний) – поведінка, що лише зовнішньо узгоджується з загальноприйнятими моральними вимогами, не відповідаючи справжньому духові моральності.

ЛЕГАЛЬНИЙ (лат. legalis, від lex – закон) – законний, відповідний до закону; «легальний марксизм» – російська різновидність міжнародного ревізіонізму, ліберально-буржуазна течія, що прикривалася прапором марксизму. Виникла в 90-х pp. 19 ст. в середовищі російської буржуазної інтелігенції.

ЛЕГАЛЬНІСТЬ – дозволеність, відповідність чинним законам; належно оформлене становище певних партій, груп, окремих осіб, друкованих видань тощо.

ЛЕГАТ ¹ (лат. legatus, від lego – посилаю) – 1) У Стародавньому Римі посол; у період пізньої республіки призначувана сенатом службова особа, що перебувала при полководцях або правителях провінцій як їх помічник; у період принципату – намісник імперської провінції. 2) Духовна особа, яку посилає папа римський з особливим дипломатичним дорученням у країну, що не має дипломатичних відносин з Ватіканом.

ЛЕГАТ ² (від лат. legatum – належне за заповітом) – у заповіті доручення спадкоємцю виплатити якійсь особі певну суму або передати їй певне майно.

ЛЕГАТІССІМО (італ. legatissimo) – муз. безвідривний, плавний перехід одного звука в інший, більш плавний, ніж легато.

ЛЕГАТО (італ. legato, букв. – зв’язаний) – муз. безвідривний, плавний перехід одного звука в інший. Протилежне – стаккато.

ЛЕГАЦІЯ (від лат. legatio – посольство, посада легата) – 1) Посольство папи римського, що направляється з особливою дипломатичною місією. 2) Провінція в колишній Папській області (Італія).

ЛЕГГЕМОГЛОБІН (від лат. lego – збираю, згортаю і гемоглобін) – речовина, схожа на гемоглобін, його аналог. Утворюється в деяких рослинах.

ЛЕГЕНДА (від лат. legenda – те, що має бути прочитане) – 1) Твори фантастично-казкового характеру про життя й діяльність якоїсь особи чи незвичайну подію. 2) Сукупність використаних у картографії і топографії умовних позначок та письмових пояснень до них. 3) Напис на монеті, медалі, гербі. 4) Переносно – вигадка; те, що здається неймовірним.

ЛЕГЕНДАРНИЙ – той, що містить легенду, є легендою, оточений ореолом легенди: незвичайний, казковий.

ЛЕГІОН [лат. legio (legionis), від lego – збираю, набираю] – 1) Вища бойова одиниця в армії Стародавнього Риму. 2) В 17 – 20 ст.в багатьох державах назва різних військових формувань, які комплектувалися з добровольців. Іноземний Л. – у Франції, Іспанії та деяких іноземних країнах – з’єднання з найманців-іноземців, декласованих елементів; використовувалися переважно для служби в колоніях. 3) Назва деяких цивільних організацій фашистського типу (напр., Американський Л. у США). 4) Орден почесного Л. – вищий французький орден. 5) Переносно – величезна, кількість, безліч.

ЛЕГІОНЕР (франц. legionnaire, від лат. legionarius) – солдат, який служить у легіоні.

ЛЕГІСЛАТИВА [франц. (Asiemblee) legislative] – у Франції під час французької буржуазної революції 1791 – 92 pp., а також під час Другої республіки 1849 – 51 pp. законодавчі збори.

ЛЕГІСЛАТУРА [від лат. lex (1еgis) – закон і latus – внесений, встановлений] – 1) В буржуазному державному праві законний строк, а також фактичний період діяльності, повноважень законодавчого органу. 2) Сукупність законодавчих органів у якійсь країні.

ЛЕГІСТИ [від лат. lex (legis) – закон] – середньовічні юристи, що впроваджували цивільне римське право, протиставляючи його церковному праву та феодальним звичаям.

ЛЕГІТИМАЦІЯ (від лат. legitimus – законний, узаконений) – 1) Визначення або підтвердження законності якогось права чи повноваження. 2) Документи, що засвідчують це право або повноваження. 3) В буржуазному праві узаконення позашлюбних дітей, тобто присвоєння їм у встановленому порядку прав законних дітей.

ЛЕГІТИМІСТИ (від лат. legitimus – законний) – монархісти, прибічники т. зв. легітимної («законної») династії монархів, поваленої революцією. Л. називали після французької буржуазної революції 1830 р. прихильників королівської династії Бурбонів.

ЛЕГУА (ісп. legua) – міра довжини в країнах Латинської Америки (від 4 км до 6,6 км); на Кубі, напр., Л. дорівнює 4,24 км.

ЛЕГУВАННЯ (нім. legieren – сплавляти, від лат. ligo – зв’язую, з’єдную) – введення у метали або їхні сплави інших хімічних елементів, щоб одержувати сплави певного хімічного складу з потрібними властивостями.

ЛЕДЕБУРИТ – структурна складова залізовуглецевих сплавів, механічна суміш аустеніту й цементиту. Від прізвища німецького металурга А. Ледебура.

ЛЕДЕРИН (від нім. Leder – шкіра) – бавовняна тканина із спеціальним лаковим покриттям. Застосовують для виготовлення книжкових палітурок тощо.

ЛЕДІ (англ. lady) – 1) Дружина лорда або баронета в Англії. 2) Ввічливе звертання до одруженої жінки в Англії.

ЛЕЄР (голл. leier) – туго натягнутий і закріплений обома кінцями трос (вірьовка), призначений для оберігання людей від падіння за борт, для встановлення косих вітрил, просушування білизни тощо.

ЛЕЙ, ЛЕЯ (рум. leu) – грошова одиниця Соціалістичної Республіки Румунії, поділяється на 100 бані.

ЛЕЙБ- (від нім. Leib – тіло) – в поєднанні з іншими словами означає «той, що перебуває при особі монарха», придворний (напр., лейб-медик – придворний лікар).

ЛЕЙБ-ГВАРДІЯ (від лейб- і гвардія) – в ряді монархічних країн особиста охорона монарха, а також почесне найменування деяких добірних військрвих частин.

ЛЕЙБОРИСТИ (англ. Labourists, від labour – праця) – члени лейбористських (робітничих) партій у Великобританії, Ірландії, Австралії, Новій Зеландії та деяких інших країнах. Праві лідери Л. проводять угодовську політику класового співробітництва з буржуазією.

ЛЕЙКЕМІЯ (від грец. λευκός – білий і ...емія) – застаріла назва лейкозу.

ЛЕЙКОЗ (від грец. λευκός – білий) – злоякісне захворювання системи крові, яке характеризується розростанням патологічних клітин кровотворної тканини.

ЛЕЙКОМА (грец. λεύκωμα, букв. – біла дошка) – стійке помутніння рогової оболонки ока внаслідок розвитку сполучнотканинного рубця (непрозора біла пляма) після запальних процесів або ушкодження ока. Інша назва – більмо.

ЛЕЙКОПЕНІЯ (від грец. λευκός – білий і πενία – бідність) – зменшення кількості лейкоцитів у крові людини й тварин.

ЛЕЙКОПЛАСТИ (від грец. λευκός – білий і ...пласт) – безбарвні дрібні утворення (пластиди) в клітинах більшості рослин. Часто містять крохмаль, синтезують олії та білки.

ЛЕЙКОТРОПИ (від грец. λευκός – білий і ...тропи) – речовини, використовувані при фарбуванні тканин кубовими барвниками для одержання білих чи жовтих узорів на пофарбованих місцях.

ЛЕЙКОЦИТИ (від грец. λευκός – білий і ...цити) – одна з форм клітин крові людини і хребетних тварин. Розрізняють зернисті Л. (гранулоцити) й незернисті (агранулоцити). Виконують в організмі переважно захисну функцію. Інша назва – білокрівці.

ЛЕЙКОЦИТОЗ (від грец. λευκός – білий і ...цитоз) – збільшення кількості лейкоцитів у крові людини й тварин. Спостерігається Л. фізіологічний під час травлення, при м’язовому напруженні, під час вагітності і Л. патологічний при інфекційних захворюваннях, отруєнні, променевій хворобі, захворюваннях кровотворної системи.

ЛЕЙОГОМ (відгрец. λείος – м’який і франц. gomme – смола) – сорт декстрину, одержуваний піджарюванням картопляного крохмалю.

ЛЕЙТЕНАНТ (франц. lieutenant, букв. – тримаючий місце, за зразком лат. locum tenens – намісник) – 1) Військове звання, 1-й або 2-й офіцерський чин. 2) У Радянській Армії офіцерське звання, наступне після звання молодшого лейтенанта.

ЛЕЙТМОТИВ (від нім. Leitmotiv – основна тема, думка) – 1) Провідний мотив, гармонійний або мелодійний зворот, що повторюється в музичному творі (переважно оперному). 2) Переносно – основна думка, тема, що проходить через твір або наукову працю і підкреслює головну ідею.

ЛЕЙЦИН (від грец. λευκός – білий) – органічна сполука (амінокислота), входить до складу всіх тваринних і рослинних білків. Відсутність в їжі призводить до затримки росту молодих організмів. Л. У суміші з іншими амінокислотами застосовують для лікування хвороб, пов’язаних з порушенням обміну речовин.

ЛЕЙЦИТ (від грец. λευκός – білий, світлий) – мінерал класу силікатів, білого, сірого кольору. Використовують для одержання сполук калію та алюмінію.

ЛЕЙШМАНІОЗИ – група інфекційних хвороб людини й тварин, збудниками яких є мікроорганізми – лейшманії.

ЛЕЙШМАНІЯ – рід одноклітинних організмів родини трипанозонових. Паразитують у тілі людини й багатьох хребетних тварин, збудники лейшманіозів. Від прізвища англійського лікаря І. Лейшмана.

ЛЕК – грошова одиниця Народної Республіки Албанії, поділяється на 100 кіндарків.

ЛЕКАЖ (нім. Leckage, від Leek – теча) – витікання рідин, усушка товарів під час перевезення.

ЛЕКІСТИ (від англ. lake – озеро) – група англійських письменників сентиментально-романтичного напряму (кінець 18 – початок 19 ст.), що виступала проти т. зв. псевдокласицизму.

ЛЕКСЕМА (від грец. λέξις – слово, мовний зворот) – слово-тип, структурний елемент мови; словникова одиниця з усіма її формами й значеннями в різних контекстах.

ЛЕКСИКА (від грец. λεξικός – словесний, словниковий) – 1) Сукупність слів якоїсь мови чи діалекту. 2) Словниковий склад мови письменника чи художнього твору. 3) Л. інтернаціональна – сукупність слів, які стали спільними для різних мов завдяки міжнародним зв’язкам.

ЛЕКСИКОГРАФІЯ (від лексика і ...графія) – 1) Розділ мовознавства, який розробляє теоретичні принципи укладання словників. 2) Збирання слів і укладання словників як опис лексики живої мови. 3) Сукупність словників даної мови і наукових праць із цієї галузі.

ЛЕКСИКОЛОГІЯ (від лексика і ...логія) – розділ мовознавства, що вивчає лексику певної мови.

ЛЕКСИКОН (від грец. λεξικόν – словник) – 1) заст. Назва словника; застосовують і як синонім слова «лексика». 2) Словниковий запас якоїсь особи.

ЛЕКСИКОСТАТИСТИКА (від лексика і статистика) – те саме, що й глотохронологія.

ЛЕКСИЧНИЙ (грец. λεξικός) – той, що стосується слів, словника.

ЛЕКТОР (від лат. lector – читець, читач) – 1) У давніх римлян – слуга-читець (невільник). 2) Особа, яка читає лекцію публічно, за програмою навчального закладу тощо.

ЛЕКТОРІЙ (лат. lectorium, від lego – читаю) – 1) Державний або громадський заклад, який відає організацією публічних лекцій. 2) Приміщення для лекцій.

ЛЕКЦІЯ (від лат. lectio – читання) – 1) Публічний виступ з певного питання. Одна з основних форм поширення політичних і наукових знань. 2) Виклад програмної теми навчального предмета або проблеми (навчальна, академічна лекції).

ЛЕМА (від грец. λήμμα – надходження, засновок) – матем. допоміжне твердження, яке використовують при доведенні однієї або кількох теорем.

ЛЕМІНГИ (англ. lemmings) – гризуни родини полівкових. Поширені в Арктиці.

ЛЕМНІСКАТА (лат. lemniscata – прикрашена стрічками, від грец. λημνίσκος – стрічка чи пов’язка з вовни) – лінія, що є геометричним місцем точок, добуток віддалей яких до двох даних точок (фокусів ¹) дорівнює квадратові половини міжфокусної віддалі.

ЛЕМПІРА (ісп. lempira) – грошова одиниця Гондурасу, поділяється на 100 сентаво.

ЛЕМУРИ (від лат. lemures – духи померлих) – 1) У давньоримській міфології привиди, тіні, духи померлих. 2) Рід напівмавп. Поширені на о. Мадагаскар та прилеглих островах. Інші назви – лемуроподібні, напівмавпи.

ЛЕН ¹ (нім. Lehen, від leihen – позичати) – 1) У Західній Європі за феодалізму спадкове володіння (земля або інші джерела прибутків), що його надавав сеньйор ¹ своєму васалові при умові виконання військової або адміністративної служби. 2) Податок, що збирався з ленного помістя. Див. також Феод.

ЛЕН ² (швед. lan) – адміністративна одиниця в Швеції, округ.

ЛЕНДЛЕР (нім. Landler) – селянський парний, коловий танець у Південній Німеччині та Австрії, один з попередників вальса.

ЛЕНД-ЛІЗ (англ. lend-lease, від lend – давати в борг і lease – здавати в оренду) – система передачі США в позику або оренду зброї, боєприпасів, стратегічної сировини, продовольства тощо країнам антигітлерівської коаліції під час 2-ї світової війни. Поставки за Л.-л. країнам антигітлерівської коаліції значною мірою сприяли розширенню виробництва в Сполучених Штатах Америки у роки війни і збагаченню монополій за рахунок урядових замовлень.

ЛЕНДЛОРД (англ. landlord – поміщик) – великий землевласник в Англії.

ЛЕНСМАН (швед. lansman) – представник поліцейської і фіскальної (податкової) влади в приміських і сільських місцевостях у Швеції і Фінляндії.

ЛЕНТО (італ. lento, букв. – повільний) – 1) муз. Повільний темп, швидший за ларго. 2) Назва музичного твору (або частини), написаного в цьому темпі.

ЛЕНЧ (англ. lunch) – назва другого сніданку в англомовних країнах.

ЛЕОНЕ – грошова одиниця Сьєрра-Леоне, поділяється на 100 центів.

ЛЕОНІДИ [від лат. leo (leonis) – лев] – потік метеорів, радіант якого міститься в сузір’ї Лева.

ЛЕПІДОДЕНДРОН [від грец. λεπίς (λεπίδος) – луска і ...дендрон] – рід вимерлих рослин родини лепідодендрових, що досягали до 30 м заввишки і 2 м у діаметрі. Існували в палеозої. Інша назва – лускодерев.

ЛЕПІДОЛІТ [від грец. λεπίς (λεπίδος) – луска і... літ) – мінерал класу силікатів, переважно фіолетового, бузкового кольору. Руда літію.

ЛЕПІДОПТЕРОЛОГІЯ [від грец. λεπίς (λεπίδος) – луска, ητερόν – крило і ...логія] – розділ ентомології, який вивчає метеликів.

ЛЕПІДОСИРЕН [від грец. λεπίς (λεπίδος) – луска і σειρήν – підступна чарівниця, сирена] – дводишна південноамериканська риба, дихає легенями й жабрами.

ЛЕПРА (грец. λέπρα) – проказа.

ЛЕПРОЗОРІЙ (від грец. λέηρα – проказа) – лікувально-профілактичний заклад, завданнями якого є лікувати хворих на проказу, а також вживати запобіжних заходів серед населення.

ЛЕПТА (грец. λεπτόν) – 1) Дрібна давньогрецька мідна монета. 2) Розмінна монета Греції, 1/100 драхми. 3) Переносно – посильний внесок у будь-яку спільну справу.

ЛЕПТОНИ (від грец. λεπτός – легкий) – група найлегших елементарних частинок (нейтрино, антинейтрино, електрон, позитрон, позитивний і негативний мюони).

ЛЕПТОСПІРОЗИ – група гострих інфекційних хвороб людини й тварин, спричинюваних мікроорганізмами – лептоспірами. Характеризуються ураженням центральної нервової системи, печінки, нирок, кровоносних судин тощо.

ЛЕС (нім. Löss) – однорідна пориста тонкозерниста осадочна гірська порода, що складається переважно з зерен кварцу, польового шпату, слюди, а також глинистих мінералів тощо; сіро-жовтого, червонувато-бурого кольору. На Л. утворюються родючі грунти.

ЛЕТА (грец. Λήβη) – 1) За давньогрецькою міфологією річка забуття в «підземному царстві». 2) Переносно – канути в лету – зникнути без сліду.

ЛЕТАЛЬ (від лат. letalis – смертельний) – ген, що блокує розвиток статевих клітин, зиготи або дорослих організмів і спричинює їхню загибель. Інша назва – летальний ген.

ЛЕТАЛЬНИЙ (лат. letalis, від lеtum – смерть) – смертельний; л. ген – див. Леталь; л-а доза – доза якого-небудь хім. чи фіз. агента, що є смертельною для живого організму.

ЛЕТАЛЬНІСТЬ – смертність; показник смертності – відношення кількості померлих від даної хвороби до кількості тих, що перехворіли на дану хворобу за певний період часу.

ЛЕТАРГІЯ (вд грец. λήθη – забуття і άργία – бездіяльність) – 1) Хворобливий стан людини, схожий на сон. Супроводиться пониженим обміном, ослабленим диханням, частковою або повною відсутністю реакцій на подразнення, розслабленою мускулатурою. 2) Переносно – сплячка, бездіяльність.

ЛЕТЕРФОТ (від англ. letter – літера і photo – фотографія) – фотонабірна машина для набирання заголовків.

ЛЕТКА, ЛЕТКА-ЄНКА – фінський груповий танок; музика до цього танка.

ЛЕЦИТИНАЗИ (від лецитини) – речовини білкової природи (ферменти), що розкладають фосфатиди в організмах тварин і рослин. Інша назва – фосфоліпази.

ЛЕЦИТИНИ (від грец. λέκιβος – яєчний жовток) – жироподібні органічні речовини з групи фосфоліпідів. Містяться в тваринних і рослинних організмах.

ЛЕЯ – див. Лей.

ЛИМАН (від грец. λιμήν – порт, гавань, пристань) – затоплене морем розширене гирло річки. Від моря здебільшого відокремлюється косою.

ЛИТАВРА (грец. πολυταυρέα, від πολύ – багато і ταϋρέα – барабан, букв. – бичача шкіра) – ударний музичний інструмент, різновид барабана.

ЛІАЗИ (здогадно від грец. λύω – розчинюю) – група ферментів, що каталізують в організмі реакції розщеплення молекул органічних речовин.

ЛІАНИ (франц. banes, від lier – зв’язувати) – трав’янисті й дерев’янисті рослини з витками або лазячими стеблами; піднімаються вгору, обвиваючись навколо іншої рослини чи якоїсь підпори або чіпляючись за них вусиками, гачечками тощо.

ЛІБЕРАЛ (від лат. liberalis – вільний) – 1) Прихильник лібералізму; член ліберальної партії. 2) Переносно – людина, яка поблажливо ставиться до негативних явищ суспільного життя й нездатна активно боротися з ними, проявляє благодушність і м’якотілість.

ЛІБЕРАЛІЗМ (від лат. liberalis – вільний) – 1) В первісному розумінні – вільнодумство. 2) Безпринципне, примиренське ставлення до негативних явищ, до ворогів. 3) Буржуазна ідеологічна та громадсько-політична течія, істотною ознакою якої є обстоювання мирного, реформістського шляху здійснення соціальних перетворень.

ЛІБРА (ісп. libra, з лат. libra – фунт) – 1) Старовинна римська одиниця ваги (близько 327,45 г). 2) Міра ваги в країнах Латинської Америки (близько 460 г). 3) Грошова одиниця Перу до 1930 р. (приблизно однакова з англійським фунтом стерлінгів).

ЛІБРАЦІЯ (від лат. libro – розгойдую) – розгойдування; Л. Місяця – видимі невеликі періодичні коливання Місяця навколо свого центра, внаслідок яких земний спостерігач може бачити близько 60% поверхні Місяця.

ЛІБРЕТТО (італ. libretto, букв. – книжечка) – 1) Словесний текст музично-драматичного твору (опери, оперети тощо). 2) Короткий виклад змісту п’єси, балету, драми, кінофільму з зазначенням акторів, які виконують ролі.

ЛІБРИФОРМ [від лат. liber (libri) – луб і форма] – тканина деревини, що надає їй міцності. Інша назва – деревні волокна.

ЛІВЕР ¹ (від англ. liver – печінка) – печінка, легені, серце та інші їстівні нутрощі забійних тварин.

ЛІВЕР ² (англ. lever, букв. – важіль) – 1) Відкрита з обох кінців трубка з кулеподібним розширенням у верхній частині, якою переливають невелику кількість рідини. Діє так само, як і піпетка. 2) Ручний насос, яким перекачують рідину.

ЛІВР (франц. livre, від лат. libra – фунт) – 1) Грошова одиниця і срібна французька монета початку 18 ст., трохи менша за франк. 2) Старовинна французька міра ваги, що дорівнює приблизно 1/2 кг.

ЛІВРЕЯ (франц. livree) – форменний одяг слуг, звичайно обшитий галунами.

ЛІГА ¹ (франц. ligue, від лат. ligo – зв’язую) – спілка, товариство, асоціація, об’єднання окремих осіб, організацій або держав (напр., Л. націй).

ЛІГА ² (італ. liga, букв. – зв’язок) – муз. знак у вигляді дуги над нотами, який означає, що треба грати зв’язно, безвідривно (легато).

ЛІГА ³ (англ. league) – міра відстані, прийнята у Великобританії і США, дорівнює трьом милям. Л. уставна – 4,83 км, Л. морська – 5,56 км.

ЛІГАМЕНТ (від лат. ligamentum – зав’язка, перев’язь) – 1) Еластичний тяж з рогоподібної речовини – конхіоліну, який з’єднує черепашки двостулкових молюсків. 2) Зв’язки, що укріплюють суглоби або утримують внутрішні органи.

ЛІГАТУРА (лат. ligatura, від ligo – зв’язую) – 1) Допоміжний сплав (напр., феросплав), який додають до розплавлених металів (сплавів), щоб змінити їхній хімічний склад і властивості. 2) Метал, який вводять у сплави благородних металів, щоб поліпшити їхні властивості. 3) Нитка, якою перев’язують кровоносну судину або яку залишають у рані після операції для з’єднання тканин. 4) Дві або три з’єднані між собою літери на одній ніжці. 5) З’єднане написання двох або більшої кількості літер одним письмовим знаком (напр., німецьке β, французьке œ).

ЛІГНІН [від лат. lignum (ligni) – дерево] – 1) Органічна речовина, що поряд з целюлозою є складовою частиною здерев’янілих тканин вищих рослин. Разом з геміцелюлозою зумовлює міцність стовбурів і стебел рослин. 2) Сорт тонкого паперу з гофрованою поверхнею, має велику вбирну здатність, застосовується при перев’язках замість вати.

ЛІГНІТ [від лат. lignum (ligni) – дереве] – 1) Слабозвуглена викопна деревина, бурого кольору. 2) Різновид бурого вугілля. Використовують як паливо, хімічну сировину.

ЛІГНОСТОН (від лат. lignum – дерево і англ. stone – камінь) – спресована при високій температурі деревина (переважно березова), з якої виготовляють човники, шестерні, вкладиші підшипників тощо.

ЛІГНОФОЛЬ (від лат. lignum – дерево і folium – лист) – конструкційний деревношаруватий матеріал, виготовлюваний з листів шпону (переважно березового), що їх просочують (або промазують) смолами, а далі пресують (або склеюють).

ЛІГРОЇН (англ. ligroine) – рідкий нафтопродукт. Застосовують як дизельне паливо, розчинник у лакофарбовій промисловості тощо.

ЛІДЕР (англ. leader, від lead – вести, керувати) – 1) Керівник політичної партії, професійної спілки тощо. 2) Ескадрений міноносець особливо великих розмірів, який у загоні суден виконує роль ведучого. 3) Учасник змагань, який іде попереду.

ЛІДИТ – гірська порода, що складається з кварцу, халцедону й опалу з домішками вуглистої речовини, чорного, бурого, зеленого кольору. Використовують для виготовлення точильних брусків тощо. Від назви давньоримської провінції Лідії в Малій Азії.

ЛІЗ..., ЛІЗО..., ...ЛІЗ (від грец. λύσις – розпад, розторгнення) – у складних словах відповідає поняттям «розчинення речовини», «розпад речовини», напр., гідроліз.

ЛІЗАТИ (від грец. λύσις – розпад) – лікарські препарати, що їх застосовують у ветеринарній практиці для стимуляції органів з ослабленою функцією; продукти розщеплення тканин тваринного походження. Інша назва – гістолізати.

ЛІЗГОЛЬДЕРИ (англ. leaseholders, від lease – оренда і holder – тримач) – орендарі в Англії, що орендували землю у великих землевласників (лендлордів). З’явилися в кінці 13 ст., в окремих місцях існували ще й у 19 ст.

ЛІЗИГЕННИЙ (від ліз... і ...генний) – бот. той, що утворився внаслідок руйнування або розчинення (лізису); л-і порожнини – порожнини в тілі рослин, що утворилися внаслідок лізису деяких клітин (напр., залозки з ефірними маслами в шкірці плодів цитрусових).

ЛІЗИН (від грец. λύσις – розпад) – одна з незамінних для людини й тварин амінокислот. Входить до складу майже всіх білків. Застосовують для збагачення кормів.

ЛІЗИС (від грец. λύσις – розв’язування, звільнення) – 1) мед. Повільне, на протилежність кризі, поступове зниження до норми температури тіла при гарячкових захворюваннях. 2) біол. Розчинення клітин.

ЛІЗО... – див. Ліз...

ЛІЗОГЕНІЯ (від лізо... і ...генія) – здатність мікроорганізмів утворювати й вивільняти в навколишнє середовище бактеріофаги.

ЛІЗОЛ (від ліз... і ...ол) – розчин крезолу в калійному милі. Застосовують для дезинфекції приміщень, хірургічних інструментів.

ЛІЗОЛЕЦИТИН (від лізо... і лецитин) – органічна речовина, продукт відщеплення від лецитину ненасиченої жирної кислоти. Спричинює руйнування еритроцитів і гемоліз. Утворюється в організмі тварин при діянні отрути кобр, гримучих змій, скорпіонів, бджіл та деяких мікроорганізмів.

ЛІЗОФОРМ [від лізо... і форм (алін)] – розчин формаліну в калійному милі. Застосовують для знезаражування рук, приміщень, а також у гінекологічній практиці.

ЛІЗОЦИМИ, ЛІЗОЗИМИ (від лізо... і (ен) зими] – білки, що містяться в тваринних і рослинних організмах. Є ферментами, що спричинюють лізис деяких мікроорганізмів. Застосовують як протимікробний засіб при лікуванні запальних захворювань очей і носоглотки.

ЛІКВАЦІЯ (лат. liquatio – плавлення, від liquo – плавлю) – хімічна й структурна неоднорідність сплавів, що виникає при їхній кристалізації.

ЛІКВІДАМБАР (від лат. liquidus – рідкий, текучий і амбра) – рід деревних рослин родини гамамелідових. Поширені в теплих країнах Північної півкулі. З Л. східного виділяють ароматичний бальзам – стиракс, що його застосовують у парфюмерії та медицині як ароматичний та відхаркувальний засіб.

ЛІКВІДАТОРСТВО (від лат. liquido – закінчую справу) – крайня права меншовицька опортуністична течія в РСДРП, яка виникла в роки реакції (1907 – 10 pp.) і була породжена деморалізацією дрібнобуржуазних елементів у партії після поразки революції 1905 – 07 pp. Представники Л. виступали проти теоретичних, тактичних і організаційних принципів РСДРП, зрікалися революційної програми партії, заперечували класову боротьбу пролетаріату та його керівну роль у революції, домагалися ліквідації нелегальної марксистської партії пролетаріату, замість якої хотіли створити нову, легальну реформістську партію. Поєднуючи нелегальні й легальні форми роботи, партія розгромила ліквідаторів. У 1912 р. на VI (Празькій) Всеросійській конференції РСДРП ліквідаторів було виключено з партії.

ЛІКВІДАЦІЯ (від лат. liquidatio – закінчення справи) – 1) Припинення діяльності якоїсь установи, підприємства, організації, пов’язане з підведенням фінансових підсумків. 2) Знищення, скасування, припинення існування кого- або чого-небудь.

ЛІКВІДНІСТЬ (від лат. liquidus – рідкий, текучий) – 1) У капіталістичних країнах різні цінності й активи, які можуть бути швидко перетворені на готівку. 2) В СРСР термін «ліквідність» вживають для оцінки стану й руху оборотних засобів і планового використання власних та позичкових коштів.

ЛІКВІДУС (від лат. liquidus – рідкий; очевидний) – графічне відображення залежності температури початку рівноважної кристалізації розчинів або сплавів від їхнього складу. Інші назви – лінія ліквідуса, поверхня ліквідуса.

ЛІКВОР (від лат. liquor – рідина) – рідина, волога; Л. цереброспінальний – рідина спинномозкова; Л. перикардія – перикардіальна (навколосерцева) рідина; Л. фолікули – рідина фолікули.

ЛІКОПОДІЙ (від грец. λΰκος – вовк і ...події) – 1) Спори плауна (п’ядича). Порошок з дозрілих сухих спор плауна застосовують у фармацевтичній практиці (напр., дитяча присипка). 2) Порошок для шліфування, формування; застосовують також у піротехніці.

ЛІКТОР (лат. lictor) – одна з нижчих державних посад у Стародавньому Римі; почесний охоронець вищих службовців (консулів, преторів).

ЛІМБ (відлат. limbus – облямівка) – кільце (чи диск) для відліку величин кутів на кутомірних інструментах (напр., теодоліті).

ЛІМБЕРС (англ. limbers) – канал між кільсоном і першим поясом внутрішньої обшивки суден, яким трюмна вода стікає у водозбірний колодязь. Інша назва – лімбербордовий канал.

ЛІМБО (ісп. limbo) – груповий танець, поширений серед населення о. Тобаго (Центральна Америка).

ЛІМІНГ – сорт зубовидної кукурудзи, що має великі видовжені червоно-оранжеві зерна.

ЛІМІТ [від лат. limes (limitis) – межа] – 1) Крайній ступінь обмеження, максимальна кількість або норма чогось. 2) Встановлена сума коштів, матеріальних засобів, що їх господарські органи не повинні перевищувати.

ЛІМІТАЦІЯ (лат. limitatio, від limito – обмежую) – обмеження, визначення ліміту.

ЛІМІТРОФИ (від лат. limes – межа, кордон і ...трофи) – 1) Прикордонні області, які мали утримувати війська, що стояли на кордоні. 2) Буржуазні держави (Латвія, Литва, Естонія, Фінляндія), створені під егідою Антанти після Великої Жовтневої соціалістичної революції як «санітарний кордон» між Радянською країною і Західною Європою.

ЛІМНІГРАФ (від грец. λίμνη – стояча вода і ...граф) – самозаписуючий прилад, що реєструє коливання рівня води в бурових свердловинах, колодязях, а також у поверхневих водоймах (напр., озерах).

ЛІМНОЛОГІЯ (від грец. λίμνη – озеро і ...логія) – наука про поверхневі водойми суходолу – озера, стави, водосховища. Інша назва – озерознавство.

ЛІМОНІТ (від грец. λειμών – лука) – мінерал класу окисів та гідроокисів, темно-бурий до чорного. Скупчення Л. з гетитом, гідроокисами кремнезему та ін. утворюють родовища бурих залізняків.

ЛІМУЗИН (франц. limousine) – легковий автомобіль із закритим кузовом або кузов такого автомобіля.

ЛІМФА (від лат. lympha – вода, волога) – рідина, що циркулює в лімфатичній системі людини й хребетних тварин. Відіграє важливу роль в обміні речовин, виконує захисні функції.

ЛІМФАДЕНІТ (від лімфа і аденіт) – запалення лімфатичних вузлів. Спричинюється мікроорганізмами, продуктами тканинного розпаду, які потрапляють у ці вузли, а також деякими захворюваннями (туберкульоз, сифіліс та ін.).

ЛІМФАНГІТ, ЛІМФАНГОЇТ (від лімфа і грец. άγγείον – судина) – запалення лімфатичних судин людини й тварин, спричинюване хвороботворними мікроорганізмами і продуктами їхньої життєдіяльності.

ЛІМФАТИЧНИЙ – той, що стосується лімфи; л-а система – система судин, міжклітинних щілин та міжтканинних вузлів, що в них циркулює лімфа й розвиваються лімфоцити; л-і вузли – утвори, що входять до складу лімфатичної системи. Виконують кровотворну (утворення лімфоцитів) і захисну функції в організмі.

ЛІМФОГРАНУЛЕМАТОЗ [від лімфа, лат. granulum – зернятко і грец. ...ωμα (...ωματος) – компонент в назвах пухлин] – захворювання людини, що характеризується злоякісним пухлиноподібним розрощенням лімфатичних вузлів.

ЛІМФОСТАЗ (від лімфа і ...стаз) – припинення циркуляції лімфи в лімфатичних судинах внаслідок виникнення перешкод до її відтоку (рубцеві зрощення після запалення стінок судин, здавлювання їх пухлинами тощо).

ЛІМФОЦИТИ (від лімфа і ...цити) – одна з форм лейкоцитів (білокрівців) людини й хребетних тварин. Виконують в організмі захисну функцію.

ЛІНГАФОН (від лат. lingua – мова і ...фон) – пед. серія грампластинок, на яких записано виклад програмного курсу мови.

ЛІНГВІСТИКА (франц. linguistique, від лат. lingua – мова) – наука про мову; мовознавство.

ЛІНЄЇТ – мінерал класу сульфідів, білого або сталево-сірого кольору з металічним блиском. У сполученні з іншими кобальтовими мінералами – сировина для одержання кобальту. Від прізвища шведського ботаніка К. Ліннея.

ЛІНЗА (нім. Linse, букв. – сочевиця) – 1) Прозоре оптичне скло, обмежене правильними, здебільшого сферичними поверхнями. 2) Одна з форм залягання гірських порід.

ЛІНІЙНИЙ (від лат. linea – лінія) – 1) Той, що стосується лінії; л. корабель, лінкор – військовий корабель великої водотоннажності з переважно артилерійським озброєнням і потужною бронею; л-і війська – регулярні польові війська на відміну від другочергових, запасних, міліційних і ополченських військових формувань; л. прискорювач – установка для прискорювання заряджених мікрочастинок, в якій траєкторія руху частинки близька до прямої лінії. 2) матем. Той, що стосується першого степеня; л-е рівняння – рівняння першого степеня відносно невідомих; л-а перспектива – спосіб зображення тіл за допомогою центрального проектування їх на площину. 3) Солдат, що позначає лінію руху частин під час параду, огляду тощо.

ЛІНІМЕНТИ (від лат. linio – мащу, натираю) – рідкі лікувальні мазі, що плавляться при температурі тіла. Л. бувають антимікробні, болезаспокійливі, протизапальні.

ЛІНКОС [від лат. lin (gua) cos (mica) – космічна мова] – штучна мова для можливого зв’язку з інопланетними цивілізаціями.

ЛІНКРУСТ (від лат. linum – полотно і crusta – кора) – рулонний оздоблювальний матеріал з рельєфною поверхнею, який виготовляють з потовщеного паперу або картону, вкритого тонким шаром пластмаси.

ЛІНОГРАВЮРА (від лат. linum – полотно і гравюра) – гравюра на лінолеумі і відбиток зображення з неї.

ЛІНОЛЕАТИ (від лат. linum – льон і oleum – олія) – солі лінолевої кислоти, що сприяють швидкому висиханню олій, фарб і лаків.

ЛІНОЛЕУМ (від лат. linum – полотно і oleum – олія) – міцна тканина, що з одного боку покрита спеціальним просоченням, а з другого – протигнильною речовиною. Застосовують для покривання підлог.

ЛІНОН (франц. linon, від lin – льон) – сорт дуже тонкої лляної вибіленої тканини.

ЛІНОТИП (від лат. linea – лінія і ...тип) – найпоширеніший вид набірної друкарської машини, яка складає й відливає суцільні рядки тексту.

ЛІНОФІЛЬМ (від лат. linea – риска, лінія і фільм) – електронна фотонабірна двоапаратна літеропроекціювальна машина, яка забезпечує одержання фотонабору шрифтами кегля 6 – 36 пунктів на фотоплівці або фотопапері.

ЛІНЧУВАННЯ – в США – самосуд, звіряча розправа без слідства й суду над неграми та прогресивно настроєними білими; метод терористичної діяльності ку-клукс-клану та інших реакційних елементів. Від прізвища плантатора-расиста 18 ст.Ч. Лінча. Інша назва – суд Лінча.

ЛІНЬ (голл. lijn) – тонкий канат (трос), сплетений з конопляних волокон вищої якості. Товщина Л. не більма за 25 мм.

ЛІНЬЯЖ (франц. lignage, від ligne – лінія, рядок) – число рядків у друкарській полосі (на сторінці).

ЛІОФІЛЬНІСТЬ (від грец. λύω – розчинюю і φιλέω – люблю) – здатність речовини інтенсивно взаємодіяти з молекулами рідкого середовища, до якого ця речовина дотикається. Окремим випадком Л. є гідрофільність.

ЛІОФОБНІСТЬ (від грец. λύω – розчинюю і φόβος – страх) – здатність речовини дуже слабо взаємодіяти з молекулами рідкого середовища, до якого ця речовина дотикається. Окремим випадком Л. є гідрофобність.

ЛІПАЗИ (від грец. λίπος – жир) – ферменти, що забезпечують розщеплення жирів. Містяться в рослинних і тваринних організмах. Л. застосовують як лікарський препарат при захворюванні підшлункової залози.

ЛІПАРИТ – магматична гірська порода, що складається переважно з санідину, плагіоклазу, кварцу та кремнекислоти. Виливний аналог граніту. Від назви Ліпарських островів.

ЛІПІДИ (від грец. λίπος – жир) – група органічних речовин, до якої наложать жири і жироподібні речовини. Входять до складу всіх живих клітин. Застосовують у медицині, харчовій промисловості.

ЛІПОЇДИ (від грец. λίπος – жир і ...оїд) – група жироподібних речовин рослинного і тваринного походження; складні ліпіди. Містяться в усіх клітинах. Л., що мають у своєму складі фосфор (фосфоліпіди), є транспортною формою жирів в організмі.

ЛІПОКАЇН (від грец. λίπος – жир і καίω – спалюю) – препарат, який одержують з підшлункової залози забійної худоби. Містить сполуки, які змінюють синтез жирів і жироподібних речовин. Застосовують при захворюваннях печінки. Інші назви – біолін, ліпотрат.

ЛІПОМА (від грец. λίπος – жир і ...ома) – доброякісна пухлина, що розвивається з жирової тканини. Інша назва – жировик.

ЛІПООКСИГЕНАЗА, ЛІПООКСИДАЗА (від грец. λίπος – жир і оксиген, оксидази) – фермент класу оксидоредуктаз, окислює ненасичені жирні кислоти до перекисів.

ЛІПОПРОТЕЇДИ (від грец. λίπος – жир і протеїди) – складні білки, що утворюються з простих білків та ліпідів. Містяться в клітинах тваринних та деяких рослинних організмів.

ЛІПОТРАТ – те саме, що й ліпокаїн.

ЛІПОФУСЦИН (від грец. λίπος – жир і лат. fuscus – темний, непрозорий, тьмяний) – жовто-коричневий пігмент, що являє собою ліпопротеїд і утворюється при окисленні в організмі фосфоліпідів та жирів. Інші назви – бурий пігмент, пігмент старіння, пігмент зношування.

ЛІРА ¹ (грец. λύρα) – 1) Струнний щипковий музичний інструмент, відомий з найдавніших часів. Є емблемою музики. 2) Австралійський птах, хвіст якого нагадує форму ліри (лірохвіст).

ЛІРА ² (лат. lyra, з грец. λύρα – ліра) – сузір’я Північної півкулі неба.

ЛІРА ³ (італ. lira) – грошова одиниця Італії, поділяється на 100 чентезимо; Туреччини, поділяється на 100 курушів.

ЛІРИЗМ (від лірика) – наявність у творах літератури та мистецтва підвищеної емоційності, щиросердності, схвильованості; пройнятість певним суб’єктивним настроєм і переживанням.

ЛІРИК (грец. λυρικός) – 1) Автор ліричних творів. 2) Переносно – особа з нахилом до мрійливих, роздумливих настроїв.

ЛІРИКА (від грец. λυρικός – лірний, лірик) – 1) Один з основних родів художньої літератури (поряд з епосом і драмою). В Л. виявляється емоційне ставлення автора або його героя до об’єкта зображення. Л. є громадсько-політична, філософська, інтимна, пейзажна тощо. Радянська Л. заснована на єдності особистих і громадських інтересів будівників комунізму. 2) Сукупність творів ліричної поезії.

ЛІРИЧНИЙ (грец. λυρικός) – 1) Властивий ліриці, належний до неї. 2) Переносно – чутливий, схильний до вираження роздумів, почуттів, переживань.

ЛІСЕЛЬ (голл. lijzeil) – додаткові вітрила, що їх ставлять при слабкому вітрі на повному курсі.

...ЛІТ (від грец. λίθος – камінь) – у складних словах відповідає поняттям «камінь», «мінерал», «геологічна епоха», напр. лепідоліт, неоліт.

ЛІТАКІНОСКОП – див. Літаскоп.

ЛІТАНІЯ (лат. litania, від грец. λιτανεία – благання) – 1) В католицизмі вид молитов, що їх читають або співають під час урочистих релігійних процесій. 2) Переносно – нескінченні скарги, голосіння; довгий і нудний перелік чогось.

ЛІТАСКОП, ЛІТАКІНОСКОП (від грец. λίς, зн. в. λίτα – полотно, κινέω – рухаю і ...скоп) – прилад для розглядування й монтажу кінострічок.

ЛІТЕР (від лат. litera – літера) – документ на право пільгового або безплатного проїзду людей, перевезення вантажів. Назва пов’язана з позначенням таких документів умовною літерою.

ЛІТЕРАЛЬНИЙ (від лат. litera – літера) – буквальний.

ЛІТЕРАТОР (від лат. literator – філолог, мовознавець) – письменник.

ЛІТЕРАТУРА (лат. literatura – написане, рукопис, від litera – літера) – 1) В широкому розумінні – сукупність писаних і друкованих творів того чи іншого народу, епохи або людства. 2) Л. художня – різновидність мистецтва – мистецтво слова, що відображає суспільне життя в словесних художніх образах. 3) Сукупність творів писемності для вивчення якогось предмета або питання.

ЛІТЕРАТУРНИЙ – той, що стосується літератури й відповідає її ідейно-художнім вимогам; л. фонд – організація літераторів для подання її членам матеріальної допомоги; л-а конвенція – договір між державами про взаємний захист авторських прав.

ЛІТІЙ (від грец. λίθος – камінь) – хімічний елемент, символ Li, ат. н. 3; сріблясто-білий легкий метал. Застосовують у термоядерних реакціях, у металургії; входить до складу деяких легких сплавів. Сполуки Л. застосовують при виготовленні скла, емалей, а також у медицині.

ЛІТО... (від грец. λίθος – камінь) – у складних словах відповідає поняттям «камінь», «гірська порода», «твердий».

ЛІТОГЕНЕЗ, ЛІТОГЕНЕЗИС (від літо... і ...генез) – сукупність процесів утворення осадів й осадочних гірських порід.

ЛІТОГЛІФІКА (від літо... і грец. γλύφω – вирізьблюю) – різьблення на камені.

ЛІТОГРАФІЯ (від літо... і ...графія) – 1) Різновид плоского друку, за яким друкування здійснюється з літографського каменю, цинку, алюмінію. 2) Вид графічного мистецтва. 3) Відбиток з літографської форми.

ЛІТОЛОГІЯ (від літо... і ...логія) – розділ петрографії, що вивчає осадочні гірські породи, їхні склад, структуру, властивості, практичне використання.

ЛІТОПОН – біла мінеральна фарба, суміш сірчистого цинку й сірчанокислого барію. Використовують також при виготовленні пластмас, гуми.

ЛІТОРАЛЬ (від лат. litoralis – прибережний) – узбережна зона морського дна, що осушується під час відпливу.

ЛІТОРАЛЬНИЙ (лат. litoralis, від litus – узбережжя) – прибережний; л-а зона – зона морського дна, що осушується під час відпливу (глибина від 40 – 50 м до 200 м); л-і відклади – прибережно-морські відклади (валуни, гравій, пісок, мул, органогенні рештки тощо).

ЛІТОСИДЕРИТИ (від літо... і сидерит) – кам’яно-залізні метеорити, основна маса яких являє собою начебто губку з нікелистого заліза, порожнини якої заповнені мінералами. Входять до класу сидеролітів.

ЛІТОСФЕРА (від літо... і сфера) – верхня тверда оболонка земної кулі. До її складу входять земна кора та субстрат (верхня частина мантії Землі).

ЛІТОТА, ЛІТОТЕС (від грец. λιτότης – простота) – вид метонімії: зворот мови, протилежний перебільшенню (гіперболі); заміна будь-якого виразу іншим, рівнозначним, але у формі заперечення, напр. «згоден» – «не заперечую».

ЛІТОТЕКС (від грец. λίθος – камінь і лат. texo – складаю) – один з типів розмножувальних (фотоскладальних) машин для багаторазового фотографування зображень невеликого формату.

ЛІТОТРИПСІЯ (від літо... і грец. τρίψις – розтирання) – каменедроблення; операція подрібнення каменів у сечовому міхурі за допомогою спеціальних інструментів.

ЛІТОТРИПТОР (від літо... і грец. τρίβω – розтираю) – щипці для подрібнення каменів у сечовому міхурі. Інша назва – каменедробильник.

ЛІТОФАНІЯ (літо... і грец. φανός – ясний, прозорий) – 1) Декоративно-ужиткові вироби з обпаленого неглазурованого фарфору, малюнки на яких видно при просвічуванні. 2) Спосіб виготовлення таких виробів. 3) Підготовчі барельєфні зображення на воску для виробництва картин на папері, які видно при просвічуванні.

ЛІТОФІТИ (від літо... і ...фіти) – рослини, що ростуть на скелях і каменях (мохи, лишайники, деякі види синьо-зелених водоростей тощо).

ЛІТОХРИЗОГРАФІЯ (від літо..., грец. χρυσός – золото і ...графія) – літографське друкування бронзовою фарбою.

ЛІТР (франц. litre, від грец. λίτρα – літра) – одиниця об’єму рідин і сипких тіл у метричній системі мір. 1 л дорівнює 1 дм³.

ЛІТРА (грец. λίτρα) – основна одиниця візантійської монетної ваги (дорівнювала 327,45 г).

ЛІТРАЖ (франц. litrage) – об’єм у літрах.

ЛІТУРГІЯ (грец. λειτουργία, букв. – громадська повинність, служіння) – церковна відправа у християнстві, під час якої виконуються обряди, пов’язані з «таїнством» причащання.

ЛІФТ (від англ. lift – підіймати) – технічна споруда для вертикального переміщення людей або вантажів у спеціальних кабінах (клітях), що рухаються в жорстких напрямних пристроях.

ЛІХЕНОЛОГІЯ (від грец. λειχήν – лишай, лишайник і ...логія) – розділ ботаніки, що вивчає лишайники.

ЛІХТЕР (голл. lichter, букв. – полегшувач) – вантажне, переважно несамохідне морське судно типу баржі.

ЛІЦЕЙ (грец. Λΰκειον) – 1) Колишня назва гаю біля храму Аполлона Лікейського поблизу Афін, де Аристотель (384 – 322 pp. до н. е.) навчав своїх учнів. 2) Тип середнього загальноосвітнього навчального закладу в ряді країн Західної Європи. 3) Привілейований (для дітей дворян) навчальний заклад у царській Росії.

ЛІЦЕНЗІЯ (від лат. licentia – свобода, право) – 1) Дозвіл, що надається державним органам, на право ввозу товарів з-за кордону й вивозу їх за кордон. 2) Патентна Л. – надання права здійснювати і використовувати чиїсь винаходи, на які видано патент.

ЛІЦЕНЦІАТ (від лат. licentiatus – звільнений, відпущений) – перший учений ступінь у деяких закордонних університетах.

ЛІЦЕНЦІЯ (від лат. licentia – свобода, право) – 1) Дозвіл. 2) Поетична Л. – відступ від загальноприйнятих правил граматики, стилістики й віршування з тією чи іншою художньою метою. 3) Знижка з тарифного мита.

ЛОБЕКТОМІЯ (від грец. λοβός – шматок і έκτομή – виріз) – видалення частки легені. Операція при туберкульозі, гнійних процесах, пухлинах та інших захворюваннях легень.

ЛОБЕЛІЯ – рід рослин родини лобелієвих. Деякі види – декоративні, деякі – лікарські рослини. Від прізвища фламандського ботаніка М. де Лобеля.

ЛОБІ, ЛОБІСТИ (від англ. lobby – прийомна, вестибюль, кулуари) – високооплачувані представники або агенти великих банків і монополій, що діють неофіційно в кулуарах конгресу США і законодавчих органів штатів, справляючи прямий тиск, аж до підкупу, шантажу, на законодавців і державних чиновників з метою прийняття чи відхилення тих або інших законів в інтересах цих банків і монополій.

ЛОБІЗМ (англ. lobbyism) – система впливу на членів законодавчих органів у деяких капіталістичних країнах, зокрема в США, з метою ухвалення або неухвалення того чи іншого законопроекту, вигідного монополіям.

ЛОВЕЛАС (англ. Lovelace) – 1) Персонаж роману англійського письменника С. Річардсона «Клариса Гарлок». 2) Переносно – спокусник, залицяльник, гульвіса, баламут.

ЛОВЕРДЕК (англ. lower deck) – нижня палуба.

...ЛОГ (від грец. λόγος – слово, вчення) – у складних словах відповідає поняттям: «той, що займається наукою»; «слово», «мова», напр. монолог, некролог, психолог.

ЛОГАЕДИ (грец. λογαοιδικός, від λόγος – слово і άοιδή – спів, сказання) – вірші античних часів, що складалися з різнометричних строф – з дактилів, хореїв, ямбів тощо. Вживалися переважно в ліриці та ліричних частинах трагедій. Інша назва – логаедичний вірш.

ЛОГАРИФМ (лат. logarithmus, від грец. λόγος, тут – відношення і αριθμός – число) – показник степеня, до якого треба піднести число а, щоб одержати число N.

ЛОГАРИФМІЧНИЙ – матем. той, що стосується логарифмів.

Л-а лінійка – прилад для швидкого виконання обчислень (множення, ділення, добування кореня тощо); л-а функція – функція, що залежить від логарифма незалежного змінного; л-і таблиці – таблиці логарифмів чисел, що застосовуються для спрощення обчислень.

ЛОГАРИФМУВАННЯ – математична операція знаходження логарифмів.

ЛОГЕР, ЛЮГЕР (нім. Logger, Lugger) – невелике дво- або трищоглове вітрильне судно з рейовим оснащенням.

...ЛОГІЗМ (від грец. λογισμός – судження, вислів) – у складних словах відповідає поняттям «слово», «словосполучення», напр. неологізм, фразеологізм.

ЛОГІКА (від грец. λογική – проза; наука про умовивід) – 1) Наука про закони, форми та прийоми людського мислення, застосування яких у процесі міркування й пізнання забезпечує досягнення об’єктивної істини. 2) Формальна Л. – наука, що вивчає форми мислення (поняття, судження, умовиводи) та структури наукового знання (дедуктивні системи, схеми доведення тощо). 3) Математична Л. – символічний вираз формальної Л., найвищий етап її розвитку. 4) Розумність, правильність, внутрішня закономірність.

ЛОГІСТИКА (від грец. λογιστική – майстерність лічби) – 1) Те саме, що й математична логіка. 2) Ідеалістичний напрям філософії математики, який намагається ототожнити математику з логікою, перетворивши логіку при цьому на чисто символьне числення. В цьому випадку Л. називають ще логіцизмом, або логістицизмом.

ЛОГІЧНИЙ (грец. λογικός) – 1) Той, що стосується логіки, заснований на законах логіки. 2) Необхідний, закономірний. 3) Л. атомізм – ідеалістичне вчення про тотожність структури мови і структури дійсності. 4) Л. емпіризм – різновидність неопозитивізму, що виникла в 30-і рр. 20 ст. у США. 5) Л. позитивізм – те саме, що й неопозитивізм.

...ЛОГІЯ (від грец. λόγος – слово, вчення) – у складних словах відповідає поняттям «наука», «знання», «слово», напр. біологія.

ЛОГО... (від грец. λόγος – слово) – у складних словах відповідає поняттям «слово», «мова», «мовлення».

ЛОГОГРАМА (від лого... і ...грама) – скорочення; еліптична (скорочена) форма мови, необхідна в деяких ситуаціях спілкування (телеграма, військова команда, реклама тощо).

ЛОГОГРАФИ (грец. λογογράφοι) – автори перших давньогрецьких писань історичного характеру – попередників історичних праць. Обробляли місцеві усні перекази, легенди, хроніки тощо й викладали їх у формі прозаїчної розповіді.

ЛОГОГРИФ (від лого... і грец. γρίφος – сітка, загадка) – вид шаради – загадки, в якій задумане слово може мати різні значення після перестановки або опущення складів чи літер.

ЛОГОМЕТР (від грец. λόγος, тут – відношення і ...метр) – механізм приладів, якими вимірюють відношення величин двох електричних струмів.

ЛОГОНЕВРОЗ (від лого... і невроз) – розлад мовної функції людини (переважно дітей), що настає внаслідок невротичного стану особи.

ЛОГОПАТІЯ (від лого... і ...патія) – вада мови внаслідок ушкодження апарату мовлення, а також центральної нервової системи або затримки розвитку мови.

ЛОГОПАТОЛОГІЯ (від лого... і патологія) – розлад мови.

ЛОГОПЕДІЯ (від лого... і ...педія) – наука, що вивчає недоліки вимови, а також розробляє методи і вправи для запобігання та лікування їх.

ЛОГОТИПИ (від лого.., і ...тип) – поліграфічні набірні літери з найуживанішими складами й словами.

ЛОГОТИПІЯ (від лого... і ...типія) – набір цілими найчастіше застосовуваними складами літер, відлитими на одній ніжці.

ЛОГОФЕТ (від грец. λογοθέτης – той, що встановлює рахунок) – у Візантії назва деяких вищих державних урядовців, що відали фінансами, поштою, зовнішньою політикою, контролем над провінціями; хранитель патріаршої печатки. Л. великий – найвищий придворний боярський чин у Молдавській державі 14 – 19 ст.

ЛОДЖІЯ (італ. loggia) – 1) Приміщення в будинку, відкрите з фасадного боку й огороджене парапетом або граткою. 2) В італійській архітектурі – окрема будівля галерейного типу.

ЛОЖА (франц. loge) – 1) Місця для глядачів у театральному залі (навколо партеру й на ярусах), відокремлені перегородками. 2) Таємне товариство і місце зборів масонів.

ЛОЖЕМЕНТ (від франц. logement – приміщення) – 1) Профільований (схожий на півкруглий виріз) пристрій для кріплення космічних апаратів або їхніх частин на транспортних чи установочних засобах. 2) Профільоване (за формою тіла людини) сидіння робочого крісла космонавта або льотчика. 3) Невеликий стрілецький або гарматний окоп.

ЛОЗУНГ (від нім. Losung – заклик) – 1) Заклик, у якому чітко, стисло виражено провідну ідею, завдання або вимогу політичної, громадської організації (напр., заклики ЦК КПРС). 2) В давнину умовне секретне слово, що вживалося при сторожовій охороні військ, пароль.

ЛОКАЛІЗАЦІЯ (франц. localisation) – обмеження місця дії того чи іншого явища, процесу певними просторовими межами.

ЛОКАЛІЗУВАТИ (франц. localiser, від лат. localis – місцевий) – не допускати поширення чого-небудь далі визначеного місця.

ЛОКАЛЬНИЙ (лат. localis, від locus – місце) – місцевий, той, що не виходить за визначені межі; л-а війна – війна, обмежена порівняно вузькими рамками якого-небудь географічного району.

ЛОКАТИВ [лат. (casus) locativus] – місцевий відмінок.

ЛОКАТОР (від лат. loco – уміщую) – пристрій, яким визначають місце, де перебувають літак, судно чи інший об’єкт, за допомогою відбитих від них або випромінюваних ними звукових чи електромагнітних хвиль.

ЛОКАУТ (англ. lock-out, букв. – зачиняти двері перед кимось) – у капіталістичних країнах закриття підприємств і масове звільнення робітників з виробництва, щоб запобігти страйкові чи припинити його, примусити робітників відмовитися від висунутих ними вимог щодо поліпшення умов праці, підвищення заробітної плати тощо. Одна з форм класової боротьби буржуазії проти робітничого класу.

ЛОКАЦІЯ (лат. locatio – розміщення, розподіл, від loco – розміщую) – виявлення об’єкта розвідування і визначення його місцеположення.

ЛОКАЯТА (санскр.) – те саме, що й чарвака.

ЛОКВА (кит.) – вічнозелена деревна рослина родини розових. Має кисло-солодкі їстівні плоди. В СРСР вирощують на Чорноморському узбережжі Кавказу. Інша назва – японська мушмула.

ЛОКО (від лат. loco – на місці) – 1) Ціна товару, визначена за місцем перебування його (без урахування доставки). 2) Операція з іноземною валютою або цінними паперами, розрахунок за якою провадять готівкою на тій самій біржі, де було здійснено її.

ЛОКОМОБІЛЬ (франц. locomobile, від лат. locus – місце і mobilis – рухомий) – пересувний або стаціонарний паросиловий агрегат, в якому об’єднано паровий котел, парову машину й допоміжні пристрої.

ЛОКОМОТИВ (франц. locomotive, від лат. locus – місце і motio – рух) – самохідна машина, що рухається по рейкових коліях, пересуваючи поїзди або окремі вагони.

ЛОКОМОЦІЯ (від лат. locus – місце і motio – рух) – сукупність рухів, за допомогою яких людина й тварина переміщуються в просторі.

ЛОКСОДРОМІЯ, ЛОКСОДРОМА (від грец. λοξός – косий і δρόμος – біг, шлях) – лінія, що лежить на якійсь поверхні обертання (напр., поверхні земної кулі) і перетинає всі меридіани цієї поверхні під постійним кутом. По Л. земної кулі рухається пароплав або літак, якщо він не змінює свого курсу. Інша назва – локсодромна спіраль.

ЛОКУС (від лат. locus – місце) – 1) Місцезнаходження чого-небудь (напр., Л. некрозу). 2) Л. хромосоми – ділянка хромосоми, в якій міститься певний спадковий фактор (ген).

ЛОЛАРДИ (англ. lollards, від голл. lollaerd – той, що мимрить молитви, псалми) – в Англії, Нідерландах, Німеччині учасники антикатолицького селянсько-плебейського руху 14 – 15 ст., що передував Реформації.

ЛОМАС (ісп. lomas, букв. – пагорби) – тип пустельної рослинності в Південній Америці на узбережжі Тихого океану. Взимку використовують як пасовиська.

ЛОМБАРД – кредитна установа, що надає населенню позички за певний процент під заставу цінних речей; приймає також (за плату) на зберігання деякі предмети домашнього вжитку. Від назви італійської провінції Ломбардія, де вони вперше були створені.

ЛОНГЕТ (франц. longuet, букв. – видовжений) – пов’язка з гіпсу, яка забезпечує нерухомість зламаних кісток кінцівок.

ЛОНЖА (від франц. longe – аркан, мотузок) – 1) Довгий мотузок, на якому запускають по колу авіамоделі. 2) Канат, прикріплюваний акробатами, для безпеки при стрибках, виконанні фігур під куполом цирку тощо. 3) Те саме, що й корда.

ЛОНЖЕРОН (франц. longeron, від longer – проходити вздовж) – 1) Балка, що проходить уздовж крила літака і надає йому міцності. 2) Поздовжня балка рами автомобіля.

ЛОРД (англ. lord, від староангл. hlaford – охоронець, захисник хліба) – 1) За середньовіччя в Англії великий феодал. Пізніше спадковий титул представників англійського вищого дворянства. 2) Титул, пов’язаний з деякими високими офіційними посадами у Великобританії (напр., лорд-канилер).

ЛОРД-КАНЦЛЕР (англ. Lord Chancellor) – у Великобританії одна з найвищих службових осіб, член кабінету міністрів, міністр юстиції, голова верховного суду, президент палати лордів.

ЛОРД-МЕР (англ. Lord mayor) – міський голова в Лондоні та ряді інших великих міст Великобританії.

ЛОРИС, ЛОРІ (англ. loris, від лат. luridus – блідо-жовтий) – рід напівмавп родини лорисових. Живуть у тропічних лісах Південно-Східної Азії.

ЛОРІ (англ. lory, з малайського luri) – 1) Рід папуг родини лорієвих. Поширені на Новій Гвінеї, Молуккських та інших островах. Л. добре наслідують звуки людської мови. 2) Див. Лорис.

ЛОРНЕТ (франц. lorgnette, від lorgner – позирати нишком) – складані окуляри з ручкою.

ЛОРО, ЛОРО-КОНТО (італ. loro conto, букв. – їхній рахунок) – рахунок, відкритий банком своєму кореспондентові для внесення сум, що надходять на його користь. З цього рахунку провадять платежі за дорученням банку-кореспондента.

ЛОТ ¹ (голл. lood) – 1) Прилад для вимірювання глибини моря, ріки тощо.

ЛОТ ² (нім. Lot) – неметрична одиниця маси (ваги) в Австрії (17,5 г) Данії (15,3 г), Росії (12,8 г), користувалися до 1918 p., тобто до запровадження метричних мір.

ЛОТЕРЕЯ (італ. lotteria, від lotto – частина, частка) – форма залучення коштів населення через продаж лотерейних білетів; частина виручених за них коштів розігрується у вигляді речових або грошових виграшів.

ЛОТ-ЛІНЬ (голл. loodlijn) – тонкий трос (лінь) прив’язаний до гирі ручного лота.

ЛОТО (франц. loto, від італ. lotto – частка) – 1) Групова гра. 2) Спортивне Л. – в СРСР масова гра, збір від реалізації карток якої використовують для створення спортивних споруд, частина коштів йде на сплату виграшів.

ЛОТОС (грец. λωτός) – рід водяних багаторічних трав’янистих рослин родини лататтєвих. Мають великі красиві квітки. Л. горіхоносний культивують заради їстівних кореневищ і насіння.

ЛОУРЕНСІЙ – штучно одержаний радіоактивний хімічний елемент, символ Lr, ат. н. 103; належить до актиноїдів. Від прізвища американського фізика Е.-О. Лоуренса.

ЛОЦІЯ (від голл. loodsen – вести корабель) – 1) Один з розділів науки про судноводіння, що детально вивчає океани, моря, річки відповідно до потреб судноплавства. 2) Книга, в якій детально описано особливості моря, берега, підходи до портів, напрями й швидкості течій, характеристики рельєфу дна тощо.

ЛОЦМАН (голл. loodsman) – особа, добре знайома з умовами плавання в певному районі моря, річки, порту тощо. В обов’язки Л. входить проводження суден у межах цього району.

ЛОЯЛЬНИЙ (від франц. loyal – вірний, чесний) – 1) Той, що тримається у межах законності, іноді тільки зовнішньо, формально. 2) Той, що нейтрально ставиться до когось, чогось.

ЛУБРИКАТОР (від лат. lubrico – роблю слизьким) – прилад для автоматичного мащення під тиском тертьових поверхонь машин і механізмів.

ЛУДДИТИ (англ. Luddites) – учасники стихійних робітничих виступів в Англії у 2-й половині 18 – на початку 19 ст. проти запровадження в промисловості машин, що витісняли ручну працю й збільшували кількість безробітних. Назва, ймовірно, походить від імені ремісника Н. Лудда, який зруйнував свій в’язальний верстат на знак протесту проти сваволі хазяїна.

ЛУДЛОВ – набірна рядковідливна великокегельна машина з ручним набором матриць. Від прізвища американського конструктора В.-І. Лудлова.

ЛУЇ, ЛУЇДОР (франц. louis d’or, букв. – золотий луї, від Louis – Людовик) – золота 20-франкова французька монета 17 – 18 ст.

ЛУКУЛЛІВ бенкет – розкішний, коштовний обід. Від імені римського магната Лукулла (1 ст. до н. е.), що вславився марнотратством.

ЛУМП (від англ. lump – грудка) – цукор-пісок невисокої якості, одержаний з відходів рафінадного виробництва.

ЛУМПЕН-ПРОЛЕТАРІАТ – див. Люмпен-пролетаріат.

ЛУНАТИЗМ (від лат. luna – Місяць) – те саме, що й сомнамбулізм. Назва походить від неправильних уявлень про вплив місячного світла на людину.

ЛУПА (франц. loupe, букв. – наріст) – прилад (збиральна лінза або система лінз) для розглядання дрібних деталей.

ЛУПЕРКАЛІЇ (лат. Lupercalia) – давньоримські свята на честь бога полів і землеробства Фавна, який нібито захищав отари й стада худоби.

ЛУПУЛІН (від лат. lupulus – хміль) – залозки суплідь хмелю, а також секрет ² цих залозок. Застосовують у пивоварній промисловості.

ЛЮВЕРС (голл. leuwers, множ.) – круглий отвір у парусі, тенті тощо для протягування вірьовки, щоб закріпити їх.

ЛЮГЕР – див. Логер.

ЛЮЕС (від лат. lues – зараза) – те саме, що й сифіліс.

ЛЮЇЗИТ – органічна сполука миш’яку, безбарвна рідина. Стійка отруйна речовина шкіро-наривної і загально-отруйної дії. Від прізвища американського хіміка А. Льюїса.

ЛЮК (голл. luik) – виріз, отвір у палубах корабля, у танку, підлозі сцени, стінках парового котла тощо, а також кришка, що прикриває цей отвір.

ЛЮКС ¹ (від лат. lux – світло) – одиниця освітленості. 1 лк – освітленість, створювана світловим потоком в 1 люмен, рівномірно розподіленим на площині 1 м². 1 лк дорівнює 0,0001 фота.

ЛЮКС ² (франц. luxe – розкіш, від лат. luxus – пишність) – позначення розкішно обладнаних магазинів, номерів у готелях, купе в поїздах, кают на суднах, найвищого гатунку товарів тощо.

ЛЮКСМЕТР (від лат. lux – світло і ...метр) – прилад для вимірювання освітленості в люксах.

ЛЮМБАГО (лат. lumbago, від lumbus – поперек) – сильний біль, що раптово виникає в попереку при захворюваннях м’язів і нервів.

ЛЮМЕН (від лат. lumen – світло) – одиниця світлового потоку. 1 лм випромінюється в тілесному куті в 1 стерадіан точковим джерелом світла, сила світла якого становить і канделу.

ЛЮМЕНОМЕТР (від лат. lumen – світло і ...метр) – прилад для вимірювання світлового потоку в люменах.

ЛЮМІНАЛ (від лат. lumen – світло) – те саме, що й фенобарбітал.

ЛЮМІНЕСЦЕНЦІЯ (від лат. lumen – світло і ...escentia – суфікс, що означає слабку дію) – свічення речовин, не пов’язане з тепловими випромінюваннями (холодне свічення). Виникає внаслідок опромінення речовини світлом, іонізуючим промінням, проходження крізь неї електричного струму тощо. Інша назва – холодне світло.

ЛЮМІНОГРАФІЯ (від лат. lumen – світло і ...графія) – спосіб виготовлення копій малюнків або тексту з застосуванням світних речовин, нанесених на картон, на який укладають відтворюваний оригінал і фотоматеріал.

ЛЮМІНОФОРИ (від лат. lumen – світло і ...фор) – речовини, здатні до люмінесценції.

ЛЮМІТАЙП (від лат. lumen – світло і англ. tipe – відбиток) – електронна одноапаратна буквопроекціююча логічна машина; забезпечує одержання фотонабору шрифтами кегля 5 – 28 пунктів форматом до 10 квадратів.

ЛЮМПЕН-ПРОЛЕТАРІАТ, ЛУМПЕН-ПРОЛЕТАРІАТ (нім. Lumpen-proletariat, від Lumpen – лахміття) – в класово антагоністичному суспільстві декласовані елементи (жебраки, волоцюги, злодії тощо).

ЛЮНЕТ (франц. lunette, зменш. від lune – Місяць) – 1) Пристрій у металорізних верстатах для додаткового підтримування при обробці тонких і довгих заготовок. 2) архіт. Отвір у стіні під розпалубкою склепіння. 3) військ. Відкрите укріплення на полі. 4) Зорова труба, телескоп.

ЛЮПОЗОРІЙ – медичний заклад, який здійснює профілактику, лікування та вивчення люпусу.

ЛЮПУС (від лат. lupus – вовк) – хронічне захворювання шкіри; переважно спричинюється туберкульозною паличкою. Інша назва – вовчак.

ЛЮСТРАЦІЇ ¹ (польс. lustracja – перевірка, від лат. lustrum – податний або фіскальний період) – періодичні описи державних маєтностей з метою визначення їхньої прибутковості. Провадилися з 1562 р. до кінця 18 ст. в Польщі, а в 1778 – 1876 pp. російським урядом у Литві, Білорусії, на Правобережній Україні.

ЛЮСТРАЦІЇ ² (від лат. lustratio – очищення шляхом жертвоприносин) – релігійно-містичні обряди, які, за уявленням віруючих, охороняють від хвороб та інших бід.

ЛЮСТРИН (франц. lustrine) – тонка вовняна або напіввовняна глянсувата тканина.

ЛЮТЕРАНСТВО – один з основних напрямів протестантизму, що виник у 16 ст. в Німеччині на основі вчення М. Лютера (звідси й назва). Головним у віровченні Л. є положення про виправдання вірою й про спасіння через особисту віру (без посередництва церкви).

ЛЮТЕЦІЙ – хімічний елемент, символ Lu, ат. н. 71; блискучий метал, належить до лантаноїдів. Від латинської назви Парижа – Лютеція.

ЛЮТНЯ (італ. liuto, від араб. аль’уд – дерево) – струнний щипковий музичний інструмент.

ЛЮФА (нім. Luffa, з араб.) – рід однорічних трав’янистих рослин. Поширені у тропіках і субтропіках Африки та Азії. Молоді плоди їстівні, із старих виготовляють мочалки, літні капелюхи тощо. 2 види культивують.

ЛЮФТПАУЗА (нім. Luftpause, букв. – повітряна пауза) – невелика, ледь помітна перерва у звучанні під час виконання музичного твору.

ЛЮЦЕРНА (нім. Luzerne, франц. luzerne) – рід трав’янистих рослин родини борових. Поширені в Європі, Азії, Північній Америці. Цінна кормова культура.

ЛЮЦИФЕР, ЛЮЦИПЕР (лат. lucifer, букв. – носій світла, від lux – світло і fero – несу) – в християнській міфології – сатана, володар пекла й зла.

ЛЯ (лат. lа) – шостий ступінь основного музичного звукоряду.

ЛЯКРОС (франц. la crosse, букв. – ціпок, ключка) – національна канадська спортивна командна гра з м’ячем і ракеткою-ключкою.

ЛЯН – 1) Одна з вагових одиниць Китайської Народної Республіки (31,2 г). 2) Грошова одиниця Китаю до 1933 р.

ЛЯПІС (від лат. lapis – камінь) – азотнокисле срібло. Застосовують для виготовлення фотоматеріалів, дзеркал тощо; в медицині – протимікробний і припікальний засіб.

ЛЯПІС-ЛАЗУР (від лат. lapis – камінь і lazur – лазур) – те саме, що й лазурит.

ЛЯПСУС (від лат. lapsus – падіння, помилка) – прикра помилка, недогляд в усній мові або на письмі через неуважність, поспішність або забутливість.

ЛЯРД (англ. lard) – топлене свиняче сало.

ЛЯСЕ (франц. lace, від lacer – шнурувати) – 1) Закладка у книзі – тасьма, яку приклеюють у верхній частині корінця книги і вводять у середину книжкового блока. 2) Листок паперу, що його вкладає в книгу видавництво або книготорговельна організація, повідомляючи про книги, які готуються до випуску або надійшли у продаж.

ЛЯТЕКС – див. Латекс.

ЛЬЄ (франц. lieue, від лат. leuga, leuva) – старовинна французька одиниця відстані (4,444 км, або 5,555 км), яка становить 1/25° або 1/20° дуги земного меридіана.

ЛЬЯНОС, ЛЬЯНОСИ (ісп. llanos, букв. – рівнини) – тип тропічного лісостепу (саван) у межах Венесуели і Колумбії. Використовують як пасовиська.