- головна (сайт)- - головна (словник)- - дружній сайт -

 

 

 

ФА (лат. fa) – четвертий ступінь основного музичного звукоряду.

ФАБІАНЦІ – члени фабіанського товариства англійської реформістської організації (заснованої 1884 p.). Фабіанською ця організація названа за ім’ям римського державного діяча й полководця Фабія Максима (за прізвиськом Кунктатор – Повільний), прихильника очікувальної тактики, якої дотримувалися й Ф. Вони пропагували еволюційно-реформістський шлях розвитку, заперечували класову боротьбу, вважали, що ідеї є вирішальною силою в житті суспільства. В 1900 ρ. Ф. увійшли до складу лейбористської партії.

ФАБЛЬО (франц. fabliau, від лат. fabula – байка) – жанр французької літератури 12 – 13 ст.; невелике гумористичне або сатиричне оповідання з життя селян, духівництва тощо.

ФАБРИКА (лат. fabrica – майстерня) – форма організації виробництва; промислове підприємство, засноване на машинній техніці. В політекономічному розумінні – тотожне поняттю завод.

ФАБРИКАТ (від лат. fabricatus – виготовлений) – завершений продукт виробництва, призначений для споживання без додаткової обробки.

ФАБРИКАЦІЯ (лат. fabricatio – виготовлення) – 1) Виготовлення будь-чого. 2) Виготовлення виробів фабричним способом у великих кількостях.

ФАБУЛА (від лат. fabula – байка, переказ) – стислий зміст подій і пригод, зображуваних у художньому творі, поданий у послідовному зв’язку.

ФАВЕРОЛЬ (франц. faverolle) – французька порода курей, що відзначаються м’ясністю. Від назви містечка Фавероля у Франції, де наприкінці 19 ст. почали їх розводити.

ФАВН (лат. Faunus, «Прихильний») – 1) В давньоримській міфології – бог полів і лісів, покровитель стад. Ф. також називали Луперком, і йому були присвячені луперкалії. 2) Американська мавпа з двома чубками на тімені.

ФАВОР (від лат. favor – прихильність, схильність) – заступництво, протекція впливової особи.

ФАВОРИТ (італ. favorito, від лат. favor – прихильність) – особа, яка користується чиїмсь покровительством.

ФАВОРИТИЗМ – у феодальних і буржуазних державах покровительство з боку монарха або інших високопоставлених осіб своїм улюбленцям (фаворитам) наданням їм високих посад, титулів, привілеїв. У Європі Ф. набув поширення за епохи абсолютизму.

ФАВУС (від лат. favus – бджолиний стільник) – 1) Заразне захворювання шкіри людини, спричинюване паразитичними грибами. 2) Заразна грибкове захворювання тварин (собак, котів, кролів, сільськогосподарських птахів та ін.). 3) Захворювання рослин (яблуні, груші, цитрусових, картоплі та ін.), спричинюване різними видами грибів і бактерій. Інша назва – парша.

ФАГ (від грец. φάγος – пожирач) – те саме, що й бактеріофаг.

...ФАГ (від грец. φάγος – пожирач) – у складних словах означає «поїдаючий», «поглинаючий», напр. бактеріофаг.

...ФАГІЯ (від грец. φαγείν – їсти, ковтати) – у складних словах вказує на зв’язок з поняттям «ковтання», напр. аерофагія.

ФАГОТ (італ. fagotto, букв. – вузол, в’язка) – дерев’яний духовий оркестровий музичний інструмент.

ФАГОТЕРАПІЯ (від фаг і терапія) – застосування бактеріофага з лікувальною та профілактичною метою (при деяких інфекційних захворюваннях).

ФАГОЦИТИ (від грец. φάγος – пожирач і ...цити) – клітини організму багатоклітинних тварин і людини, здатні активно захоплювати щільні часточки і, якщо вони органічного походження, перетравлювати їх (див. Фагоцитоз). У людини й вищих тварин Ф. є деякі форми лейкоцитів і сполучнотканинних клітин.

ФАГОЦИТОЗ – захисне пристосування у тварин і людини, що полягає у захоплюванні й перетравлюванні особливими клітинами – фагоцитами – мікроорганізмів, решток зруйнованих клітин та інших щільних часточок.

ФАЕТОН (грец. Φαέθων) – 1) У давньогрецькій міфології син бога сонця Геліоса, який випросив у свого батька вогненну колісницю і, не вміючи правити кіньми, наблизився надто близько до землі і мало не спалив її. Щоб урятувати землю, Зевс блискавкою вбив Ф. 2) Легкий чотириколісний екіпаж з відкидним верхом. 3) Легковий автомобіль з відкритим кузовом. 4) Птах тропічних морів з ряду веслоногих.

ФАЗА (від грец. φάσις – поява) – 1) Період, ступінь у розвитку чого-небудь: соціалізм – перша Ф. комунізму, Ф. блиску подвійної зорі, Ф. Місяця. 2) В теорії коливань – величина, що характеризує стан коливального процесу в якийсь момент. 3) В електротехніці – один з проводів багатофазного струму. 4) У фізичній хімії – окрема, однорідна, складова частина фізико-хімічної системи, відмежована поверхнею розділу від інших частин цієї системи (напр., суміш льоду й води при 0° С являє собою фізико-хімічну систему, а окремо лід і вода – тверду й рідку Ф. її).

ФАЗИС (від грец. φάσις – поява) – певний момент у розвитку якого-небудь явища, в зміні форми або стану якогось тіла; ступінь якогось періодичного явища.

ФАЗОВИЙ – пов’язаний з поняттям «фаза»; ф-а швидкість – швидкість переміщення фази коливання (напр., гребеня хвилі) в просторі; ф-е реле – пристрій, що реагує на зміну зсуву фаз між струмом і напругою в системах змінного струму.

ФАЗОКОМПЕНСАТОР – пристрій (машина змінного струму), що здійснює фазокомпенсацію.

ФАЗОКОМПЕНСАЦІЯ (від фаза і компенсація) – усунення зсуву фаз між струмом і напругою в колі змінного електричного струму, що зумовите збільшення потужності електричпого двигуна.

ФАЗОМЕТР (від фаза і ...метр) – прилад, яким визначають зсув фаз, тобто різницю між фазами струму й напруги в електричному колі.

ФАЗОТРОН [від фаза та (елек) трон] – циклічний резонансний прискорювач заряджених частинок, в якому вони рухаються в постійному магнітному полі й прискорюються високочастотним електричним полем. Застосовують для прискорення важких частинок (протонів, дейтеронів, альфа-частинок) до енергії кількох сотень мільйонів електрон-вольт. Інша назва – синхроциклотрон.

ФАЙ (франц. faille) – щільна тонка шовкова або шерстяна тканина з поперечними рубчиками.

ФАЙДЕШИН (франц. faille de Chine – китайський фай) – шовкова тканина з дрібним рубчиком.

ФАКЕЛ (нім. Fackel, від лат. fax – скіпка) – 1) Світильник на держаку, смолоскип. 2) Потік розжарених газів з завислими частинками палива, попелу й сажі. 3) Світіння повітря через перенапругу в короткохвильових антенах. 4) астр. Факели – яскраві ділянки фотосфери біля краю сонячного диска.

ФАКЕЛЬЦУГ (нім. Fackelzug, від Fackel – факел і Zug – похід, процесія) – факельний похід, процесія із запаленими смолоскипами на честь певної особи, події, річниці тощо.

ФАКІР (араб. – жебрак) – 1) Мусульманський жебрущий чернець, дервіш. 2) В Індії – мандрівний чернець-індуїст, що демонструє фокуси, тлумачить сни тощо.

ФАКОЛІТ (від грец. φακός – сочевиця і ...літ) – лінзоподібне магматичне тіло (інтрузія), що міститься у верствах осадочних порід.

ФАКСИМІЛЕ (франц. fac-similé, від лат. fac simile – зроби подібне) – 1) Точне відтворення будь-якого графічного оригіналу (кресленика, рукопису, малюнка тощо) фотографічним способом або печаткою. 2) Кліше-печатка для відтворення власноручного підпису.

ФАКТ (від лат. factum – зроблене) – 1) Дійсна подія, явище. 2) Реальність, дійсність. 3) Назва зірки в сузір’ї Голуба.

ФАКТИСИ (франц. factices, від лат. facticius – штучний) – часткові замінники каучуку, виготовляють з ріпакової, лляної або бавовникової олії, додаючи хлористу сірку; застосовують як добавку до каучуку при виготовленні гумових виробів.

ФАКТИЧНИЙ (від факт) – дійсний, справжній, той, що насправді існує, наявний.

ФАКТОГРАФІЯ (від факт і ...графія) – опис фактів без аналізу їх та узагальнення.

ФАКТОР (лат. factor – той, що робить, від facio – роблю) – 1) Умова, рушійна сила, причина будь-якого процесу. 2) заст. Посередник, дрібний комісіонер.

ФАКТОРІАЛ (англ. factorial, від factor – співмножник) – добуток натуральних чисел від 1 до заданого натурального числа, тобто 1 2 3 ... n; позначається n! Інша назва – факультет.

ФАКТОРІЯ (англ. factory, від лат. factor – той, що робить) – 1) Віддалена філія (переважно закордонна) торговельної контори; колишні поселення європейських або північноамериканських купців у колоніальних країнах. 2) В СРСР – державний заготівельно-постачальницький пункт у віддалених північних районах, що є й культурним центром.

ФАКТОТУМ (від лат. fac totum – роби все) – заст. Довірена особа, яка виконує, будь-які доручені завдання.

ФАКТУРА (від лат. factura – оброблення, побудова) – 1) Особливості побудови та оздоблення поверхні будь-якого предмета. 2) В живопису – характер поверхні мистецького твору, її обробки; один із засобів художньої виразності. 3) Сукупність засобів музичного викладу (мелодія, акорди, орнаментика та ін.). 4) Декоративні особливості поверхні будівельних матеріалів, що їх використовують як засіб художньої виразності в композиції будівель і споруд. 5) Рахунок на проданий товар із зазначенням його кількості й вартості.

ФАКУЛЬТАТИВ (франц. facultatif – необов’язковий, від лат. facultas – можливість) – понадпрограмний, необов’язковий для відвідування навчальний курс.

ФАКУЛЬТАТИВНИЙ (фрапц. facultatif) – вільний, необов’язковий, той, що дається на вибір.

ФАКУЛЬТЕТ [нім. Facultat, від лат. facultas (facultatis) – спроможність, здатність] – підрозділ (частина, відділ) вищого навчального закладу, де викладають певні предмети, готують фахівців відповідного профілю.

ФАЛ (голл. val) – 1) Трос, канат для піднімання на кораблі вітрил, прапорів, сигналів тощо. 2) Тонкий канат для розкриття парашута без участі парашутиста, прикріплений одним кінцем до літака, другим – до витяжного кільця парашута.

ФАЛАНГА [грец. φάλαγξ (φάλαγγος), букв. – стовбур] – 1) У Стародавній Греції та Македонії шикування для бою щільно зімкнутих шеренг важкоозброєної піхоти. 2) В системі утопічного соціалізму Фур’є (1772 – 1857 pp.) трудова громада, колективна господарство. Див. також Фаланстер. 3) До 1958 р. назва іспанської фашистської партії.

ФАЛАНГИ [від грец. φάλαγξ (φάλαγγος) – стовбур, суглоб пальця] – 1) Те саме, що й сольпуги. 2) Трубчасті кістки, що утворюють скелет пальців хребетних тварин і людини.

ФАЛАНГІСТИ (ісп. falangistas) – члени фашистської партії в Іспанії – Іспанської фаланги.

ФАЛАНСТЕР (франц. phalanstère, від грец. φάλανξ – військовий табір) – палац для фаланги (2) в утопічних планах французького соціаліста-утопіста Ш. Фур’є.

ФАЛЕРИСТИКА (від грец. φάλαρον – металеві прикраси) – колекціонування значків.

ФАЛІНЬ (голл. vanglijn) – канат, яким шлюпку прив’язують до пристані або до борту судна.

ФАЛІЯ – див. Талія.

ФАЛРЕП (голл. valreep) – трос, застосовуваний замість поручнів у забортних трапах ¹.

ФАЛЬКОНЕТ, ФАЛКОНЕТ (італ. falconetto) – старовинна невелика чавунна гармата, що стріляла свинцевими снарядами.

ФАЛЬСИФІКАТ (від лат. falsificatum – підроблене) – підроблений продукт.

ФАЛЬСИФІКАЦІЯ (лат. falsificatio – підробка) – 1) Умисне викривлення або неправильне тлумачення тих чи інших явищ, подій, фактів. 2) Вчинена з корисливих мотивів підробка чогось, зміна вигляду або властивостей предмета і надання йому такого зовнішнього вигляду, який на відповідає його справжній суті.

ФАЛЬСТАРТ (англ. false start – неправильний старт) – неправильно взятий старт, коли хтось з учасників змагань почав рух до сигналу.

ФАЛЬЦ (нім. Falz, від falzen – згинати) – 1) Загин кромок металевих листів, підданих фальцюванню (1). 2) Згин аркушів паперу при фальцюванні й оправлянні їх. 3) Прямокутна канавка (паз) уздовж краю скріплюваних дощок, щитів тощо.

ФАЛЬЦАПАРАТ (нім. Falzapparat) – апарат для фальцювання (2), що є частиною ротаційної друкарської машини.

ФАЛЬЦГЕБЕЛЬ (нім. Falzhobel) – інструмент (колодка з різцем і обмежуючими лінійками), яким вистругують фальц (3).

ФАЛЬЦЕР (нім. Falzer) – апарат, яким визначають опір зломові паперу або картону.

ФАЛЬЦЕТ (італ. falsetto, від falso – неправильний, помилковий) – один з високих регістрів співацького голосу, переважно чоловічого.

ФАЛЬЦЮВАННЯ (від нім. falzen – згинати) – 1) З’єднання металевих листів відгинанням і спільним обтискуванням їхніх кромок. 2) Згинання друкованих аркушів у такій послідовності, щоб сторінки їх були розміщені відповідно до нумерації.

ФАЛЬШ (польс. falsz, від лат. falsus – неправдивий, хибний, помилковий) – 1) Обман, підробка. 2) Неприродність, ненатуральність. 3) Нещирість, лукавство. 4) Невірно взята (виконана) нота музичного твору.

ФАЛЬШБОРТ (нім. Falschbord, від falsch – несправжній і Bord – борт) – легка обшивка борту судна, вища відкритої палуби, для відгородження від хвиль тощо.

ФАЛЬШКІЛЬ (нім. Falschkiel, від falsch – несправжній і Kiel – кіль) – дерев’яний чи металевий брус, що прикріплюється під кілем для оберігання його від пошкоджень або надання судну стійкості.

ФАМІЛІСТЕР (франц. familistere, від лат. familia – сім’я) – гуртожиток для робітників, побудований Годеном – учнем Фур’є в м. Гізі (Франція) за типом фаланстера. Проте Фур’є передбачав, що в майбутньому суспільстві не буде сім’ї, а тому фаланстер призначався для розміщення громади, а Годен пристосував фамілістер для поселення окремих сімей.

ФАМІЛІЯ (лат. familia – сім’я) – 1) У Стародавньому Римі сімейна господарсько-юридична одиниця, до складу якої входили також раби та клієнти. 2) заст. Рід, родина, сім’я.

ФАМІЛЬНИЙ (від фамілія) – 1) Спадковий. 2) Належний до сім’ї, сімейний.

ФАМІЛЬЯРНИЙ (від лат. familiaris – сімейний, близький) – безцеремонний, надто вільний, розв’язний у поводженні, панібратський.

ФАМУЛУС (від лат. famulus – раб, слуга, служник) – 1) У середні віки – слуга або зброєносець, 2) В зарубіжних університетах – асистент лікаря або студент при професорі для виконання його доручень.

ФАНАБЕРІЯ (польс. fanaberia) – пиха, чванливість, зарозумілість; інколи – безглузде дивацтво, примха.

ФАНАТИЗМ (франц. fanatisme, від лат. fanaticus – несамовитий, шалений) – безрозсудна одержимість якимись ідеями, поєднана з нетерпимістю до будь-яких інших поглядів. Релігійний Ф. – сліпа відданість певним релігійним віруванням і нетерпимість до інакомислячих.

ФАНАТИК (від лат. fanaticus – несамовитий, шалений) – 1) Людина, що відзначається несамовитістю, крайньою нетерпимістю до інаковіруючих, здатна на бузувірство, дикі ексцеси проти інших. 2) Переносно – особа, пристрасно захоплена якою-небудь ідеєю, думкою, віддана якимось поглядам, заняттям.

ФАНАТИЧНИЙ – той, що відзначається фанатизмом.

ФАНГСБОТ (голл. vangsboot, від vangst – ловля і boot – човен, судно) – судно для звіробійного промислу та для допоміжних потреб.

ФАНДАНГО (ісп. fandango) – іспанський народний танець.

ФАНЕРОГАМИ (від грец. φανερός – явний і γάμος – шлюб) – заст. Насінні рослини з видимими органами статевого розмноження.

ФАНЕРОЗОЙ (від грец. φανερός – явний і ...зой) – найновіший еон геологічної історії Землі, включав три ери: палеозой, мезозой та кайнозой.

ФАНЗА (кит. фан-цзи) – 1) Житло каркасного типу в Китаї. 2) Легка китайська шовкова тканина.

ФАНТ (польс. fant, від нім. Pfand – застава) – гра, в якій жартівливе завдання власникові заставленого предмета визначається жеребом.

ФАНТАЗЕР – 1) Людина, що живе мріями, мрійник. 2) Особа, яка видає свої фантазії за дійсність.

ФАНТАЗІЯ (лат. phantasia, з грец. φαντασία – уява) – 1) Уява; створення нових образів на основі колишніх сприйнять, компонент творчої діяльності. 2) Мрія, продукт уяви. 3) Каприз, примха, химера. 4) В музиці – п’єса у вільній формі.

ФАНТАСМАГОРІЯ (від грец. φάντασμα – привид і αγορεύω – говорю) – 1) Зображення фантастичних картин і фігур, одержаних за допомогою різних оптичних пристроїв. 2) Фантастичне уявлення про щось; маячні видіння; щось нереальне.

ФАНТАСТИКА (від грец. φανταστική – здатність уявляти) – 1) Образи, уявлення, створені думкою людини, її домислом. 2) Літературні твори, в яких описуються події або явища нереальні, неіснуючі в дійсності. 3) Щось нереальне, нездійсненне.

ФАНТОМ (франц. fantome, від грец. φάντασμα – привид, примара) – 1) Примара, привид, ілюзія. 2) Модель людського тіла або його частини натурального розміру, що служить наочним посібником у медичних закладах.

ФАНТОШ (франц. fantoche, від італ. fantoccio – лялька, опудало) – те саме, що й маріонетка.

ФАНФАРА (італ. fanfara) – 1) Мідний духовий музичний інструмент у формі подовженої труби без вентилів. 2) Трубний сигнал урочистого або войовничого характеру.

ФАНФАРОН (ісп. fanfarron, від араб. фарфар – легковажний, балакучий) – хвалько.

ФАРА (франц. phare) – електричний ліхтар на транспортній машині, яким освітлюють дорогу. Від назви о. Фарос (поблизу Александрії), що в давнину славився своїм маяком.

ФАРАДА – одиниця електричної ємності в Міжнародній системі одиниць; електроємність провідника, потенціал якого збільшується на 1 вольт, коли йому передається заряд в 1 кулон. Від прізвища англійського фізика М. Фарадея.

ФАРАДИЗАЦІЯ – метод лікувального й діагностичного застосування змінного струму низької частоти. Від прізвища англійського фізика М. Фарадея.

ФАРАНДОЛА (франц. farandole) – французький (провансальський) старовинний народний хороводний танок.

ФАРАОН (грец. Φαραώ, з егип.) – 1) Титул царів у Стародавньому Єгипті. 2) Зневажливе прізвисько поліцейського. 3) Назва старовинної гри в карти.

ФАРВАТЕР (голл. vaarwater, від varen – плавати і water – вода) – безпечний шлях для руху суден між мілинами, рифами та іншими перешкодами. Ф. огороджують бакенами, віхами, буями.

ФАРИНГІТ [від грец. φάρυγξ (φάρυγγας) – глотка] – хронічне або гостре запалення слизової оболонки глотки у людини і деяких тварин. Причиною Ф. у людини є місцеве охолодження, інфекції, вдихання газу, пилу тощо.

ФАРИНГОСКОПІЯ [від грец.φάρυγξ (φάρυγγος) – глотка і ...скопія] – огляд глотки й піднебіння за допомогою спеціального дзеркала.

ФАРИНОТОМ (від лат. farina – борошно і грец. τομή – розрізування) – прилад для поперечного розрізування зерен пшениці або ячменю з метою визначення їх скловидності, яка є важливою ознакою для оцінки борошномельно-хлібопекарських якостей зерна.

ФАРИСЕЇ (грец. Φαρισαίοι, від давньоєвр. перушім – ті, що відокремились) – 1) Послідовники релігійно-політичної течії, що існувала в Іудеї з середини 2 ст. до н. е. до 70-х pp. 1 ст. н. е. серед торгово-ремісничих верств. Ф. багато уваги звертали на зовнішні прояви релігійності. 2) Переносно – лицеміри, ханжі.

ФАРИСЕЙСТВО – 1) Вчення фарисеїв. 2) Лицемірство, зовнішня благочестивість.

ФАРМАКОГНОЗІЯ (від грец. φάρμακον – ліки і ...гнозія) – розділ фармації, що вивчає лікарську сировину переважно рослинного, а також тваринного походження.

ФАРМАКОЛОГІЯ (від грец. φάρμακον – ліки і ...логія) – наука, що вивчає закономірності взаємодії між лікарськими речовинами і організмом, діяння ліків на організм та визначає методи й принципи застосування їх.

ФАРМАКОПЕЯ (від грец. φάρμακον – ліки і ποιέω – роблю, готую) – збірник загальнодержавних стандартів і положень, які нормують якість лікарських засобів. У Ф. визначено дози ліків, умови й строки зберігання їх, способи виготовлення тощо.

ФАРМАКОТЕРАПІЯ (від грец. φάρμακον – ліки і терапія) – лікування фармакологічними (лікарськими) препаратами.

ФАРМАКОХІМІЯ (від грец. φάρμακον – ліки і хімія) – хімія лікарських речовин. Вивчає способи утворення, фізико-хімічні властивості, методи аналізу й способи зберігання лікарських речовин.

ФАРМАЦЕВТИКА (грец. φαρμακευτική) – те саме, що й фармація.

ФАРМАЦІЯ (від грец. φαρμακεία – ліки) – наука, що займається вишукуванням, вивченням, розробкою способів добування, обробки, виготовлення й зберігання лікарських засобів і препаратів та матеріалів, що їх застосовують у медицині й ветеринарії, а також питанням їх стандартизації та контролю.

ФАРС (франц. farce, від лат. farcio – начиняю, наповнюю) – 1) Вид народного театру, поширеного в 14 – 16 ст. у країнах Західної Європи; відзначався життєрадісним світосприйняттям, соковитим гумором. 2) У бурлескному театрі 19 – 20 ст. – беззмістовне, часто малопристойне комедійне видовисько. 3) Переносно – грубий жарт, блазенство, цинічне видовище або витівка.

ФАРФОР (перс. фегфур) – 1) Мінеральна маса з тонкої суміші каоліну, пластичної глини, кварцу і польового шпату; порцелена. 2) Вироби, посуд з такої маси.

ФАС (франц. face, від лат. facies – обличчя) – 1) Лицьова сторона, вид спереду. 2) військ. Прямолінійна дільниця фортечної огорожі або польового укріплення з визначеним напрямом вогню.

ФАСАД (франц. fagade, від face – обличчя, лице) – зовнішній, лицьовий бік будівлі.

ФАСЕТ (від франц. facette – грань) – 1) Скошена бічна грань чого-небудь, напр. ф. дзеркала. 2) Грань відшліфованого каменя. 3) Рогівка оматидія, тобто коленого з простих очок, з яких складається складне (фасеткове) око членистоногих. Інша назва – фасетка.

ФАСКА (від франц. facette – грань) – скошена частина гострого ребра або кромки на металевих, дерев’яних та інших виробах.

ФАСОН (франц. façon) – 1) Крій, форма одягу, модель, зразок якихось виробів. 2) Переносно – взагалі форма, вид, образ чого-небудь, манера.

ФАСУВАННЯ (від нім. fassen – розміщувати) – розважування і пакування товарів.

ФАСЦИКУЛА (від лат. fasciculus – пучок, зв’язка) – справа, яка складається з документів різного змісту, розміщених за їхніми реєстраційними номерами, і являє собою одну або кілька зв’язок.

ФАСЦІАЦІЯ (від лат. fascia – пов’язка, пучок) – виродлива деформація стебла або окремих гілок рослини, при якій вони робляться плоскими, стрічковидними. Іноді спостерігається Ф. суцвіть, плодів та інших органів.

ФАСЦІЇ (від лат. fascis – зв’язка, пучок) – 1) Сполучнотканинні плівки, що обгортають кожний м’яз окремо й групи м язів або вистилають внутрішні порожнини тіла (внутрішньогрудна, внутрішньочеревна й тазова фасції). 2) У Стародавньому Римі пучок пруття з сокиркою – символ влади царів. Взято за емблему італійськім фашизмом.

ФАСЦІОЛЬОЗ – хвороба тварин, головним чином овець, великої рогатої худоби і кіз. Іноді хворіє людина. Збудники Ф. – плоскі черви фасціоли, потрапляють в організм тварин з кормом або з водою.

ФАТ (франц. fat, від лат. fatuus – дурний) – самовдоволений франт, особа, що любить похизуватися.

ФАТА (від санскр. пата – тканина) – весільний головний убір.

ФАТАЛІЗМ (франц. fatalisme, від лат. fatalis – наперед визначений долею) – релігійно-ідеалістичний світогляд, який визнає панування над людиною й суспільством сліпих, невідворотних сил, що нібито наперед визначають їхню долю.

ФАТАЛЬНИЙ (лат. fatalis) – неминучий, невідворотний, згубний.

ФАТА-МОРГАНА (італ. fata morgana – фея Моргана) – різновид міражу.

ФАТУМ (лат. fatum) – доля; поняття, яке виражає міфологічні та релігійно-ідеалістичні уявлення про сили, що визначають життєвий шлях людини, а також усі події історії людства.

ФАУНА (лат. Fauna) – 1) У давньоримській міфології богиня лісів, полів, звірів. 2) Сукупність тварин, що склалася історично й населяє (або населяла в давні часи) певну територію.

ФАУНІСТИКА – розділ зоології, який вивчає видовий склад фаун, походження й особливості їх. Викопні фауни досліджує палеофауністика.

ФАУСТПАТРОН (нім. Faustpatrone, від Faust – кулак, тут – рука і Patrone – патрон ²) – ручна реактивна зброя для стріляння по броньованих цілях. Застосовувався в німецько-фашистській армії в 1945 р.

ФАУТИ (від нім. Fauten – отвори, порожнини) – порушення нормальної будови й природні вади деревини, відхилення від норми в зовнішній формі стовбура й різні пошкодження деревини, які змінюють якість і обмежують використання її.

ФАХВЕРК (нім. Fachwerk – каркасна споруда) – каркас огороджувальної конструкції, переважно стіни промислової споруди, в якій проміжки закладено цеглою.

ФАЦЕТ (від франц. facette – грань) – 1) Скошений край стереотипу або кліше, призначений для кріплення їх на підставці чи формному циліндрі. 2) Дефект відлитих рядків (рельєфне зображення, або очко в літері не доходить до краю ніжки).

ФАЦЕТІЇ, ФАЦЕЦІЇ (від лат. facetia – жарт, дотеп) – короткі оповідання гумористично-сатиричного, часто антиклерикального змісту. За формою походять від середньовічного фабльо. Від назви збірки «Фацетії» (1452 р.) італійського письменника-гуманіста П. Браччоліні.

ФАЦІЯ (від лат. facies – лице, образ) – 1) Гірська порода, що утворилась протягом обмеженого часу на території з однаковими умовами; комплекс умов утворення осадочної породи. 2) Найпростіший природний територіальний комплекс з однаковим складом поверхневих гірських порід і характером природних умов.

ФАШИЗМ (італ. fascismo, від лат. fascis – в’язка хмизу) – політична течія, що виникла в капіталістичних країнах у період загальної кризи капіталізму і виражає інтереси найреакційніших і найагресивніших кіл імперіалістичної буржуазії. Головна мета Ф. – зберегти панування капіталістичних монополій, знищити будь-які демократичні права і свободи всередині країни, придушити робітничий і національно-визвольний рухи, підготувати й розв’язати загарбницькі війни. Центральне місце в ідеології Ф. посідають антикомунізм, а також найреакційніші форми націоналізму і расизм. Перші фашистські організації виникли в 1919 р. в Італії й Німеччині. Огидна сутність форм Ф. особливо яскраво виявилася у Німеччині під час диктатури А. Гітлера (1933 – 45 pp.). Боротьбу проти Ф. з самого початку його виникнення очолили компартії. Внаслідок перемоги у 2-й світовій війні сил антигітлерівської коаліції при вирішальній участі СРСР Ф. зазнав воєнного, економічного й морально-політичного розгрому. Проте небезпека відродження Ф. не зникла. В деяких капіталістичних країнах ще й досі існують фашистські режими, окремі фашистські організації. Сучасний Ф. називається неофашизмом.

ФАШИНА (нім. Faschine, від лат. fascis – в’язка хмизу) – туго скріплена в’язка хмизу; застосовується для укріплення насипів, прокладання доріг тощо.

ФАЯЛІТ – мінерал класу силікатів, темно-жовтого, зеленувато-чорного кольору. Від назви о. Фаял з групи Азорських островів.

ФАЯНС (франц. faience) – 1) Біла або кольорова маса з глини з домішками гіпсу та інших речовин. Від назви італійського м. Фаенца. 2) Вироби, посуд з такої маси.

ФЕБ (грец. Φοίβος, «Осяйний») – одне з імен Аполлона.

ФЕДАН (араб. фаддан) – земельна міра в Єгипті, дорівнює 0,42 га.

ФЕДЕРАЛІЗАЦІЯ (від франц. fédéraliser – об’єднувати у федерацію) – запровадження федеративного ладу в будь-якій країні.

ФЕДЕРАЛІЗМ (франц. fédéralisme, від лат. foedus – договір, союз) – 1) Принцип державної організації на засадах федерації. 2) Політичний рух, головним чином у багатонаціональних країнах, що його метою є створення федеративного державного устрою. 3) Дрібнобуржуазна течія анархістського типу, представники якої проповідували необхідність утворення суспільства на началах союзу окремих самостійних виробничо-споживчих комун.

ФЕДЕРАЛІСТИ (франц. fédéralistes) – 1) Прихильники федералізму. 2) У Франції в період Французької буржуазної революції кінця 18 ст. – жирондисти, що намагались перетворити Францію на федерацію департаментів. 3) У США в період громадянської війни 1861 – 65 pp. прихильники тісного зв’язку північних і південних штатів та скасування рабства.

ФЕДЕРАЛЬНИЙ (франц. fédéral) – 1) Те саме, що й федеративний. 2) В деяких федеративних державах (США, ФРН) – загальнодержавний.

ФЕДЕРАТИ (від лат. foederatus – об’єднаний у союз) – 1) Поселенці на кордонах Римської імперії, яких у 4 – 5 ст. використовували для оборони прикордонних районів імперії від ворогів. 2) У період Французької буржуазної революції кінця 18 ст. – добровольці з французьких провінцій, що вирушали до Парижа захищати завоювання революції. 3) Учасники добровольчих загонів у Франції в 1815 p., утворених для відсічі військам 7-ї антинаполеонівської коаліції. 4) Бійці й офіцери збройних сил Паризької комуни 1871 р.

ФЕДЕРАТИВНИЙ (франц. fédératif, від лат. foederatus – об’єднаний у союз) – побудований на засадах федерації.

ФЕДЕРАЦІЯ (від лат. foederatio – союз) – 1) Форма державного устрою; союзна держава, що складається з ряду держав або державних утворень, кожне з яких, поряд із загальнофедеральними, має власні законодавчі, виконавчі і, як правило, судові органи. 2) Союз товариств або організацій (напр., Всесвітня федерація профспілок).

ФЕДИНГ (англ. fading, від fade – повільно затухати, завмирати) – короткочасна невпорядкована або періодично змінювана інтенсивність сигналів, що їх приймає радіоприймач.

ФЕЄРИЧНИЙ (франц. féerique) – казковий, чарівний; пов’язаний з феєрією, фейєрверком.

ФЕЄРІЯ (франц. féerie, від fée – фея, чарівниця) – циркова або театральна вистава з казковим сюжетом, сценічними ефектами і трюками.

ФЕЙЄРВЕРК (нім. Feuerwerk, від Feuer – вогонь і Werk – робота) – 1) Кольорові декоративні вогняні ефекти під час свят, карнавалів. 2) Переносно – зовнішній блиск, безперервний потік чого-небудь (напр., Ф. слів).

ФЕЙЛЕТОН (фрапц. feuilleton, від feuille – лист, аркуш) – один з жанрів публіцистики, характерний для періодичної преси (газет, журналів). Відмітні риси Ф. – злободенність тематики, сатирична або гумористична загостреність викладу.

ФЕЙХОА (ісп. feijoa) – рід деревних або кущових субтропічних рослин родини миртових. В СРСР – культивують у Грузії, Краснодарському краї, в Криму. Плоди Ф. споживають свіжими й переробленими. Інша назва – ака.

ФЕЛАХИ (араб. феллах – селянин, землероб) – осілі селяни-землероби в арабських країнах.

ФЕЛЕМА (від грец. φελλός – коркове дерево, корок) – вторинна покривна тканина дерев’янистих та деяких трав’янистих рослин. Виконує захисну функцію. З Ф. деяких дерев виготовляють корки, рятувальні пояси, ізоляційні прокладки тощо. Інші назви – корок, пробка.

ФЕЛОГЕН (від грец. φελλός – корок і ...ген) – вторинна твірна тканина у рослин; частина перидерми. Відкладає назовні клітини фелеми, всередину – клітини фелодерму. Інша назва – корковий камбій.

ФЕЛОДЕРМА (від грец. φελλός – корок і ...дерма) – внутрішній шар покривної тканини у рослин. Складається здебільшого з 1-3 шарів хлорофілоносних клітин.

ФЕЛОНІЯ [франц. félonie, англ. felony, від лат. fello (fellonis) – зрадник, бунтівник] – 1) У феодальному праві незаконний або образливий вчинок у відносинах між сеньйором і васалом. 2) У сучасному англійському праві і праві США – будь-який тяжкий злочин.

ФЕЛЮГА, ФЕЛЮКА (італ. feluca, від араб. фулук – човен) – невелике вітрильне судно на Середземному, Чорному та Каспійському морях. Сучасну Ф. використовують в основному для ловіння дельфінів.

ФЕЛЬД’ЄГЕР (нім. Feldjäger) – військовий або урядовий кур’єр для доставляння важливих, переважно таємних паперів.

ФЕЛЬДМАРШАЛ, ГЕНЕРАЛ-ФЕЛЬДМАРШАЛ (нім. Feldmarschall, Generalfeldmarschall) – найвищий генеральський чин в царській і деяких сучасних іноземних арміях.

ФЕЛЬДФЕБЕЛЬ (нім. Feldwebel) – 1) В царській армії звання й посада старшого унтер-офіцера в піхотних, артилерійських та інженерних частинах. 2) Унтер-офіцерський чин у деяких зарубіжних арміях.

ФЕЛЬДШПАТОЇДИ, ФЕЛЬДШПАТИДИ (від нім. Feldspat – польовий шпат і ...оїд) – група породоутворюючих мінералів класу силікатів (нефелін, лейцит, лазурит, гельвін та інші), що заміщують польові шпати при утворенні деяких вивержених порід.

ФЕМІДА [грец. Θέμις (Θέμιδος.)] – 1) У давньогрецькій міфології богиня правосуддя. 2) Переносно – правосуддя.

ФЕМІНІЗАЦІЯ (франц. feminisation, від лат. femina – жінка, самка) – розвиток у особин чоловічої статі жіночих вторинних статевих ознак (напр., високого, «жіночого» голосу у чоловіків). Пов’язана з порушенням діяльності залоз внутрішньої секреції.

ФЕМІНІЗМ (франц. féminisme, від лат. femina – жінка) – буржуазний жіночий рух 2-ї половини 19 ст. за зрівняння жінок у правах з чоловіками при збереженні капіталістичного ладу.

ФЕМІНІСТКА (франц. féministe) – прибічниця фемінізму.

ФЕН ¹ (нім. Föhn, від лат. favonius – теплий західний вітер) – сухий теплий вітер, що дме з гір у долини.

ФЕН ² (англ. fan, від лат. vannus – віялка) – пристрій для просушування волосся, рук тощо струменем нагрітого повітря.

ФЕНАКІТ [від грец. φέναξ (φένακος) – шахрай] – мінерал класу силікатів, прозорий, білого кольору. Руда берилію.

ФЕНАЦЕТИН (від грец. φαίνω – свічу і лат. acetum – оцет) – лікарський препарат. Болезаспокійливий та. жарознижувальний засіб.

ФЕНІЇ (англ. Fanians, від давньоірландського fene – назва давніх мешканців Ірландії) – ірландські дрібнобуржуазні революціонери 50 – 60-х pp. 19 ст.

ФЕНІКС (грец. φοίνιξ, букв. – багряний) – 1) У міфології давніх народів (фінікійців, єгиптян та ін.) чарівний птах, що, проживши кількасот років, спалював себе, а потім воскресав з попелу молодим. 2) Переносно – символ невмиручості, відродження. 3) Одне з сузір’їв Південного неба.

ФЕНІЛАЛАНІН (від фенол і аланін) – одна з незамінних амінокислот. Виявлена в організмі людини, тварин і рослин у вільному стані та в складі більшості білків. В організмі може перетворюватися на іншу амінокислоту – тирозин.

ФЕНІЛКЕТОНУРІЯ [від феніл (аланін), кетони і ...урія] – спадкове захворювання, яке призводить до розвитку недоумства і пов’язане з порушенням обміну фенілаланіну в організмі.

ФЕНОБАРБІТАЛ (від грец. φαίνω – свічу і барбітал) – лікарський препарат, снотворний, заспокійливий та протисудорожний засіб.

ФЕНОГЕНЕТИКА (від грец. φαίνομαι – з’являюся і генетика) – напрям досліджень у генетиці, пов’язаний з вивченням прояву дії генотипу в онтогенезі. Термін запровадив у 1918 р. німецький учений В. Геккер. Інша назва – фенетика.

ФЕНОЛИ (від грец. φαίνω – освітлюю і ...ол) – органічні сполуки, похідні бензолу, що утворюються внаслідок заміни атома водню у бензольному ядрі гідроксилом; до них належать карболова кислота, гідрохінон тощо.

ФЕНОЛОГІЯ (від грец. φαίνομαι – з’являюсь і ...логія) – наука про сезонні явища в неживій і живій природі.

ФЕНОЛФТАЛЕЇН [від фенол і (на) фталін] – органічна сполука, безбарвні кристали. Нейтральні й кислі розчини Ф. безбарвні, лужні – малинового забарвлення. В аналітичній хімії застосовують як індикатор, у медицині – як проносне.

ФЕНОМЕН (грец. φαινόμενον – те, що з’являється) – 1) Виняткове, незвичайне, рідкісне явище. 2) У філософії І. Канта Ф. протиставлений ноумену як чуттєво дане, що не осягається досвідом і нібито недоступне людському пізнанню. 3) Явище, що дано нам у досвіді; сприйняте органами чуттів.

ФЕНОМЕНАЛІЗМ – суб’єктивно-ідеалістичне вчення, за яким можливе пізнання лише феноменів, а не сутності речей. Крайній Ф. веде до агностицизму. Гносеологічною основою Ф. є метафізичний відрив явища (феномена) від сутності, пізнавального процесу від суспільно-історичної практики.

ФЕНОМЕНАЛЬНИЙ – 1) Той, що стосується феномена. 2) Небувалий, винятковий, рідкісний.

ФЕНОМЕНОЛОГІЯ (від феномен і ...логія) – 1) Термін ідеалістичної філософії, яким позначають учення про феномени свідомості. 2) Суб’єктивно-ідеалістичний напрям сучасної буржуазної філософії; предметом Ф. є опис актів свідомості в їхньому відношенні до об’єктів.

ФЕНОПЛАСТИ [від фено (ли) і пласт (мас) и] – пластичні матеріали на основі феноло-формальдегідних смол (див. Феноли, Формальдегід). Застосовують для виготовлення пресованих виробів, шаруватих матеріалів тощо.

ФЕНОТИП (від грец. φαίνομαι – з’являюсь і тип) – сукупність ознак і властивостей організму, що склалися в процесі його індивідуального розвитку. Визначається спадковою основою організму (див. Генотип) та умовами, в яких відбувається розвиток даного організму.

ФЕНХЕЛЬ (нім. Fenchel, від лат. feniculum – кріп) – рід дво- або багаторічних трав’янистих рослин родини зонтичних. Поширені переважно в Середземномор’ї, в Криму, на Кавказі та в Середній Азії. Ф. звичайний культивують як ефіроолійну рослину.

ФЕОД (лат. feodum, від франкського fehu-ôd – худоба як майно) – в Західній Європі за феодалізму земля, а іноді посада або прибутки, пожалувані сеньйором ¹ своєму васалові в спадкове володіння з умовою виконання певних обов’язків (військової служби, допомоги в управлінні маєтками сеньйора тощо). Інші назви – лен ¹, ф’єф.

ФЕОДАЛ (лат. feodalis, від feodum – феод) – представник пануючого класу в феодальному суспільстві, державець спадкового земельного володіння – феоду, сеньйор ¹, поміщик-кріпосник.

ФЕОДАЛІЗМ – класово-антагоністична суспільно-економічна формація, яка утвердилася в результаті розкладу рабовласницького, а в ряді країн – первіснообщинного ладу. Основою виробничих відносин за Ф. була власність феодалів на засоби виробництва, насамперед на землю, й неповна власність на працівника виробництва. Основними класами були феодали й селяни. Класовий антагонізм феодального суспільства знаходив свій вияв насамперед у соціальних суперечностях між феодалами й експлуатованими масами. Вищою формою класової боротьби за Ф. були народні селянські повстання і війни. Антифеодальний рух селянства і буржуазії, що народжувалася, завершувався буржуазними революціями. На зміну феодалізму прийшов капіталізм.

ФЕОДАТАРІЙ (лат. feudatarius) – те саме, що й ленник, васал.

ФЕРАЛІТИЗАЦІЯ (від лат. ferrum – залізо і грец. λίθος – камінь) – процес глибокого вивітрювання гірських порід в умовах вологого тропічного й субтропічного клімату, що супроводиться нагромадженням залізистих утворень.

ФЕРЗЬ (перс. – полководець) – фігура в шаховій грі. Інша назва – королева.

ФЕРИТ (від лат. ferrum – залізо) – 1) Структурна складова залізовуглецевих сплавів, твердий розчин вуглецю (соті та тисячні частки процента) в альфа-залізі. 2) Хімічна сполука окису заліза (Fe₂O₃) з окислами інших металів. Відзначається феромагнітними і напівпровідниковими властивостями. Використовують для виготовлення осердь електромагнітів у різних галузях техніки.

ФЕРМА ¹ (франц. ferme, від лат. firmus – міцний) – несуча конструція з стрижнів, балок тощо, міцно з’єднаних (зварених, склепаних тощо) між собою у вузли.

ФЕРМА ² (франц. ferme, від лат. firma – орендна плата) – 1) Приватне капіталістичне сільськогосподарське підприємство на власній або орендованій землі. 2) Виробничий підрозділ державних і кооперативних сільськогосподарських підприємств у соціалістичних країнах (напр., у колгоспах СРСР – тваринницька ферма).

ФЕРМАТА (італ. fermata, букв. – зупинка) – музичний знак, подовження паузи або звучання ноти.

ФЕРМЕНТАЦІЯ (від лат. fermento – викликаю бродіння) – процес розкладу органічних речовин, переважно вуглеводів під впливом ферментів.

ФЕРМЕНТИ (від лат. fermentum – закваска) – специфічні білкові речовини, які зумовлюють біохімічні перетворення в організмах в процесі обміну речовин. Препарати Ф. широко застосовують у медицині, харчовій та легкій промисловості. Інша назва – ензими.

ФЕРМЕНТОЛОГІЯ (від ферменти і ...логія) – розділ біохімії, який вивчає ферменти. Інша назва – ензимологія.

ФЕРМЕР (англ. farmer, від лат. firmarius – орендар) – у капіталістичних країнах орендар або власник землі, який веде на ній господарство головним чином за допомогою найманої праці.

ФЕРМІЙ – штучний радіоактивний хімічний елемент, символ Fm, ат. н. 100; належить до актиноїдів. Від прізвища італійського фізика Е. Фермі.

ФЕРМУАР (франц. fermoir, від fermer – замикати, загороджувати) – 1) Застібка, пряжка, напр., на книзі, альбомі, гаманці, намисті; намисто з такою пряжкою. 2) Долото, що його застосовують при різьбленні на камені, дереві, а також при тисненні шкіри.

ФЕРНАМБУК – бразильське дерево родини бобових з твердою жовто-червоною деревиною, яка при висиханні стає темно-червоною (червоне дерево). Використовують для виробництва цінних меблів, а також для одержання червоної фарби – бразиліну. Від назви бразильською штату Пернамбуко.

ФЕРО... (від лат. ferrum – залізо) – в складних словах відповідає поняттям «залізо», «залізистий».

ФЕРОБОР (від феро... й бор¹) – сплав заліза з бором, що його застосовують для легування сталі й видалення з неї кисню.

ФЕРОВАНАДІЙ (від феро... і ванадій) – сплав заліза з ванадієм, що його застосовують у виробництві спеціальних сталей.

ФЕРОВОЛЬФРАМ (від феро... і вольфрам) – сплав заліза з вольфрамом, який застосовують у виробництві інструментальних і деяких конструкційних сталей.

ФЕРОМАГНЕТИЗМ (від феро... і магнетизм) – вчення про магнітні властивості феромагнітних тіл.

ФЕРОМАГНЕТИКИ (від феро... і магнетики) – сильно магнітні речовини (залізо, нікель, кобальт і деякі сплави), здатні намагнічуватися навіть у слабких магнітних полях. Вони відзначаються від інших речовин (парамагнетиків і діамагнетиків), насамперед, великою магнітною проникністю й залишковим магнетизмом.

ФЕРОМАГНІТНИЙ (від феро... і магнітний) – той, в чому сильно виражені магнітні властивості (феромагнетики).

ФЕРОМАРГАНЕЦЬ (від феро... і марганець) – сплав заліза з марганцем, що його застосовують для видалення з сталі кисню у виробництві сталей з високими механічними властивостями.

ФЕРОМОЛІБДЕН (від феро... і молібден) – сплав заліза з молібденом, застосовуваний у виробництві інструментальних і нержавіючих сталей.

ФЕРОНІОБІЙ (від феро... і ніобій) – сплав заліза з ніобієм, що його застосовують у виробництві нержавіючих, жаротривких та інших сталей.

ФЕРОСИЛІЦІЙ (від феро... і силіцій) – сплав заліза з кремнієм, який застосовують для видалення з сталі кисню й збагачення її кремнієм.

ФЕРОТИПІЯ (від феро... і ...типія) – утворення фотографічних зображень на металі (брошки, медальйони тощо).

ФЕРОТИТАН (від феро... і титан) – сплав заліза з титаном, що його застосовують у виробництві спеціальних сталей, для видалення з сталі кисню й азоту.

ФЕРОФОСФОР (від феро... і фосфор) – сплав заліза з фосфором, який застосовують для легування сталі і чавунів.

ФЕРОХРОМ (від феро... і хром) – сплав заліза з хромом, застосовуваний у виробництві високоякісної сталі й жаротривких сплавів.

ФЕРТИЛЬНІСТЬ (від лат. fertilis – плодючий) – здатність зрілого організму давати нащадків.

ФЕРТОЇНГ (голл. vertuüng, від vertuien – ставити на два якорі) – спосіб постановки судна на двох якорях.

ФЕРУЛА (від лат. ferula – пагін, лоза) – рід багаторічних трав’янистих рослин родини зонтичних. Поширені в Європі, Азії і Північній Африці. Смоли й камеді деяких видів застосовують у лакофарбовій і текстильній промисловості, в медицині, а також для виготовлення пластмас.

ФЕРУЛА (лат. ferula, тут – різка) – 1) В давнину лінійка, якою били учнів, школярів. 2) Переносно – суворе поводження, суворий режим.

ФЕСКА, ФЕС (тур. fes) – червона вовняна шапочка з китицею. Від назви м. Феца в Марокко, де їх почали виробляти.

ФЕСТИВАЛЬ (франц. festival, від лат. festivus – веселий) – огляд професійного або самодіяльного музичного, театрального мистецтва, кіномистецтва.

ФЕСТОН (фраиц. feston, з італ. festone, від festa – свято) – 1) Живописна або скульптурна прикраса у вигляді зубчастого чи хвилястого візерунка. 2) Зубчики на краях завіси, жіночого плаття.

ФЕТАЛЬНИЙ (від лат. fetus – запліднений) – те саме, що й ембріональний.

ФЕТИ (грец. θητες) – У Стародавній Греції незаможна частина вільного населення.

ФЕТИШ (франц. fetiche, від португ. feitiço – амулет) – 1) Предмет неживої природи, нібито наділений чудодійною силою, об’єкт релігійного поклоніння у первісних народів. 2) Переносно – річ або людина, яку обожнюють, поклоняються їй.

ФЕТИШИЗМ (франц. fétichisme) – 1) Поклоніння фетишам; одна з ранніх форм релігійних вірувань. 2) Приписування речам самим по собі специфічно соціальних властивостей і внаслідок цього надприродних особливостей (напр., товарний Ф.). 3) Переносно – сліпе поклоніння чомусь, обожнювання.

ФЕТР (франц. feutre – повсть) – матеріал, одержаний після валяння пуху, переважно кролячого, рідше з відходів хутра інших звірів.

ФЕХРАЛЬ [від лат. fe (rrum) – залізо, хр (ом) і ал (юміній)] – жаротривкий сплав, що складається в основному з заліза, хрому й алюмінію; відзначається також великим електричним опором.

ФЕХТУВАННЯ (нім. Fecht) – вид спорту, двобій спортивною холодною зброєю – на рапірах, шпагах, шаблях.

ФЕШЕНЕБЕЛЬНИЙ (англ. fashionable, від fashion – фасон, мода) – модний, елегантний, той що відповідає вимогам витонченого смаку, світського тону.

ФЕЯ (франц. fée, від лат. fatum – доля) – 1) У західноєвропейській міфології чарівниця, що може бути доброю чи лихою до людей. 2) Переносно – чарівна жінка. Ф’ЄФ (франц. fief) – у Франції за феодалізму те саме, що й феод, лен ¹.

ФИНЬ – дрібна розмінна монета Китайської Народної Республіки, 1/100 юаня, або 1/10 цзяо.

ФІАКР (франц. fiacre) – легкий найманий екіпаж (карета).

ФІАЛ (грец. φιάλη) – у Стародавній Греції низька чаша із загнутими всередину вінцями для побутових і культових потреб.

ФІАСКО (італ. fiasco, букв. – пляшка для вина) – цілковита невдача, поразка, провал.

ФІБЕРГЛАС (англ. fiberglass, від fiber – волокно і glass – скло) – пружний матеріал (скловолокно, просочене пластиком), з якого виготовляють переважно спортивний інвентар.

ФІБРА (від лат. fibra – волокно) – 1) Матеріал, що його виготовляють, просочуючи непроклеєний ганчірковий папір концентрованим розчином хлористого цинку. Застосовують як електро- і теплоізоляційний матеріал, для ущільнення місць з’єднання у приладах і апаратах, для виготовлення чемоданів тощо. 2) В анатомії – жилка, волокно.

ФІБРИЛИ (від лат. fibrilla – волоконце) – тонкі волоконця всередині клітин або в міжклітинній речовині тваринного організму.

ФІБРИН (від лат. fibra – волокно) – нерозчинний білок крові, який утворюється з розчинного білка фібриногену під впливом ферменту тромбіну. Утворенням Ф. закінчується процес зсідання крові.

ФІБРИНОГЕН (від фібрин і ...ген) – розчинний білок плазми крові, що належить до групи глобулінів. При зсіданні крові перетворюється на нерозчинний білок – фібрин.

ФІБРИНОЛІЗ (від фібрин і ...ліз) – фізіологічний процес розчинення фібрину під впливом фібринолізину. Ф. усуває тромби в судинах після припинення крововиливів, а також тромби, що виникають у судинах при захворюваннях (тромбозах). Ф. – процес, протилежний зсіданню крові.

ФІБРИНОЛІЗИН (від фібрин і лізин) – білковий препарат ферменту, який розчиняє фібрин. Ефективний лікувальний засіб при тромбозах різного походження, при інфаркті міокарду, тромбофлебітах.

ФІБРОБЛАСТИ (від лат. fibra – волокно та ...бласти) – одна з різновидностей клітин сполучної тканини хребетних тварин і людини. Беруть участь в утворенні міжклітинної речовини і фіброцитів.

ФІБРОЗ (від лат. fibra – волокно) – патологічний процес в організмі ряду тварин та людини, що полягає в надмірному розвитку зрілої волокнистої сполучної тканини. У людини найчастіше спостерігається Ф. печінки (цироз печінки), нирок (нефросклероз), серцевого м’яза (кардіосклероз), стінок кровоносних судин (артеріосклероз) тощо.

ФІБРОЇН (від лат. fibra – волокно) – білкова речовина, важлива складова частина шовкових ниток.

ФІБРОЛІТ (від лат. fibra – волокно і ...літ) – будівельний теплоізоляційний або конструкційний матеріал у вигляді пресованих плит із суміші деревної шерсті, костриці кенафу, конопель та інших волокнистих матеріалів з в’яжучим матеріалом (портланд-цементом або магнезіальним цементом).

ФІБРОМА (від лат. fibra – волокно і ...ома) – доброякісна пухлина, що розвивається з сполучної тканини.

ФІБРОМІОМА (від лат. fibra – волокно і міома) – доброякісна пухлина, яка складається з м’язової і сполучної тканин.

ФІБРОЦИТИ (від лат. fibra – волокно і ...цити) – одна з різновидностей клітин сполучної тканини хребетних тварин і людини. Являють собою остаточно диференційовані фібробласти.

ФІГА (франц. figue, від лат. ficus – смоква) – те саме, що й інжир. Інша назва – фігове дерево.

ФІГАРО (франц. Figaro) – 1) Герой комедій П.-О. Бомарше («Севільський цирульник», «Весілля Фігаро»), що втілював у собі оптимізм «третього стану» в боротьбі з віджилою феодальною знаттю. 2) Переносно – спритна, дотепна, енергійна, винахідлива людина.

ФІГЛЯР (польс. figlarz – жартівник, бешкетник) – 1) Блазень, фокусник, акробат. 2) Переносно – кривляка, позер, особа, позбавлена власної гідності, яка прагне різними витівками заслужити чию-небудь прихильність. 3) Хижий птах родини яструбових.

ФІГУРА (лат. figura – образ, вид) – 1) Зовнішній обрис предмета. 2) матем. Довільна сукупність точок на площині (плоска Ф., напр. коло, трикутник) або у просторі (просторова Ф., напр. сфера, куб). 3) Незвичайний за будовою зворот мови, що посилює її емоційну сторону. 4) Частина танцю. 5) У шахах – король, ферзь, тура, слон і кінь на відміну від пішака. 6) Важлива, помітна особа. 7) Людина (звичайно про незнайому, невідому), напр. дивна Ф., підозріла Ф. 8) Зображення людини або тварини в живопису, скульптурі; образ, тип.

ФІГУРАЛЬНИЙ (від лат. figura – образ, вид) – алегоричний, образний.

ФІГУРАНТ [франц. figurant, від лат. figurans (figurantis) – представляючий] – 1) Танцівник або танцівниця, що виступають тільки в кордебалеті. 2) Те саме, що статист. 3) Переносно – кривляка, позер, удавальник.

ФІГУРАЦІЯ (від лат. figuratio – надання форми, образне зображення) – ускладнення музичної фактури твору мелодійними або ритмічними елементами.

ФІДЕЇЗМ (франц. fideisme, від лат. fides – віра) – намагання підмінити знання релігією, поставити віру над розумом.

ФІДЕЇКОМІС (лат. fideicommissum, від fides – довір ‘я і comitto – скріплюю, з’єдную) – у римському спадковому праві – доручення спадкодавця спадкоємцю здійснити будь-яку дію на користь третьої особи, зокрема передати їй спадщину; в сучасному буржуазному праві втратило будь-яке значення.

ФІДЕЛЬ (нім. Fiedel, від лат. fides – струна) – старовинний смичковий музичний інструмент, попередник віоли.

ФІДЕР (англ. feeder, від feed – живити) – 1) Кабельна чи повітряна лінія живлення, що відходить від електростанції. 2) Лінія для передачі електричних коливань високої частоти від радіопередавача до антени або від антени до радіоприймача. 3) Спеціальний пристрій, що автоматично подає в машину (напр., склоформуючу) сировинний матеріал (напр., скломасу) рівномірними порціями.

ФІДУЦІАРНА ЕМІСІЯ (від лат. fiducia – довіра) – частина банкнотної емісії, яку не забезпечено металевим запасом емісійного банку.

ФІЄЛЬДИ (норв. fjeld, одн.) – платоподібні вершини гірських масивів на Скандінавському півострові; вкриті льодовиками або тундровою рослинністю.

ФІЄСТА (ісп. fiesta, від лат. festus – святковий) – релігійне свято в іспанців.

ФІЖМИ, ФІЖМ (від нім. Fischbein – китовий вус) – приналежність жіночого одягу 18 – початку 19 ст. – широка спідниця на каркасі у вигляді обруча з китового вуса, а також самий каркас.

ФІЗАЛІС (від грец. φυσαλίς – водяна бульбашка) – рід трав’янистих рослин родини пасльонових. Поширені переважно в Америці й Східній Азії. Плоди багатьох видів Ф. їстівні. Деякі види культивують як декоративні та овочеві рослини. Інша назва – марунка.

ФІЗИКА (від грец. φυσικά – єство, природа) – наука, що вивчає загальні властивості та закони руху речовини й фізичних полів як різних форм існування матерії.

ФІЗИКАЛІЗМ – ідеалістична теорія, за якою істинність положення будь-якої науки залежить від можливості перекласти його мовою фізики. Одна з концепцій неопозитивізму.

ФІЗИЧНИЙ – Належний до фізики, до світу явищ, якими вона займається; ф-е поле – особлива форма матерії, яка здійснює взаємодію між частинками, напр., гравітаційне поле (поле тяжіння) здійснює притягання між частинками речовини, електричне поле – притягання або відштовхування частинок речовини, заряджених електрикою різного чи одного знаку (відповідно); саме ф-е поле може виявлятися у вигляді окремих порцій – квантів, напр., електромагнітне поле – у вигляді квантів світла – фотонів; ф-а хімія – галузь хімії, де будова атомів, молекул і хімічних сполук, процеси в них вивчають за допомогою ф-их методів. 2) Пов’язаний з організмом людини, роботою м’язів, тілесний; ф-а культура – частина загальної культури суспільства; включає систему фізичного виховання, спеціальні наукові знання, розвиток спорту й рівень спортивних досягнень; охоплює галузь гігієни, правильного режиму праці і відпочинку, використання природних сил (сонця, води, повітря) для оздоровлення і загартування організму; ф-е виховання – виховання з метою зміцнення здоров’я людини й правильного її фізичного розвитку. 3) Ф-а географія – див. Географія.

ФІЗІАТРІЯ (від грец. φύσις – природа та ...іатрія) – те саме, що й фізіотерапія.

ФІЗІО... (від грец. φύσις – природа) – у складних словах вказує на приналежність до природи.

ФІЗІОКРАТИ (від фізіо... і ...крати) – французькі економісти, представники класичної буржуазної політичної економії 18 ст. Визнавали землю й землеробство єдиними джерелами багатства, а землеробську працю – єдиною продуктивною працею, що створює додаткову вартість.

ФІЗІОЛОГІЧНИЙ – той, що стосується функцій організму (його фізіології). Ф-а хімія – те саме, що й біохімія; ф. розчин – розчин кухонної солі, що має однаковий з кров’ю осмотичний тиск.

ФІЗІОЛОГІЯ (від грец. φυσιολογία – природознавство) – біологічна наука, що вивчає функції живого організму, процеси, які відбуваються в ньому, їх закономірності.

ФІЗІОНОМІЯ (франц. physionomie, від грец. φυσιογνωμονία – визначення внутрішніх властивостей за зовнішніми ознаками) – 1) Риси й вираз обличчя. 2) Переносно – характер, відмітні риси чогось або когось.

ФІЗІОТЕРАПІЯ (від фізіо... і терапія) – галузь медицини, що вивчає дію на організм природних факторів (води, світла, повітря) та перетворених фізичних факторів (електрики, променевої енергії, штучних джерел світла тощо) і застосування їх з лікувальною й профілактичною метою.

ФІЗОСТИГМА (від грец. φϋσα – міхур і στίγμα – точка, приймочка) – дерев’яниста ліана родини бобових; росте в тропічних лісах Західної Африки. В насінні міститься алкалоїд – фізостигмін. Інша назва – калабарські боби.

ФІЗОСТИГМІН – алкалоїд, що міститься в насінні фізостигми. В медицині застосовують саліциловокислу сіль Ф. при очних і деяких нервово-м’язових захворюваннях. Інша назва – езерин.

...ФІКАЦІЯ (лат. ...ficatio, від faсіо – роблю) – у складних словах означає здійснювання, втілювання, напр. електрифікація.

ФІКОБІЛІНИ (від грец. φίκος – водорость і лат. bilis – жовч) – органічні пігменти; похідні порфіринів. Входять до складу хромопротеїдів синьо-зелених і червоних водоростей. До Ф. належать фікоеритрин і фікоціан.

ФІКОЕРИТРИН (від грец. φϋκος – водорость і ερυθρός – червоний) – червоний пігмент червоних і деяких синьо-зелених водоростей. Завдяки Ф., який поглинає жовте, зелене й синє проміння, водорості можуть здійснювати фотосинтез у товщі води.

ФІКОЛОГІЯ (від грец. φϋκος – водорость і ...логія) – заст. Наука про водорості. Див. Альгологія.

ФІКОМІЦЕТИ (від грец. φΰκος – водорость і ...міцети) – клас нижчих грибів. Поширені по всій земній кулі. Ф. поділяють на два підкласи – зигоміцети і ооміцети. Ф. – водяні та наземні сапрофіти, деякі види – паразити рослин і тварин (здебільшого комах).

ФІКОЦІАН (від грец. φϋκος – водорость і κυανός – темно-синій) – синій пігмент синьо-зелених і деяких червоних водоростей.

ФІКС (франц. fixe, від лат. fixus – твердий, міцний, незмінний) – 1) Встановлена ціна на товари. 2) Точко визначена сума винагороди.

ФІКСАЖ (франц. fixage – закріплення) – 1) Водний розчин (переважно гіпосульфіту), яким промивають негатив або позитив, щоб закріпити (фіксувати) одержане зображення. 2) Те саме, що й фіксатив.

ФІКСАТИВ (від франц. fixatif – закріплюючий) – розчин безбарвної смоли в ефірі, спирті або бензині, що служить для закріплення малюнків, виконаних легкосипкими матеріалами (олівцем, вуглем тощо).

ФІКСАТОР (від франц. fixateur – закріплювач) – 1) Деталь або пристрій, яким закріплюють у певному положенні частини машин або механізмів. 2) біол. Спеціальна речовина для обробки біологічних об’єктів, щоб зберегти морфологічну будову й хімічний склад їх при гістологічних або цитологічних дослідженнях.

ФІКСАТУАР (франц. fixatoire) – помада для волосся.

ФІКСАЦІЯ, ФІКСУВАННЯ (від франц. fixation – закріплювання, встановлення) – 1) Запис, реєстрація, встановлення чого-небудь; зосередження уваги на чомусь. 2) Закріплення чого-небудь у певному положенні. 3) Обробка фотоплівки фіксажем.

ФІКТИВНИЙ (франц. fictif, від лат. fictio – вигадка) – той, що є фікцією, вигаданий, недійсний, мнимий; ф. капітал – капітал у вигляді цінних паперів (акцій, облігацій тощо), які не мають власної вартості, але дають право на певний доход.

ФІКУС (лат. ficus – смоква) – рід деревних, кущових і ліанових рослин родини шовковицевих. Поширені переважно в тропіках і субтропіках обох півкуль. В СРСР один вид – інжир, що його культивують як плодове дерево. Ф. вирощують у кімнатах як декоративні.

ФІКЦІОНАЛІЗМ [від лат. fictio (fictionis) – вигадка] – сучасна ідеалістична філософська концепція, за якою наше уявлення про світ є сукупністю ілюзій, фікцій.

ФІКЦІЯ (від лат. fictio – вигадка) – щось неіснуюче, невірне, хибне, вигадане, видаване з певною метою за дійсне.

ФІЛ, ФІЛС – дрібна розмінна монета: Іраку, 1/100 іракського динара; Іорданії, 1/100 іорданського динара та інших країн.

...ФІЛ (від грец. φίλος – друг, прихильник) – у складних словах відповідає поняттям «любитель», «прихильник», напр. бібліофіл.

ФІЛА (грец. φυλή) – родова одиниця, рівна племені в Стародавній Греції, пізніше територіальна одиниця.

ФІЛАНТ (від грец. φίλανθής – квітколюбний) – комаха родини сфекоїдних ос. Поширена в Європі, Північній Африці і Середній Азії. Завдає великої шкоди бджільництву, живиться нектаром (медом) бджіл, яких вбиває. Інша назва – бджолиний вовк.

ФІЛАНТРОП (від грец. φιλάνθρωπος – людинолюбний) – той, хто займається філантропією, благодійник.

ФІЛАНТРОПІЯ (від грец. φιλανθρωπία – людинолюбство) – благодійність, допомога й покровительство нужденним. Один із засобів буржуазії приховати свою паразитичну експлуататорську сутність лицемірством і принизливою «допомогою» бідним, щоб відвернути їх від класової боротьби.

ФІЛАРМОНІЯ (франц. philharmonie, від грец. φίλος – друг і αρμονία – гармонія) – концертна організація, що пропагує музичні твори, різні жанри естрадного мистецтва.

ФІЛАТЕЛІЯ, ФІЛАТЕЛІЗМ (франц. philatelie, від грец. φίλος – друг і ατέλεια – звільнення від оплати, тут – поштові марки) – колекціонування й вивчення поштових марок та інших знаків оплати поштової кореспонденції, а також конвертів і листівок з надрукованими марками.

ФІЛЕ ¹ (франц. filet, від filer – прясти) – вишивка на нитчастій сітці.

ФІЛЕ ² (франц. filet) – 1) Вирізка яловичини, грудини дичини. 2) Спресовані бруском і заморожені шматки риби, очищені від кісток, плавців тощо.

ФІЛЕР (угор. filler) – розмінна монета Угорської Народної Республіки, 1/100 форинта.

ФІЛЕР (франц. fileur, від filer – вистежувати) – сищик, агент таємної поліції.

ФІЛІАЦІЯ (франц. filiation, від лат. filius – син) – зв’язок, наступність; розвиток чого-небудь як наступність попереднього, в прямій залежності зв’язку.

ФІЛІГРАННИЙ (від філігрань) – 1) Сплетений дрібною мережаною сіткою. 2) Ф. папір – папір з прозорим візерунком. 3) Переносно – старанний, той, що відзначається найтоншою роботою, майстерністю або потребує уваги до найдрібніших деталей.

ФІЛІГРАНОЛОГІЯ (від філігрань і ...логія) – спеціальна історична наукова дисципліна, що вивчає історію паперу та водяних знаків на ньому.

ФІЛІГРАНЬ (італ. filigrana, від лат. filum – нитка і granum – зерно) – 1) Художній ювелірний виріб з тонкого крученого дроту (золотого, срібного). 2) Водяні знаки на папері.

ФІЛІППІКИ (грец. Φιλιππικοί) – гнівні викривальні промови, виступи проти кого-небудь, чого-небудь. Від імені македонського царя Філіппа, проти якого виступав з промовами давньогрецький політичний діяч Демосфен (4 ст. до н. е.).

ФІЛІРУВАТИ (від франц. filer – тягти) – при співі та грі на деяких музичних інструментах – тягти звук, поступово його посилюючи, а потім так само ослаблюючи.

ФІЛІСТЕР (нім. Philister) – самовдоволена і обмежена особа з вузьким, міщанським кругозором і святенницькою поведінкою; обиватель.

ФІЛІСТЕРСТВО – поведінка філістера, обивательська відсталість, святенництво, косність.

ФІЛІТ (від грец. φύλλον – листок) – метаморфічна сланцювата гірська порода, що складається переважно з слюди та кварцу з домішками хлориту, альбіту тощо. Використовують у парфюмерії, промисловості будівельних матеріалів.

...ФІЛІЯ (від грец. φιλέω – люблю) – у складних словах відповідає поняттям «схильність», «нахил», «любов до чого-небудь», напр. анемофілія.

ФІЛОГЕНЕЗ, ФІЛОГЕНІЯ (від грец. φϋλον – рід, плем’я і γεννάω – породжую) – історичний розвиток як окремих видів і систематичних груп організмів, так і органічного світу в цілому. Ф. взаємозв’язаний з онтогенезом.

ФІЛОГЕНЕТИКА (від грец. φΰλον – рід, плем’я і генетика) – розділ генетики, що вивчає перебудову генетичного матеріалу в філогенезі.

ФІЛОДЕНДРОН (від грец. φύλλον – листок і ...дендрон) – рід кущових, деревних і ліанових рослин родини ароїдних. Поширені в тропічній Америці. В СРСР культивують як декоративні.

ФІЛОКАКТУС (від грец. φύλλον – листок і кактус) – рід багаторічних тропічних рослин родини кактусів. Плоди деяких видів вживають у їжу. Розводять також в оранжереях і кімнатах як декоративні.

ФІЛОКАРТІЯ (від грец. φίλος – друг і χάρτης – аркуш паперу, тут – листівка) – колекціонування листівок.

ФІЛОКЛАДІЙ (від грец. φύλλον – листок і κλάδιον – гілка) – листовидно розширена гілка, що виконує функції листків.

ФІЛОКСЕРА (від грец. φύλλον – листок і ξηρός – сухий) – сисна комаха родини хермесових. Шкідник винограду. Батьківщина – Америка. Поширена в Європі та Азії.

ФІЛОЛОГІЯ (грец. φιλολογία – любов до вчених занять) – гуманітарна наука, що вивчає мову й літературу (усну та писемну) якогось народу або групи народів.

ФІЛОСОФ (грец. φιλόσοφος) – 1) Фахівець з філософії; мислитель, що розробляє світоглядні питання. 2) Переносно – спокійна, розсудлива людина, що не зважає на життєві невдачі.

ФІЛОСОФЕМА (грец. φιλοσόφημα) – 1) Філософське питання, філософська проблема. 2) Думки, вислів якогось філософа.

ФІЛОСОФІЯ (грец. φιλοσοφία – любов до мудрості) – 1) Форма суспільної свідомості, яка виробляє загальний цілісний погляд на світ і місце людини в ньому, досліджує відношення мислення до буття, практичне, пізнавальне, ціннісне, етичне та естетичне відношення людини до світу. 2) Методологічні принципи, покладені в основу певної науки, галузі знання (напр., Ф. математики, Ф. права). 3) Переносно – абстрактні міркування, зайве розумування.

ФІЛОСОФСЬКИЙ – 1) Властивий філософії, належний до неї. 2) Той, що містить глибоку ідею, світоглядну концепцію. 3) Теоретичний, абстрактний, глибокодумний. 4) Властивий філософу, незворушний. 5) Ф. камінь – за уявленнями алхіміків фантастична речовина, яка нібито здатна перетворювати неблагородні метали на благородні, зцілювати всі хвороби, повертати молодість.

ФІЛОФОРА (від грец. φύλλον – листок і ...фор) – рід червоних водоростей. Поширені у морях теплих і помірних зон. З Ф. добувають агар.

ФІЛОХІНОН (від грец. φύλλον – листок і хінони) – вітамін К, потрібний для нормального зсідання крові. В організмі бере участь у синтезі протромбіну в печінці. Міститься в зелених частинах рослин. Аналогом Ф. є синтетичний препарат вікасол.

ФІЛС – див. Філ.

ФІЛУМЕНІЯ (від грец. φίλος – друг і лат. lumen – світло) – колекціонування сірникових коробок і етикеток.

ФІЛЯРІОЗИ – глистяні захворювання, спричинювані круглими червами філяріями, що паразитують у людини і ряду хребетних тварин. Характеризуються набряками шкіри, утворенням вузлів під шкірою, ураженням очей тощо. Переносниками є комарі, мошки, ґедзі.

ФІЛЬДЕКОС (франц. fil d’Ecosse, букв. – шотландська нитка) – кручена бавовняна пряжа, схожа на шовкову. З Ф. виготовляють трикотажні вироби.

ФІЛЬДЕПЕРС (франц. fil de Perse, букв. – перська нитка) – пряжа, подібна до фільдекосу. Використовують для виготовлення трикотажних виробів.

ФІЛЬЄР (франц. filière, від filer – волочити) – інструмент (волока з каліброваним отвором) волочильних станів, крізь який протягують дріт, прутки, труби тощо.

ФІЛЬЄРА (франц. filière) – пристрій (ковпачок або диск з каліброваними отворами) в прядильних машинах, крізь який продавлюють розчини чи розплави, утворюючи штучні нитки, штапельні волокна.

ФІЛЬМ (від англ. film – плівка) – 1) Кіноплівка з зафіксованими на ній зображеннями (кадрами) й звуком. 2) Кінокартина (кінофільм), телевізійна картина (телефільм), серія діапозитивів (діафільм).

ФІЛЬМОКОПІЯ – копія фільму, призначена для демонстрування.

ФІЛЬМОСКОП (від фільм і ...скоп) – апарат для демонстрування нерухомих зображень діафільму.

ФІЛЬМОСТАТ (від фільм і ...стат) – металева шафа, де зберігають ролики (рулони) фільмів.

ФІЛЬМОТАЙП (від англ. film – плівка і type – відбиток) – фотонабірна машина з ручною установкою шрифтового шаблону (плівка завдовжки до 30 м) і фотоматеріалу.

ФІЛЬМОТЕКА (від фільм і ...тека) – 1) Зібрання фільмів. 2) Приміщення, де зберігають фільми. 3) Заклад, що збирає, зберігає й видає (для повторного демонстрування) фільми.

ФІЛЬМОФОН (від фільм і ...фон) – апарат, що записує звук на кіноплівку і відтворює його.

ФІЛЬМПАК (англ. filmpack, від film – плівка і pack – пакет) – світлонепроникна коробка з негативною фотоплівкою.

ФІЛЬТР (франц. filtre, від лат. filtrum – повсть) – пристрій або речовина для розділення чого-небудь, напр. рідини (газу) і завислих у ній твердих домішок, розділення електромагнітних або звукових хвиль тощо.

ФІЛЬТРАТ (франц. filtrat) – рідина, яка пройшла через фільтр, піддана фільтрації.

ФІЛЬТРАЦІЯ, ФІЛЬТРУВАННЯ (франц. filtration) – проціджування, просочування рідин і газів через порувату перегородку (середовище).

ФІЛЬТРІВНІ ВІРУСИ – те саме, що й віруси.

ФІЛЬТРПРЕС (від фільтр і прес) – апарат (рами і плита з фільтруючим матеріалом), в якому рідину, перемішувану під тиском, очищають від домішок.

ФІЛЬТРУВАЛЬНИЙ – придатний для фільтрації, той, що належить до фільтрації. Ф. папір – непроклеєний чистий волокнистий папір для відокремлення завислих твердих частинок від рідини.

ФІЛЬТРУВАННЯ – див. Фільтрація.

ФІЛЬЦ (нім. Filz – повсть) – 1) Повстеподібна застилка, утворена на поверхні суконних тканин при валянні. 2) Застаріла назва| технічних сортів повсті для прокладок у машинобудуванні.

ФІМІАМ (грец. θυμίαμα, від θυμιάω – палю) – 1) Ладан; запашна речовина для обкурювання, а також ароматичний дим, що виникає при спалюванні цієї речовини. 2) Переносно – курити фіміам – вихваляти, лестити.

ФІНА – див. Фінка.

ФІНАЛ (італ. finale, від лат. finis – кінець) – 1) Кінець якоїсь події, справи, явища. 2) Заключна зустріч спортсменів, спортивних команд для остаточного з’ясування першого місця в змаганні. 3) Заключна частина циклічного музичного твору (симфонії тощо); заключна частина кожного акту опери.

ФІНАЛЬНИЙ (італ. finale) – заключний, кінцевий.

ФІНАНСИ (франц. finance, від лат. finantia – платіж) – система грошових відносин тієї чи іншої держави. Ф. державні – сукупність усіх коштів, що є в розпорядженні держави; соціально-економічна суть Ф. зумовлюється характером економічного ладу суспільства та його політичної надбудови (держави).

ФІНВАЛ (нім. Finnwal) – вид беззубих китів. Поширені від Арктики до Антарктики. Об’єкт промислу. Інша назва – оселедцевий кит.

ФІНІК [від грєц. φοίνιξ (φοίνικος)] – їстівний плід фінікової пальми.

ФІНІМЕТР (від лат. finis – межа, рубіж і ...метр) – манометр із шкалою, що показує тиск і кількість газу в кисневих та інших балонах.

ФІНІТИЗМ (від лат. finis – межа, кінець) – ідеалістична філософська концепція, яка заперечує об’єктивно-реальний зміст категорії безконечного, виходячи з того, що людина в досвіді завжди має справу тільки з конечними речами.

ФІНІФТЬ (грец. χυμευτόν, від χυμεύω – змішую) – емаль для покриття металевих виробів і накладання узору на фарфор.

ФІНІШ (англ. finish, від лат. finis – межа, рубіж) – 1) Заключна частина спортивних змагань на швидкість та витривалість. 2) Кінцевий пункт дистанції в змаганнях.

ФІНКА, ФІНА (нім. Finne) – одна з личинкових стадій розвитку багатьох стьожкових червів. Ф. містяться в різних органах людини й тварин – проміжних хазяїв стьожкових червів. Спричинюють тяжкі захворювання – фіноз, ехінококоз, цистицеркоз тощо.

ФІНОЗ – захворювання людини й тварин, спричинюване личинками стьожкових червів – фінками.

ФІНТ (від італ. finta – удавання) – спорт. обманний рух, удаваний випад.

ФІОРД (норв. fjord) – довга й вузька морська затока переважно з високими стрімкими берегами.

ФІОРИТУРА (італ. fioritura, букв. – цвітіння) – орнаментальні пасажі, що прикрашають мелодію.

ФІРМА (італ. firma, букв. – підпис, від лат. firmus – міцний, надійний) – 1) В СРСР назва деяких великих виробничих об’єднань. 2) У капіталістичних країнах – найменування господарського, торговельного чи промислового підприємства.

ФІРМАН (відперс. ферман – наказ, веління) – у деяких мусульманських країнах указ султана, шаха тощо.

ФІРМАЦИТ (від лат. firmatus – зміцнений) – прозоре кварцове скло.

ФІРН (нім. Firn, від старонім. firni – тогорічний, старий) – зернистий лід, що складається з пов’язаних між собою крижинок.

ФІСГАРМОНІЯ (нім. Fisharmonium, від грец. φΰσα – між і αρμονία – гармонія) – язичковий пневматичний клавішний музичний інструмент, за формою схожий на піаніно.

ФІСК (лат. fiscus, букв. – кошик) – 1) У Стародавньому Римі – військова каса, орган управління імператорськими помістями і конфіскованим майном, а також загальнодержавний фінансовий і податковий центр. 2) В буржуазній юридичній літературі – державна казна.

ФІСКАЛ (від лат. fiscalis – казенний) – 1) В Росії 18 ст. урядовець, який наглядав за діяльністю адміністративних установ і осіб з метою виявлення порушень законів та інтересів казни. 2) Переносно – донощик.

ФІСТУЛА (від лат. fistula – труба, канал) – 1) Стара назва одноствольних, а пізніше й багатоствольних флейт. 2) Те саме, що й фальцет. 3) Неприродний канал або отвір, що сполучає якусь порожнину, орган чи патологічне вогнище в тканинах людини або тварин з поверхнею тіла або з якимось органом.

...ФІТИ (від грец. φυτόν – рослина, пагін) – у складних словах вказує на приналежність до рослин, напр. геофіти.

ФІТИН (від грец. φυτόν – рослина) – лікарський препарат. Застосовують при різних захворюваннях нервової системи, гіпотонії, остеомаляції, туберкульозі тощо.

ФІТИНГ (англ. fitting, від fit – монтувати) – фасонна деталь (муфта, трійник, ніпель тощо), якою з’єднують (на різьбі) труби.

ФІТО... (від грец. φυτόν – рослина, пагін) – у складних словах вказує на зв’язок з поняттям «рослина».

ФІТОБЕНТОС (від фіто... та бентос) – сукупність рослин, що зростають на дні неглибоких водойм. До Ф. входять квіткові рослини, небагато видів папоротеподібних, деякі мохи, гриби й водорості.

ФІТОГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ (від фіто... й гельмінтологія) – розділ гельмінтології, який вивчає хвороби рослин, що їх спричинюють паразитичні нематоди.

ФІТОГЕОГРАФІЯ (від фіто... і географія) – розділ ботанічної географії, що вивчає поширення рослин та їхніх угруповань на земній кулі.

ФІТОГОРМОНИ (від фіто... і гормони) – фізіологічно активні речовини, що утворюються в рослинах у дуже малих кількостях. У певних концентраціях регулюють ріст, збільшують укорінення рослин тощо. До Ф. належать ауксини, вітаміни, цитокініни, гібереліни і гормони гальмівної дії.

ФІТОКЛІМАТ (від фіто... і клімат) – атмосферні умови в певному рослинному середовищі (травостої, кроні дерева тощо).

ФІТОМОРФОЗИ (від фіто... і ...морфоз) – викопні утвори, що нагадують залишки рослин, але своїм походженням зобов’язані тваринним організмам чи фізико-хімічним процесам. Інша назва – фукоїди.

ФІТОНОМУС (від фіто... і грец. νομός – їжа) – жук, родини довгоносиків, шкідник сільськогосподарських культур. В СРСР трапляється на посівах люцерни, головним чином у степовій зоні. Інша назва – листовий люцерновий довгоносик.

ФІТОНЦИДИ (від грец. φυτόν – рослина і ...циди) – бактерицидні речовини, що утворюються багатьма вищими рослинами (цибуля, часник, хрін, цитрусові тощо). Застосовують для лікування трихомонозу, дизентерії, інфікованих ран і опіків тощо.

ФІТОПАЛЕОНТОЛОГІЯ (від фіто... і палеонтологія) – те саме, що й палеоботаніка.

ФІТОПАТОЛОГІЯ (від фіто... і патологія) – наука про хвороби рослин, спричинені грибками, бактеріями й вірусами, і про заходи профілактики та боротьби з ними.

ФІТОПЛАНКТОН (від фіто... і планктон) – сукупність рослин, переважно водоростей, що вільно плавають у товщі прісних або морських водойм.

ФІТОСТЕРИНИ (від фіто... і стерини) – органічні речовини з групи стероїдів – стерини рослинного походження. Практичне застосування дістали поки що лише ергостерин і стигмастерин.

ФІТОТЕРАПІЯ (від фіто... і терапія) – лікування лікарськими рослинами.

ФІТОТРОН (від фіто... і грец. θρόνος – місцеперебування, зосередження) – споруда, в якій моделюють кліматичні умови. Використовують у науковій роботі для вивчення реагування рослин на зміну умов середовища, прискореного розмноження селекційного матеріалу та створення посухостійких, зимостійких форм рослин.

ФІТОФАГИ (від фіто... і ...фаг) – тварини, які живляться рослинною їжею.

ФІТОФЕНОЛОГІЯ (від фіто... і фенологія) – розділ фенології, що вивчає сезонні явища в житті рослин, фази їх розвитку і зв’язок цих явищ із сучасними й минулими умовами життя рослин.

ФІТОФТОРОЗ – хвороба рослин, спричинювана грибами роду фітофтора. Найбільшої шкоди від Ф. зазнають картопля, помідори та інші пасльонові. На листках, стеблах і бульбах з’являються бурі плями, знизу на листках – сірий наліт.

ФІТОЦЕНОЗ (від фіто... і ...ценоз) – історично складена сукупність видів рослин, що існує на території з більш-менш однотипними кліматичними, ґрунтовими та іншими умовами. Характеризується певним видовим складом, структурою та взаємодією рослин між собою і з зовнішнім середовищем.

ФІТОЦЕНОЛОГІЯ (від фітоценоз і ...логія) – те саме, що й геоботаніка.

ФІТОЦЕНОТИПИ (від фітоценоз і тип) – сукупність видів рослин, що займають однакове найбільш стійке й типове для них положення в рослинних угрупованнях (фітоценозах).

ФІУМАРИ (італ. fiumara – повінь, від fiume – ріка) – невеликі річки в країнах Середземномор’я, які влітку пересихають, а в період зимових дощів стають повноводними.

ФЛАВОНИ (від лат. flavus – жовтий) – органічні гетероциклічні сполуки, більшість Ф. – жовті тверді речовини. Застосовують як барвники.

ФЛАГЕЛАНТИ [від лат. flagellant (flagellantis) – шмагаючий] – релігійні аскети-фанатики, що проповідують публічне самобичування заради «спокутування гріхів».

ФЛАГЕЛАТИ (від лат. flagellum – батіг) – одноклітинні та колоніальні організми, що мають джгутики, за допомогою яких рухаються. Ф. властиві риси як тваринних, так і рослинних організмів. Живуть у воді або паразитують в організмі людини й тварин. Інші назви – джгутикові, джгутиконосці.

ФЛАГМАН (голл. vlagman, від vlag – прапор і man – людина) – 1) Командир великого з’єднання воєнних кораблів. 2) Корабель, на якому перебуває командир з’єднання. 3) Персональне військове звання осіб вищого командного складу у Військово-Морському Флоті СРСР у 1935 – 40 pp. (до запровадження адміральських звань).

ФЛАГШТОК (голл. vlagstok, від vlag – прапор і stok – жердина) – древко для підіймання прапора.

ФЛАЖОЛЕТ (франц. flageolet, від старофранц. flageol – флейта) – 1) Духовий музичний інструмент, різновид флейти. 2) Звук свистячого тембру, одержуваний на струнних інструментах. 3) Старовинна назва малої флейти.

ФЛАМІНГО (португ. flamingo, від лат. flamma – полум’я) – рід птахів ряду фламінгоподібних. Поширені здебільшого у тропічних і субтропічних країнах. В СРСР – один вид – Ф. звичайний, або рожевокрилий.

ФЛАНГ (франц. flanc, букв. – бік) – правий або лівий край розташування військового строю, бойового або похідного порядку й оперативної побудови військ.

ФЛАНЕЦЬ (від нім. Flansch) – з’єднувальна частина (переважно диск з отворами для болтів) трубопроводів, резервуарів, валів тощо.

ФЛАНІРУВАТИ (нім. flanieren, з франц. flaner) – прогулюватись, блукати без мети, проходжуватись на дозвіллі.

ФЛАНК (від франц. flanc – бік) – невелика прямолінійна дільниця фортечної огорожі або польового укріплення, призначена для обстрілу підступів до даного укріплення.

ФЛАНКУВАННЯ (від франц. flanquer – обстрілювати у фланг) – 1) Ведення вогню вздовж лінії фронту у фланг бойових порядків ворога, що рухається. 2) Прикриття підступів з боку ворога до позиції, що обороняється вогнем з флангів. 3) Бойові прийоми списом, що їх виконували кавалеристи під час рукопашного бою.

ФЛАТ (англ. flat) – друкарський папір окремими аркушами, не в рулонах.

ФЛАТЕР, ФЛЯТЕР (англ. flutter, букв. – тремтіння) – самодовільні (спонтанні) небезпечні вібрації крила або хвостового оперення літака, що виникають під час польоту.

ФЛАТОВИЙ – той, що стосується флату; ф. папір – друкарський папір в аркушах, на відміну від рулонного; ф-а машина – друкарська машина, де використовують такий папір.

ФЛЕБІТ [від грец. φλέψ (φλεβός) – вена] – запалення вени. Спричиняється бактеріями з групи коків – стафілококами або стрептококами.

ФЛЕБОГРАМА [від грец. φλέψ (φλεβός) – вена і ...грама] – крива запису пульсових коливань вен у людини й тварин.

ФЛЕБОЛІТ [від грец. φλέψ (φλεβός) – вена і ...літ] – венозний камінь, що утворюється при тромбофлебіті внаслідок проростання тромба сполучною тканиною і відкладання в ньому солей вапняку.

ФЛЕБОЛОГІЯ [від грец. φλέψ (φλεβός) – вена і ...логія] – розділ медицини, який займається вивченням хвороб вен та лікуванням їх.

ФЛЕБОТОМУСИ [від грец. φλέψ (φλεβός) – вена і τομός – ріжучий, в’їдливий] – те саме, що й москіти.

ФЛЕГМА (від грец. φλέγμα – слиз) – 1) Рідина, яка залишається в перегінному апараті після дробової (фракційної) перегонки. 2) Незворушність, байдужість, холоднокровність.

ФЛЕГМАТИЗАЦІЯ (від флегма) – додавання до ракетного палива речовин, які зменшують чутливість твердого палива до зовнішніх імпульсів або підвищують стабільність (флегматизацію) рідкого палива.

ФЛЕГМАТИК (лат. phlegmaticus, від грец. φλεγματικός – запальний) – людина з сильним, врівноваженим, але інертним типом вищої нервової діяльності.

ФЛЕГМОНА (грец. φλεγμονή – запалення) – гостре розлите гнійне запалення сполучної тканини. Виникає при потраплянні гнійних мікробів безпосередньо в тканину або через кров та лімфу.

ФЛЕЙТА (нім. Flöte, від прованс. fläut) – духовий дерев’яний музичний інструмент високого регістру.

ФЛЕКСАТОН (нім. Flexaton, від лат. flexio – вигин і грец. τόνος – підвищення голосу) – язичковий ударний музичний інструмент.

ФЛЕКСІЯ (лат. flexio – згинання, відхилення) – 1) Спосіб утворення форм слів зміною їхніх закінчень або звуків в основі слова. 2) Самі звуки основи слова, що змінюються.

ФЛЕКСОР (лат. flexor, від flexo – вигинаю) – м’яз, що згинає суглоб; згинач.

ФЛЕКСУРА (лат. flexura – вигин) – 1) Крутий вигин верств гірських порід. 2) мед. Кривизна кишки.

ФЛЕКТИВНИЙ – той, що стосується флексії, утворює форми додаванням флексії, ф-і мови – один з основних типів мов світу за морфологічною класифікацією; відзначаються наявністю флексії.

ФЛЕКТИВНІСТЬ – ознака мови, у якій форми слів творяться за допомогою флексій.

ФЛЕР (нім. Flor, з голл. floeres, від лат. villosus – волохатий) – 1) Тонка прозора тканина. 2) Переносно – поволока, покрив таємничості.

ФЛЕРДОРАНЖ (франц. fleur d’oranger, букв. – апельсиновий цвіт) – білі квітки померанцевого дерева. В деяких країнах є однією з деталей весільного вбрання нареченої.

ФЛЕШ (від франц. flèche – стріла) – старовинне польове, рідше довгочасне укріплення з двох фасів, які утворювали тупий кут, звернений вершиною до ворога.

ФЛІБУСТЬЄРИ (франц. flibustiers, від голл. vri buiter – пірат) – 1) В 17 – на початку 18 ст. об’єднані в особливі організації пірати й контрабандисти (головним чином французи, голландці та англійці), що діяли переважно у Вест-Індії, яка була під владою Іспанії. 2) У 19 ст. північноамериканські авантюристи, що чинили грабіжницькі напади на країни Південної і Центральної Америки. 3) В США – особи, що влаштовують обструкцію в конгресі.

ФЛІГЕЛЬ (від нім. Flügel – крило) – житлова прибудова з боку головного будинку або будинок у дворі великого дому.

ФЛІНТ, ФЛІНТГЛАС (англ. flintglass, від flint – кремінь і glass – скло) – оптичне скло, що містить значну кількість окису свинцю (до 65%). Відзначається великим показником заломлення й прозорістю.

ФЛІРТ (англ. flirt) – залицяння, кокетування.

ФЛІШ (нім. Flysch, від flieβen – текти) – потужні верстви морських відкладів з мергелів, аргілітів, вапнякових пісковиків тощо, які переверстовуються між собою в певній послідовності.

ФЛОБАФЕНИ (від грец. φλόος – кора і βαφή – забарвлення, колір) – органічні речовини, які містяться в корі і в плодах рослин.

ФЛОГІСТОН (від грец. φλογιστός – горючий) – за уявленнями хіміків 18 ст., особлива невагома речовина – «вогняна матерія», що нібито міститься в усіх здатних горіти речовинах. У кінці 18 ст. помилкову флогістонну теорію замінила наукова – киснева теорія горіння.

ФЛОГОПІТ (від грец. φλογωπός – палаючий, вогненний) – мінерал класу силікатів, жовтуватого, коричневого, зеленуватого кольору. Використовують як електроізоляційний матеріал.

ФЛОЕМА (від грец. φλοιός – кора, лико) – сукупність рослинних тканин, по яких пересуваються органічні речовини від листків до коренів. Складається з провідних, т. зв. ситовидних трубок і луб’яних волокон. Інша назва – луб.

ФЛОКЕНИ (нім. Flocken, букв. – пластівці) – дефекти внутрішньої будови сталі у вигляді тонких звивистих тріщин.

ФЛОКС (від грец. φλόξ – полум’я) – рід одно- і багаторічних трав’янистих чи напівкущових рослин родини синюхових. Поширені в Північній Америці, один вид – у Сибіру. Культивують як декоративні.

ФЛОКУЛИ (від лат. flocculus – жмутик) – світлі й темні утворення (плями), які спостерігаються на Сонці в монохроматичному світлі певної довжини хвилі, напр., у променях кальцію або водню.

ФЛОМАСТЕР (англ. flomaster) – різновид ручки для малювання широкими соковитими лініями, що мав стрижень з фетру або повсті, насичений тушшю або чорнилом.

ФЛОРА (лат. Flora) – 1) У давньогрецькій міфології богиня квітів, весни, а також веселощів. 2) Історично складена сукупність видів рослин, що населяють певну територію або населяли її в минулі геологічні часи. 3) Ф. кишкова – сукупність бактеріальних видів, що населяють кишечник.

ФЛОРЕАЛЬ (франц. floreal, від лат. floreus – багатий квітами) – восьмий місяць (з 20 – 21 квітня по 19 – 20 травня) революційного республіканського календаря, що діяв у Франції в 1793 – 1805 pp.

ФЛОРЕН – див. Флорин.

ФЛОРИДИН – глини з домішками окисів кальцію, магнію та лугів. Використовують для очищення нафтопродуктів та при гідрогенізації жирів. Від назви п-ова Флоріда, США. Інша назва – флоридинові глини.

ФЛОРИЗМ [від лат. flos (floris) – квітка] – мистецтво комбінованого засушування рослин для створення картин.

ФЛОРИМІЦИН (від грец. χλωρός – зелений, жовтуватий і ...міцин) – лікарський препарат, антибіотик. Протитуберкульозний засіб.

ФЛОРИН, ФЛОРЕН (італ. florino, з лат. florenus) – 1) Старовинна флорентійська, а згодом і інших держав, золота й срібна монета. 2) Колишня англійська монета у два шилінги. 3) Грошова одиниця Нідерландів (голландський гульден), поділяється на 100 центів.

ФЛОРИСТИКА – розділ ботаніки, предметом якого є вивчення та систематичний опис усіх видів рослин, що ростуть у певній країні, області, районі і становлять флору даної території.

ФЛОРИСТИЧНИЙ – той, що стосується флористики; ф-е районування земної кулі – один з методів поділу рослинного покриву суші на природні одиниці.

ФЛОРОГЛЮЦИН (від грец. χλωρός – зелений, жовтуватий і γλυκύς – солодкий) – органічна сполука, трьохатомний фенол, безбарвні або жовтуваті кристали. Ф. – чутливий реактив для визначення домішки деревної маси до паперу.

ФЛОРТИМБЕРС (англ. floor-timber, від floor – підлога, настил і timber – колода, балка) – нижня частина шпангоута на дерев’яному судні.

ФЛОТ (франц. flotte) – 1) Сукупність суден однакового призначення (напр., військово-морський Ф., промисловий Ф., торговельний Ф.). 2) Повітряний Ф. – сукупність літальних апаратів певної держави. До його складу входять літаки, вертольоти тощо.

ФЛОТАЦІЯ (англ. floatation, букв. – плавання) – відокремлення корисних копалин від порожніх порід, що грунтується на спливанні частинок корисної копалини на поверхню разом з бульбашками повітря.

ФЛОТИЛІЯ (італ. flottiglia) – 1) Оперативне об’єднання сил у ВМФ. 2) Тактичне з’єднання есмінців, підводних човнів, тральщиків у флотах деяких іноземних держав. 3) З’єднання промислових, експедиційних або спортивних кораблів (напр., китобійна флотилія).

ФЛУЄР (рум. flúier) – духовий музичний інструмент типу флейти, поширений у Молдавії та балканських країнах.

ФЛУКТУАЦІЯ, ФЛЮКТУАЦІЯ (лат. fluctuatio – хвилювання, безперервний рух, від fluctuo – хвилююсь, тремчу) – 1) Випадкове відхилення якоїсь величини від її середнього значення. 2) мед. Коливання при доторкуванні; симптом наявності рідини в порожнині або тканинах з м’якими або пружно-еластичними стінками.

ФЛУОРЕСЦЕНЦІЯ, ФЛЮОРЕСЦЕЦІЯ (від лат. fluor – потік та ...escentia – суфікс, що означає слабку дію) – короткочасне свічення (10^-8 – 10^-9 сек) деяких речовин після припинення освітлювання їх, один з різновидів люмінесценції. Від назви мінералу флюориту. Див. також Фосфоресценція.

ФЛУОРОГРАФІЯ, ФЛЮОРОГРАФІЯ [від флуор (есценція) і ...графія] – фотографування зображення з екранів, що флуоресціюють. Застосовують у медицині як метод діагностичного розпізнавання захворювань деяких внутрішніх органів людини.

ФЛУОРОМЕТР, ФЛУОРИМЕТР [від флуор (есценція) і ...метр] – 1) Прилад для вимірювання тривалості флуоресценції. 2) Пристрій для визначення інтенсивності люмінесценції.

ФЛУОРОСКОП, ФЛЮОРОСКОП [від флуор (есценція) і ...скоп] – найпростіший прилад для спостереження люмінесценції. Застосовують для люмінесцентного аналізу в різних галузях техніки і в медицині.

ФЛЮВІОГЛЯЦІАЛЬНИЙ (від лат. fluvius – течія, річка і glacialis – льодовий) – зумовлений дією талих льодовикових вод; ф-і відклади – глинисті та галечно-піщані відклади, винесені талими льодовиковими водами; ф-і рівнини – рівнини, складені з матеріалу, перенесеного водними потоками під час танення льодовиків.

ФЛЮГЕЛЬГОРН (нім. Flügelhorn, від Flügel – крило і Horn – ріг, ріжок) – духовий музичний інструмент.

ФЛЮГЕР (від голл. vleugel – крило) – 1) Пристрій, яким визначають напрям і швидкість вітру. 2) В давнину – прапорець на списі. 3) Переносно – непостійна людина, яка швидко змінює свої погляди, рішення.

ФЛЮЇД (від лат. fluidus – текучий) – 1) Рідина; те, що витікає. 2) За уявленням природознавців 18 ст., особлива невагома рідина, за допомогою якої пояснювали, наприклад, теплові явища (за Ф. правив теплород), горіння (флогістон), електричні й оптичні явища (ефір). 3) За містичними уявленнями спіритів (див. Спіритизм), психічний струм, що його ніби висилає людина.

ФЛЮКТУЮЧИЙ (від лат. fluctuo – коливаюсь) – хиткий, швидкоплинний, мінливий; ф-а увага – у психології ковзна увага, що швидко переходить з об’єкта на об’єкт.

ФЛЮОРЕСЦЕНЦІЯ – див. Флуоресценція.

ФЛЮОРИТ (від лат. fluor – потік, течія) – мінерал класу фторидів, жовтий, фіолетовий, зелений, іноді безбарвний, прозорий. Використовують в оптиці, металургії, хімічній промисловості.

ФЛЮОРОГРАФІЯ – див. Флуорографія.

ФЛЮОРОЗ (від лат. fluorum – фтор) – хронічне захворювання людини, спричинюване тривалим діянням на організм сполук фтору. Спостерігається у місцевостях з підвищеним вмістом фтору у питній воді, а також як професійне отруєння.

ФЛЮОРОСКОП – див. Флуороскоп.

ФЛЮС (нім. Fluβ, букв. – потік) – у людини й ряду тварин – гнояк, що виникає під окістям щелепи (під яснами) при глибокому карієсі зубів.

ФЛЮСИ (нім. Flüsse) – допоміжні матеріали, що їх використовують у плавленні металів (вапняк, пісок тощо), зварюванні (напр., силікати) і паянні (бура).

ФЛЮТБЕТ (нім. Flutbett, від Flut – потік та Bett – постіль, ложе) – штучна підводна основа гребель та інших гідротехнічних споруд.

ФЛЯЄР (англ. flier, букв. – літаючий) – кінь, який досяг (на скачках або бігах) найвищої швидкості на коротких дистанціях.

ФЛЯТЕР – див. Флатер.

ФОБ (англ. fob, початкові літери слів free on board, букв. – вільно на борту) – вид зовнішньоторговельної угоди, пов’язаної з морським перевезенням товарів, коли продавець зобов’язаний за власний рахунок доставити вантаж на судно, після чого всі витрати, в т. ч. на морське страхування, покладаються на покупця.

...ФОБ (від грец. φόβος – страх, жах) – у складних словах відповідає поняттям «нетерпимий», «супротивник», напр. термофоби.

ФОБІЇ (від грец. φόβος – страх, побоювання) – непереборні нав’язливі страхи. Бувають при деяких психічних захворюваннях, неврозах, іноді при перевтомі, після психічного зворушення.

...ФОБІЯ (від грец. φόβος – страх, побоювання) – у складних словах відповідає поняттям «нетерпимість», «боязнь», напр. гідрофобія.

ФОЙЄ (франц. foyer, букв. – вогнище, осередок) – зал у театрі або іншому видовищному закладі для перебування глядачів перед початком вистави, під час антракту.

ФОК (голл. fok) – нижнє пряме вітрило на передній щоглі корабля.

ФОКАЛЬНИЙ (від лат. focus – вогнище, осередок) – фокусний, той, що належить до фокусу ¹: ф-а площина – площина, на якій розміщений фокус пучка променів, який виходить із світної точки і відбивається від сферичного дзеркала або заломлюється в лінзі.

ФОК-РЕЯ (голл. fok-ra) – нижня рея на передній щоглі.

ФОКСТЕР’ЄР (англ. fox-terrier, від fox – лисиця і terrier – тер’єр) – порода мисливських собак групи тер’єрів.

ФОКСТРОТ (англ. foxtrot, від fox – лисиця і trot – швидкий крок) – парний танець американського походження.

ФОКУС ¹ (від лат. focus – вогнище, осередок) – 1) Точка, в якій збираються промені, відбиті сферичним дзеркалом або заломлені лінзою. 2) Точка, відношення віддалей якої від будь-якої точки на еліпсі, гіперболі, параболі до віддалі її від певної прямої (директриси) є сталою величиною. 3) Вогнище хворобливого процесу в організмі. 4) Ф. вимовний – місце утворення мовного звуку. 5) Центр, осередок чого-небудь (напр., землетрусу).

ФОКУС ² (від нім. Hokuspokus) – 1) Прийом, трюк, заснований на обмані зору за допомогою швидких вправних рухів, підсобних засобів тощо. 2) Переносно – явище, подія, що вражають своєю незвичністю, несподіваністю.

ФОКУСУВАННЯ – 1) Збирання променів у фокусі ¹ оптичної системи. 2) Наведення зображення на різкість при фото- або кінозніманні тощо.

ФОЛ (англ. foul, букв. – брудний, нечесний) – у баскетболі – персональна помилка; у футболі – груба, небезпечна гра, недозволений прийом, умисний удар противника, поштовх, підніжка тощо.

ФОЛІАНТ (нім. Foliant, від лат. folium – лист) – товста книга великого формату.

ФОЛІКУЛИ (від лат. folliculus – мішечок) – різні утвори, що мають вигляд мішечка або пухирця, в організмі людини й тварин. Розрізняють Ф. яєчника, Ф. щитовидної залози, волосяні Ф.; Ф. називають також найпростіші лімфатичні вузли, розсіяні по кишковому тракту, та скупчення їх.

ФОЛІКУЛІН (від лат. folliculus – мішечок) – статевий гормон жінок і самок ссавців. Утворюється в фолікулах яєчника. Застосовують як лікарський препарат при порушенні внутрішньосекреторної функції яєчників, а також при лікуванні раку передміхурової залози. Інша назва – естрон.

ФОЛІКУЛІТ (від лат.folliculus – мішечок) – гнійне запалення устя волосяного мішечка. Спричинюється тертям одягу, розчісуванням і забрудненістю шкіри.

ФОЛІО (від лат. in folio – в аркуш) – 1) Формат книги або журналу розміром у паперовий аркуш або в половину аркуша. 2) Права й ліва сторінки у рахункових книгах, що мають один і той самий порядковий номер.

ФОЛІЯ (португ. folia – одчайдушні веселощі) – старовинна португало-іспанська танцювальна пісня.

ФОЛЬГА (польс. folga, від лат. folium – лист) – 1) Тонкі листи або стрічки металів і сплавів (напр., латуні, міді), застосовувані для виготовлення конденсаторів, електродів тощо. 2) Матеріал (паперова калька або прозора плівка з шаром барвника) для нанесення зображень на оправи книг.

ФОЛЬКЕТИНГ (дат. folketing – народні збори) – однопалатний парламент Данії, що разом з королем здійснює законодавчу владу. До 1953 р. – нижня палата датського парламенту – ригсдагу.

ФОЛЬКЛОР (англ. folk-lore, букв. – народна мудрість; народне знання) – народна творчість.

ФОЛЬКЛОРИСТИКА – наука про фольклор; займається збиранням і дослідженням словесної і музичної народної творчості, вивчає закономірності її розвитку, суспільне, виховне й естетичне значення, жанри, поетику, конкретні твори.

ФОМОЗ (від лат. Phoma – назва паразитичного гриба) – грибна хвороба рослин, яка уражає капусту, ріпак, буряки, моркву, кріп, виноградну лозу тощо.

ФОН (франц. fond, від лат. fondus – дно, основа) – 1) Сторонній шум тріск, який іноді супроводить відтворення звуку в радіо, звуковому кіно тощо. 2) Основний колір, тон художнього твору. 3) Другий план рельєфу, орнаменту, на якому чітко вимальовуються основні зображення; тло. 4) Переносно – середовище, оточення, в якому відбувається певне явище або подія.

...ФОН (від грец. φωνή – звук, голос) – у складних словах вказує на зв’язок з поняттям «звук», напр. мікрофон.

ФОНАСТЕНІЯ (від грец. φωνή – голос, звук і астенія) – розлад голосу, що супроводиться швидкою стомлюваністю й утрудненням вимови звуків при відсутності або незначних об’єктивних змінах з боку гортані.

ФОНАЦІЯ (від грец. φωνή – звук) – утворення звуків та вимова їх.

ФОНД (франц. fond, від лат. fundus – основа) – 1) Запаси, ресурси, нагромадження (напр., металевий Ф., лісовий Ф. тощо); капітал. 2) Кошти або матеріальні засоби, призначені для якої-небудь мети (напр., Ф. матеріального заохочення). 3) В капіталістичних країнах – цінні папери, що дають прибуток. 4) Літературний Ф. – в СРСР організація, яка подає всебічну матеріально-побутову допомогу письменникам.

ФОНДОВИЙ – той, що стосується фонду; ф. капітал – капітал, вкладений в цінні папери (на придбання акцій, облігацій тощо); ф-а біржа – в капіталістичних країнах ринок цінних паперів.

ФОНЕМА (від грец. φώνημα – голос, звук, слово) – найменша звукова одиниця мови, яка служить для творення й розрізнення слів та їхніх форм.

ФОНЕНДОСКОП (від грец. φωνή – звук, ένδον – всередині і ...скоп) – інструмент для вислухування серця й легень з резонатором для підсилення звуків.

ФОНЕТИКА (від грец. φωνητικός – звуковий, голосовий) – 1) Галузь мовознавства, що вивчає звукову будову мови – способи утворення звуків та їхні акустичні властивості. 2) Звукова будова мови як єдність її фізіологічного (робота мовних органів), акустичного та значеннєвого аспектів.

ФОНІЗМ (від грец. φωνή – голос, звук, мова) – психол. Виникнення слухових уявлень при оптичних, смакових чи інших неакустичних враженнях.

ФОНІКА (від грец. φωνέω – вимовляю, звучу) – звукова організація поетичної мови; засоби, які надають віршованій мові милозвучності, посилюють її емоційність і виразність.

...ФОНІЯ (від грец. φωνή – звук) – у складних словах відповідає поняттю «звучання», напр. поліфонія.

ФОНО... (від грец. φωνή – голос, звук, мова) – у складних словах відповідає поняттю «звук».

ФОНОГРАМА (від фоно... і ...грама) – запис звукових коливань на плівці, платівці тощо.

ФОНОГРАФ (від фоно... і ...граф) – апарат, яким вперше в кінці 19 ст. записували і відтворювали звук.

ФОНОГРАФІЧНИЙ – той, що стосується фонографа, пов’язаний з записом і відтворенням звуків; ф-е письмо – звукове письмо на відміну від ідеографічного (див. Ідеографія); літерний запис усної мови.

ФОНОКАРДІОГРАФІЯ (від фоно... і кардіографія) – графічний запис звукових явищ, зумовлених діяльністю серця. Здійснюють за допомогою приладу – фонокардіографа.

ФОНОЛОГІЯ (від фоно... і ...логія) – розділ фонетики, що вивчає функціональні властивості фонем у їхній системі.

ФОНОМЕТР (від фоно... і ...метр) – прилад для суб’єктивного визначення рівня гучності звуку або шуму.

ФОНОН (від грец. φωνή – звук) – квант (частинка, порція) звуку – поняття, подібне до поняття порції світла – фотон.

ФОНОСКОП (від фоно... і ...скоп) – прилад для вивчення фонетичних особливостей мови.

ФОНОТЕКА [від фоно (грама) і ...тека] – 1) Зібрання фонограм. 2) Приміщення, де зберігають фонограми. 3) Установа, що збирає, зберігає й видає фонограми в тимчасове користування.

...ФОР (від грец. φορός – носій) – у складних словах означає «той, що несе», напр. люмінофор.

ФОРА (від італ. fora – вперед) – 1) В італійському театрі – вигук схвалення. 2) Пільга, перевага, що її може надавати сильніший гравець слабшому (напр., у шахах).

ФОРАМІНІФЕРИ [від лат. foramen (foraminis) – дірка, отвір і fero – несу] – ряд найпростіших тварин класу саркодових. Поширені в усіх морях і океанах.

ФОРВАКУУМ (від нім. vor – перед і вакуум) – попереднє розрідження (перша стадія), коли утворюють високий вакуум за дві чи більше стадій.

ФОРВАРД (англ. forward, букв. – передній) – нападаючий гравець передньої лінії у футбольній і хокейній командах.

ФОРДЕВІНД (голл. voordewind) – 1) Курс судна, при якому напрям вітру збігається з напрямом руху. 2) Поворот судна, коли воно проходить лінію вітру кормою. 3) Попутний вітер.

ФОРДИЗМ – система капіталістичної організації виробництва та його раціоналізації з метою одержання максимального прибутку. Як і тейлоризм, відзначається особливо виснажливими формами експлуатації. Від прізвища американського промисловця Г. Форда, який запровадив її на початку 20 ст.

ФОРЕЛЬ (нім. Forelle) – спільна назва кількох прісноводних форм риб роду лосось благородний. Поширені в Європі, Малій Азії, Південній Африці, Америці, Австралії.

ФОРЗАЦ (нім. Vorsatz) – подвійний аркуш паперу, що з’єднує внутрішню частину оправи з першою (останньою) сторінкою книги.

ФОРИНЖЕКТОР (від нім. vor – попереду, перед та інжектор) – пристрій для попереднього прискорення елементарних частинок перед впусканням їх у камеру основного прискорювача.

ФОРИНТ (угор. forint) – грошова одиниця Угорської Народної Республіки, поділяється на 100 філерів.

ФОРКАМЕРА (від англ. fore – передній і камера) – невелика камера в дизельних і рідинних ракетних двигунах, у якій відбувається попереднє (перед надходженням в основну камеру) змішування і горіння компонентів рідкого палива.

ФОРМА (від лат. forma – зовнішність, устрій) – 1) Зовнішній вигляд, обрис предмета. 2) філософ. Всякий зовнішній вираз якого-небудь змісту. 3) Ф. вартості – вираз вартості одного товару в іншому або інших товарах. 4) Ф. музична – сукупність музично-виразних засобів (мелодія, ритм, гармонія тощо). 5) мовозн. Видозміна того самого слова. 6) Вид, устрій, тип, структура чогось (напр., Ф. правління). 7) Однотипний одяг, встановлений для певної категорії осіб (напр., військова Ф.) 8) Пристрій, в який заливають розплавлений метал або інший матеріал, що твердіє при остиганні й зберігає обриси цього пристрою (ливарна Ф.) 9) Зразок, за яким виробляють подібні предмети або узагальнюють дані. 10) В алгебрі – однорідний многочлен від кількох змінних; у геометрії – будь-який з елементів простору, тобто точка, лінія, площина, фігура, а також сполучення їх.

ФОРМАЛІЗАЦІЯ (від лат. formalis – складений за формою) – в математичній логіці – метод, що полягає у заміні всіх змістових термінів символами, а всіх змістових тверджень – відповідними їм послідовностями символів або формулами.

ФОРМАЛІЗМ (франц. formalisme, від лат. formalis – складений за формою) – 1) Додержування зовнішніх форм чого-небудь, коли про наслідки та їхню доцільність не дбають. 2) Занепадницький напрям у буржуазній естетиці й мистецтві, який, проголошуючи естетичною цінністю мистецтва лише його художню форму безвідносно до ідейного змісту, прагне відірвати мистецтво від життя. 3) Один з напрямів у математиці й логіці, представники якого намагаються обгрунтувати ці науки доведенням несуперечливості як окремих теорій, так і математики й логіки загалом.

ФОРМАЛІЗОВАНИЙ – 1) Той, що використовує лише форму (1), не надаючи значення змістові. 2) Записаний у вигляді формули.

ФОРМАЛІН – 40%-ний водний розчин формальдегіду. Застосовують для дезинфекції, дублення шкур, протруювання насіння, у виробництві пластмас тощо.

ФОРМАЛІСТИКА (від лат. formalis – складений за формою) – прихильність до формалізму; додержання зовнішніх формальностей на шкоду справі.

ФОРМАЛЬДЕГІД [від лат. form (ica) – мурашка і альдегід] – органічна сполука, альдегід мурашиної кислоти; безбарвний газ з різким запахом, отруйний. Застосовують у виробництві пластмас, барвників, лікарських препаратів, у текстильній і паперовій промислововсті тощо.

ФОРМАЛЬНИЙ (лат. formalis) – 1) Пов’язаний з формою, її особливостями. 2) Вчинений за прийнятим, законним порядком. 3) Зроблений для форми, про людське око.

ФОРМАЛЬНІСТЬ – 1) Додержання встановлених, обов’язкових і необхідних правил. 2) Щось виконуване для форми, незалежно від суті справи, а часто й всупереч їй.

ФОРМАНТ [від лат. formans (formantis) – створюючий, формуючий] – те саме, що й афікс. Див. також Морфема.

ФОРМАНТА [від лат. formans (formantis) – створюючий] – 1) В акустиці – призвук, майже незмінний за частотою, властивий всім тонам даного музичного інструмента або голосу, який надає звучанню характерного забарвлення – тембру. 2) Область концентрації енергії в спектрі звуку мови або співацького голосу, а також музичного інструмента.

ФОРМАТ (франц. format, від лат. formatus – сформований) – розмір книги, газети, аркуша, ілюстрації тощо.

ФОРМАТИВ (франц. formatif) – те саме, що й афікс.

ФОРМАЦІЯ (лат. formatio – утворення, формування) – 1) Певний ступінь, стадія в розвитку будь-чого; Ф. суспільно-економічна – суспільство на певному історичному ступені розвитку, що характеризується відповідним способом виробництва і зумовленою ним надбудовою. Розрізняють п’ять суспільно-економічних Ф.: первіснообщинна, рабовласницька, феодальна, капіталістична й комуністична. 2) Комплекс гірських порід, спільне утворення яких зумовлене відповідними геологічними умовами (напр., Ф. платформені, Ф. геосинклінальних областей тощо). 3) Одиниця класифікації рослинних угруповань – фітоценозів.

ФОРМІАТИ (від лат. formica – мурашка) – солі мурашиної кислоти.

ФОРМУВАННЯ (від лат. formo – утворюю, формую) – 1) У ливарному виробництві – технологічний процес виготовлення ливарних форм, які заповнюватимуться рідким металом або сплавом. 2) У ковальському, штампувальному виробництві – деякі операції, що полягають у зміні форм заготовок при штампуванні. 3) Створення чогось (думки тощо). 4) Розвиток.

ФОРМУЛА (лат. formula – образ, вид, форма) – 1) Будь-яке означення, виражене стисло. 2) Сукупність величин, виражених числами та буквами і зв’язаних між собою за допомогою математичних знаків. 3) Умовні позначення простих та складних речовин за допомогою хімічних знаків і чисел; показують якісний та кількісний склад молекул цих речовин.

ФОРМУЛЮВАННЯ (від формула) – коротке й точне висловлення якоїсь думки.

ФОРМУЛЯР (нім. Formular, франц. formulaire, від лат. formula – форма) – 1) Бланк (картка), куди вносять основні відомості про щось (напр., про споруду, механізм, про їх експлуатацію). Різновидом Ф. є бібліотечна облікова картка. 2) В царській Росії – послужний список чиновників й офіцерів.

ФОРПІК (англ. forepeak, голл. voorpiek) – носовий відсік на кораблі, розташований безпосередньо біля форштевня.

ФОРПОСТ (голл. voorpost – передовий пост) – 1) Передня варта, сторожа. 2) Передня позиція на певній ділянці фронту. Див. також Аванпост.

ФОРСАЖ (франц. forçage, від forcer – напружувати) – короткочасне збільшення тяги (потужності) двигуна проти її значення на номінальному (порівняно тривалому) режимі.

ФОРСИНГ (англ. forcing, від force – нагнітати) – у боксі – тактичний прийом, який характеризується безперервними атаками.

ФОРС-МАЖОР (франц. force majeure – непереборна перешкода, обставина) – надзвичайні обставини, які примушують діяти інакше, ніж передбачалося.

ФОРСОВАНИЙ (франц. force, від force – сила) – 1) Той, що проходить швидше, ніж звичайно; прискорений; ф. марш – посилений похідний рух, що потребує від війська великого напруження. 2) Підсилений за звучанням, голосніший, ніж завжди (напр., ф. голос, спів).

ФОРСТЕРИТ – мінерал класу силікатів, прозорий, безбарвний. Використовують для виготовлення вогнетривкої цегли. Від прізвища німецького вченого Д. Форстера.

ФОРСУВАТИ (франц. forcer, від force – сила) – прискорювати, посилювати, долати.

ФОРСУНКА (від англ. force-pump – нагнітальний насос) – пристрій, яким розпилюють рідке паливо (в топках печей, котлів, у камерах згоряння двигунів) або воду (у вентиляційних установках).

ФОРТ (франц. fort, від лат. fortis – міцний, сильний) – велике замкнуте укріплення; складова частина фортеці.

ФОРТЕ (італ. forte, букв. – сильний) – сильно, гучно, на повну силу звучання; один з відтінків динаміки в музиці.

ФОРТЕЛЬ (польс. fortel, від нім. vorteil – вигода) – 1) Прийом зовнішнього комізму в театральній виставі. 2) Переносно – спритна витівка, несподіваний вибрик.

ФОРТЕПІАНО (італ. fortepiano, від forte – гучний і piano – тихий) – струнний ударно-клавішний музичний інструмент; різновиди Ф. – піаніно, рояль.

ФОРТИФІКАЦІЯ (франц. fortification, від лат. fortis – міцний та facio – роблю) – 1) Військова наука, що вивчає форми, засоби й способи укріплення місцевості для ведення бойових дій, а також способи захисту від засобів ураження. 2) Галузь військово-інженерної справи, що розробляє конструкції та способи будівництва спеціальних військових споруд для найефективнішого використання військами зброї та бойової техніки, захисту військ, населення і важливих об’єктів оперативного й стратегічного значення від ураження всіма видами зброї, в тому числі ядерної, хімічної тощо.

ФОРТІССІМО (італ. fortissimo, букв. – найсильніший) – дуже сильне, гучне звучання; один з відтінків динаміки в музиці.

ФОРТУНА (лат. Fortuna) – 1) В давньоримській міфології богиня випадку, долі, талану. 2) Переносно – доля, щасливий випадок.

ФОРУМ (лат. forum – площа, двір) – 1) У містах Стародавнього Риму площа, на якій відбувалися народні збори, влаштовувалися торги і здійснювався суд. 2) Місце виступів, висловлювань. 3) Широкі представницькі збори – з’їзд, конференція, конгрес (напр., міжнародний Ф. молоді).

ФОРХЕНД (англ. forehand, від fore – вперед і hand – рука) – у тенісі – удар праворуч, тобто такий удар, коли права рука, яка тримає ракетку, звернена закритою долонею уперед.

ФОРШЛАГ (нім. Vorschlag, від vqr – перед і Schlag – удар) – мелодійна прикраса з одного або кількох звуків, що передують основному звукові мелодії.

ФОРШТЕВЕНЬ (голл. voorsteven, від voor – попереду і Steven – стояк) – носова частина корабля, яка є продовженням кіля.

ФОСГЕН (від грец. φως – світло і ...ген) – задушлива отруйна речовина; безбарвний газ з запахом прілого сіна. Ф. застосовувала Німеччина під час 1-ї світової війни як бойову отруйну речовину. Використовують для одержання барвників.

ФОСИЛІЗАЦІЯ (від лат. fossilis – викопний) – процес переходу захоронених решток організмів у викопний стан; перетворення компонентів біосфери в компоненти літосфери.

ФОСФАТАЗИ (від фосфати) – гідролітичні ферменти, що каталізують відщеплення фосфорної кислоти з органічних сполук. Містяться в усіх клітинах організму людини, тварин й рослин.

ФОСФАТИ (від фосфор) – солі фосфорної кислоти. Використовують як добрива, а також у техніці й медицині.

ФОСФАТИДИ (від фосфати) – органічні речовини з групи ліпоїдів. Основна складова частина клітинних структур усіх організмів. Відіграють важливу роль у кровотворенні як транспортна форма жирів. Інша назва – фосфоліпіди.

ФОСФІДИ – сполуки фосфору з металами, а також деякими неметалами. Використовують переважно як напівпровідникові матеріали.

ФОСФОГІПС (від фосфор і гіпс) – промислові відходи при одержанні фосфорної кислоти та фосфорних добрив. Застосовують для підживлення конюшини та гіпсування солонців.

ФОСФОГЛЮКОМУТАЗА (від фосфор, грец. γλυκύς – солодкий і лат. muto – змінюю) – фермент, який каталізує реакцію міжмолекулярного перенесення залишків фосфорної кислоти в обміні вуглеводів. Належить до класу трансфераз.

ФОСФОЛІПАЗИ (від фосфор і ліпази) – те саме, що й лецитинази.

ФОСФОЛІПІДИ (від фосфор, грец. λίπος – жир і είδος – вид, вигляд) – те саме, що й фосфатиди.

ФОСФОПРОТЕЇДИ, ФОСФОПРОТЕЇНИ (від фосфор і протеїди, протеїни) – складні білки, при розщепленні яких поряд з амінокислотами звільнюється фосфорна кислота.

ФОСФОР (від грец. φωσφόρος – світлоносний) – хімічний елемент, символ Р, ат. н. 15; буває переважно білий і червоний, білий Ф. дуже отруйний. Застосовують у сірниковій промисловості, в металургії, сполуки Ф. – як добрива (суперфосфат, томасшлак) і в медицині.

ФОСФОРЕСЦЕНЦІЯ (від грец. φωσφόρος – світлоносний та лат. escentia – суфікс, що означає слабку дію) – свічення (від 10 ³ сек. до кількох годин) деяких речовин (напр., сірчистих сполук цинку, барію, стронцію) після припинення освітлювання їх; один з різновидів люмінесценції. Див. також Флуоресценція.

ФОСФОРИЛАЗИ (від фосфор) – ферменти, які каталізують розщеплення та зворотний синтез глікозидних зв’язків окремих біологічно важливих сполук (глікогену, крохмалю тощо). Належать до трансфераз. Відіграють важливу роль у вуглеводному обміні.

ФОСФОРИТИ (від фосфор) – осадочні гірські породи, що складаються з фосфатів кальцію. Використовують головним чином для виробництва мінеральних добрив.

ФОСФОРОБАКТЕРИН (від фосфор і бактерії) – бактеріальне добриво, що містить бактерії, здатні перетворювати органічні фосфорні сполуки грунту на доступні для рослин мінеральні сполуки.

ФОСФОРОЛІЗ (від фосфор і ...ліз) – зворотний ферментативний процес розщеплення глікозидних зв’язкі в деяких біологічно важливих сполук (крохмалю, глікогену, сахарози, нуклеозидів) за допомогою неорганічного фосфату.

ФОСФОРОСКОП [від фосфор (есценція) і ...скоп] – прилад для спостереження фосфоресценції.

ФОТ [від грец. φως (φωτός) – світло] – одиниця освітленості, що дорівнює освітленості такої рівномірно освітленої поверхні, на кожний 1 см ² якої падає світловий потік в 1 люмен. 1 Ф. дорівнює 10 ⁴ люксів ¹.

ФОТАРІЙ [від грец. φώς (φωτός) – світло] – світлолікувальний кабінет для здійснення з профілактичною й лікувальною метою групових загальних опромінювань ультрафіолетовим і тепловим промінням.

ФОТИНІЯ – рід деревних або кущових рослин родини розових. Поширені в Південній і Східній Азії. В СРСР культивують як декоративні.

ФОТО... [від грец. φως (φωτός) – світло] – у складних словах відповідає поняттям: «той, що діє за допомогою світла», «заснований на дії світла».

ФОТОБАКТЕРІЇ (від фото... та бактерії) – бактерії, які утворюють речовини, що при окисленні випромінюють світло.

ФОТОГЕЛІОГРАФ (від фото... і геліограф) – астрономічний інструмент, яким фотографують Сонце.

ФОТОГЕНІЧНІСТЬ (від фото... і грец. γένος – рід) – властивість добре відтворюватися на кіноекрані або фотографії.

ФОТОГРАВЮРА (від фото... і гравюра) – те саме, що геліогравюра.

ФОТОГРАММЕТРІЯ (від фото..., грец. γράμμα – запис і ...метрія) – визначення розмірів, форми й положення предметів у просторі вимірюванням їхніх фотографічних зображень.

ФОТОГРАФІЯ (від фото... і ...графія) – 1) Спосіб одержання зображень об’єктів на спеціальних світлочутливих матеріалах. 2) Знімок (зображення) на таких матеріалах. 3) Майстерня, де виробляють такі знімки.

ФОТОДІОД (від фото... й діод) – двоелектродний напівпровідниковий прилад, дія якого грунтується на використанні фотоефекту.

ФОТОЕКСПОНОМЕТР – те саме, що й експонометр.

ФОТОЕЛЕМЕНТ (від фото... і елемент) – прилад, в якому виникає електричний струм (електронний потік) внаслідок діяння світла.

ФОТОЕМУЛЬСІЯ (від фото... і емульсія) – те саме, що й світлочутлива емульсія.

ФОТОЕФЕКТ (від фото... й ефект) – повне або часткове вивільнення електронів від зв’язків з ядрами атомів речовини внаслідок дії на неї електромагнітного проміння (світла, рентгенівського чи гамма-проміння).

ФОТОКАТОД (від фото... і катод) – катод фотоелемента, що випромінює електрони від діяння світла.

ФОТОКСИЛОГРАФІЯ (від фото... і ксилографія) – гравюра на дереві; різновид ксилографії, при якому малюнок наноситься на поверхню дошки фотографічним способом з дальшим гравіруванням від руки.

ФОТОЛІЗ (від фото... і ...ліз) – розклад хімічних сполук внаслідок діяння світла на них.

ФОТОЛІНОТИП (від фото... і лінотип) – фотонабірна машина, побудована як лінотип, в якій відливний апарат замінено фотографувальним пристроєм, а замість звичайних матриць застосовують фотоматриці із зображенням очка на торці.

ФОТОЛІТОГРАФІЯ (від фото... і літографія) – 1) Літографія із застосуванням фотографії (для нанесення малюнка на літографський камінь). 2) Фотомеханічний спосіб виготовлення форм плоского друку.

ФОТОЛЮМІНЕСЦЕНЦІЯ (від фото... і люмінесценція) – люмінесценція, спричинена дією світла.

ФОТОМЕТР (від фото... і ...метр) – оптичний прилад, яким вимірюють світлові величини (силу світла, світловий потік, освітленість, яскравість тощо).

ФОТОМЕТРІЯ (від фото... і ...метрія) – розділ метрології, в якому вивчають вимірювання світлових величин (сили світла, освітленості, яскравості тощо) при випроміненні, поглинанні й розсіянні світла.

ФОТОМЕХАНІКА (від фото... і механіка) – сукупність способів репродукції в поліграфії (цинкографія, тифдрук, фотолітографія, фототипія).

ФОТОН [від грец. φώς (φωτός) – світло] – частинка світла, порція електромагнітного проміння будь-якої частоти. Ф. називають також квантами (квант світла, гамма-квант тощо).

ФОТОНАСТІЯ (від фото... і настії) – рух органів рослин, що його спричинено зміною інтенсивності неспрямованого освітлення (напр., розкривання чи закривання віночка квіток).

ФОТОНІКА (від фотон) – вчення про можливості зв’язку за допомогою світлового проміння.

ФОТОНІМОГРАФ (від фото..., грец. όνυμα – ім’я, назва і ...граф) – фотонабірна машина для набору окремих рядків підписів, заголовків, написів на картах тощо.

ФОТОННИЙ – пов’язаний з квантом світла (фотоном); ф-а ракета – ракета, в якій рушійну силу передбачається створювати внаслідок реакції відкидуваного назад потоку фотонів.

ФОТОПЕРІОДИЗМ (від фото... і період) – реакція рослин на співвідношення між довжиною дня й ночі. Виявляється в швидкості настання цвітіння й плодоношення.

ФОТОРЕАКТИВАЦІЯ (від фото... і франц. réactif – протидіючий) – ослаблення шкідливого впливу ультрафіолетових променів при діянні на організм видимого світла.

ФОТОРЕЛЕ (від фото... і реле) – чутливе реле, яке від діяння світла виконує відповідні вмикання або вимикання в електричних колах. Використовують для керування й сигналізації в автоматиці, електроніці.

ФОТОСЕТЕР (від фото... і англ. setter – регулювальний пристрій) – фотонабірна машина, побудована як рядковідливна машина інтертип.

ФОТОСИНТЕЗ (від фото... і синтез) – процес утворення зеленими рослинами органічних речовин з вуглекислого газу й води за допомогою світлової енергії, що поглинається хлорофілом.

ФОТОСТАТ (від фото... і ...стат) – прилад для копіювання креслеників, виконаних на кальці, на світлочутливий папір (синьку).

ФОТОСФЕРА (від фото... і сфера) – нижня частина атмосфери Сонця, що утворює його видиму яскраву поверхню.

ФОТОТЕЛЕГРАМА (від фото... і телеграма) – зображення, передане фототелеграфом.

ФОТОТЕЛЕГРАФ (від фото... і телеграф) – апарат, яким передають на віддаль фотографії та інші зображення.

ФОТОТЕРАПІЯ (від фото... і терапія) – застосування з лікувальною і профілактичною метою інфрачервоного, світлового (видимого) та ультрафіолетового проміння; світлолікування.

ФОТОТИПІЯ (від фото... і ...типія) – 1) Різновид плоского друку з скляної або металевої пластинки, на яку фотографічним способом наносять відтворюване зображення. 2) Відбиток з такої пластинки.

ФОТОТРАНСФОРМАТОР (від фото... і трансформатор) – прилад для одержання фотоплану місцевості в певному масштабі під час аерофотознімання.

ФОТОТРОПІЗМ (від фото... і тропізми) – зміна напряму росту органів рослин у відповідь на однобічну дію світла. Інша назва – геліотропізм.

ФОТОФІНІШ (від фото... і фініш) – прилад для точного визначення фінішу учасників спортивного змагання. Складається із секундоміра й кінознімального устаткування.

ФОТОФОБІЯ (від фото... і ...фобія) – підвищена чутливість ока до освітлення; світлобоязнь.

ФОТОХІМІЧНИЙ – пов’язаний з фотохімією; ф-і реакції – хімічні реакції, що відбуваються від діяння світла, напр. розпад бромистого срібла у світлочутливому шарі освітлюваної фотопластинки, фотосинтез тощо.

ФОТОХІМІЯ (від фото... і хімія) – розділ хімії, в якому вивчають хімічні процеси в речовині від діяння світла.

ФОТОХРОМІЯ (від фото... і ...хромія) – кольорова фотографія, яка майже точно передає природні фарби.

ФОТОХРОНОМЕТРАЖ (від фото... і хронометраж) – один з головних засобів вивчення затрат робочого часу на виконання окремих елементів виробничої операції.

ФОТОЦИНКОГРАФІЯ (від фото... і цинкографія) – те саме, що й цинкографія.

ФРАГМЕНТ (франц. fragment, від лат. fragmentum – уламок, шматок) – частина твору мистецтва, уривок тексту тощо.

ФРАГМЕНТАЦІЯ (франц. fragmentation) – 1) Розпадання на дрібні частини; Ф. міокарда – множинний розрив клітин серцевого м’яза. 2) Множинне перешнуровування ядер під час прямого поділу (амітозу). 3) Розривання хромосоми або хроматиди (поздовжньої половинки хромосоми) на частини (фрагменти).

ФРАЗА (від грец. φράσις – спосіб вираження, зворот) – 1) Висловлювання, що становить інтонаційну чи смислову єдність; речення. 2) Невелика, відносно закінчена частина музичної теми; у вченні про музичну форму – побудова, середня між мотивом і реченням. 3) У фехтуванні – окрема закінчена фаза боротьби. 4) Переносно – красномовний, гучний, але пустий вислів.

ФРАЗЕОЛОГІЗМ (від фраза і ...логізм) – неподільне сполучення слів, нерозривне словосполучення (ідіома).

ФРАЗЕОЛОГІЯ (від фраза і ...логія) – 1) Розділ мовознавства, що вивчає усталені звороти мови. 2) Сукупність словосполучень певної мови (запас, фонд фразеологічних одиниць). 3) Переносно – набір беззмістовних фраз, марнослів’я.

ФРАЗЕР (франц. phraseur) – базіка, особа, ладна багато й красиво говорити, а не діяти.

ФРАЗУВАТИ (франц. phraser) – 1) Чітко й виразно вимовляти кожне слово фрази. 2) Виділяти певні частини, з яких складається музична фраза, чим досягається ясне і вірне виконання твору.

ФРАК (франц. frac) – чоловічий парадний костюм – тип сюртука з довгими фалдами ззаду й вирізаними полами спереду.

ФРАКТУРА (лат. fractura – злом, від franco – розбиваю, трощу) – 1) мед. Перелом. 2) Один з видів готичного шрифту. 3) Почерк готичного малюнка.

ФРАКЦІОНУВАННЯ – дробова (фракційна) перегонка рідин – розділення суміші рідин на фракції (3), кожна з яких кипить у вузькому інтервалі температур. Застосовують Ф. у нафтовій промисловості для одержання бензину, гасу та інших продуктів.

ФРАКЦІЯ (від лат. fractio – розламування) – 1) Організована група членів політичної партії, створювана для здійснення її лінії в парламенті, органах місцевого самоврядування та інших організаціях. 2) Угруповання всередині політичної партії, яке виступає з своєю власною платформою, відмінною від основної (генеральної) лінії партії і бореться проти політики, прийнятої більшістю членів партії. 3) хім. Частина суміші рідин, що відокремлюється дробовою (фракційною) перегонкою.

ФРАНК (франц. franc) – 1) Французька золота й срібна монета. 2) Грошова одиниця Франції, Бельгії, Малі, Монако, поділяється на 100 сантимів; Швейцарії, поділяється на 100 сантимів (рапів), та інших країн. 3) Головна валюта зони франка.

ФРАНКЛІНІЗАЦІЯ – метод лікування за допомогою статичної електрики. Від прізвища американського вченого В. Франкліна.

ФРАНКМАСОНИ (франц. francsmaçons, букв. – вільні каменярі) – див. Масонство.

ФРАНКО (італ. franco, букв. – вільний) – вид торговельної угоди, за якою частину витрат на транспортування товарів покладають на постачальника (продавця); Ф.-вагон – вид угоди, коли покупець сплачує за перевезення з моменту завантаження товарів у вагон.

ФРАНТ (польс. frant) – підкреслено модно одягнений чоловік, чепурун. Від чеського власного імені Франтішек.

ФРАНТИРЕРИ (франц. francs-tireurs, букв. – вільні стрільці) – партизани-добровольці у Франції, які боролися в тилу ворожих військ. Термін «франтирери» виник у 1814 – 15 pp. Ф. вели активні бойові дії під час франко-прусської війни в 1870 – 71 pp. та в період німецько-фашистської окупації Франції в 1940 – 44 рр.

ФРАНЦІЙ – радіоактивний хімічний елемент, символ Fr, ат. н. 87; належить до лужних металів; ізотоп Fr ²²³ знайдено у продуктах радіоактивного розпаду актинію. Назву дано на честь Франції.

ФРАНЦІСКАНЦІ (лат. franciscani) – ченці католицького «жебрущого» ордені, заснованого на початку 13 ст. в Італії Франціском Ассізьким (звідси й назва). І досі є одним з найвпливовіших орденів.

ФРАНШИЗА (від франц. franchise – вільність, привілей) – межі відхилення кількості поставленого товару від зазначеної в договорі (в процентах).

ФРАТРІЯ (грец. φροτρία) – у давніх греків спочатку первісний рід, згодом об’єднання кількох родів, що мали спільного родоначальника. Кілька споріднених Ф. становили плем’я.

ФРАУ (нім. Frau – пані) – ввічливе звертання до заміжньої жінки у німців.

ФРАУНГОФЕРОВІ лінії – темні лінії в спектрі Сонця, зумовлені вбиранням світла певних довжин хвиль сонячною атмосферою, а деякі – атмосферою Земль Від прізвища німецького фізика Й. Фраунгофера.

ФРАХТ (нім. Fracht – вантаж) – 1) Плата за перевезення вантажів водним шляхом або за використання суден протягом певного часу. 2) Іноді під Ф. розуміють самий вантаж.

ФРАХТУВАТИ (нім. frachten) – наймати судно для перевезення вантажів.

ФРЕАТОФІТИ [від грец. φρέαρ (φρέατος) – колодязь і ...фіти] – рослини, що існують за рахунок вологи ґрунтових вод. Мають кореневу систему, яка проникає глибоко в грунт.

ФРЕГАТ (франц. fregate, з італ. fregata) – 1) Трищоглове військове вітрильне судно з повним корабельним оснащенням. 2) Купецьке вітрильне судно (18 – 19 ст.). 3) Сучасний військовий корабель перехідного типу між легким крейсером і ескадреним міноносцем. 4) Рід птахів родини фрегатових. Гніздяться колоніями на океанічних островах тропічної зони.

ФРЕЗА (франц. fraise) – 1) Обертовий інструмент з лезами для фрезерування (1). 2) Машина з обертовими лезами для фрезерування (2).

ФРЕЗЕРУВАННЯ – 1) Оброблювання (обточування, прорізування тощо) металевих, деревинних та інших матеріалів фрезою (1). 2) Обробіток (подрібнення, розпушування тощо) грунту або добування торфу фрезою (2).

ФРЕЙДИЗМ, ФРОЙДИЗМ – психологічне й філософське вчення, що його розробили австрійський лікар-психіатр 3. Фрейд та його послідовники. Прихильники Ф. головним рушієм людської поведінки вважають несвідомі потяги (особливо статеві), ігнорують вирішальну роль соціальних умов у житті людей.

ФРЕЙЛЕЙН (нім. Fräulein – панна) – ввічливе звертання до незаміжньої жінки у німців.

ФРЕЙЛІНА (нім. Fräulein) – придворна посада для дівчат-дворянок у почті цариці, королеви, принцеси.

ФРЕЙЯ, ФРЕЯ – в скандінавській міфології богиня літа, родючості, пізніше – богиня кохання і вроди.

ФРЕКЕН (швед. fröken) – звертання до дівчини в скандінавських країнах.

ФРЕНОЛОГІЯ (від грец. φρήν – розум, душа і ...логія) – антинаукове вчення про зв’язок психічних якостей людини з формою будови її черепа.

ФРЕОНИ (франц. freons, нім. Freonen) – технічна назва фтор- і хлорорганічних сполук, що їх застосовують як холодильні агенти в деяких холодильниках.

ФРЕСКА (італ. fresco, букв. – свіжий) – 1) Живописний твір, виконаний водяними фарбами на свіжій вогкій штукатурці. 2) Спосіб живопису, що грунтується на застосуванні водяних фарб, які наносять на вогку штукатурку.

ФРЕЯ – див. Фрейя.

ФРИВОЛЬНИЙ (франц. frivole, від лат. frivolus – пустий, нікчемний) – легковажний, малопристойний.

ФРИГОЛЬДЕРИ (англ. freeholders, букв. – вільні державці) – категорія землевласників у середньовічній Англії, що володіли землею довічно або спадково на підставі феодального вільного держання. Земельні володіння фригольдерів могли вільно відчужуватися.

ФРИГОРІЯ (від лат. frigus – холод) – одиниця кількості холоду, за величиною 1 Ф. дорівнює 1 кілокалорії з від’ємним знаком (–1 ккал). Цю одиницю застосовують при розрахунках холодильних пристроїв.

ФРИЗ (франц. frise, від friser – завивати, закручувати) – 1) Середня горизонтальна частина антаблемента, що міститься між архітравом і карнизом. 2) Декоративна смуга, що обрамляє площину підлоги, верх стіни. 3) Виступ у вигляді карниза на верхній або нижній частині столярного виробу.

ФРИЗОН (від франц. frison – завиток) – пухкі волокна, якими кокон шовкопряда прикріплюється до навколишніх предметів. У шовковій промисловості Ф. є відходами кокономотання, які використовують для виготовлення деяких сортів шовку.

ФРИКАСЕ (франц. fricassée, від fricasser – смажити) – смажене або варене м’ясо з приправою.

ФРИКАТИВ (франц. fricatif, від лат. fricatus – тертя) – щілинно-шумовий приголосний звук (напр., з, с, ф, х). Інша назва – фрикативний приголосний.

ФРИКЦІЇ (від лат. frictio – тертя) – дефекти на фотографічному зображенні (почорніння), що виникають через механічну дію (тертя, тиск тощо) на шар емульсії.

ФРИКЦІЙНИЙ (від лат. frictio – тертя) – пов’язаний з тертям; ф-а передача – механізм для передачі обертального руху між двома валами за допомогою сил тертя, що виникають між притиснутими один до одного насадженими на вали дисками.

ФРИМЕР (франц. frimaire, від frimas – паморозь, іній) – третій місяць (з 21 – 23 листопада до 20 – 22 грудня) революційного республіканського календаря, що діяв у Франції в 1793 – 1805 pp.

ФРИТРЕДЕРСТВО (від англ. free trade – вільна торгівля) – економічна політика промислової буржуазії; напрям у буржуазній економічній теорії, що характеризується вимогами т. зв. вільної торгівлі, невтручанням держави в економічне життя країни. Ф. виникло в Англії у 18 ст., на рубежі 19 – 20 ст. втратило своє значення, поступилося місцем перед протекціонізмом.

ФРІГІЙСЬКИЙ ковпак – у давніх фрігійців (Фрігія – стародавня країна у Малій Азії) головний убір, що мав форму високого ковпака (звичайно червоного кольору) з вузьким загнутим наперед верхом. У Стародавній Греції і Римі цей убір носили звільнені раби, звідки він став символом свободи. Ф. к. під час Французької буржуазної революції кінця 18 ст. носили санкюлоти, якобінці.

ФРОЙДИЗМ – див. Фрейдизм.

ФРОНДА (франц. Fronde, від fronde – праща, рогатка) – 1) Громадсько-політичний рух проти абсолютизму у Франції в 1648 – 53 pp. 2) Непринципова, несерйозна опозиція; опозиція з особистих мотивів.

ФРОНДЕР (франц. frondeur) – 1) Учасник фронди. 2) Невдоволена, нелагідна людина.

ФРОНТ [франц. front, від лат. frons (frontis) – лоб, чоло, чільна сторона] – 1) Лінія розгортання військ, а також бойового зіткнення з ворогом. 2) В шикуванні військ – лицьова сторона; в бойовому порядку – сторона військової частини, підрозділу, обернена до ворога. 3) В Збройних Силах СРСР – найвище оперативне об’єднання кількох армій на театрі воєнних дій, призначене для вирішення великих оперативних і стратегічних завдань самостійно і у взаємодії з сусідніми Ф. 4) Поняття, яке застосовують для позначення передової зони країни, що веде війну, де відбувається збройна боротьба. 5) Об’єднання політичних партій, профспілок та інших організацій для боротьби за спільні цілі (напр., Народний фронт). 6) Значна галузь державної або громадської діяльності, напр. культурний фронт, трудовий фронт. 7) Атмосферний Ф. – перехідна зона, що розділяє дві повітряні маси: теплу й холодну.

ФРОНТАЛЬНІСТЬ (від франц. frontal – лобовий) – розміщення (фігури, фасаду, будинку тощо) лицьовою частиною до глядачів.

ФРОНТИСПІС [франц. frontispice, від лат. frons (frontis) – чоло і spiсіо – дивлюсь] – 1) Малюнок, вміщений на початку книги, поруч з титульною сторінкою. 2) Головний фасад будинку.

ФРОНТИТ [від лат. frons (frontis) – чоло] – запалення слизової оболонки лобних пазух. Розвивається внаслідок ускладнення гострого нежитю, грипу, кору, скарлатини тощо.

ФРОНТОГЕНЕЗ (від фронт і ...генез) – утворення атмосферного фронту (перехідної зони між двома повітряними масами в атмосфері).

ФРОНТОЛІЗ (від фронт і ...ліз) – розмивання атмосферного фронту (перехідної зони між двома повітряними масами в атмосфері) і його поступове зникнення.

ФРОНТОН [франц. fronton, від лат. frons (frontis) – передня сторона] – верхня частина фасаду будинку, портика або колонади у вигляді трикутної площини, обмеженої по боках двома схилами даху, а біля основи – карнизом.

ФРУКТИДОР (франц. fructidor, від лат. fructus – плід) – дванадцятий місяць (з 18 – 19 серпня до 17 – 18 вересня) революційного республіканського календаря, що діяв у Франції в 1793 – 1805 pp.

ФРУКТОЗА (від лат. fructus – плід) – фруктовий цукор, плодовий цукор – вуглевод з групи моносахаридів; трапляється у фруктах та інших солодких плодах, складова частина меду. Використовують у харчовій промисловості. Інша назва – левульоза.

ФТАЛАЗОЛ – протизапальний лікарський сульфаніламідний препарат. Застосовують при дизентерії, колітах, гастроентеритах.

ФТИВАЗИД (від грец. φθίσις – сухоти і лат. acidus – їдкий) – лікарський препарат. Протитуберкульозний засіб.

ФТИЗІАТРІЯ (від грец. φθίσις – сухоти та ...іатрія) – розділ медицини, що вивчає профілактику й лікування туберкульозу легень.

ФТОР (від грец. φθόρος – загибель) – хімічний елемент, символ F, ат. н. 9; газ блідо-жовтого кольору з різким запахом; належить до галогенів. Ф. – найактивніший з неметалів. Застосовують для синтезу різних фторорганічних сполук (фреонів, фторопластів).

ФТОРОПЛАСТИ (від фтор і ...пласт) – фторпохідні етилену: фторопласт-4 (політетрафторетилен) та фторопласт-3 (політрифторхлоретилен). Застосовують в авіаційній, радіотехнічній, хімічній промисловості, в машинобудуванні тощо.

ФУГА (від лат. fuga – втеча) – форма поліфонічного твору, заснована на імітаційному проведенні однієї або кількох тем в усіх голосах за певним тонально-гармонійним планом; найвища форма поліфонії.

ФУГАС (франц. fougasse, від лат. focus – вогнище, осередок) – заряд вибухівки у водонепроникній оболонці, який закладають у грунт або занурюють у воду для проведення вибуху.

ФУГАТО (італ. fugato) – епізод у музичному творі, побудований в стилі фуги; інколи – самостійна п’єса.

ФУГЕТА (італ. fughetta) – невелика фуга.

ФУЕТЕ (франц. fouetté, від fouetter – підганяти) – назва кількох па класичного танцю.

ФУЗАРІУМ (лат. fusarium) – рід незавершених грибів. Поширені по всій земній кулі, крім Антарктиди. Сапрофіти й паразити. Ряд Ф. паразитує на тваринах, зокрема комахах. Деякі розвиваються на зерні, що перезимувало в полі. При вживанні такого зерна в їжу виникає тяжке захворювання – аліментарно-токсична алейкія.

ФУЗІЯ (франц. fusion – злиття, від лат. fusio – плавлення) – 1) Поглинання монополіями слабших конкурентів шляхом злиття, об’єднання двох або більше капіталістичних підприємств, звичайно однорідних, в єдине. 2) мовозн. Злиття морфем, яке супроводиться зміною їхнього фонемного складу.

ФУКОЇДИ (від лат. fucus – лишайник і ...оїд) – те саме, що й фітоморфози.

ФУКСИН (від фуксія) – органічна сполука, барвник, малостійкий до світла; зелені кристали з металічним блиском; водні розчини Ф. пурпурно-червоного кольору. Застосовують у виробництві деяких кислотних барвників.

ФУКСІЯ – рід рослин родини анагрових. Кущі, невеликі дерева, ліани. Поширені в тропічній Америці. Багато видів вирощують як декоративні оранжерейні та кімнатні рослини. Від прізвища німецького ботаніка 16 ст. Л. Фукса.

ФУКУС (лат. fucus, з грец. φϋκος) – рід бурих водоростей. Поширені переважно в північних морях. Використовують як добрива, для одержання йоду, калійних солей, іноді згодовують худобі.

ФУЛЕ (франц. foule) – вовняна тканина із саржевим переплетенням. З Ф. шиють жіночі пальта.

ФУЛЯР (франц. foulard, від fouler – топтати, валяти) – 1) Тонка шовкова тканина полотняного переплетення. 2) Сорт ситцю. 3) Шовкова шийна чи носова хустка.

ФУЛЬГУРАЦІЯ (від лат. fulguratio – блискавиця) – один з методів внутрішнього (через цистоскоп) лікування пухлин сечового міхура струмом високої частоти.

ФУЛЬГУРИТ (від лат. fulgur – блискавка) – трубчасті розгалужені скловидні утворення, що виникають від ударів блискавки в гірські породи, особливо в пісок.

ФУМАРОЛИ (італ. fumarole, від лат. fumus – дим) – газоподібні гарячі виділення з тріщин на схилах або біля підніжжя вулканів.

ФУМІГАНТИ [від лат. fumigans (fumigantis) – димлячий] – хімічні речовини, парою чи газами яких знищують шкідників і збудників хвороб сільськогосподарських рослин та паразитів свійських тварин.

ФУМІГАЦІЯ (від лат. fumigo – димлю, обкурюю) – спосіб боротьби з шкідниками й хворобами сільськогосподарських рослин, шкідниками сільськогосподарських продуктів тощо за допомогою пари або газів сильнодіючих отруйних речовин. Інші назви – газація, обкурювання.

ФУНГІЦИДИ (від лат. fungus – гриб і ...циди) – отруйні хімічні сполуки для боротьби з грибними хворобами рослин (залізний і мідний купороси, бордоська рідина тощо) і для протравлювання насіння (формалін тощо).

ФУНГІЦИДИН (від лат. fungus – гриб і caedo – вбиваю) – те саме, що й ністатин.

ФУНДАМЕНТ (від лат. fundamentum – основа) – 1) Основа будинку, машини тощо. 2) Переносно – основа, підпора, підвалина.

ФУНДАМЕНТАЛІЗМ – крайньо консервативна течія в сучасному протестантизмі, прихильники якої вимагають брати за основу [фундамент (2)] віри буквальне розуміння тексту Біблії, відкидають будь-який вияв справді наукового світогляду, відверто борються проти науки.

ФУНДАМЕНТАЛЬНИЙ (лат. fundamentalis) – 1) Міцний, великий. 2) Основний, головний. 3) Переносно – обгрунтований, солідний, позитивний.

ФУНДИРОВАНИЙ (нім. fundieren – вкладати капітал у цінні папери, від лат. fundus – основа) – твердий, закріплений; ф. доход – у капіталістичних країнах доход, одержуваний з постійних джерел – з землі, споруд тещо; ф-і позики – довгострокові або безстрокові позики, забезпечені певним джерелом державних доходів. Інша назва – консолідовані позики.

ФУНДУК (тур. findik) – вид кущових або деревних рослин роду ліщина. Поширені на Балканському півострові і в Малій Азії. В СРСР культивують. Плоди споживають свіжими та підсмаженими. Інша назва – ліщина ломбардська.

ФУНІКУЛЕР (франц. funiculaire, букв. – канатний, від лат. funiculus – мотузка) – залізниця з канатною тягою на крутих підйомах і спусках.

ФУНКІЯ – рід багаторічних трав’янистих рослин родини лілійних. Поширені в Азії. Деякі види культивують як декоративні. Від прізвища німецького ботаніка Г.-Г. Функа.

ФУНКЦІОНАЛ – правило, за яким кожній функції з якогось класу функцій ставлять у відповідність дійсне або комплексне число.

ФУНКЦІОНАЛІЗМ (від лат. functionalis – той, що стосується функції) – напрям в архітектурі, що сформувався в 20-х pp. 20 ст. і поширився в країнах Західної Європи та Америки. Ф. підпорядкував архітектурні форми їхньому функціональному призначенню, заперечував національну своєрідність архітектури.

ФУНКЦІЯ (від лат. functio – виконання, звершення) – 1) Діяльність, обов’язок, робота; призначення. 2) матем. Величина, яка змінюється зі зміною незалежної змінної величини (аргументу). 3) біол. Специфічна діяльність органа чи організму.

ФУНТ (нім. Pfund, від лат. pondus – вага, важок) – 1) Колишня міра ваги (в Росії – 409,5 г, в Англії, Бельгії – 456,6 г). 2) Грошова одиниця: Арабської Республіки Єгипет (єгипетський Ф.), поділяється на 100 піастрів, або 1000 мільємів; Гібралтару, Ірландії, поділяється на 100 пенсів; Лівану, Сірії, поділяється на 100 піастрів; та інших країн.

ФУНТ СТЕРЛІНГІВ (англ. pound sterling) – 1) Грошова одиниця Великобританії, поділяється на 100 пенсів. 2) Основна валюта стерлінгової зони.

ФУРАЦИЛІН – лікарський препарат. Антибактеріальний засіб. Сприяє процесам загоювання ран, лікуванню дизентерії.

ФУР’ЄРИЗМ – 1) Концепція утопічного соціалізму, що її розробив французький мислитель Ф.-М.-Ш. Фур’є. За Фур’є, новий, соціалістичний лад, основу якого мали становити виробничі фаланги, буде побудований не в результаті ліквідації приватної власності, а шляхом організації зразкових фаланг на кошти багатих філантропів. 2) Сектантський рух, представники якого намагалися на практиці здійснити ідеї Фур’є.

ФУРІАНТ (чеське furiant, букв. – гордій) – чеський народний парний танець.

ФУРІЇ (лат. Furiae) – 1) В римській міфології богині помсти. 2) Переносно – злі, лайливі жінки.

ФУРМА (від нім. Form – форма) – пристрій (отвір або водоохолоджувальний металевий наконечник), через який вдувають повітря або кисень у плавильні печі.

ФУРНІТУРА (франц. fourniture, від fournir – доставляти, постачати) – допоміжний матеріал (ґудзики, пряжки, цвяхи, годинникові стрілки тощо) в деяких виробництвах.

ФУРОР (від лат. furor – лють, шаленство) – великий публічний успіх; бурхливе схвалення, захоплення.

ФУРУЙЯ (угор. furulya) – духовий музичний інструмент типу поздовжньої флейти.

ФУРУНКУЛ (від лат. furunculus – чиряк) – гострогнійне запалення волосяного мішечка й сальної залози і навколишньої сполучної тканини. Спричинюється бактеріями – стафілококами. Інша назва – чиряк.

ФУРУНКУЛЬОЗ – захворювання, яке характеризується повторюваною появою численних фурункулів. Інша назва – чирякуватість.

ФУРФУРОЛ (від лат. furfur – висівки і ...ол) – органічна гетероциклічна сполука, одержувана з висівок тощо; безбарвна рідина приємного запаху. Застосовують для одержання смол, як розчинник тощо.

ФУСТ (італ. fusto) – архіт. стовбур, стрижень колони.

ФУТ (від англ. foot – ступня) – міра довжини в деяких країнах. Російський Ф. дорівнював 30,48 см, у ряді країн становить від 28,3 де 32,48 см.

ФУТБОЛ (англ. football, від foot – ступня й ball – м’яч) – спортивна командна гра з м’ячем.

ФУТЕРОВКА (від нім. Futter – підкладка) – цегляна або інша викладка, що захищає від діяння температури або хімічних середовищ внутрішні поверхні металургійних печей, топок тощо.

ФУТУРИЗМ (італ. futurismo, від лат. futurum – майбутнє) – формалістичний, занепадницький напряму буржуазній літературі (переважно поезії) і мистецтві 20 ст. в Італії, Франції, Англії, Росії. Борючись проти класичної реалістичної літератури й заперечуючи її, футуристи обстоювали крайній формалізм, розвивали культ індивідуалізму, відкидали загальноприйняті мовні й поетично-мистецькі норми.

ФУТУРОЛОГІЯ (від лат. futurum – майбутнє і ...логія) – 1) Галузь наукових досліджень, що охоплює перспективи соціальних процесів, комплекс соціального прогнозування. 2) В буржуазній соціології – псевдонаука про майбутнє, яку протиставляють науковому комунізму.

ФУТШТОК (нім. Fuβstock) – рейка або жердина з поділками, якою вимірюють невелику глибину моря, ріки, озера.

ФЮЗЕЛЯЖ (франц. fuselage) – корпус літака, вертольота, планера або іншого літального апарата.