- головна (сайт)- - головна (словник)- - дружній сайт -

 

 

 

БААЛ, ВААЛ (семіт. ба’ал – пан) – 1) В релігії Стародавньої Фінікії,Сірії, Палестини бог родючості, вод, війни тощо. 2) Переносно – служіння Ваалу – гонитва за матеріальними благами.

БААС (араб., букв. – відродження) – вживана в літературі назва Соціалістичної партії арабського відродження, що існує в ряді арабських країн Близького Сходу.

БАБА – у тюркських народів додаток до імені при звертанні до старшого за віком.

БАБЕЗІОЗИ – заразні захворювання тварин, спричинювані найпростішими з роду бабезія, що паразитують в еритроцитах.

БАБЕЗІЯ – рід найпростіших ряду піроплазмід класу саркодових. Кровопаразити великої рогатої худоби, коней, овець, свиней, собак; спричинюють тяжкі захворювання – бабезіози. Переносяться кліщами. Від прізвища румунського вченого В. Бабеша.

БАБІТИ – антифрикційні сплави для підшипників і частин машин, що труться. Відзначаються низьким коефіцієнтом тертя. Від прізвища американського винахідника І. Бабіта.

БАБУВІЗМ – утопічне вчення про досягнення соціальної рівності шляхом революційного перевороту силами змовницької організації. Б. мав значний вплив на таємні революційні товариства у Франції в 30 – 40-х pp. 19 ст. Від прізвища французького комуніста-утопіста Г. Бабефа.

БАБУЇН (франц. babouin) – мавпа роду павіанів родини собакоголових. Поширений в Центральній та Східній Африці.

БАГАСОЗ (від ісп. bagazo – відходи цукрової тростини) – професійне пилове захворювання легенів у робітників, зайнятих на обробці цукрової тростини.

БАГАТЕЛЬ (франц. bagatelle, букв. – дрібниця) – невелика музична п’єса, переважно для фортепіано.

БАГАУДИ (лат. Bagaudae, від кельт. baga – боротьба) – учасники повстання в Галлії та Північній Іспанії в 3 – 5 ст. н. є. проти рабовласницького Риму.

БАГЕР (нім. Bagger, від голл. bagger – бруд, мул) – екскаватор для видобування торфу з болота.

БАГЕРМЕЙСТЕР (нім. Baggermeister) – керівник морського днопоглиблювального снаряда. На річковому транспорті ці функції виконує капітан земснаряда.

БАГЕРНИЙ насос (від голл. bagger – бруд, мул) – гідравлічна машина лопатевого типу для переміщення води з завислими частинками золи, шлаку, піску тощо.

БАГЕТ (від франц. baguette – паличка) – різьблена або пофарбована планка для виготовлення рамок чи оздоблення стін.

БАДАН (монг.) – рід багаторічних трав’янистих рослин родини ломикаменевих. Поширені в Центральній та Східній Азії. Б. товстолистий – цінна технічна (дубильна) і лікарська рослина. Декоративний.

БАДМІНТОН – спортивна гра, схожа на теніс. Грають опереним м’ячиком (воланом) і ракеткою. Від назви англійського м. Бадмінтона.

БАЗА (франц. base, від грец. βάσις – основа) – 1) Основа, фундамент, опора будь-чого. 2) Нижня профілююча частина колони або пілястра. 3) Склади, майстерні або частина території з приміщеннями й запасами для постачання армії, експедицій, підприємств. 4) Установа, що обслуговує певну галузь культурно-освітньої роботи. 5) Відстань між осями в транспортних засобах. 6) Б. технологічна – підготовлена вихідна поверхня виробу (деталі), яка визначає положення його при обробці.

БАЗАЛІОМА (від лат. basalis – основний і ...ома) – епітеліальна пухлина шкіри людини та хребетних тварин. Інша назва – карциноїд шкіри.

БАЗАЛЬНИЙ (лат. basalis, від грец. βάσις – основа) – основний, належний до основи (бази); розташований біля основи або звернений до неї.

БАЗАЛЬТ (лат. basaltes, від грец. βάσανος – пробний камінь) – виливна магматична гірська порода чорного або темно-сірого кольору. Складається з плагіоклазу, піроксену, магнетиту та ін. Будівельний матеріал, сировина для кам’яного литва.

БАЗАНІТ (грец. βασανίτης, від βάσανος – пробний камінь) – магматична гірська порода, що складається з плагіоклазу, олівіну, авгіту, а також лейциту, нефеліну. Використовують для кам’яного литва та як облицьовувальний матеріал.

БАЗЕДОВА хвороба – хвороба, спричинювана підвищеною функцією щитовидної залози. Від прізвища німецького лікаря К. Базедова, який описав її.

БАЗИДІОМІЦЕТИ (від грец. βασίδιον – основа і ...міцети) – клас вищих грибів, що в них органом розмноження є базидії. Багато видів Б. їстівні, є отруйні, руйнівники деревини, збудники хвороб сільськогосподарських культур. Інша назва – базидіальні гриби.

БАЗИДІЯ (від грец. βασίδιον – невелика основа, фундамент) – спороносний орган розмноження базидіальних грибів (базидіоміцетів).

БАЗИЛІАНИ – див. Василіани.

БАЗИЛІКА (лат. basilica, від грец, βασιλική – царський дім, палац) – витягнута прямокутна в плані споруда, розділена вподовж колонами на З – 5 частин – нефів. Середній неф вищий за бокові. У формі Б. будували християнські храми.

БАЗИЛІКИ, ВАСИЛІКИ (від грец, βασιλικός – царський) – збірка візантійського права (видана в 890 p.).

БАЗИПЕТАЛЬНИЙ (від грец. βάσις – основа й лат. peto – пориваюсь, прямую) – біол. спрямований від верхівки до основи. Напр., Б. називають розвиток бічних гілок або частин органів, внаслідок якого наймолодші частини містяться ближче до основи.

БАЗИС (від грец. βάσις – основа) – 1) Основа, база. 2) геод. Основна, точно виміряна на місцевості лінія, за якою визначають довжину інших ліній і роблять обчислення. 3) геол. Б. ерозії – рівень басейну, в який впадає водний потік. До загального (або головного) Б. ерозії належить Світовий океан, до місцевого (або тимчасового) – проточні озера, місця впадіння притоки в головну річку. 4) Б. економічний – сукупність виробничих відносин певного суспільства, що відповідають характерові й певному рівневі розвитку продуктивних сил.

БАЗИФІКАЦІЯ (від грец. βάσις – основа і ...фікація) – передбачуваний процес перетворення континентальної земної кори на океанічну.

БАЗОФІЛИ (від грец. βάσις – основа і ...філ) – клітини, в цитоплазмі яких містяться зерна, що забарвлюються основними (лужними) барвниками. Терміном «базофіли» позначають один з видів лейкоцитів крові, а також один з видів клітин передньої частки гіпофіза.

БАЗОФІЛІЯ (від грец. βάσις – основа і ...філія) – здатність структурних елементів клітин і тканин забарвлюватися основними барвниками.

БАЗУКА (англ. bazooka) – легка протитанкова безвідкатна гармата, яку обслуговує один чоловік.

БАЗУНА (польс. bazuna) – кашубський народний музичний інструмент.

БАЙ (тюрк.) – багатій, великий землевласник, лихвар у дореволюційних Середній Азії, Казахстані, на Алтаї і почасти Кавказі.

БАЙЗА – розмінна монета Оману, 1/1000 ріала Саїді.

БАЙКА (голл. baai, з франц. baie – вовняна матерія, від лат. badius – каштановий) – 1) М’яка бавовняна тканина з густим начісаним ворсом з обох боків. 2) Густа, важка, грубосуконна тканина з начосом з лицьового боку.

БАЙРАЙ (від тур. bayram – торжество) – релігійне свято у мусульман.

БАЙТ (англ. byte) – одиниця кількості інформації, якою цифрова обчислювальна машина може оперувати як одним цілим. Б. дорівнює 8 біт.

БАК (від голл. bak – корито, ночви) – 1) Носова частина верхньої палуби; надбудова в носовій частині палуби, що доходить до форштевня. 2) Велика посудина для рідини.

БАКАЛАВР (лат. baccalaureus, від baccalarius – старший студент, клерк, землероб-орендар, з кельт.) – 1) Перший вчений ступінь у ряді країн. 2) Особа, що одержала диплом про закінчення середньої освіти (у Франції).

БАКАЛІЯ (від араб. баккал – продавець харчів) – деякі продовольчі товари: крупа, борошно, сіль, чай, цукор, сушня, прянощі тощо.

БАКАН – див. Бакен.

БАКАРА – 1) Цінний сорт кришталю. Від назви французького м. Баккари, де виробляють такий кришталь.

БАКЕЛІТ – фенол-формальдегідна смола. Застосовують як конструкційний і електроізоляційний матеріал, для просочування деревини, паперу, тканин тощо. Від прізвища бельгійсько-американського хіміка Л. Бaкеланда.

БАКЕН, БАКАН (голл. baken) – плавучий навігаційний знак, що вказує небезпечні місця або фарватер.

БАКЛАГА (від тат. баклак – посудина для води) – невелика дорожня посудина, яку носять на ремені.

БАКТЕРИЦИДИ (від бактерії і ...циди) – речовини, здатні вбивати бактерії та інші мікроорганізми.

БАКТЕРИЦИДНИЙ – здатний убивати бактерії та інші мікроорганізми. Б-а лампа – газорозрядна ртутна лампа низького тиску. Використовують для знезаражування ультрафіолетовим промінням повітря в приміщеннях, води тощо, а також з лікувальною метою.

БАКТЕРІЕМІЯ (від бактерії і ...емія) – наявність бактерій у крові людини і тварин; зумовлена деякими інфекційними захворюваннями.

БАКТЕРІЇ (від грец. βακτηρία – паличка) – мікроскопічні, здебільшого одноклітинні, організми. Беруть участь у кругообігу речовин. Ряд Б. підвищує родючість грунту, деякі використовують для виготовлення добрив, у промисловості, медицині. Багато видів – збудники хвороб людини та свійських тварин.

БАКТЕРІОЗИ – захворювання рослин, спричинювані бактеріями. Інша назва – бактеріальні хвороби рослин.

БАКТЕРІОЛІЗИНИ (від бактерії й грец. λύσις – розпад) – антитіла, що утворюються в організмі людини й тварин при виробленні імунітету й спричинюють руйнування (бактеріоліз) бактеріальних клітин.

БАКТЕРІОЛОГІЯ (від бактерії і ...логія) – наука про бактерії та спричинювані ними хвороби.

БАКТЕРІОСКОПІЯ (від бактерії і ...скопія) – метод дослідження бактерій за допомогою мікроскопа.

БАКТЕРІОСТАЗ (від бактерії і ...стаз) – повне припинення росту та розмноження бактерій під впливом несприятливих фізичних або хімічних факторів.

БАКТЕРІОТРОПІНИ (від бактерії і грец. τροπή – поворот, напрям) – антитіла, які посилюють фагоцитоз. Виникають у сироватці крові людини та тварин при інфекційних захворюваннях. Б. використовують у виробництві лікувальних і профілактичних сироваток.

БАКТЕРІОФАГИ (від бактерії і ...фаг) – бактеріальні віруси, які викликають руйнування (лізис) бактерій та інших мікроорганізмів. Використовують як лікувальний і профілактичний засіб.

БАКТЕРІОХЛОРОФІЛИ (від бактерії й хлорофіл) – зелені пігменти пурпурних та зелених бактерій, яким властивий фотосинтез.

БАКТЕРІУРІЯ (від бактерії та ...урія) – виділення бактерій з сечею, зумовлене деякими інфекційними захворюваннями.

БАКТЕРОЇДИ (від бактерії і ...оїд) – 1) Великі галузисті клітини бульбочкових бактерій, які розвиваються на коренях бобових рослин. 2) Анаеробні (див. Анаероби) бактерії, що не утворюють спор і капсул. Містяться в роті, кишечнику та статевих органах людини. Багато видів – хвороботворні.

БАКТРІАН – вид жуйних парнокопитних тварин, двогорбий верблюд. Свійська тварина. Поширені в пустелях і сухих степах Азії та Африки. Від назви стародавньої області Бактрії в Середній Азії.

БАКХІЙ (від грец. βάκχιος – вакхічний) – в античному віршуванні трискладова стопа, яка має один короткий склад і два довгі.

БАКШИШ (перс. – дарунок) – хабар; подачка; чайові.

БАКШТАГ (голл. bakstag) – 1) Снасті на судні, що підтримують збоку і ззаду щогли, димові труби тощо. 2) Курс вітрильного судна під час вітру, що дме ззаду й збоку.

БАКШТЕЙН (від нім. Backstein – обпалена цегла) – сорт сиру.

БАКШТОВ (голл. bakstouw) – кінець тросу з рослинного волокна, спущеного з корми судна, що стоїть на якорі; використовують для прив’язування суднових катерів, баркасів тощо.

БАЛ ¹ (франц. bal, від bailer – танцювати) – урочистий вечір з танцями під музику, іноді в святковому вбранні з масками – Б.-маскарад.

БАЛ ² (від франц. balle – м’яч, куля) – 1) Умовна одиниця для оцінки ступеня інтенсивності або якості певного явища (напр., швидкості вітру, врожайності тощо). 2) Оцінка успішності й поведінки в навчальних закладах. 3) Одиниця для оцінки в деяких видах спортивних змагань (напр., у гімнастиці). 4) Куля для голосування (балотування).

БАЛАДА (франц. ballade, з прованс. і balada, від balar – танцювати) – 1) Віршовий ліро-епічний твір казково-фантастичного, легендарно-історичного чи героїчного змісту. 2) муз. Інструментальний або вокальний твір.

БАЛАНС (франц. balance, букв. – терези, від лат. bilanx – той, що має дві вагові чаші) – 1) Рівновага, урівноважування. 2) Система показників, що характеризують співвідношення елементів у будь-якому явищі, що постійно змінюється, напр. Б. народного господарства СРСР, бухгалтерський Б., паливний Б., водний Б. 3) Колоди, використовувані як сировина для виробництва паперу та целюлози (балансова деревина).

БАЛАНСЕРИ (англ. balancers – дзизкальця, від франц. balance – терези) – органи прикріплення й опори у личинок більшості хвостатих земноводяних. Інша назва – опорні нитки.

БАЛАНСИР (від франц. balancier – коромисло) – 1) Важіль, що хитається на осі і передає зворотний рух ланцюгам механізму (у вимірювальних приладах, шахтних насосах, бурових верстатах тощо). 2) Головний регулятор (тягарець), що замінює маятник у механізмі годинника.

БАЛАНСОГРАФ (від баланс і ...граф) – прилад для реєстрації змін радіаційного балансу земної поверхні.

БАЛАНСУВАТИ (франц. balancer) – 1) Зберігати рівновагу. 2) Урівноважувати. 3) В бухгалтерії – зводити баланс.

БАЛАНТИДІАЗ – хвороба людини і свиней, спричинювана інфузорією балантидієм. У тварин – балантидіоз.

БАЛАСТ (голл. ballast) – 1) Гравій, щебінь тощо, насипані на земляне залізничне полотно. 2) Різноманітний вантаж (вода, каміння тощо), що поліпшує мореплавні якості корабля. 3) Вантаж для регулювання повітроплавних властивостей дирижабля. 4) Переносно – непотрібна річ, зайвий вантаж.

БАЛАСТЕР – залізнична машина безперервної дії, за допомогою якої дозують, укладають і видаляють баласт.

БАЛАТА (ісп. balata) – 1) Рід деревних тропічних рослин родини сапотових. 2) Молочний сік цього дерева, що зазнав коагуляції. Властивостями й складом близький до гутаперчі.

БАЛДАХІН (італ. baldacchino, букв. – шовкова тканина з Багдада) – 1) Навіс із тканини на жердинах або стовпах (нерухомий або переносний). 2) Кам’яний, металевий або дерев’яний навіс на колонах чи стовпах.

БАЛЕТ (франц, ballet, з італ. balleto, від ballo – бал) – вид сценічного мистецтва, в якому зміст вистави розкривається засобами класичного танцю, міміки й музики; твір, призначений для втілення в музично-хореографічних образах.

БАЛЕТМЕЙСТЕР (нім. Ballettmeister) – постановник балету, хореографічних сцен і композицій.

БАЛІСТИКА (нім. Ballistik, з лат. ballista – ядро, метальний снаряд, від грец. βάλλω – кидаю) – наука про рух артилерійських і реактивних снарядів, мін, куль, авіабомб.

БАЛІСТИТ (від лат. ballista – ядро, метальний снаряд) – бездимний нітрогліцериновий порох. Застосовують як тверде ракетне паливо і у вогнепальній зброї.

БАЛІСТИЧНИЙ – пов’язаний з балістикою; 6-а ракета – ракета без несучих поверхонь (крил), що рухається по балістичній кривій лінії; б-а траєкторія – крива лінія, шлях, по якому рухається тіло в повітрі за інерцією і від дії сили, ваги.

БАЛІСТОКАРДІОГРАФІЯ (від грец. βάλλω – кидаю і кардіографія) – метод графічної реєстрації механічних рухів тіла людини, що виникають при скороченні серця.

БАЛОН (франц. ballon, з італ. pallone – куля, м’яч) – 1) Колба електровакуумного або іонного приладу. 2) Оболонка з повітрям (амортизаційний пристрій) або газом, легшим за повітря (частина аеростата, дирижабля). 3) Посудина, в якій зберігають і перевозять газ або рідину.

БАЛОТУВАННЯ (італ. ballottare – обирати кулями, від ballotta – куля) – голосування піднесенням руки або опусканням до урни бюлетенів під час обрання тієї чи іншої особи.

БАЛЮСТРАДА (франц. balustrade, з італ. balaustrata) – невисока огорожа сходів, терас, балконів з фігурних стовпчиків (балясин), з’єднаних угорі горизонтальним брусом або бильцями.

БАЛЬБОА (ісп. balboa) – грошова одиниця Панами, поділяється на 100 сентесимо.

БАЛЬДУР, БАЛЬДР (старосканд. Baldr, англосакс. Bealder – володар) – у скандінавській міфології бог добра й краси.

БАЛЬЗАМИ (від грец. βάλσαμον – ароматична смола) – природні речовини, до складу яких входять ефірні олії і розчинені в них смоли, ароматичні сполуки та інші компоненти. Застосовують в оптиці й медицині.

БАЛЬЗАМІН (грец. βάλσαμον) – рід одно- і багаторічних трав’янистих рослин. Поширені переважно в тропіках і субтропіках Азії та Африки. В СРСР деякі види культивують як декоративні. Інша назва – розрив-трава.

БАЛЬЗАМУВАТИ – просочувати труп антисептичними й консервуючими розчинами (бальзамами), що запобігають його гниттю.

БАЛЬНЕОЛОГІЯ (від лат. balneum – лазня, купання і ...логія) – розділ медицини, який вивчає походження та фізико-хімічні властивості мінеральних вод і грязей та методи використання їх з лікувально-профілактичною метою.

БАЛЬНЕОТЕРАПІЯ (від лат. balneum – лазня, купання і терапія) – застосування природних та штучних мінеральних вод з лікувально-профілактичною метою.

БАЛЬНЕОТЕХНІКА (від лат. balneum – лазня, купання і техніка) – галузь санітарної техніки, яка займається створенням необхідних умов для захисту мінеральних вод від виснаження й забруднення, а також найефективнішого використання їх з лікувально-профілактичною метою.

БАМБУК (малайське bambu) – деревовидна рослина родини злаків. Поширений у вологих тропіках і субтропіках обох півкуль. З стебел будують легкі житла, мости, виготовляють меблі, папір тощо.

БАМІЯ (тур. bamya) – вид однорічних трав’янистих рослин родини мальвових. Культивують у тропічних і субтропічних країнах. Використовують у кулінарії, консервній промисловості; з Б. одержують також луб’яні волокна.

БАМПЕР (англ. bumper, від bump – стикатися, наштовхуватись) – автомобільний буфер.

БАНАЛІТЕТ (франц. banalite, від banal, тут – належний сюзеренові) – право феодала в країнах Західної Європи вимагати від залежних селян, щоб вони мололи зерно лише на його млині, випікали хліб у його пекарні, давили виноград на його виноградному пресі за плату, визначену ним самим.

БАНАЛЬНІСТЬ (від франц. banal – шаблонний) – буденність, вульгарність, давно відома думка, заяложеність.

БАНАН (франц. banane, з мови баконго) – рід багаторічних трав’янистих тропічних і субтропічних рослин. Культивують як плодові, текстильні, декоративні рослини.

БАНДА (італ. banda, букв. – загін) – 1) Озброєна група людей, що вчинює злочинні дії; в широкому розумінні – всяка злочинна зграя, кліка. 2) Мідний духовий оркестр, що в деяких оперних виставах супроводжує дію на сцені або за сценою; в симфонічній музиці – додатковий ансамбль, розміщений окремо від основного складу оркестру.

БАНДАЖ (франц. bandage – пов’язка, від bande – пов’язка, стрічка) – 1) мед. Еластична пов’язка для підтримування певного органа. 2) тех. Металеве кільце (пояс, обід), яке надівають на частини машин для зміцнення їх або подовження строку служби.

БАНДВАГЕН (нім. Bandwagen, від Band – стрічка і Wagen – візок) – відвалоутворювач; стрічковий транспортер на високому візку, що рухається по рейках. Застосовують у відкритих гірничих розробках для транспортування породи від екскаватора до відвалу.

БАНДЕРИЛЬЄРО (ісп. banderillero) – піший боєць з биком, який кидає в нього бандерильї.

БАНДЕРИЛЬЯ (ісп. banderilla) – невеличкий прикрашений стрічками спис, пго його використовують під час корид.

БАНДЕРОЛЬ (франц. banderole) – паперова стрічка, якою обклеюють пакунки по 100 грошових білетів однакової вартості. 2) Невеликий предмет, який надсилають поштою в паперовій обгортці. 3) Наклеєний на товар ярлик, що свідчить про оплату акцизу, мита.

БАНДЖО (англ. banjo) – струнний щипковий музичний інструмент.

БАНДИТИЗМ – злочин, що полягає в участі у бандах і вчинюваних ними нападах; політичний Б. – одне із знарядь реакції і контрреволюції.

БАНІ – розмінна монета Соціалістичної Республіки Румунії, 1/100 лея.

БАНІАН, БАНЬЯН (мовою гінді банія) – назва двох видів дерев роду фікус (фікус бенгальський, фікус священний). Ростуть в Індії. Велетенські дерева з повітряним корінням, яке утворюється з стовбура і гілок і, вкорінюючись, підтримує крону.

БАНК (нім. Bank, франц. banque, з італ. banco – лава, конторка, стіл міняйла) – 1) Особливий економічний інститут, що акумулює тимчасово вільні кошти, надає кредит, здійснює грошові розрахунки, випускає в обіг гроші, цінні папери. 2) Ставки у картярських іграх.

БАНКА (від голл. bank – мілина) – 1) Ділянка морського дна, над якою глибина значно менша від навколишньої. 2) Сидіння для гребців у шлюпках.

БАНКАБРОШ (франц. banc а broches) – машина в бавовнопрядильному виробництві. На ній виготовляють рівницю (напівфабрикат для пряжі).

БАНКЕТ ¹ (франц. banquette) – 1) Невисокий земляний вал для захисту бровки та укосу залізничної виїмки від розмивання водою. 2) військ. Насип біля внутрішньої крутості високого брустверу, призначений для розміщення стрільців, що ведуть вогонь (у Радянській Армії термін «банкет» замінено терміном «стрілецький уступ»). 3) Підвищення на судні для встановлення компасів.

БАНКЕТ ², БЕНКЕТ (франц. banquet) – урочистий сніданок, обід або вечеря, що влаштовується на честь кого-небудь або на відзначення певної події.

БАНКІР (нім. Bankier, від франц. banquier) – у капіталістичних країнах банківський ділок, великий акціонер банку або власник банкірського дому.

БАНКНОТИ (англ. bank-note, нім. Banknote, одн.) – кредитні знаки грошей, що їх випускають емісійні банки для заміни металевих грошей як засіб обігу й платежу. Інша назва – банківські білети.

БАНКО (від італ. banco – лава) – 1) Ціна або курс, за якими банк продає й купує цінні папери. 2) Будівельний матеріал – суміш глини з соломою. Див. також Саман.

БАНКРУТСТВО (франц. banqueroute з італ. bancarotta, від banco rotto – розбитий банк) – 1) Боргова неспроможність, припинення платежів за борговими зобов’язаннями окремими капіталістами або акціонерними товариствами. 2) Переносно – неспроможність, крах планів, провал, розорення, нездатність виконати взяті зобов’язання.

БАНТЕНГ (англ. banteng, з малайської) – вид диких широколобих биків родини бичачих. Одомашнені Б. відомі під назвою балійської худоби (від назви о. Балі, звідки вона походить).

БАНЬГУ – китайський ударний інструмент типу барабана.

БАНЬЯН – див. Баніан.

БАОБАБ (амхарською – мавп’яче дерево) – вид дерев родини бомбаксових, стовбур яких досягає надзвичайної товщини. Характерне для саван Африки. Плоди їстівні. З кори добувають луб’яні волокна.

БАПТИСТЕРІЙ (від грец. βαπτιστήριον – купіль) – культове приміщення, де проводять обряд хрещення.

БАПТИСТИ (грец. βαπτιστής – хреститель, від βαπτίζω – занурюю, хрещу) – послідовники протестантської секти у християнстві, за віровченням якої «спасіння» можливе лише через особисту віру в Христа, а не через посередництво церкви; Б. практикують хрещення дорослих на основі «свідомої віри».

БАР ¹ (англ. bar, тут – смуга металу) – робоча частина врубової машини (або гірничого комбайна), що утворює вруб у масиві. Складається з напрямної рами й ріжучого ланцюга з зубками.

БАР ² (від грец. βάρος – вага) – одиниця тиску. 1 Б. = 10⁵ н/м² = 10⁶ дн/см². Раніше 1Б.= 1дн/см², тепер цю одиницю називають барія.

БАР ³ (франц. barre, англ. bar – перешкода, обмілина) – 1) Б. береговий – вузька, витягнута вздовж берега наносна смуга суходолу, здебільшого піщана. 2) Б. пригирловий – піщаний підводний вал, який утворився в морі перед гирлом ріки під дією її течії та морських хвиль.

БАР ⁴ (англ. bar) – невеликий ресторан, закусочна, де відвідувачів обслуговують біля прилавка.

БАРАЖ (франц. barrage – загородження, загата, від barrer – перешкоджати) – 1) Загородження в повітрі, що перешкоджають польоту ворожих літаків. Складаються з прив’язаних стальними тросами аеростатів. 2) мор. Сукупність засобів загородження проти надводних і підводних кораблів (міни, сітки, бони тощо). 3) Споруда у вигляді ступінчастої підпірної стінки. Застосовують у горах для захисту залізниць від потоків води під час дощів.

БАРАЖУВАННЯ (від франц. barrage – перешкода, загорода) – патрулювання військових літаків у повітрі над певним районом для охорони від авіації противника.

БАРАНКОСИ (від ісп. barrancoso – нерівний, з заглибленнями) – глибокі борозни на схилах вулкана, що утворюються від діяння води.

БАРАНТА (тюрк. – розбійник, набіг) – самовільне захоплення чужого майна (гол. чином, худоби), щоб примусити його власника задовольнити претензії особи, що чинить Б., або відшкодувати заподіяні їй раніше майнові збитки, є злочином.

БАРАТРІЯ (англ. barratry, від старофранц. baraterie – шахрайство) – злочинна дія капітана або команди, що завдає шкоди власникові судна або власникові вантажу.

БАРБА (від лат. barba – борода) – зазублина штриха кліше або штампа.

БАРБАМІЛ [від барб (ітурати) і грец. άμυλον – крохмаль] – снотворний, заспокійливий і протикорчовий засіб.

БАРБАРИС (араб.) – рід кущових рослин родини барбарисових. Поширені переважно у Північній півкулі. Мають господарське значення як ягідні, медоносні й барвні рослини.

БАРБЕТ (франц. barbette) – 1) Насипний майданчик за бруствером, укріплення для встановлення гармати. 2) Виступ на борту військового судна для встановлення гармати або захисна броньова стінка, за якою розміщується артилерійська установка, що обертається.

БАРБІТАЛ (від барбітурати) – заспокійливий і снотворний засіб.

БАРБІТУРАТИ (від італ. barbabietola – буряк і urea – сечовина) – група лікарських речовин, похідних барбітурової кислоти, що їх застосовують як снотворний, протикорчовний та наркотичний засіб.

БАРБОТИН (франц. barbotine) – матеріал (суміш білої глини, піску і фарби) для ліпних прикрас на керамічних виробах; наносять перед випалом.

БАРБОТУВАННЯ – пропускання газу або пари крізь шар рідини; застосовують для прогрівання рідини парою або для перемішування агресивних рідин.

БАРГОУТ – див. Бархоут.

БАРД (кельт, bard) – 1) Народний поет-співець у кельтів у середні віки. 2) Переносно – поет.

БАРЕЖ – легка прозора тканина сітчастого візерунка з крученої бавовняної, шовкової і шерстяної пряжі. Від назви м. Барежа у Франції.

БАРЕЛЬ (англ. barrel, букв. – бочка) – міра об’єму рідин і сипких тіл в Англії (1 Б.= 163,65 л) і в США (1 Б.= 119,24 л, а для нафти – 1 Б. = 158,76 л).

БАРЕЛЬЄФ (франц. bas-relief, букв. – низький рельєф) – скульптурний твір, в якому опукле зображення виступає над плоскою поверхнею менш як на половину його об’єму. Див. також Горельєф.

БАРЕТЕР (англ. barretter) – стабілізатор сили струму, прилад у вигляді заповненого воднем скляного балона, всередині якого вміщено тонкий залізний дріт. Застосовують у радіоелектронних пристроях.

БАР’ЄР (від франц. barriere – перешкода) – 1) Загорода, що перешкоджає вільному проходу. 2) Перешкода, яку повинні подолати під час змагань кіннотники, бігуни та інші спортсмени. 3) Високе ввізне мито, що має на меті перешкодити ввозу товарів (митний Б.). 4) Тепловий Б. – швидкість, при якій нагрівання ракети, космічного корабля і т. п. внаслідок тертя об повітря, стає настільки великою, що може спричинювати вихід їх з ладу.

БАРЖА (франц. barge) – несамохідне або самохідне сталеве чи дерев’яне судно для перевезення вантажів.

БАРИ... (від грец. βαρύς – важкий) – у складних словах за значенням відповідає поняттю «важкий».

БАРИКАДА (франц. barricade, від barrique – бочка) – штучне загородження з підручних матеріалів поперек вулиць, шляхів, яке застосовується здебільшого у вуличних боях, зокрема під час збройних повстань.

БАРИЛЬ (ісп. barril, букв. – бочка) – міра об’єму рідин у ряді країн Латинської Америки, дорівнює 76 чи 96 л.

БАРИСТЕР (англ. barrister) – звання адвоката в Англії.

БАРИТ (від грец. βαρύς – важкий) – мінерал класу сульфатів, білого або сірого кольору з скляним блиском. Використовують для виробництва білої фарби, барієвих препаратів, паперу, гуми.

БАРИТОН (італ. baritono, від грец. βαρύς – низький і τόνος – тон) – 1) Чоловічий голос, середній за висотою між басом і тенором; співак з таким голосом. 2) Мідний духовий інструмент.

БАРИЦЕНТР (від бари... і центр) – 1) Центр ваги геометричної фігури або тіла. 2) астр. Центр маси системи Земля – Місяць, розташований на віддалі 4800 км від центра Землі в напрямі Місяця; навколо нього Місяць та Земля описують свої орбіти протягом місяця.

БАРИЦЕНТРИЧНІ КООРДИНАТИ (від барицентр і координати) – числа, що дорівнюють масам матеріальних точок, для системи яких ця точка є центром ваги.

БАРИЧНИЙ, БАРОМЕТРИЧНИЙ (від грец. βαρύς – важкий і метричний) – пов’язаний з атмосферним тиском.

БАРІЙ (від грец. βαρύς – важкий) – хімічний елемент, символ Ва, ат. н. 56; сріблясто-білий метал. Застосовують у техніці високого вакууму, в радіотехніці; сполуки Б. – в ядерній техніці, медицині тощо.

БАРІОНИ (від грец. βαρύς – важкий) – найважчі елементарні частинки (нуклони, гіперони) з напівцілим спіном і масою, не меншою за масу протона.

БАРК (голл., англ. bark) – вітрильне судно з кількома щоглами.

БАРКАРОЛА (італ. barcarola, від barca – човен) – пісня, романс, п’єса для музичного інструмента з ліричною мелодією і розміреним супроводом, що нагадує плескіт хвиль. Від назви пісень венеціанських човнярів (гондольєрів).

БАРКАС (голл. barkas) – 1) Найбільша корабельна шлюпка. 2) Самохідне дерев’яне судно; різновид річкових барж.

БАРКЕНТИНА (англ. barquentine) – шхуна-барк, морське вантажне судно з трьома або більше щоглами (прямі вітрила – на передній, косі – на інших щоглах).

БАРМЕН (англ. barman) – власник або службовець бару ⁴, що продає здебільшого спиртні напої біля стойки.

БАРН (англ. barn) – одиниця ефективного перерізу ядерних процесів, тобто величина, що характеризує імовірність різних процесів у ядерній фізиці під час зіткнення частинок. 1 Б.= 10^-24 см².

БАРО... (від грец. βάρος – тягар, вантаж) – у складних словах відповідає поняттю «тиск».

БАРОГРАМА (від баро... і ...грама) – стрічка з записом коливань атмосферного тиску.

БАРОГРАФ (від баро... і ...граф) – прилад для безперервного записування коливань атмосферного тиску.

БАРОКАМЕРА (від баро... і камера) – герметичний резервуар або приміщення, де змінюють тиск повітря.

БАРОККО (від італ. barocco – вибагливий, химерний) – стиль в архітектурі та мистецтві кінця 16 – середини 18 ст., для якого характерні підкреслена урочистість, пишна декоративність, динамічність композиції.

БАРОКЛІННІСТЬ (від баро... і грец. κλίνω – нахиляю) – характерний стан атмосфери, при якому її щільність визначається тиском і температурою.

БАРОМЕТР (від баро... і ...метр) – прилад для вимірювання атмосферного тиску.

БАРОМЕТРИЧНИЙ – див. Баричний.

БАРОН (франц. baron, від старенім, baro – вільний воїн) – дворянський титул у Західній Європі; за середньовіччя – неспадковий васал короля.

БАРОНЕТ (англ. baronet, від франц. baron – барон) – дворянський титул в Англії.

БАРОРЕЦЕПТОРИ (від баро... і рецептори) – чутливі нервові закінчення в кровоносних судинах, які сприймають зміну кров’яного тиску і рефлекторно регулюють його рівень.

БАРОСКОП (від баро... і ...скоп) – прилад, за допомогою якого спостерігають зміни атмосферного тиску.

БАРОСТАТ (від баро... і ...стат) – автоматичний прилад для підтримання в невеликих холодильних камерах, шафах тощо заданого тиску.

БАРОТЕРАПІЯ (від баро... і терапія) – застосування з лікувальною метою зниженого або підвищеного атмосферного тиску.

БАРОТЕРМОГРАФ (від баро... і термограф) – самописний прилад для реєстрації атмосферного тиску й температури повітря.

БАРОТРАВМА (від баро... і травма) – ушкодження організму внаслідок різких змін атмосферного тиску.

БАРОТРОПНІСТЬ (від баро... і грец. τροπή – поворот, зміна) – стан атмосфери, при якому її щільність визначається лише тиском. Спостерігається рідко, характерним станом атмосфери є її бароклінність.

БАРОХОРІЯ (від баро... і ...хорія) – обпадання плодів і насіння від дії сили тяжіння без участі інших зовнішніх факторів.

БАРОЦИКЛОНОМЕТР (від баро..., циклон і ...метр) – прилад, що вказує наближення циклону та його напрям.

БАРС (тюрк.) – вид хижих ссавців родини котячих. Поширений в горах Центральної Азії. Хутровий звір, через нечисленність промислового значення не має.

БАРТОЛІНІТ – запалення бартолінових залоз, розміщених біля входу у вагіну. Спричинюється гонококом, стрептококом, стафілококом тощо. Від прізвища датського анатома К. Бартоліна.

БАРХАНИ (казах.) – нанесені вітром піщані горби переважно серпоподібної форми, не закріплені рослинністю; поширені в пустелях.

БАРХОУТ, БАРГОУТ (голл. barkhout) – кілька рядів поясів у потовщеній частині зовнішньої обшивки дерев’яного судна для зміцнення його.

БАС (від італ. basso – низький) – 1) Найнижчий чоловічий голос; співак з таким голосом. 2) Духовий або струнний інструмент низького звучання (контрабас, басоля). 3) Найнижча партія багатоголосого музичного твору.

БАСЕЙН (франц. bassin, від лат. baccinum – посудина, резервуар) – 1) Штучна водойма. 2) Частина суходолу, з якої вода стікає в дану річку (Б. річковий), езеро або море (Б. озера, моря). 3) Б. безстічний – області внутрішньоматерикового стоку, позбавлені зв’язку через річкові системи з океаном. 4) Область залягання певних гірських порід або корисних копалин.

БАСЕТГОРН (нім. Bassetthorn, від італ. basso – низький і нім. Horn – ріг) – духовий інструмент, різновид кларнета.

БАСИЛЕЙ, БАСИЛЕВС (грец. βασιλεύς) – 1) В Стародавній Греції спочатку правитель поселення, пізніше – вождь племені або союзу племен. 2) У давньогрецьких містах-державах – службові особи, які виконували релігійні функції. 3) В елліністичних державах – титул царя, монарха, у Візантії – імператора.

БАСКАК (тюрк.) – монгольський воєначальник, представник хана; проводив облік населення і збирав данину в підкореній країні.

БАСКЕРВІЛЬ – друкарський шрифт, створений у 18 ст. Відзначається чіткістю малюнка. Застосовують переважно для книжкового набору. Від прізвища англійського друкаря Дж. Баскервіля.

БАСКЕТБОЛ (англ. basket-ball, від basket – кошик і ball – м’яч) – командна спортивна гра, мета якої – закинути руками м’яч у підвішений до щита кошик.

БАСМА (тюрк.) – 1) Особлива платівка, що її видавали в 13 – 15 ст. татаро-монгольські хани як вірчу грамоту. 2) Тонкі металеві листи (здебільшого срібні) з тисненими візерунками. 3) Фарба для волосся.

БАСМАЧ (від тюрк. басмак – робити наскок) – учасник контрреволюційних банд у Середній Азії в 1917 – 26 pp.

БАСОН (від франц. passement – тасьма) – плетені шнури, тасьма, бахрома, китиці для оздоблення одягу, меблів тощо.

БАСТА (італ., ісп. basta) – (вигук) досить, годі, буде!

БАСТАРД (ісп. bastardo) – 1) заст. Потомство, одержане від схрещування організмів, що належать до різних видів або родів. 2) Позашлюбний син впливової особи. Термін вживався в середні віки в Західній Європі.

БАСТЕЯ (італ. bastea) – напівкругла кам’яна споруда для обстрілу підходів до фортеці.

БАСТІЛІЯ (франц. Bastille, від прованс. bastida – збудована) – фортеця і водночас державна тюрма для політичних в’язнів у Парижі 14 – 18 ст. День взяття Б. (14 липня 1789 р.), що ознаменував початок Французької буржуазної революції кінця 18 ст., – національне свято Франції.

БАСТІОН (франц. bastion) – п’ятикутна бойова споруда на фортечному валу для обстрілу підходів до фортеці (16 – 18 ст.).

БАСТОНАДА (від ісп. bastonada – удар палицею) – покарання ударами палиці по п’ятках і спині, що застосовується у деяких східних країнах.

БАСТР (нім. Baster) – цукровий пісок низької якості, який звичайно повертають на виробництво.

БАСТУВАННЯ (здогадно від нім. Bast – мочало, лико) – обробка тканин для видалення обертовою щіткою сторонніх домішок.

БАТ – грошова одиниця Таїланду, поділяється на 100 сатангів. Інша назва – тикаль.

БАТАЛЕР (від франц. batailler – битися) – особа на судні, що відає продовольчим і речовим постачанням особливого складу.

БАТАЛІСТ (італ. battaglista, від battaglia – бій, битва) – художник, творчість якого присвячена воєнній тематиці.

БАТАЛІЯ (франц. bataille, з італ. battaglia – бій, битва) – 1) Бій, битва. 2) Переносно – сварка з суперечками, взаємними докорами.

БАТАЛЬЙОН (франц. bataillon, з італ. battaglione) – військовий підрозділ.

БАТАЛЬНИЙ (від італ. battaglia – битва) – пов’язаний з зображенням битви та інших епізодів війни; б. жанр – жанр образотворчого мистецтва, присвячений темам війни і військового життя.

БАТАН (франц. battant, від battre – бити) – механізм ткацьких верстатів, який спрямовує рух човника, що вводить нитку (піткання) в основу тканини і прибиває цю нитку до тканинної опушки.

БАТАРЕЯ (франц. batterie, від battre – бити) – 1) Вогневий і тактичний підрозділ в артилерії. 2) Поєднання кількох однотипних приладів, апаратів, пристроїв у єдину систему (установку) для ефективнішої дії (Б. акумуляторів, конденсаторів тощо).

БАТАТ (ісп. batata, з мови таїно) – вид трав’янистих тропічних і субтропічних рослин родини березкових. Кореневі бульби за хімічним складом близькі до картоплі. Використовують у їжу, переробляють на консерви, крохмаль, спирт. Інша назва – солодка картопля.

БАТЕНСИ (англ. battens) – дошки різної товщини і різної ширини.

БАТЕРФЛЯЙ (англ. batterfly, букв. – метелик) – стиль спортивного плавання.

БАТИ... (від грец. βαθύς – глибокий) – у складних словах відповідає поняттю «глибинний».

БАТИБІОНТИ (від бати... й ...біонти) – морські організми, які живуть на великих глибинах (понад 500 м). Інша назва – глибоководні тварини.

БАТИМЕТРІЯ (від бати... і ...метрія) – вимірювання водних глибин.

БАТИПЛАН (від бати... і ...план) – одномісний глибоководний несамохідний апарат з крилами для підводного кінофотознімання і різних спостережень.

БАТИСКАФ (від бати... і ...скаф) – глибоководна камера з апаратурою для спостережень і механізмами для переміщення під водою.

БАТИСТ (франц. batiste) – тонка легка бавовняна або лляна тканина для пошиття білизни або плаття. Від прізвища фламандського ткача 13 ст. Ф. Батіста.

БАТИСФЕРА (від бати... і сфера) – сталева камера сферичної або сферично-циліндричної форми, яку опускають на тросі для досліджень на великій глибині. Див. також Батискаф.

БАТИТЕРМОГРАФ (від бати... і термограф) – прилад для вимірювання температури води на різних глибинах поверхневого шару океану під час руху судна.

БАТИФОТОМЕТР (від бати... і фотометр) – пристрій для вимірювання інтенсивності освітлення у воді на великих глибинах. Застосовують у гідрографічних і біологічних дослідженнях.

БАТІАЛЬ (від грец. βαθύς – глибокий) – глибинна зона моря (від 200 до 2000 м глибини).

БАТІАЛЬНИЙ (від батіаль) – глибоководний. 1) Б-а зона – те саме, що й батіаль. 2) Б-і відклади – морські відклади, що залягають на глибині 200 – 2000 м, переважно мул.

БАТМАН (франц. battement, букв. – хлопання, биття) – 1) У балеті – особливий вид па. 2) У фехтуванні – Удар зброєю по зброї противника.

БАТО... (від грец. βάθος – глибина) – У складних словах відповідає поняттю «глибина».

БАТОМЕТР (від бато... і ...метр) – прилад для взяття проби води з потрібної глибини.

БАТОПОРТ (від бато... і англ. port, тут – отвір, прохід) – плавучий затвор сухого доку у вигляді спеціального судна.

БАТРАХОЛОГІЯ (від грец. βάτραχος – жаба й ...логія) – розділ зоології, що вивчає земноводяних.

БАТРОКЕФАЛІЯ, БАТРОЦЕФАЛІЯ (від грец. βάθρον – уступ і ...цефалія) – аномальна форма черепа, коли потилиця випинається уступом.

БАТУТ (франц. batoude, від італ. battuta, букв. – удар) – гімнастичний прилад для стрибків; натягнута горизонтально підкидна сітка.

БАТУТА (від італ. battuta – удар, такт) – диригентська паличка.

БАУЛ (ісп. baul, італ. baule, з тюрк.) – дорожня скриня, валіза, коробка, клунок.

БАФТИНГ (англ. buffeting) – трясіння літака внаслідок потрапляння повітряних вихорів від крила на хвостове оперення.

БАХУС (лат. Bacchus) – див. Вакх.

БАХШІ, БАХСИ (туркм. багши, казах. бакси) – народні співаки, музиканти і поети народів Середньої Азії.

БАЦИЛИ (від лат. bacillum – паличка) – паличкоподібні бактерії. За несприятливих умов утворюють спори. Багато видів Б. – збудники небезпечних хвороб у людини і тварин.

БАЯДЕРКА, БАЯДЕРА (від португ. bailadeira – танцівниця) – індійська храмова танцівниця (девадасі) або така, що виступає за плату в ресторані, приватному будинку тощо.

БАЯТ – жанр азербайджанської народної пісні.

БЕГЕТРІЯ (ісп. behetria) – вільна селянська громада у середньовічній Іспанії.

БЕГОНІЯ – рід трав’янистих, кущових і напівкущових рослин. Поширені у тропічних країнах. Культивують як декоративні рослини. Від прізвища французького любителя ботаніки Бегона.

БЕДЕКЕР – назва поширеного путівника по різних країнах для туристів німецькою та іншими мовами. Від прізвища німецького книговидавця К. Бедекера.

БЕДЛАМ (англ. bedlam) – 1) Лондонська психіатрична лікарня. 2) Переносно – хаос, плутанина, дім для божевільних.

БЕДЛЕНД (англ. bad lands, букв. – погані землі) – різко розчленований низькогірний рельєф з заплутаною мережею ярів та вузьких гребенів; важко прохідні й непридатні для землеробства землі.

БЕДУЇН (араб. бадауїн, множ, від бадауї – житель пустелі) – араб-кочівник на Аравійському півострові та в деяких районах Північної Африки.

БЕЗБОЛ – див. Бейсбол.

БЕЗЕ (від франц. baiser – поцілунок) – тістечко зі збитих яєчних білків і цукру.

БЕЗОАРИ (перс.) – тверді утворення із щільно зваляного волосся тваринного походження або волокон рослин, що їх часто виявляють у травному тракті жуйних тварин, коней, рідше собак та свиней.

БЕЙ (від тур. bey – князь) – титул родоплемінної, а пізніше феодальної знаті в країнах Близького і Середнього Сходу.

БЕЙДЕВІНД (голл. bij de wind) – курс судна при зустрічно-боковому вітрі.

БЕЙНІТ – структурна складова сталі, що утворюється внаслідок т. зв. проміжного перетворення аустеніти. Від прізвища англійського металурга Е. Бейна.

БЕЙСБОЛ, БЕЗБОЛ (англ. baseball, від base – низовий і ball – м’яч) – командна спортивна гра з м’ячем і кийком, схожа на лапту.

БЕЙТ (араб.) – дворядкова строфа (двовірш) у поезії східних народів. У Б. мусить бути висловлена закінчена думка.

БЕЙШЛОТ (голл. bijslot) – гребля у верхів’ї судноплавної річки з шлюзами для випускання води.

БЕК ¹ (тюрк.) – титул родоплемінної, а пізніше феодальної знаті в країнах Близького і Середнього Сходу.

БЕК ² (англ. back, букв. – задній) – захисник у спортивних іграх з м’ячем або з шайбою.

БЕКАР (франц. becarre) – муз. знак відмови від альтерації того чи іншого ступеня звукоряду.

БЕКМАНІЯ – рід багаторічних трав’янистих рослин родини злакових. Поширені в Північній Америці, Європі й Азії. Кормова рослина. Від прізвища німецького вченого І. Бекмана.

БЕКМЕС (тур. bakmaz, з перс.) – концентрований (уварений) виноградний сік.

БЕКОН (англ. bacon, з старо-франц.) – малосальна свинина з туш спеціально відгодованих молодих свиней.

БЕКРОС (англ. backcrossing, від back – знову і cross – схрещувати) – схрещування гібрида першого покоління з однією з вихідних батьківських форм. Інша назва – зворотне схрещування.

БЕКХЕНД (англ. back-hand, від back – ззаду і hand – рука) – при грі в теніс – удар зліва.

БЕЛ – логарифмічна одиниця відношення енергій, потужностей, звукових тисків. Здебільшого вживають децибел (0,1 Б.). Від прізвища англійського винахідника А.-Г. Белла.

БЕЛАДОННА (італ. belladonna, букв. – прекрасна дама) – вид багаторічних трав’янистих рослин родини пасльонових. Поширена в Європі й Малій Азії. Отруйна. Культивують як лікарську рослину.

БЕЛАЛГІН [від бел (адонна) і (ан) алгін] – лікарський протиспазматичний, знеболюючий та протикислотний засіб при захворюваннях шлунково-кишкового тракту.

БЕЛАТАМІНАЛ [від бела (донна), (ерго) таміп і (фенобарбіт) ал] – лікарський препарат, застосовуваний при підвищеній дратівливості, клімактеричних неврозах, безсонні.

БЕЛЕМНІТИ (від грец. βέλεμνον – бойова сокира) – викопні головоногі молюски.

БЕЛЕТРИСТИКА (від франц. belles lettres – красне письменство) – в широкому розумінні – художня література, у вузькому – твори художньої прози, призначені для масового читання.

БЕЛЬВЕДЕР (італ. belvedere, букв. – чудовий вид) – 1) Надбудова над будинком, альтанка на пагорбі, звідки відкривається мальовничий краєвид. 2) Назва деяких палацових споруд, збудованих на високому місці.

БЕЛЬЕТАЖ (від франц. bel – гарний і etage – поверх) – 1) Здебільшого другий (над цокольним) поверх будинку. 2) Перший ярус лож над партером і амфітеатром у театральному залі.

БЕЛЬКАНТО, БЕЛЬКАНТО (італ. bel canto, букв. – прекрасний спів) – стиль виконання, що є основою італійської вокальної школи. Характеризується вільним володінням всіма регістрами голосу, легкістю і красою звука.

БЕЛЬТИНГ (від англ. belting – приводний пас) – міцна технічна тканина полотняного переплетення з дуже крученої пряжі. Використовують для виготовлення пасів, транспортерних стрічок тощо.

БЕМІТ – мінерал класу окисів і гідроокисів, моногідрат алюмінію. Прозорий, безбарвний. Входить до складу бокситів. Від прізвища німецького мінералога І. Бема.

БЕМОЛЬ (франц. bemol) – муз. знак зниження звука на півтону.

БЕНГАЛО – див. Бунгало.

БЕНЕДИКТИНЦІ (лат. benedictini) – католицький чернечий орден, заснований близько 530 р. Бенедиктом Нурсійським в Італії. Жіноче відгалуження ордену – бенедиктинrи.

БЕНЕТИТИ – група (порядок) викопних деревовидних голонасінних рослин, близьких до сучасних саговників. Існували за мезозою. Від прізвища англійського ботаніка Дж. Беннета.

БЕНЕФІС (франц. benefice, букв. – прибуток, користь) – 1) Вистава, збір від якої повністю або частково (напівбенефіс) надходить одному чи кільком акторам. В СРСР у 1925 р. Б. було скасовано. 2) Спектакль на честь одного з його учасників як вияв визнання заслуг, майстерності артиста.

БЕНЕФІЦІАНТ – артист (працівник театру), на користь або на честь якого влаштовується бенефіс.

БЕНЕФІЦІЯ (від лат. beneficium – благодіяння) – 1) В ранньофеодальній Західній Європі (8 – 12 ст.) надання королем або іншим великим землевласником васалові у довічне володіння землі за виконання певних військових чи адмінісіративних обов’язків. 2) У римському та буржуазному цивільному праві – привілей, встановлений для окремих осіб або груп. 3) У католицькій церкві винагорода духовної особи доходною посадою.

БЕНЗАЛЬДЕГІД [від бенз (ол) і альдегід] – органічна сполука, безбарвна масляниста рідина з запахом гіркого мигдалю. Застосовують для синтезу запашних речовин, барвників тощо.

БЕНЗИДИН (від лат. benzoe – ароматичний сік і грец. δυναμόω – зміцнюю) – органічна сполука, безбарвні блискучі кристали, що темніють на світлі й повітрі. Напівпродукт для одержання барвників.

БЕНЗИЛПЕНІЦИЛІН (від лат. benzoe – ароматичний сік і пеніцилін) – антибіотик. Застосовують при запальних захворюваннях.

БЕНЗИЛХЛОРИД (від лат. benzoe – ароматичний сік і хлориди) – органічна сполука, безбарвна рідина з різким запахом. Застосовують для одержання бензилового спирту, складних ефірів бензойної кислоти тощо.

БЕНЗИН (франц. benzine, від лат. benzoe – ароматичний сік) – суміш вуглеводнів різної будови, безбарвна рідина. Застосовують як моторне паливо, розчинник.

БЕНЗОЙНА кислота – органічна сполука, безбарвні кристали, вперше знайдено в бензойній смолі. Застосовують у медицині, харчовій промисловості.

БЕНЗОЙНА смола (від лат. benzoe – ароматичний сік) – швидко тверднуча на повітрі смола, яку добувають із стираксового дерева, що росте в Південно-Західній Азії і на Малайських островах, має приємний запах. Застосовують у парфюмерній промисловості.

БЕНЗОЛ (від лат. benzoe – ароматичний сік) – органічна сполука, безбарвна летка рідина з своєрідним нерізким запахом. Застосовують у виробництві барвників, пластмас, вибухових речовин, як розчинник жирів, лаків, смол тощо.

БЕНЗОЛОН (від бензол) – толокно, виготовлене на основі полівінілового спирту-поліакрилнітрилу.

БЕНЗОНАЛ (від бензол) – лікарський препарат, протикорчовими засіб. Застосовують для лікування різних форм епілепсії.

БЕНЗОНАФТОЛ (від бензол і нафтол) – органічна сполука, білий кристалічний порошок. Лікарський препарат, який застосовують як дезинфікуючий засіб при гнильних процесах у травному тракті.

БЕНКАЇН [від бен (зол) і (ко) каїн] – лікарський препарат, знеболювальний засіб. Застосовують переважно в стоматологічній практиці.

БЕНКЕТ – див. Банкет ².

БЕНТАЛЬ (від грец. βένθος – глибина, дно) – дно та придонний шар води, заселені організмами.

БЕНТОНІТИ – різновид вибілюючих глин, складаються в основному з монтморилоніту. Використовують як риродний адсорбент, наповнювач. Від назви місцевості Бентон у США.

БЕНТОС (від грец. βέγφος – глибина) – сукупність організмів, що населяють дно водойм.

БЕНУАР (франц. baignoire, букв. – ванна, ложа бенуара) – театральні ложі, розміщені на рівні зі сценою або партером.

БЕРБЕРИН (від лат. berberys – барбарис) – алкалоїд, що міститься в листях барбарису та деяких інших рослин. Сульфат Б. використовують у медицині як жовчогінний засіб.

БЕРГАМАСКА (італ. bergamasca) – старовинний італійський танець. Від назви м. Бергамо (Італія).

БЕРГАМОТ (італ. bergamotta) – 1) Назва кількох сортів груші з плескувато-округлими яблукоподібними плодами, що мають маслянистий м’якуш. 2) Плодове дерево родини рутових. Культивують у Середземномор’ї, в СРСР – у Грузії. Плоди містять ефірну олію, що її використовують у парфюмерній та кондитерській промисловості.

БЕРГКОЛЕГІЯ (від нім. Berg – гора і колегія) – орган управління гірничою справою в Росії у 18 ст.

БЕРГШЛЯГ (нім. Bergschlag, від Berg – гора і Schlag – удар) – раптове, з тріском, відскакування частин гірських порід від стінок глибоких виробок.

БЕРДАНКА – однозарядна гвинтівка. Від прізвища американського конструктора Х. Бердана.

БЕРЕ (франц. beurre, букв. – масляний) – група сортів груші, плоди яких мають видовжену форму і соковитий м’якуш.

БЕРЕЙТОР (від нім. Bereiter – наїзник) – фахівець, який об’їжджає верхових коней і навчає верхової їзди.

БЕРИКАОБА (груз. берика – актор грузинського театру масок, оба – суфікс, що означає діяння) – грузинський імпровізований народний театр масок.

БЕРИЛ (грец. βήρυλλος) – мінерал класу силікатів, жовто-зеленого, зеленувато-блакитного, рожевого кольору. Руда берилію, прозорі відміни (смарагд, аквамарин та ін.) – дорогоцінне каміння.

БЕРИЛІДИ – сполуки берилію з іншими металами. Застосовують в авіа- й ракетобудуванні, в електротехніці тощо.

БЕРИЛІЗАЦІЯ – насичення берилієм поверхневого шару виробів із сталі та інших сплавів, для підвищення їхньої твердості і жаростійкості.

БЕРИЛІЙ (від грец. βήρυλλος – берил) – хімічний елемент, символ Be, ат. н. 4; метал світло-сірого кольору. Застосовують як відбивач, уповільнювач і джерело нейтронів у атомних реакторах. Сполуки Б. дуже отруйні.

БЕРІ-БЕРІ (від сінгалезького beri – слабкість) – захворювання, що зумовлюється нестачею в їжі вітамінів комплексу В. Інша назва – аліментарний поліневрит.

БЕРКЛІЙ, БЕРКЕЛІЙ – штучно одержаний радіоактивний хімічний елемент сімейства актиноїдів, символ Вк, ат. н. 97. Від назви м. Берклі (Каліфорнія, США).

БЕРКУТ (тюрк.) – хижий птах родини яструбових. Використовують для полювання.

БЕРКШИР – порода скороспілих свиней. Використана для створення вітчизняних порід (кемерівської, миргородської). Від назви англійського графства Беркшір, де виведено цю породу.

БЕРМА (польс. berma, від нім. Berme) – 1) Уступ (горизонтальний майданчик) на укосах, який збільшує їхню стійкість. 2) Уступ уздовж окопу біля основи бруствера.

БЕРНАРДИНЦІ (лат. bernardini) – відгалуження чернечого католицького ордену циртерціанців. Від імені церковного діяча Бернара Кловоського.

БЕРСАЛЬЄР (італ. bersagliere, від bersaglio – мішень, ціль) – солдат добірних піхотних частин італійської армії, згодом – самокатних і мотоциклетних частин.

БЕРСЕЗ (франц. berceuse, від bercer – гойдати, заколисувати) – колискова пісня.

БЕРТОЛЕТОВА сіль – сіль хлорнуватої кислоти, безбарвна кристалічна речовина. Застосовують у виробництві сірників, вибухових речовин, у медицині тощо. Від прізвища французького хіміка К. Бертоле.

БЕРТОЛІДИ – хімічні сполуки, склад яких не сталий. Від прізвища французького хіміка К. Бертоле.

БЕРТРАНДИТ – мінерал класу силікатів, продукт руйнування берилу. Руда берилію. Від прізвища французького мінералога Е. Бертрана.

БЕРЧИЗМ – неофашистський рух у США. Від прізвища американського місіонера й розвідника Дж. Берча, що створив у 1958 р. у США неофашистську (див. Неофашизм) організацію.

БЕСАЛОЛ [від бе (ладонна) і салол] – лікарський препарат. Застосовують при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, циститах тощо.

БЕСЕМЕРІВСЬКИЙ ПРОЦЕС – процес виробництва сталі продуванням стиснутого повітря у конвертері крізь рідкий бесемерівський (кременистий) чавун. Від прізвища англійського інженера Г. Бессемера.

БЕСТ (перс.) – 1) Засноване на старовинному звичаї право притулку (недоторканності) в Ірані на території священних і недоторканних місць (напр., мечеті, будинки вищих духовних осіб, іноземні посольства), звідки людину, що її переслідує влада, не можна взяти силою. 2) Переносно – сісти в бест – сховатися від переслідування, вичікувати зміни обставин.

БЕСТІАРІЙ (від лат. bestiarius – звіриний) – середньовічні твори, в яких описували звірів з алегоричним тлумаченням їх.

БЕСТСЕЛЕР (англ. best seller, з best – кращий і sell – продаватися) – в ряді країн, особливо США і Англії, ходова книга на офіційні і сенсаційні теми, видана великим тиражем; ходовий товар.

БЕТА (грец. βήτα – Β,β) – друга літера грецького алфавіту.

БЕТА..., БЕТА- – у складних словах означає стан речовини (напр., бета-залізо) або зв’язок з бета-частинками (напр., бета-радіоактивність).

БЕТА-ДЕФЕКТОСКОПІЯ (від бета- і дефектоскопія) – метод виявлення дефектів у тонких металевих виробах (напр., з фольги) за допомогою бета-проміння.

БЕТА-ЗАЛІЗО (від бета-) – структура заліза, якої воно набуває при температурі 769 – 910° С.

БЕТАЇН (від лат. beta – буряк) – органічна азотиста сполука, безбарвна кристалічна речовина, що міститься в цукровому буряку та багатьох інших рослинах.

БЕТА-РАДІОАКТИВНІСТЬ (від бета- і радіоактивність) – перетворення атомних ядер ізотопів одних хімічних елементів на інші внаслідок висилання бета-частинок. Інша назва – бета-розпад.

БЕТА-СПЕКТРОМЕТР (від бета- і спектрометр) – прилад, за допомогою якого досліджують спектр (розподіл за енергією) бета-частинок.

БЕТАТРОН [від бета... і (елек) трон] – циклічний індукційний прискорювач заряджених частинок, в якому прискорюють електрони (бета-частинки) до сотень мегаелектрон-вольтів. Застосовують під час ядерних досліджень, при дефектоскопії, в медицині.

БЕТА-ЧАСТИНКИ (від бета-) – електрони й позитрони, що їх випускають атомні ядра деяких радіоактивних речовин.

БЕТЕЛЬ (португ. betel, з малабарської) – 1) Кущова рослина родини перцевих, яку культивують у тропічній Азії заради пряного листя. 2) Суміш листків цієї рослини, насіння ареки та невеликої кількості негашеного вапна, що вживається для жування й збуджує нервову систему.

БЕТОН (франц. betone, від лат. bitumen – смола) – будівельний матеріал, суміш в’яжучої речовини (напр., цементу), води і різних заповнювачів (піску, гравію або щебеню). З Б. виготовляють великі панелі, блоки, зводять різні споруди.

БЕФУНГІН (від лат. fungus – гриб) – лікарський препарат. Застосовують як симптоматичний засіб при лікуванні злоякісних пухлин.

БЕШАМЕЛЬ (франц. bochamel) – приправа, соус з яєць, молока, борошна для м’ясних і рибних страв. Від прізвища кухаря Бешамеля при дворі Людовіка XIV.

БЕШМЕТ (тюрк.) – верхній чоловічий одяг, поширений у татар і кавказьких народів.

Б’ЄФ (франц. bief) – частина водоймища, річки або каналу, що примикає до водопідпірвої споруди (греблі, шлюзу). Розрізняють верхній Б., нижній Б. і роздільний Б.

БІ... (лат. bi..., від bis – двічі) – у складних словах означає подвоєння.

БІАКС (від бі... і лат. axis – вісь) – феритовий елемент (див. Ферит) у деяких запам’ятовувальних пристроях обчислювальних машин.

БІАНДРІЯ (від 6і... та ...андрія) – двомужжя.

БІАТЛОН (від бі... та грец. άθλον – змагання, боротьба) – спортивне зимове змагання з двоборства – лижної гонки, поєднаної з стрільбою з гвинтівки.

БІБЕЛЬДРУК (від нім. Bibeldruckpapier) – високоякісний непрозорий друкарський папір, що за тонкістю наближається до цигаркового.

БІБЛІО... (від грец. βίβλίον – книга) – у складних словах відповідає поняттю «книга».

БІБЛІОГРАФІЯ (від бібліо... і ...графія) – 1) Наука, що розробляє методи опису творів друку, складання їх покажчиків і оглядів для наукового й практичного використання, а також з виховною метою. 2) Перелік книг, журналів і статей з вказівкою вихідних даних (місце і рік виходу, видавництво тощо); покажчик літератури. 3) Відділ у періодичних виданнях, присвячений короткому огляду книг, що вийшли з друку.

БІБЛІОЛОГІЯ (від бібліо... і ...логія) – наука про книгу як явище культури й предмет виробництва.

БІБЛІОМАНІЯ (від бібліо... і ...манія) – пристрасть збирати книги, головним чином, стародруки й рідкісні видання.

БІБЛІОТАФ (від бібліо... і грец. τάφος – могила) – «той, хто ховає книги», жартівлива назва власника бібліотеки, який не дозволяє іншим нею користуватися.

БІБЛІОТЕКА (грец. βιβλιοθήκη, від βίβλίον – книга і θήκη – сховище) – 1) Зібрання книг. 2) Приміщення для зберігання книг. 3) Заклад, що видає книги для читання.

БІБЛІОФІЛ (від бібліо... і ...філ) – той, хто любить, цінує й збирає книги.

БІБЛІЯ (від грец. βιβλία – книги) – збірник різних за часом написання, мовою, характером творів, який християнство та іудаїзм (частково) визнають священними.

БІВАК – див. Бівуак.

БІВАЛЕНТИ [від бі... та лат. valens (valentis) – сильний] – пари з’єднаних між собою гомологічних хромосом, утворюються при поділі ядра в мейозі.

БІВУАК, БІВАК (франц. bivouac, від старонім. biwake – додаткова зовнішня варта) – розташування військ на відпочинок поза населеними пунктами.

БІГ (від нім. Biege – вигин) – рубчик на картоні або обгортковому папері (схожий на шарнір), завдяки якому політурна кришка легше розкривається, а папір краще згинається.

БІГАМІЯ (від бі... та ...гамія) – двошлюбність, двоєженство.

БІГАРАДІЯ (від франц. bigarade – гіркий апельсин) – те саме, що й померанець.

БІГУМАЛЬ – лікарський препарат, застосовують для профілактики й лікування малярії.

БІДОН (франц. bidon) – жерстяна посудина з герметичною кришкою для зберігання рідких продуктів.

БІЄНАЛЕ (італ. biennale, букв. – дворічний) – назва художніх виставок, що відбуваються кожні два роки в Італії.

БІЖУТЕРІЯ (франц. bijouterie – торгівля ювелірними виробами) – жіночі прикраси не з дорогоцінного каміння і металів.

БІЗАНЬ (голл. bezaan) – остання ззаду щогла на кораблі; на вітрильнику – нижнє косе вітрило на бізань-щоглі.

БІЗНЕС (англ. business – справа, угода, біржова операція, комерція) – поширена в капіталістичних країнах, особливо в США, назва підприємницької діяльності, що дає прибуток.

БІЗНЕСМЕН (англ. businessman) – ділок, комерсант, капіталіст.

БІЗОН (франц. bison, з лат. bison) – рід диких биків родини порожнисторогих. Зберігся в заповідниках Північної Америки (бізон американський) та Європи (зубр європейський).

БІКАРБОНАТИ (від бі... і карбонати) – те саме, що й гідрокарбонати.

БІКАРМІНТ – лікарський антисептичний та протизапальний засіб, застосовують для полоскання та інгаляції при катарах верхніх дихальних шляхів.

БІКВАДРАТ (від бі... та квадрат) – четвертий степінь.

БІКВАДРАТНИЙ (від біквадрат) – четвертого степеня; б-не рівняння – рівняння виду ах⁴ + bх² + с = 0 (a, b і c – дані числа, x – шукане число). Підстановкою х^г = у воно зводиться до квадратного.

БІКФОРДІВ шнур – вогнепровідний повільно тліючий фітиль з пороховим осердям; застосовують для вибуху капсуля-детонатора. Від прізвища англійського інженера У. Бікфорда.

БІЛАБІАЛЬНИЙ (від бі... і лабіальний) – губно-губний приголосний звук (напр., б, п, м) на відміну від лабіодентального.

БІЛАТЕРАЛЬНІСТЬ (від бі... й лат. lateralis – бічний) – симетрія в організмів, тіло яких можна уявно поділити на дві половини.

БІЛІГНОСТ (від лат. bilis – жовч і грец. γνώστης – знавець, досліджувач) – рентгеноконтрастна речовина, яку застосовують для рентгенологічних досліджень жовчних шляхів та жовчного пухиря.

БІЛІНГВІСТИЧНИЙ (лат. bilinguis) – двомовний.

БІЛІРУБІН (від лат. bilis – жовч і ruber – червоний) – один з жовчних пігментів жовто-оранжевого кольору. Утворюється переважно в печінці, виділяється з жовчю.

БІЛІТРАСТ [від лат. bilis – жовч і (кон) траст] – рентгеноконтрастна речовина, яка містить йод; застосовують для рентгенологічних досліджень жовчного пухиря та жовчних шляхів.

БІЛЛЬ (англ. bill, від лат. bulla – печатка, документ з печаткою) – в США, Великобританії та ряді інших країн англосаксонської правової системи проект закону, що вноситься урядом або членом парламенту. Назва «біль» збереглася за деякими актами, що стали законом, напр. «Білль про права».

БІЛОН (франц. billon) – 1) Низькопробне срібло, з якого карбують розмінну монету. 2) Неповноцінна розмінна металева монета.

БІЛЬБОКЕ (франц. bilboquet) – 1) Гра прив’язаною до палички кулькою, яку підкидають та ловлять на вістря палички чи в чашечку. 2) Інструмент для золотіння.

БІЛЬГАРЦІОЗ – захворювання сечових шляхів і кишечника, спричинюване паразитуванням глистів – трематод з родини глистосоматид. Від прізвища німецького лікаря Т. Більгарца, який у 1851 р. відкрив збудника цієї хвороби.

БІЛЬДАПАРАТ (від нім. Bild – зображення і апарат) – те саме, що й фототелеграф.

БІЛЬЙОН (франц. billion, від bis – двічі і millon – мільйон) – число, що позначається одиницею з 9 нулями, тобто число 10⁹ (мільярд). У деяких країнах Б. називають число 10¹².

БІЛЬЯРД (франц. billard, від bil1е – кулька) – гра з кулями, які штовхають киями, на спеціальному столі.

БІМЕТАЛИ (від бі... та метали) – металеві вироби з двох шарів різнорідних металів або сплавів (напр., сталь і алюміній, алюміній і титан).

БІМЕТАЛІЗМ (від бі...та метали) – грошова система, в якій за двома металами (золотом і сріблом) законодавчо закріплювалася роль загального еквівалента, і монети з цих металів виконували без обмежень усі функції грошей.

БІМЕТАСОМАТОЗ (від бі... та метасоматоз) – процес заміщення одних мінералів або гірських порід іншими зі зміною хімічного складу, що відбувається під час взаємодії двох порід за участю постмагматичних розчинів.

БІМС (англ. beams, множ, від beam – балка, брус) – підпалубна балка, що підтримує палубу і надає їй міцності. Є частиною поперечного набору судна.

БІНАРНИЙ (лат. binarius) – подвійний, двоїстий, той, що складається з двох частин; б-е числення – система числення, в якій всі числа записують за допомогою двох цифр; 6-а машина – парова машина, в якій застосовують пару двох рідин.

БІНАУРАЛЬНИЙ ЕФЕКТ (від лат. bini – два, auris – вухо і ефект) – здатність людини й вищих тварин визначати напрям джерела звуку, завдяки тому, що в обидва вуха звуки надходять від джерела неодночасно й неоднакові за силою.

БІНОКЛЬ (франц. binocle, від лат. bini – два і oculum – око) – оптичний прилад, що складається з двох паралельно розміщених зорових труб.

БІНОКУЛЯРНИЙ (франц. binoculaire) – двоокий; б. зір – бачення двома очима.

БІНОМ (від бі... і ...ном¹) – матем. двочлен; Б. Ньютона – формула розвинення в ряд цілого додатного степеня двочлена.

БІНОМІАЛЬНИЙ, БІНОМНИЙ – матем. той, що належить до біпома; б-і коефіцієнти – коефіцієнти у формулі розвинення в ряд бінома Ньютона.

БІНОРМАЛЬ (від бі... та лат. normalis – прямолінійний) – матем. Нормаль кривої, перпендикулярна до її головної нормалі.

БІО... (від грец. βίος – життя) – у складних словах відповідає поняттям «життя», «життєві процеси», «біологічний».

БІОАКУСТИКА (від бір... та акустика) – галузь біологи, що вивчає голоси й звукове спілкування тварин.

БІОБІБЛІОГРАФІЯ (від біо... та бібліографія) – вид бібліографії, в якій інформація про друковані твори поєднується з біографічними відомостями про авторів і літературу, що їм присвячена.

БІОГЕЛЬМІНТИ (від біо... і гельмінти) – паразитичні черви в тілі людини або тварин, життєвий цикл яких пов’язаний з проміжним, іноді додатковим хазяїном.

БІОГЕНЕЗ (від біо... та ...генез) – одна з теорій виникнення життя на Землі, за якою припускається, що зародки живих істот були занесені на Землю з інших небесних тіл (теорія панспермії).

БІОГЕННІ СТИМУЛЯТОРИ (від біо..., грец. γένος – народження та стимулятори) – біологічно активні речовини, що за певних умов утворюються в тканинах тварин і рослин. Застосовують для підсиленая функцій тканин, органів або організму.

БІОГЕНОСФЕРА (від біо..., грец. γένος – народження і сфера) – сфера виникнення життя; являє собою оболонку на планетах, у межах якої створюються умови, сприятливі для розвитку матерії, аж до виникнення вищих її форм.

БІОГЕОГРАФІЯ (від біо... та географія) – наука про закономірності поширення й розподілу на земній, кулі біоценозів та організмів, які їх утворюють.

БІОГЕОХІМІЯ (від біо... і геохімія) – галузь геохімії, що вивчає хімічні процеси в біосфері.

БІОГЕОЦЕНОЗ (від біо..., грец. γη – земля і ...ценоз) – сукупність рослинності, тваринного світу й мікроорганізмів і певної ділянки земної поверхні, які пов’язані між собою обміном речовин та енергії.

БІОГЕОЦЕНОЛОГІЯ (від біогеоценоз і ...логія) – наука про біогеоценоз.

БІОГРАФ (від біо... і ...граф) – 1) Складач чиєї-небудь біографії. 2) Знімальний кіноапарат для серійних фотографій, попередник кінематографа.

БІОГРАФІЯ (від біо... і ...графія) – життєпис якої-небудь людини.

БІОДИНАМІКА (від біо... та динаміка) – розділ фізіології, що вивчає життєві сили та функції організмів.

БІОЕЛЕКТРИЧНІ ПОТЕНЦІАЛИ, БІОПОТЕНЦІАЛИ (від біо... та електричний) – електрична напруга, що виникає в органах, тканинах і клітинах тваринних та рослинних організмів у процесі їхньої життєдіяльності.

БІОЕНЕРГЕТИКА (від біо... й енергетика) – наука, що вивчає механізми перетворення енергії в процесах життєдіяльності організмів.

…БІОЗ (від грец. βίωσις – життя, спосіб життя) – у складних словах відповідає поняттям «життя», «життєвий процес», напр. анаеробіоз.

БІОЗОНА (від біо... і зона) – сукупність геологічних відкладів, що характеризується наявністю в них будь-якої однієї систематичної групи викопних організмів (виду, роду, родини).

БІОІНДИКАТОРИ (від біо... та індикатори) – організми, що їх наявність, кількість або інтенсивний розвиток є показником певних природних процесів або умов зовнішнього середовища.

БІОІНЖЕНЕРІЯ (від біо... і франц. ingenier – виявляти винахідливість) – наука про конструювання й проектування технічних пристроїв, роботів, маніпуляторів, які виконують біологічні функції в умовах неможливості нормальної життєдіяльності організму.

БІОІНФОРМАЦІЯ (від біо... та інформація) – гіпотетично можлива інформація за допомогою біострумів головного мозку.

БІОКАТАЛІЗ (від біо... та каталіз) – прискорення або гальмування хімічних реакцій, які відбуваються в організмі за допомогою ферментів.

БІОКАТАЛІЗАТОРИ (від біо... та каталізатори) – те саме, що й ферменти.

БІОКІБЕРНЕТИКА (від біо... та кібернетика) – напрям кібернетики, що вивчає закони зберігання, переробки й передавання інформації в біологічних системах.

БІОКЛІМАТОЛОГІЯ (від біо... та кліматологія) – розділ кліматології, що досліджує вплив клімату на життя, зокрема на здоров’я й діяльність людини, розвиток тварин і рослин.

БІОКОМПЛЕКС (від біо... та комплекс) – нижчі й вищі рослини та тварини, мікроорганізми, які відповідно добирають для життя на борту космічного корабля для надійної і стійкої роботи системи життєзабезпечення. Учасником Б. є й сама людина.

БІОКОРОЗІЯ (від біо... та корозія) – корозія металів, спричинювана мікроорганізмам.

БІОЛІН – те саме, що й ліпокаїн.

БІОЛІТИ (від біо... і ...літ) – гірські породи, що складаються переважно з решток тварин і рослин, а також продуктів їхньої життєдіяльності (вугілля, вапняки тощо).

БІОЛОГІЯ (від біо... і ... логія) – комплекс наук про живу природу, основним завданням яких є пізнання суті життя як особливої форми руху матерії та дослідження методів перебудови, освоєння й охорони природи відповідно до потреб людини.

БІОЛОКАЦІЯ (від біо... та локація) – здатність тварин визначати положення якого-небудь об’єкта відносно самих себе або своє положення у просторі (біоорієнтація).

БІОЛЮМІНЕСЦЕНЦІЯ (від біо... та люмінесценція) – видиме світіння організмів, пов’язане з процесами їхньої життєдіяльності. Спостерігається у деяких бактерій, грибів, безхребетних тварин і риб.

БІОМАСА (від біо... та маса) – кількість живих організмів у популяції, біоценозі або біосфері, виражена в одиницях сухої або вологої речовини, іноді в одиницях енергетичного еквівалента (в калоріях), на одиницю поверхні або об’єму території проживання.

БІОМЕТЕОРОЛОГІЯ (від біо... і метеорологія) – розділ метеорології, що вивчає вплив погоди на живі організми, зокрема на організм людини.

БІОМЕТРІЯ (від біо... і ...метрія) – розділ біології, змістом якого є планування й оброблення результатів кількісних експериментів та спостережень методами математичної статистики.

БІОМЕХАНІКА (від біо... та механіка) – розділ біофізики, що вивчає механічні властивості живих тканин, органів та організму в цілому, а також механічні явища, що відбуваються в організмі.

БІОМІЦИН (від біо... і ...міцин) – те саме, що й ауреоміцин.

БІОНІКА [від біо (логія) та (електро) ніка] – наука, яка вивчає побудову організмів для створення машин, приладів, механізмів тощо, дані яких наближаються до характеристик цих організмів.

БІОНОМІЯ (від біо... та ...номія) – галузь біології, що вивчає загальні проблеми систематики, закономірності видоутворення і формування в процесі еволюції вищих систематичних груп.

БІОНТ [від грец. βιών (βιόντος) – той, що живе] – окремо взятий організм (індивід), що в ході еволюції пристосувався до прояживання в певному середовищі (біотопі).

БІОНТИ [від грец. βιών (βιόντος) – той, що живе] — в складнях словах означав «живі організми», напр. батибіонти, галобіонти.

БІООРІЄНТАЦІЯ (від біо... та орієнтація) – здатність організмів визначати своє положення в просторі.

БІОПОЛІМЕРИ (від біо... та полімери) – високомолекулярні природні сполуки, які є структурною основою усіх живих організмів і зумовлюють найважливіші життєві процеси в них.

БІОПОТЕНЦІАЛИ – див. Біоелектричні потенціали.

БІОПРЕПАРАТ (від біо... та препарат) – біологічний препарат для профілактичного та лікувального введення в організм і діагностичних досліджень.

БІОПСІЯ (від біо... та грец. όψις – вид, розгляд) – прижиттєве вирізання шматочків тканини для лабораторного дослідження.

БІОСИНТЕЗ (від біо... і синтез) – процес утворення органічної речовини в живих організмах або в штучних умовах під дією ферментів.

БІОСТАБІЛІЗАТОР (від біо... й стабілізатор) – установка для переробки органічних відходів сільського господарства на компост.

БІОСТАНЦІЯ (від біо... та станція) – науково-дослідна установа для стаціонарного вивчення фауни і флори в природних умовах і проведення експериментальних досліджень.

БІОСТИМУЛЯТОРИ – те саме, що й біогенні стимулятори.

БІОСФЕРА (від біо... та сфера) – оболонка Землі, яку заселяють живі організми.

БІОТА (від грец. βιοτή – життя) – 1) Сукупність рослин і тварин, об’єднаних спільною областю поширення (напр., кенгуру й дводишна риба цератодус, які входять до складу австралійської фауни). 2) Рід деревних рослин родини кипарисових. Поширені в Китаї і Кореї. В СРСР вирощують як декоративні.

БІОТЕЛЕМЕТРІЯ (від біо... й телеметрія) – спосіб дослідження біологічних явищ і вимірювання біологічних показників організмів на віддалі.

БІОТЕХНІЯ (від біо... й грец. τέχνη – майстерність, мистецтво) – 1) Наука про розведення в природних умовах диких корисних тварин та раціональне використання їх. 2) Комплекс заходів, спрямованих на збільшення запасів корисних тварин та поліпшення їхніх продуктивних властивостей.

БІОТИН (від грец. βιοτή – життя) – органічна кристалічна речовина, один з вітамінів. Нестача Б. в їжі спричиняє ураження шкіри, м’язову кволість, сонливість тощо. Найбагатші на Б. помідори, дріжджі, яєчний жовток, печінка.

БІОТИП (від біо... і тип) – група особин у межах виду, що відзначаються характерними для них особливостями способу життя або поведінки.

БІОТИТ – породоутворюючий мінерал класу силікатів, залізисто-магнезіальна слюда, колір від жовтого, бурого до чорного. Використовують як електроізоляційний матеріал, для виготовлення фарби. Від прізвища французького вченого Ж.-Б. Біо.

БІОТОНУС (від біо... і тонус) – природний стан постійного довільного напруження, характерний для всього живого.

БІОТОП (від біо... і ...топи) – ділянка земної поверхні з однотипними умовами середовища, яку займає певне угруповання організмів (біоценоз).

БІОТРОН (від біо... і грец. θρόνος – місцеперебування) – камера з штучним кліматом для живих організмів.

БІОФЕНОЛОГІЯ (від біо... й фенологія) – наука про періодичні явища в житті певної групи або навіть одного виду організмів, пов’язані із змінами пір року.

БІОФІЗИКА (від біо... і фізика) – наука, що вивчає фізичні та фізико-хімічні процеси в живих організмах, а також ультраструктуру біологічних систем на всіх рівнях організації живої матерії.

БІОФІЛЬТР (від біо... і фільтр) – споруда для біологічного (з застосуванням мікроорганізмів) очищення побутових і промислових стічних вод.

БІОХІМІЯ (від біо... і хімія) – наука, яка вивчає хімічний склад живих істот та хімічні процеси, пов’язані з їхньою життєдіяльністю.

БІОХОР (від біо... та грец. χώρα – простір) – група схожих біотопів.

БІОЦЕНОЗ (від біо... і ...ценоз) – історично складена сукупність рослин і тварин, що населяють територію з більш-менш однаковими умовами існування (біотоп). Інша назва – ценоз.

БІОЦЕНОЛОГІЯ (від біоценоз і ...логія) – розділ екології, що вивчає рослинні й тваринні угруповання в їхній сукупності (біоценоз).

БІОЦИКЛ (від біо... та цикл) – найвища одиниця розчленування біосфери. Виділяють три Б.: суходіл, море, внутрішні водойми.

БІПАТРИДИ [від бі... та грец. πατρίς (πατρίδος) – батьківщина] – особи, які одночасно мають громадянство двох або більше держав.

БІПІНАРІЯ [від бі... та лат. pinna – перо, плавник] – двобічно-симетрична личинка морських зірок.

БІПЛАН (від бі... і ...план) – літак з двома несучими (одна над одною) площинами (крилами).

БІПОЛІДИ [від бі... і грец. πόλις (πόλιδος) – місто-держава] – те саме, що й біпатриди.

БІПОЛЯРНИЙ (від бі... і полюс) – двополюсний; б-і клітини – нервові клітини з двома відростками; 6-і координати – числа, які визначають положення точки відносно двох обраних точок (полюсів).

БІПОЛЯРНІСТЬ – двополюсність.

БІПРИЗМА (від бі... та призма) – призма, склеєна з двох призм їхніми основами; виготовляють з оптичного скла.

БІР (молд. – данина, податок) – 1) Подвірний податок з селян у Молдавії в 15 – 18 ст. 2) Збір на подарунки турецькому султану і його придворним.

БІРЖА (голл. beurs, нім. Borse) – 1) В капіталістичних країнах ринок оптової торгівлі товарами (товарна Б.) або цінними паперами (фондова Б.). Від прізвища купецької сім’ї ван дер Бурс в Брюгге (13 ст.). 2) Б. праці – установа-посередник між робітниками і підприємцями-капіталістами під час акту купівлі-продажу робочої сили. В СРСР Б. праці як державні органи забезпечення зайнятості населення існували до 1930 р. З ліквідацією безробіття в країні Б. праці було скасовано.

БІРЮЗА (тур. piruza, з перс, пірозе) – мінерал класу фосфатів, переважно блакитного або зеленого кольору. Дорогоцінний камінь.

БІС (франц. bis, від лат. bis – двічі) – вигук захоплення, яким публіка на виставі, концерті тощо запрошує повторити виступ.

БІСЕГМЕНТАЦІЯ (від бі... та сегментація) – двобічна сегментація тіла організму.

БІСЕКСУАЛІЗМ (від бі... та лат. sexus – стать) – одночасна наявність у людини, а також у роздільностатевих тварин статевих ознак обох статей.

БІСЕКТОР (від лат. bissector – той, що розтинає надвоє) – 1) Площина, в якій лежить ребро двогранного кута і яка ділить цей кут на дві однакові частини. 2) Інструмент, що ділить кут навпіл.

БІСЕКТРИСА [франц. bissectrice, від лат. bissectix (bissectricis) – та, що надвоє розтинає] – 1) Пряма, що проходить через вершину кута і ділить його на дві однакові частини. 2) Б. трикутника – відрізок Б. кута трикутника від вершини кута до точки перетину її з протилежною стороною трикутника.

БІСЕР (від араб. бусра – стеклярус) – дрібні намистинки з прозорого чи кольорового скла (іноді з металу) з отворами для нанизування.

БІСИНОЗ (від грец. βύσσος – бавовна і ...ноз) – захворювання внаслідок запорошення легенів бавовняним пилом.

БІСКВІТ (франц. biscuit, від лат. bis coctus – двічі випечений) – 1) Легкі здобні тістечка, печиво. 2) Двічі випалений фарфор або фаянс без поливи.

БІСМАЛІТ (від грец. βυσμα – корок і ...літ) – інтрузія конічної або циліндричної форми, що досягає поверхні Землі або закінчується в товщі осадочних порід, підносячи їх у вигляді купола.

БІСМОВЕРОЛ – лікарський препарат вісмуту, застосовують внутрішньом’язово для лікування сифілісу.

БІСТР (франц. bistre) – темно-брунатна акварельна фарба.

БІСТРО (франц. bistro, від російського быстро – швидко) – невеликий ресторан, закусочна.

БІСУЛЬФАТИ (від бі... і сульфати) – те саме, що й гідросульфати.

БІСУЛЬФІТИ (від бі... і сульфіти) – те саме, що й гідросульфіти.

БІТ (від англ. binary – двійковий і digit – знак, цифра) – одиниця вимірювання кількості інформації в двійковій системі.

БІТЕЛЬНА МАШИНА (англ. beetle-machine) – машина з товкачами, якими обробляють бавовняні і лляні тканини, надаючи їм м’якості й шовковистого блиску.

БІТЕНГ (голл. beting) – вертикальна тумба, встановлена на палубі корабля на шляху руху якірного ланцюга, яка внаслідок тертя зменшує швидкість руху його під час опускання якоря.

БІТЛЗ (англ. Beatles, від beat – бити) – англійський вокально-інструментальнии квартет. Набув популярності і викликав хвилю наслідування у країнах Західної Європи й Америки в 60-х pp. 20 ст. Для репертуару Б. характерні тенденції сучасної так званої поп-музики, поєднаної з мотивами європейського та індійського фольклору.

БІТНИК (від англ. beat – бити, розбивати) – учасник стихійного, анархічно-бунтарського руху молоді, який виник у капіталістичних країнах (головним чином у США і Великобританії) після 2-ї світової війни. Рух Б., позбавлений будь-якої позитивної соціально-політичної програми, часто виявляється в порушенні елементарних норм людського співжиття.

БІТОНАЛЬНІСТЬ (від бі... і тональність) – одночасне застосування двох тональностей в різних голосах того самого музичного твору.

БІТУМИ (від лат. bitumen – смола) – природні (нафта, озокерит, асфальт) і штучно одержані (продукти переробки нафти й кам’яного вугілля) тверді пластичні або в’язкі суміші вуглеводнів і їхніх похідних. Застосовують здебільшого у дорожньому будівництві, у виробництві покрівельних, гідроізоляційних матеріалів.

БІТУМІЗАЦІЯ – 1) Заповнення тріщин у грунтах і гірських породах розплавленим природним бітумом. 2) Розклад органічних речовин, внаслідок якого збільшується вміст вуглецю та водню й утворюються парафіни й нафтени.

БІТУМІНОЗНІ ПЛАСТИКИ, БІТУМНІ ПЛАСТИКИ (від лат. bituminosus – смоляний і пластик) – матеріали на основі природних і штучних бітумів, кам’яновугільного пеку або їхніх сплавів. Застосовують для виготовлення акумуляторних баків і різних деталей електро- та радіоапаратури.

БІФІЛЯР (від бі... і лат. filum – нитка) – електричний провідник, складений удвоє або намотаний після цього на котушку.

БІФУРКАЦІЯ (від лат. bifurcus – роздвоєний) – 1) Поділ трубчастого органа (напр., трахеї) на два відгалуження однакового перерізу. 2) Поділ течії річки (її долини) на два відгалуження, що впадають у різні басейни. 3) У деяких капіталістичних країнах поділ старших класів середньої школи на два напрями (напр., гуманітарний і природничо-математичний).

БІФШТЕКС (англ. beef-steaks, букв. – шматки яловичини) – страва у вигляді підсмаженого шматка яловичини (вирізки).

БІХЕВІОРИЗМ (англ. behaviourism, від behaviour – поведінка) – провідний напрям в американській буржуазній психології, для якого предмет психології – не свідомість, а поведінка людей, механічна реакція у відповідь на зовнішні подразнення.

БІХРОМАТИ (від бі... і хромати) – солі, двохромової кислоти. Найважливішими є Б. калію і натрію (хромпіки), їх застосовують як окислювачі в шкіряній, текстильній промисловості.

БІХРОМАТОМЕТРІЯ (від біхромати і ...метргя) – метод кількісного аналізу, при якому основним реагентом є титрований (див. Титр) розчин біхромату калію.

БІЦЕПС (від лат. biceps – двоголовий) – анат. двоголовий м’яз.

БІЦИЛІН [від 6і... і (пені) цилін] – лікарський антибіотичний препарат.

БЛАНК (від франц. blanc – білий) – друкована стандартна форма документа, що заповнюється конкретними даними.

БЛАНКІЗМ – політична течія, повдягана з ім’ям французького революціонера, утопіста-комуніста Л.-О. Бланкі, прихильники якої прагнули звільнити людство від капіталізму не шляхом класової боротьби пролетаріату, а через змову й повстання революційної інтелігентської меншості. Б. у широкому розумінні – змовницька тактика повстання, що не враховує наявності революційної ситуації, принижує роль партії і нехтує зв’язками з масами.

БЛАНМАНЖЕ (франц. blanc-manger, букв. – біла їжа) – рід желе з вершків, цукру і желатину.

БЛАНФІКС (від франц. blanc-fixe – постійне білило) – мінеральна фарба з сірчанокислого барію. Застосовують як наповнювач при виготовленні паперу.

БЛАНШУВАННЯ (від франц. blanchir – білити, мити, поливати окропом) – 1) Обробка плодів, овочів гарячою водою. 2) Видалення з нижнього боку шкур залишків підшкірної клітковини.

БЛАСТЕМА (від грец. βλάστημα – паросток, зав’язь) – 1) Будь-яка частина живої тканини, здатна до новоутворень. 2) Скупчення клітин на рановій поверхні після ампутації органа або його частини.

БЛАСТЕЯ (від грец. βλάστη) – пагін, зародок) – гіпотетична одношарова форма першої стадії еволюційного розвитку організмів, що будовою нагадує бластулу.

...БЛАСТИ (від грец. βλαστός – пагін, зародок) – у складних словах означає «зародок», напр. остеобласти.

БЛАСТО... (від грец. βλαστός, – паросток) – у складних словах відповідає поняттям «зародок», «паросток».

БЛАСТОДЕРМА (від бласто... і ...дерма) – сукупність клітин, що утворюють стінку бластули.

БЛАСТОДИСК (від бласто... і ...диск) – група клітин, розміщених у вигляді диску на анімальному полюсі яйцеклітини при неповному дробленні її.

БЛАСТОКІНЕЗ (від бласто... і ...кінез) – згинання зародка деяких членистоногих та молюсків у процесі ембріонального розвитку.

БЛАСТОМА (від бласто... і ...ома) – те саме, що й неоплазія.

БЛАСТОМЕРИ (від бласто... і ...мер) – клітини, що утворюються при дробленні яйцеклітини тваринного організму.

БЛАСТОМІКОЗ (від бласто... і мікози) – інфекційна хвороба людини, спричинювана бластоміцетами.

БЛАСТОМІЦЕТИ (від бласто... і ...міцети) – група дріжджових і дріжджоподібних грибів. Деякі види – збудники хвороб людини й тварин (див. Бластомікоз).

БЛАСТОПОР (від бласто... і ...пор) – отвір, що сполучає внутрішню порожнину зародка тваринного організму на стадії гаструли із зовнішнім середовищем. Інші назви – первинний рот, гастропор.

БЛАСТОЦЕЛЬ (від бласто... з грец. κοίλος – порожній) – порожнина зародка тваринних організмів на стадії бластули.

БЛАСТОЦИСТА (від бласто... і циста) – стадія розвитку зародка ссавців, що виникає в результаті дроблення заплідненої яйцеклітини. Інша назва – бластодермічний пухирець.

БЛАСТУЛА (від грец. βλαστός – зародок) – стадія розвитку зародка багатоклітинних тваринних організмів, якою завершується процес дроблення заплідненого яйця.

БЛАСТУЛЯЦІЯ – заключна частина періоду дроблення яйця багатоклітинних тварин, протягом якої утворюється бластула.

БЛЕЙВЕЙС (нім. Bleiweiβ) – свинцеві білила.

БЛЕК-РОТ (від англ. black rot – чорна гниль) – грибкова хвороба винограду Інша назва – чорна гниль винограду.

БЛЕНДА (нім. Blende) – 1) Ліхтар для освітлення рудника. 2) Пристрій, яким захищають об’єктив кіно- або фотоапарата від небажаних при зніманні променів світла. 3) Заслінка з отвором, яку застосовують у мікроскопії рентгеноскопії.

БЛЕНКЕР, БЛІНКЕР (англ. blinker від blink – блимати) – 1) Пристрій на телефонному комутаторі, за допомогою якого абонент викликає телефоністку. 2) Залізничний автоматичний сигнальний прилад на комутаторах блокувальних систем.

БЛЕНОРЕЯ (від грец. βλέννοδ – слиз і ρέω – течу) – запалення слизової оболонки ока, спричинюване гонококом.

БЛЕФ (англ. bluff) – вигадка, обдурювання, щоб залякати, вдатися до хвастощів, перебільшити свою роль у чомусь.

БЛЕФАРИТ (від грец. βλεφαρον – повіка) – запалення вільного краю повік.

БЛЕФАРОСПАЗМ (від грец. βλέφαφον – повіка і спазм) – судорожне скорочення колового м’яза повік.

БЛІК (нім. Blick) – 1) Відблиск світла; світлова пляма на темному тлі. 2) Зливок срібла, що містить 2 – 7% свинцю (блікове срібло).

БЛІНДАЖ (франц. blindage, від blinder – покривати заслоном) – оборонна; споруда з міцним покриттям для захисту бійців від вогню противника.

БЛІНДАЖУВАТИ – 1) Будувати бліндажі. 2) Захищати бронею.

БЛІНКЕР – див. Бленкер.

БЛІНТ (від нім. blind – сліпий) – зображення (безколірне заглиблення) на книжкових оправах, утворене гарячим тисненням.

БЛІСТЕР (англ. blister, букв. – міхур) – 1) Обтічний виступ на фюзеляжі літака, призначений для поліпшення обзору, прицілювання тощо, 2) Протимінне стовщення корпусу корабля.

БЛІСТР [англ. blister (cooper)] – чорнова (неочищена) мідь, що містить 1,5 – 2% домішок.

БЛІЦ (від нім. Blitz – блискавка) – блискавичність, короткочасність.

БЛІЦКРІГ (нім. Blitzkrieg – блискавична війна) – авантюристична теорія веденая агресивної війни, розрахована на капітуляцію противника в найкоротші строки внаслідок раптового нападу на нього і швидкого просування вглиб країни. Б. – основа воєнної доктрини німецького імперіалізму і фашизму.

БЛІЦТУРНІР (від нім. Blitz – блискавка і турнір) – вид спортивного змагання (переважно в шахи, шашки) за максимально скорочений час.

БЛІЦЦАРД (англ. blizzard) – назва в США та Англії заметілі, супроводжуваної сильним вітром і низькою температурою повітря.

БЛОК ¹ (англ. block) – 1) Простий підйомний механізм у формі колеса з жолобком по околу для троса чи каната. 2) Вузол машини з кількох однакових частин, напр. Б. циліндрів у двигуні внутрішнього згоряння. 3) Камінь (бетонний, керамічний) великих розмірів для будівництва або дорожніх покриттів. 4) Підставка з дерев’яних брусів, напр., для судна, яке будують. 5) В шахті – частина уступу, що розробляється самостійними засобами відбивання або виймання. 6) Скріплений комплект аркушів книжки, підготовлений для оправлення (книжковий Б.). 7) Те саме, що й блок-апарат. 8) Конструктивний монтажний елемент. 9) Конструктивний збірний елемент для зведення стін будинку (Б. стіновий).

БЛОК ² (англ. block, франц. bloc) – угода, союз між державами, партіями, групами людей для досягнення спільних політичних цілей. В СРСР, напр., існує виборчий Б. комуністів і безпартійних.

БЛОК... – у складних словах відповідає поняттям «блокувальний», «блокування».

БЛОКАДА (англ. blockade) – 1) Військова, політична або економічна ізоляція чи оточення якоїсь держави (або частини її, групи держав, їхніх збройних сил), насильницьке порушення її зовнішніх зв’язків з метою примусити виконати вимоги організаторів Б, 2) біол. Виключення функцій якого-небудь органа або системи в організмі.

БЛОКАЖ (франц. blocage, від bloquer – перекрити доступ) – у боксі – спосіб захисту.

БЛОК-АПАРАТ – апарат для блокування на залізничних перегонах та станціях.

БЛОКГАУЗ (нім. Blockhaus, від Block – блок ¹ і Haus – будинок) – бойова споруда, пристосована для самостійної кругової оборони. Використовують як опорний пункт оборони.

БЛОК-ДІАГРАМА (від блок ¹ і діаграма) – перспективне зображення ділянки земної поверхні разом з розрізом земної кори.

БЛОКІНГ-ГЕНЕРАТОР (від англ. blocking – запирання і генератор) – одноламповий (чи однотранзисторний) генератор з потужним трансформаторним зворотним зв’язком; призначений для створення періодично повторюваних імпульсів малої тривалості.

БЛОКІРАТОР (від англ. block – запирати) – пристрій, що дає змогу використовувати два різні телефонні апарати на одній лінії.

БЛОК-КОНТАКТ – контакт електричного апарата, що перемикає кола керування чи сигналізації.

БЛОК-КОНТАКТОР – сукупність кількох груп блок-контактів.

БЛОКНОТ (франц. block-notes) – зошит з відривними листками паперу для нотаток.

БЛОКПОСТ (від блок... і пост) – залізничний роздільний пункт, звідки, використовуючи пристрої блокування, керують семафорами і світлофорами.

БЛОК-СХЕМА (від блок ¹ і схема) – схема машини, приладу, апарата, пристрою, в якій основні вузли (блоки), що утворюють її, зображено прямокутниками та іншими фігурами, а зв’язок між ними показано лініями з стрілками.

БЛОКУВАННЯ – 1) Здійснення блокади. 2) Об’єднання держав, партій, груп у політичний блок ². 3) Технічний прийом у спорті для затримання противника. 4) Сукупність методів і засобів, що забезпечують фіксацію робочих елементів апарата, напр. закриття телефонної лінії, зайнятої одним з абонентів. 5) Регулювання руху поїздів на перегонах за допомогою спеціальних пристроїв (семафорів тощо).

БЛОКШИВ, БЛОКШИП (англ. block-ship) – корпус застарілого судна, з якого знято обладнання і який пристосовано для житла або іншої мети.

БЛУМ – див. Блюм.

БЛУМІНГ – див. Блюмінг.

БЛЮЗ (англ. blues, від blue devils – меланхолія, журба) – пісня або танець американських негрів, що виконується в повільному темпі.

БЛЮМ, БЛУМ (англ. bloom) – заготовка квадратного перерізу, утворена прокатуванням сталевого зливка на блюмінгу, з якої виготовляють рейки, балки тощо.

БЛЮМІНГ, БЛУМІНГ (англ. blooming) – потужний прокатний стан для обтискання важких (до 12 т і більше) сталевих зливків на блюми, а в разі потреби – на сляби.

БОА (лат. boa) – 1) Змія родини удавових. 2) Жіночий шарф з хутра або пір’я, напр., страусового.

БОБІНА (франц. bobine – котушка) – барабан або котушка, на які навивають пряжу, нитки, канати, дріт, паперові та інші стрічки.

БОБСЛЕЙ (англ. bob-sleigh) – вид спорту, швидкісний спуск обладнаною трасою на керованих санях.

БОГАРА (від перс. бехар – весна) – площі в районах зрошуваного землеробства, на яких сільськогосподарські культури вирощують без поливу.

БОГДИХАН (від монг. богдохан – священний хан) – титул китайських імператорів.

БОГЕМА (франц. boheme, букв. – циганщина) – середовище буржуазного суспільства переважно з акторів, музикантів, художників, поетів, що ведуть безладний спосіб життя.

БОГХЕД – різновид викопного сапропелевого вугілля, що утворилося переважно з водоростей. Використовують для одержання рідкого палива, мастил тощо. Від назви шотландського містечка Богхеда.

БОДМЕРЕЯ (від голл. bodemerij – грошова позика судну під заставу) – у цивільному праві буржуазних держав договір позики під заставу судна або вантажу. В сучасній практиці Б. використовують рідко.

БОДО – букводрукувальний телеграфний апарат, який дає змогу передавати кілька телеграм одним дротом в обох напрямах. Від прізвища французького винахідника Бодо.

БОДОНІ – друкарські шрифти, створені в 19 ст. Відзначаються чіткістю та художніми якостями малюнка. Від прізвища італійського друкаря Бодоні.

БОДРЮШ (франц. baudruche) – газонепроникна плівка, виготовлена з кишок тварин. Використовували для виготовлення газових балонів дирижабля.

БОЗОНИ – 1) Частинки, що описуються квантовою статистикою Бозе – Ейнштейна. 2) Елементарні збудження в слабозбудженій макроскопічній системі. Від прізвища індійського фізика Ш. Бозе.

БОЙ (англ. boy – хлопчик) – хлопчик-слуга в англомовних країнах.

БОЙКОТ (англ. boycott) – 1) Спосіб політичної або економічної боротьби, цю полягає в повній або частковій відмові від зносин з будь-якою особою, організацією, державою, від участі в тих або інших організаціях, органах тощо. Від прізвища управителя маєтку Ч.-К. Бойкота, до якого в 1880 р. вперше в історії ірландські орендарі застосували цей захід. 2) Відмова, утримання населення від участі у виборах до представницьких установ.

БОЙКОТУВАТИ – здійснювати бойкот.

БОЙЛЕР (від англ. boiler – котел, кип’ятильник) – пристрій для нагрівання води (звичайно парою) в системах теплопостачання і гарячого водопостачання.

БОЙСКАУТ (англ. boy-scout, від boy – хлопчик і scout – розвідник) – член буржуазної дитячої організації військово-політичного характеру.

БОКА (від італ. bocca – рот) – отвір на дні кратера або на схилі вулкану, через який відбуваються слабкі виверження.

БОКАЖ (від франц. bocage – гай) – тип культурного ландшафту з морським прохолодним вітряним кліматом; чергування невеликих полів і луків з лісовими й чагарниковими смугами, залишками гаїв і садів.

БОКС ¹ (від англ. box – удар) – 1) Бій двох спортсменів у легких шкіряних рукавицях на рингу за певними правилами. 2) «Бокс!» – команда судді на рингу боксерам для продовження бою.

БОКС ² (від англ. box – коробка, відділення) – 1) Герметична або ізольована камера для роботи з мікроорганізмами, радіоактивними речовинами тощо. 2) Відділення в гаражах, промислових приміщеннях для автомобілів, випробних установок. 3) Відокремлена палата в лікарнях або клініках для запобігання внутрілікарняним зараженням. 4) Металева коробка, якою телефонний кібель входив у розподільну шафу або кабельну скриньку.

БОКСЕР (англ. boxer) – 1) Спортсмен, що займається боксом. 2) Порода службових собак. Інша назва – німецький бульдог.

БОКСИТ – осадочна гірська порода, що складається з гідроокисів алюмінію, а також окису заліза та різних домішок. Основна руда алюмінію. Від назви місцевості Ле-Бо на півдні Франції.

БОЛЕРО (ісп. bolero) – 1) Старовинний іспанський народний танець у супроводі співу і кастаньєт. 2) Частина народного іспанського костюма (коротка безрукавка).

БОЛІВАР (ісп. bolivar) – 1) Грошова одиниця Венесуели, поділяється на 100 сентимо. 2) Крислатий капелюх, що був у моді в 20-х pp. 19 ст. Від прізвища керівника боротьби народів Латинської Америки за незалежність на початку 19 ст. С. Болівара.

БОЛІД [від грец. βολίς (βολίδος) – метальний спис] – великий метеор.

БОЛОМЕТР (від грец. βολή – проміння і ...метр) – прилад для виявлення або вимірювання променистої енергії в широкому діапазоні довжин хвиль.

БОЛОНЬЯ – 1) Капронова плащова тканина з одностороннім водонепроникним покриттям. Від назви Болоньї (Італія). 2) Плащ з такої тканини.

БОЛШТИХЕЛЬ (від нім. Ball – м’яч, куля і Stichel – різець) – граверний інструмент з напівкруглим жалом.

БОЛЬВЕРК (від нім. Bollwerk – опора) – тонка підпорна стінка, що запобігає сповзанню грунту в місці стикання його з водою.

БОЛЬСОНИ (від ісп. bolson – лантух) – западини в міжгірних пусте-лях Північної Америки.

БОМБА (франц. bombe, від лат. bombus – шум, гул, з грец. βόμβος – гуркіт) – 1) Розривний снаряд, що застосовується в авіації і військово-морському флоті. 2) Один з видів ядерної зброї. 3) Застаріла назва артилерійського снаряда.

БОМБАРДА (франц. bombarde) – 1) Великокаліберна гармата 14 – 16 ст., 2) Двощоглове транспортне судно, 3) Басова труба в органі.

БОМБАРДИР (нім. Bombardier, від франц. bombardier) – 1) Солдатське звання в артилерії в армії царської Росії. 2) Звання у «потішних» військах Петра І в 80-х pp. 17 ст. 3) Жук родини жужелицевих, який у разі небезпеки викидає рідину, що, з’єднуючись з повітрям, начебто вибухає. Інша назва – гармаш.

БОМБАРДУВАННЯ – обстріл артилерією, скидання бомб з літаків.

БОМОЛОХ (грец. βωμολόχος) – у давньогрецькому театрі – блазень, простодушний хитрун.

БОМОНД (від франц. beau monde – «вищий світ») – термін для позначення «верхівки» аристократичних і буржуазних кіл.

БОН (голл. boom, букв. – колода) – 1) Плавучі загородження для захисту гаваней, портів і інших морських об’єктів від проникнення кораблів, мін, торпед противника. 2) Плот, до якого швартують невеликі судна. 3) Б.-нагрівник – понтон з котельною установкою, призначений для опалення невеликих суден, що стоять біля нього.

БОНАНГ – яванський ударний музичний інструмент.

БОНАПАРТИЗМ – 1) Форма контрреволюційної диктатури великої буржуазії, що спирається на вояччину і лавірує між класами в умовах загострення класової боротьби. Від прізвища французького імператора Наполеона І Бонапарта. 2) Буржуазна політична течія, що виступала за відновлення у Франції династії Бонапартів. Нині втратила будь-яке значення.

БОНБОНЬЄРКА (франц. bonbonniere, від bonbon – цукерка) – оздоблена коробка для цукерок або парфюмерії.

БОНВІВАН (франц. bon vivant, букв. – той, хто добре живе) – у буржуазно-дворянському середовищі особа, що полюбляє жити собі на втіху, гульвіса.

БОНЗА (франц. bonze, від япон. бодзу – священик) – 1) Буддійський монах у країнах Азії. 2) Переносно – пихатий, зарозумілий службовець.

БОНИ (франц. bon – талон, чек, від лат. bonus – добрий, зручний) – 1) У капіталістичних країнах кредитні документи, за якими власник може одержати в певний строк грошову суму або інші цінності; сурогат паперових грошей. 2) Тимчасові паперові гроші, що їх випускають місцеві власті або установи. 3) Паперові гроші, що вийшли з обігу і стали предметом колекціонування.

БОНІСТИКА (франц. bonistique) – допоміжна історична дисципліна, що вивчає паперові грошові знаки і бони як історичні документи.

БОНІТЕТ (нім. Bonitat, від лат. bonitas – доброякісність) – показник продуктивності лісу. Визначається за пересічною висотою дерев домінуючої породи насадження у певному віці.

БОНІТУВАННЯ (від лат. bonitas – доброякісність) – оцінка сільськогосподарських якостей худоби, грунтів і рослин для продуктивнішого використання їх.

БОНІФІКАЦІЯ (франц. bonification, від лат. bonifico – поліпшую) – доплата до ціни товару, якщо фактична якість його вища за передбачену договором, стандартом або технічними умовами.

БОННА (від франц. bonne – служниця) – вихователька дітей в буржуазних або дворянських сім’ях.

БОНТОН (від франц. bon ton – хороший тон, добрі манери) – світська чемність, поштивість у словах і зверненні в дворянсько-буржуазному середовищі.

БОР ¹ (від араб. борак – бура) – хімічний елемент, символ В, ат. н. 5; речовина сірувато-чорного кольору. Застосовують Б. і його сполуки в металургії, ядерній техніці, медицині.

БОР ² (нім. Bohre) – сталеве свердло. Застосовують у стоматології.

БОРА (італ. bora, від грец. βορέας – північний вітер) – сильний холодний поривчастий вітер у приморських місцевостях, який дме взимку із схилів гір.

БОРАЗОН (від бор ¹ і азот) – сполука бору з азотом – бору нітрид (BN). Важливе значення має алмазоподібна бета-модифікація Б., що за твердістю близька до алмазу.

БОРАТИ – група мінералів, що є солями різних борних кислот. Використовують у хімічній, паперовій, склоробній промисловості.

БОРАЦИТ – мінерал класу боратів, безбарвний або білий з сірим, блакитним, жовтуватим та іншими відтінками. Використовують для одержання бури та інших борних препаратів.

БОРГЕС (нім. Borgis, від італ. borghese – міський) – друкарський шрифт, кегль якого дорівнює 9 пунктам (близько 3,38 мм). Застосовують для набору газетних та інших текстів.

БОРДЕРО (франц. bordereau) – 1) Виписка з бухгалтерських документів, рахунків. 2) Опис, що супроводить документи, які надсилаються.

БОРДО – французьке червоне або біле вино. Від назви місцевості Бордо.

БОРДУН – див. Бурдон.

БОРДІОР (франц. bordure, від bord – край, межа) – 1) Смужка, що облямовує малюнок, текст, край шпалер. 2) Бортові камені чи плити, що відокремлюють проїзну частину дороги або вулиці від обочин, тротуарів.

БОРЕЙ (грец. Βορέας) – 1) В давньогрецькій міфології бог північного вітру. 2) Поривчастий холодний вітер.

БОРИДИ – сполуки бору ¹ з металами. Застосовують у радіоелектроніці, машинобудуванні, приладобудуванні тощо.

БОРМАШИНА (нім. Bohrmaschine) – машина з різальним інструментом (бором ¹), застосовувана в зуболікарській практиці.

БОРНЕОЛ – органічна сполука, безбарвна кристалічна речовина. Окислюючи Б., одержують камфору. Від Борнео – колишньої назви острова Калімантан.

БОРНІТ – мінерал класу сульфідів, колір від мідно-червоного до бурого. Багата мідна руда. Від прізвища австрійського мінералога І. Борна.

БОРТ ¹ (голл. boord, нім. Bord) – 1) Бокова стінка, бік судна, вантажного автомобіля, відкритого товарного вагона. 2) Передній край одягу з ґудзиками й петлями.

БОРТ ² (голл. boort) – сірі або чорні алмази з дефектами і неправильної форми зростки алмазів, що їх використовують для технічних цілей.

БОРШТАНГА (нім. Bohrstange) – металорізальний інструмент.

БОСАНОВА (португ. bossa nova, букв. – нове захоплення) – 1) Латиноамериканський танцювальний ритм, покладений в основу багатьох музичних творів. 2) Парний бальний танець, схожий на самбу.

БОСКЕТ (франц. bosquet, від італ. boschetto – лісок, гайок) – густо посаджена з декоративною метою група дерев чи кущів.

БОСТОН – 1) Високоякісна вовняна тканина. Від назви м. Бостона у Великобританії. 2) Танець, повільний вальс. 3) Картярська гра. Від назви американського м. Бостона.

БОТ (голл. boot) – невелике вітрильне моторне, або веслове судно.

БОТАНІЗИРКА (нім. botanisieren – збирати рослини, від грец. βοτάνη – трава, пасовисько) – коробка, куди складають рослини під час збору їх.

БОТАНІКА (грец. βοτανικός – той, що стосується трав, від βοτάνη – трава пасовисько) – наука про рослини. Вивчає будову, життєдіяльність і розвиток рослин, відношення їх до зовнішнього середовища, класифікацію, походження, еволюцію тощо.

БОТАНІЧНИЙ – 1) Той, що стосується ботаніки (напр., ботанічна географія). 2) Той, шо стосується рослин (напр., ботанічний сад).

БОТДЕК (англ. boot-deck) – палуба пасажирського судна, на якій міститься рятувальні шлюпки.

БОТРІОМІКОЗ (від грец. βότρνς – гроно і мікози) – хронічне інфекційне захворювання тварин, спричинюване специфічним мікробом. Характерною ознакою Б. є пухлиноподібне розростання сполучної тканини.

БОТУЛІЗМ (від лат. botulus – кишка, ковбаса) – хвороба людини і тварин, спричинювана отруєнням токсином, який утворює в деяких харчових продуктах спорогенна паличка ботулізму.

БОТФОРТИ (франц. bottes fortes) – чоботи з високими і розширеними у верхній частині халявами.

БОЦМАН (голл. bootsman, від boot – човен і man – людина) – старшина на судні, безпосередній начальник палубної команди.

БРА (франц. bras, букв. – рука) – настінний світильник.

БРАБАНСОН – порода великих коней-возовиків. Від назви провінції Брабант у Бельгії, де було виведено цю породу.

БРАВАДА (франц. bravade) – показні хоробрість і зневага до небезпеки.

БРАВІССІМО (італ. bravissimo – якнайкраще) – вигук, що виражає найвищий ступінь схвалення.

БРАВО (італ. bravo – відмінний) – вигук, що виражає схвалення, захоплення, заохочення.

БРАВУВАТИ (франц. braver) – удавано зневажливо ставитися до небезпеки; виявляти показну сміливість, хизуватися.

БРАВУРНИЙ (від франц. bravoure – мужність, хоробрість) – гучний, бадьорий, урочистий.

БРАДЗОТ (від норв. brad – раптовий і sott – хвороба) – інфекційна хвороба овець.

БРАДИКАРДІЯ, БРАХІКАРДІЯ (від грец. βραδύς – повільний, βραχύς – короткий і ...кардія) – сповільнений ритм серцевих скорочень. Іноді Б. – фізіологічне явище, здебільшого – ознака захворювання.

БРАДИКІНЕЗІЯ (від грец. βραδύς – повільний і ...кінезія) – сповільнення активних і узгоджених рухів людини або хребетних тварин, яке може супроводжуватись значним підвищенням м’язового тонусу; зумовлюється рядом захворювань головного мозку.

БРАДИТЕЛІЯ (від грец. βραδύς – повільний і τέλος – завершення, результат, мета) – повільність еволюційного процесу в окремих систематичних групах організмів.

БРАЙЛІВСЬКИЙ друк – відтворення тексту для незрячих за допомогою рельєфних крапок. Від прізвища французького тифлопедагога Л. Брайля. Див. також Тифлопедагогіка.

БРАК (старонім. brack) – зіпсована або неякісно виготовлена продукція.

БРАКЕРАЖ – виявлення браку і перевірка відповідності продукції стандартам або технічним умовам.

БРАКОНЬЄР (франц. braconnier) – особа, що займається полюванням і рибною ловлею в недозволених місцях, у заборонений час, відстрілом і виловлюванням тих видів тварин, птахів, риб, що їх за законодавством заборонено здобувати.

БРАМА – див. Брахма.

БРАМАН, БРАМІН – див. Брахман.

БРАМ-РЕЙ (голл. bramra) – третя знизу рея.

БРАМСЕЛЬ (голл. bramzeil) – вітрило третього ярусу вітрильного судна.

БРАМ-СТЕНЬГА (голл. bramsteng) – третє коліно складної щогли.

БРАНДВАХТА (від голл. brandwacht – сторожовий корабель) – 1) Сторожове судно, поставлене біля входу на рейд, яке регулює рух кораблів, наглядає за виконанням судноплавних, карантинних та митних правил. 2) Несамохідне судно, на якому живе екіпаж земснарядів або яке є складом. 3) Пост на судні або на березі, звідки наглядають за пожежною безпекою в порту.

БРАНДЕР (нім. Brander, від Brand – горіння, пожежа) – судно, навантажене горючою або вибуховою речовиною. Його застосовували для підпалювання ворожих кораблів.

БРАНДМАУЕР (нім. Brandmauer, від Brand – пожежа і Mauer – стіна) – вогнестійка капітальна стіна, що запобігає поширенню пожежі.

БРАНДСПОЙТ (голл. brandspuit – пожежний насос) – 1) Металевий наконечник гнучкого пожежного шланга. 2) Переносний ручний насос на суднах для гасіння пожеж, миття палуб тощо.

БРАНЕРИТ – мінерал, уранова, торієва та інші солі титанових кислот; чорного кольору. Руда урану. Від прізвища американського геолога Дж. Браннера.

БРАНЛЬ (франц. branle, букв. – гойдання, колихання) – старофранцузький народний танець.

БРАС (франц. brasse) – стиль спортивного плавання; характеризується одночасними симетричними рухами кінцівок у горизонтальній площині, без винесення рук над водою.

БРАСЛЕТ (франц. bracelet, букв. – зап’ястя) – жіноча прикраса для руки.

БРАУЛЬОЗ – хвороба бджіл, що її спричинює бджоляна воша. Інша назва – вошивість бджіл.

БРАУНІНГ – система автоматичної вогнепальної нарізної зброї (пістолет, кулемет тощо). Від прізвища американського конструктора Д. Браунінга.

БРАХІАНТИКЛІНАЛЬ (від грец. βραχύς – короткий і антикліналь) – коротка антиклінальна складка гірських порід. В плані має овальну форму. Всередині залягають більш давні породи. Падіння верств спрямоване від центра.

БРАХІКАРДІЯ – див. Брадикардія.

БРАХІКЕФАЛІЯ – див. Брахіцефалія.

БРАХІОЗАВР (від грец. βραχίων – передня лапа і ...завр) – рід велетенських плазунів з групи динозаврів, що жив у мезозойську еру.

БРАХІОПОДИ (від грец. βραχίων – рука, передня лапа і ...поди) – тип безхребетних тварин. Інша назва – плечоногі.

БРАХІСИНКЛІНАЛЬ (від грец. βραχύς – короткий і синкліналь) – коротка синклінальна складка гірських порід. В плані має овальну форму. Всередині залягають порівняно молоді породи. Падіння верств спрямоване до центра.

БРАХІСТОХРОНА (від грец. βράχιστος – найкоротший і χρόνος – час) – крива, по якій тіло від діяння певних сил найшвидше пройде з однієї заданої точки в іншу.

БРАХІЦЕФАЛ (від грец. βραχύς – короткий і ...цефал) – короткоголовий.

БРАХІЦЕФАЛІЯ, БРАХІКЕФАЛІЯ (від грец. βραχύς – короткий і ...цефалія) – короткоголовість.

БРАХМА, БРАМА (санскр.) – один з найвищих (поряд з Шівою і Вішну) богів у брахманізмі й індуїзмі.

БРАХМАН, БРАМАН, БРАМІН (санскр.) – 1) В індійській ідеалістичній філософії – безособовий божественний абсолют, який нібито лежить в основі всіх речей; «світова душа». 2) Жрець, представник вищої касти в Індії.

БРАХМАНІЗМ – релігія раннього рабовласницького суспільства в Індії, що склалася в 1-й половині 1-го тис. до н. е. як розвиток ведизму. Від назви ритуальних текстів – Брахманів.

БРАХМІ (санскр.) – давньоіндійське складове письмо; пишеться зліва направо. На основі Б. розвинулись сучасні форми індійського письма.

БРАШПИЛЬ (голл. braadspil) – ручна, електрична або парова лебідка на судні, якою вибирають якір.

БРЕВЕ (від лат. breve – коротке) – коротке офіційне послання папи римського.

БРЕГЕТ – кишеньковий годинник, що відбивав хвилини і показував числа місяця. Від прізвища французького годинникаря Бреге.

БРЕЗЕНТ (від голл. presenning) – густа лляна, напівлляна або бавовняна тканина, просочена водотривкими і протигнильними речовинами.

БРЕЙДВИМПЕЛ (голл. breed-wimpel) – прапор, який підіймають на гротщоглі, коли на судні присутні службові особи.

БРЕЙНШТОРМ (від англ. brainstorm – блискуча ідея) – метод висування творчих ідей в процесі розв’язування наукової чи технічної проблеми.

БРЕКВАТЕР (англ. breakwater, від break – розбивати і water – вода) – хвилеріз, кам’яна споруда для захисту морської гавані від хвиль.

БРЕКЧІЯ (італ. breccia) – великоуламкова зцементована гірська порода.

БРЕЛОК (франц. breloque) – прикраса, що її підвішують на ланцюжку біля годинника, ключів, браслета.

БРЕМСБЕРГ (нім. Bremsberg, від Bremse – гальмо та Berg – гора) – 1) Пристрій для спускання вантажів у вагонетках похилою колією. 2) Похила гірнича виробка, що не виходить безпосередньо на земну поверхню і має механічні пристрої для спускання вантажів.

БРЕТЕР (франц. bretteur, від brette – шпага) – людина, що шукає найменшого приводу для дуелі; задирака.

БРИГ (англ. brig, від італ. brigantino – бригантина) – двощоглове вітрильне, в тому числі військове, судно 18-19 ст. з прямими вітрилами на обох щоглах.

БРИГАДА (франц. brigade, від італ. brigata – товариство, загін) – 1) Військове з’єднання, що складається з кількох військових частин або підрозділів (полків, батальйонів, дивізіонів). 2) Тактичне з’єднання військових кораблів одного класу. 3) Група людей, які виконують спільне завдання і спільно відповідають за наслідки роботи.

БРИГАДИР (нім. Brigadier, від франц. brigadier) – 1) Керівник виробничої бригади. 2) Військовий чин, середній між полковником і генералом, введений у Росії Петром І і скасований Павлом. 3) Унтер-офіцер у деяких родах військ, а також у жандармерії Франції, що відповідає капралові в піхоті.

БРИГАНТИНА (франц. brigantine, італ. brigantino) – двощоглове вітрильне судно з прямими вітрилами йа передній щоглі й косими – на задній.

БРИДЕЛЬ (англ. bridle, букв. – вуздечка) – ланцюг, одним кінцем прикріплений до нерухомого якоря, другим – до бочки.

БРИДЖ (англ. bridge) – картярська гра.

БРИДЖДЕК (англ. bridge-deck, від bridge – місток і deck – палуба) – палуба цивільних суден, де розміщено штурманську й рульову рубки і пристрої для судноводіння.

БРИДЖІ (англ. breeches) – брюки для верхової їзди.

БРИЗ (франц. brise) – несильний вітер, що виникає через неоднакове нагрівання суші й моря: вдень вологий, дме з моря на сушу (морський Б.), вночі сухий – з суші на море (береговий Б.).

БРИЗАНТНИЙ (франц. brisant, від briser – ламати, трощити) – вибуховий, той, що розтрощує; б. снаряд – артилерійський снаряд, наповнений вибухівкою. Дає під час вибуху велику кількість осколків.

БРИКЕТ (франц. briquette, від brique – цеглина) – спресований з якогось матеріалу кусок у вигляді цеглини або плитки.

БРИКЕТУВАННЯ – виготовлення брикетів.

БРИЛЬЯНТ (від франц. brillant – блискучий) – 1) Чистий прозорий алмаз, штучно огранений у формі двох зрізаних багатогранних пірамід, складених основами. Дорогоцінний камінь. 2) Друкарський шрифт, кегль якого дорівнює 3 пунктам.

БРИНЗА (рум. brinza) – сир з овечого або коров’ячого молока, звурдженого сичужною закваскою.

БРИСТОЛЬ – картон, виготовлений склеюванням аркушів паперу високих сортів. Від назви англійського м. Брістоля. Повна назва цього картону – бристольський картон.

БРІОЛОГІЯ (від грец. βρύον – мох і ...логія) – розділ ботаніки, що вивчає мохоподібні.

БРІОНІЯ (грец. βρυωνία, від βρύω – квітну) – рід багаторічних трав’янистих рослин родини гарбузових. Поширені в Європі, Африці й Азії. Деякі види використовують у декоративному садівництві, деякі – в гомеопатії. Інша назва – переступень.

БРІОШ (франц. brioche) – здобна булочка особливої форми.

БРОЙЛЕРИ (англ. broilers, від broil – смажити, пекти) – відгодовані на м’ясо курчата живою вагою до 1,7 кг.

БРОКАТ (нім. Brokat – парча, з італ. broccato, від лат. brocchus – виступаючий, випуклий) – шовкова тканина, заткана або вишита золотом чи сріблом.

БРОКЕР (англ. broker, від broke – займатись маклерством) – у капіталістичних країнах посередник під час укладання різних угод, у тому числі й на біржі.

БРОККІЗМ – антинаукове біологічне вчення про нібито заздалегідь визначену тривалість існування родів і видів організмів. Від прізвища італійського вченого Броккі.

БРОКОЛІ (італ. broccolo) – підвид цвітної капусти.

БРОМ (від грец. βρώμος – сморід) – хімічний елемент, символ Br, ат. н. 35; червоно-бура рідина з різким запахом. Застосовують Б. і його сполуки у фотографії, медицині, виробництві барвників тощо.

БРОМАТОМЕТРІЯ (від бром і ...метрія) – метод кількісного аналізу, при якому основним реагентом є титрований (див. Титр) розчин бромату калію.

БРОМІДИ – сполуки брому з іншими хімічними елементами. Б. натрію і калію застосовують в медицині.

БРОМІЗОВАЛ [від бром, грец. ίσος – рівний і вал (еріана)] – лікарський препарат. Заспокійливий і снотворний засіб.

БРОМКАМФОРА (від бром і камфора) – лікарський препарат. Застосовують при підвищеній нервовій збудливості, неврастенії, неврозах серця тощо. Інша назва – камфора монобромату.

БРОНЗА (франц. bronze, з італ. bronzo) – 1) Сплав міді з оловом та іншими металами. 2) Вироби з бронзи.

БРОНЗОГРАФІТ – спечений (металокерамічний) матеріал, що складається з бронзи й частинок графіту.

БРОНЗУВАТИ – 1) Покривати поверхню металевих виробів захисним шаром бронзи. 2) Надавати неметалевим поверхням металевого блиску бронзувальними порошками.

БРОНТОЗАВР (від грец. βροντή – грім, удар блискавки і ...завр) – викопний плазун з групи динозаврів. Був поширений за мезозою.

БРОНХИ (від грец. βρόγχος – дихальне горло, трахея) – розгалуження дихального горла у вищих хребетних і людини.

БРОНХІАЛЬНИЙ – той, що належить до бронхів, стосується бронхів.

БРОНХІОЛИ – анат. кінцеві розгалуження бронхів, найдрібніші бронхи.

БРОНХІТ – запалення слизової оболонки бронхів.

БРОНХОАДЕНІТ (від бронхи і аденіт) – запальне ураження внутрішньогрудних лімфатичних вузлів, що прилягають до бронхів, трахеї (3).

БРОНХОГРАФІЯ (від бронхи і ...графія) – метод рентгенологічного дослідження трахеї та бронхів після введення в їхній просвіт контрастної речовини.

БРОНХОЕКТАЗІЯ (від бронхи і грец. έκτασις – розтягування) – природне або набуте розширення бронхів.

БРОНХОПНЕВМОНІЯ (від бронхи і пневмонія) – запалення легень з первинним ураженням дрібних бронхів.

БРОНХОСКОПІЯ (від бронхи і ...скопія) – метод дослідження трахеї (3) і бронхів з допомогою спеціального приладу – бронхоскопа.

БРОШУРА (франц. brochure) – невелика (до 48 сторінок) книга в паперовій обкладинці.

БРОШУРУВАТИ (франц. brocher) – зшивати (скріплювати) аркуші в книгу або зошит.

БРУДЕР (англ. brooder, від brood – висиджувати курчат) – апарат для обігрівання виведених в інкубаторі пташенят домашньої птиці.

БРУДЕРАЦІЯ – вирощування молодняка птиці у брудергаузі.

БРУДЕРГАУЗ (від брудер і англ. house – будинок) – приміщення для вирощування й обігрівання (під брудерами) пташенят домашньої птиці, виведених в інкубаторах.

БРУДЕРШАФТ (від нім. Bruderschaft – братство) – випити брудершафт або на брудершафт – одночасно випити вино на знак дружби й відтоді звертатися один до одного на «ти».

БРУКІТ – мінерал класу окисів та гідроокисів, переважно жовтого, бурого, чорного кольорів. Сировина для одержання феротитану, титанового білила. Від прізвища англійського мінералога Г.-Дж. Брука.

БРУЛЬЙОН (франц. brouillon, букв. – чернетка) – перший начерк кресленика чи малюнка.

БРУСИТ – мінерал класу окисів та гідроокисів, білого або зеленуватого кольору, прозорий. Сировина для одержання магнію. Від прізвища американського мінералога А. Бруса.

БРУСТВЕР (нім. Brustwehr, від Brust – груди і Wehr – захист) – 3) Невеликий земляний насип для захисту бійців від ворожого вогню й зручнішої стрільби з окопу, траншеї. 2) На військовому кораблі вертикальне броньове прикриття, встановлене біля основ башт або труб.

БРУТТО (італ. brutto, букв. – грубий, брудний) – вага товару з упаковкою (тарою).

БРУЦЕЛЬОЗ – хронічна інфекційна хвороба тварин і людини, що її спричинюють мікроорганізми роду бруцела. Від прізвища англійського бактеріолога Д. Брюса, який відкрив збудника цієї хвороби.

БРЮМЕР (франц. brumaire, від brume – густа імла) – другий місяць року за французьким республіканським календарем, прийнятим Конвентом у 1793 р. (діяв до 1806 p.). Відповідав часові 22 – 23 жовтня – 20-21 жовтня.

БУБОН (від грец. βουβών – пах) – запалення лімфатичних вузлів (здебільшого пахових та шийних).

БУВАРДІЯ – рід рослин родини маренових. Кущі або багаторічні трав’янисті рослини. Поширені переважно в Мексіці. Культивують як декоративні.

БУГЕЛЬ (від нім. Bugel – скоба, дуга) – 1) Металеве кільце, надіте на верхній кінець палі для запобігання руйнуванню її при забиванні. 2) Вставка струмоприймача, що ковзається по контактному дроту й знімає з нього струм. 3) Металеве кільце на щоглі корабля для кріплення снастей. 4) Деталь ексцентрикового механізму, виконана у вигляді кільця, що охоплює ексцентрик.

БУГШПРИТ – див. Бушприт.

БУДДА (санскр. Буддха, букв. – просвітлений) – у буддизмі істота, що досягла найвищої святості. Від прізвиська напівлегендарного засновника буддизму Сіддхартхи Гаутами, якого називали Буддха.

БУДДИЗМ – одна з трьох світових релігій (поряд з християнством та ісламом). Виник у Давній Індії в 6 – 5 ст. до н. е. Поширений у Бірмі, Таїланді, Японії, Лаосі, Камбоджі, на Цейлоні, серед віруючих КНР і МНР. Див. також Будда, Ламаїзм.

БУДДИСТ – послідовник буддизму.

БУДИРУВАТИ (франц. bouder) – виявляти незадоволення, дутися.

БУДУАР (франц. boudoir, від bouder – сердитись) – 1) Невелика добре впорядкована жіноча вітальня. 2) Обстановка такої кімнати.

БУЄР (голл. boeier) – кабіна чи платформа, встановлена на ковзанах або колесах; пристосована для пересування по льоду чи суші з рівним рельєфом під вітрилами.

БУЖ (від франц. bougie – зонд) – мед. інструмент для дослідження та розширення трубчастих органів людини (стравоходу, сечовивідних шляхів тощо).

БУЙ (голл. boei) – плавучий знак, який вказує на небезпечні місця для судноплавства.

БУЙРЕП (голл. boeireep) – трос, що утримує буй на якорі.

БУКАНЬЄРИ (франц. boucaniers, з ісп. bucaneros, від buque – корабель) – те саме, що й флібустьєри.

БУКЕТ (франц. bouquet) – 1) Квіти або інші рослини, підібрані, й складені в жмут. 2) Сукупність ароматичних і смакових властивостей.

БУКЕТУВАННЯ – прийом догляду за просапними культурами, що полягає у механічному проріджуванні рослин у рядках – суцільні рядки рослин розріджують на окремі групи – «букети».

БУКІНІСТ (франц. bouquiniste, від bouquin – стара книга) – торговець держаними, рідкісними чи старовинними книгами.

БУКЛЕТ (від франц. bouclette – кільце, пряжечка) – рекламне чи дитяче видання або путівник на одному аркуші, що складається і не потребує розрізування під час читання.

БУКМЕКЕР (англ. book-maker, від book – записувати і maker – агент) – у буржуазних країнах особа, яка збирає і записує застави від публіки при укладенні парі на кінних змаганнях.

БУКОЛИ – учасники антиримського повстання в Єгипті в 2 ст. н. е. Від назви місцевості в дельті Нілу – Буколії, де в той час скупчувалися селяни-втікачі.

БУКОЛІКА (від грец. βουκολικός – пасторальний, сільський) – жанр античної поезії. Змальовує життя пастухів (див. Ідилія, Пастораль).

БУКСА (нім. Buchse) – металева закрита коробка з підшипником, який спирається на шийку локомотивної або вагонної осі.

БУКСИР (від голл. boegseren – тягти) – 1) Самохідне судно, яке тягне або штовхає інше судно чи будь-який плавучий засіб (док, кран). 2) Трос, за допомогою якого одне судно, тягне інше.

БУКСУС (лат. buxus) – те саме, що й самшит.

БУКЦИНУМ (лат. buccinum) – рід черевоногих молюсків. Живуть у морях холодних зон. Їстівні.

БУКША – розмінна монета Йєменської Арабської Республіки, 1/40 ріала.

БУЛАНЖЕРИТ – мінерал класу сульфосолей, колір від свинцево-сірого до чорного з металевим блиском. Руда свинцю. Від прізвища французького мінералога К. Буланже.

БУЛАНЖИЗМ – шовіністичний рух у Франції в 80-х pp. 19 ст., спрямований на встановлення військової диктатури. Від прізвища лідера цього руху генерала Ж.-Е. Буланже.

БУЛАТ (від перс. пулад – криця) – вуглецева лита сталь, своєрідна за структурою й візерунком поверхні. Відзначається високою твердістю й пружністю.

БУЛЕ (грец. βουλή – рада) – у Стародавній Греції рада старійшин, дорадчі збори в містах-полісах – один з найвищих органів виконавчої влади.

БУЛЬ – стиль французьких меблів 17 – 18 ст. з інкрустаціями з міді або бронзи. Від прізвища французького столяра А.-Ш. Буля.

БУЛЬВАР (франц. boulevard, від голл. bolwerk – кріпосний вал) – широка алея на міській вулиці, звичайно посередині її.

БУЛЬВАРНА ЛІТЕРАТУРА – антихудожні низькопробні літературні твори про злочинців, любовні пригоди тощо, розраховані на примітивні, обивательські смаки.

БУЛЬДЕНЕЖ (франц. boule de neige, букв. – снігова куля) – декоративна форма калини звичайної – рослини родини жимолостевих. Суцвіття білих квіток мають вигляд снігової кулі.

БУЛЬДОГИ (англ. bull-dogs, від bull – бик і dog – собака) – група порід кімнатних і вартових собак з округлою мордою й широким тулубом.

БУЛЬДОЗЕР (англ. bulldozer) – 1) Гусеничний чи колісний трактор або тягач з навісним робочим органом – відвалом (щитом). 2) Згинальний прес для машинного гнуття у штамах (у холодному чи гарячому стані) деталей із заготовок різного перерізу.

БУМ ¹ (англ. boom) – 1) Спекулятивне, короткочасне піднесення капіталістичної промисловості й торгівлі. 2) Переносно – надмірне, необгрунтоване (штучно створюване) пожвавлення навколо будь-якого заходу, події, діяча; галас, сенсація.

БУМ ² (швед. bom – брус) – гімнастичний снаряд.

БУМАЗЕЯ (голл. bombazijn, франц. bombazin, з італ. bambagina, від bambagia – бавовна) – густа бавовняна тканина з начосом з одного боку.

БУМЕРАНГ (англ. boomerang, з австрал. мов) – 1) Бойова й мисливська зброя в Стародавньому Єгипті, Південній Індії, Південно-Східній Азії, у корінних жителів Австралії. Має вигляд серповидної, рідше прямої, дерев’яної метальної палиці. Деякі види Б., описавши замкнену криву, повертаються до метальника. 2) Переносно – ворожі дії, що обертаються проти того, хто їх спрямовує на кого-небудь чи що-небудь.

БУНА (від нім. Buhne – перемичка) – регуляційна споруда для захисту від розмивання берега або гідротехнічної споруди.

БУНГАЛО, БЕНГАЛО (англ. bungalow, з інд. бангла) – легка, позаміська будівля з верандами, селянський будинок, переважно в Індії, Малайї.

БУНДЕСВЕР (нім. Bundeswehr, від Bund – союз і Wehr – захист) – збройні сили Федеративної Республіки Німеччини (ФРН).

БУНДЕСРАТ (нім. Bundesrat, від Bund – союз і Rat – рада) – верхня палата парламенту Федеративної Республіки Німеччини (ФРН), а також у Німеччині в 1871 – 1918 pp., в Австрії в 1920-34 pp.

БУНДЕСТАГ (нім. Bundestag, від Bund – союз і Tag – день) – нижня палата парламенту Федеративної Республіки Німеччини (ФРН).

БУНКЕР (англ. bunker, нім. Bunker) – 1) Вмістилище (приміщення, резервуар, скринька) для короткочасного зберігання і дальшого перевантаження рідких і сипких матеріалів. 2) У німецькій воєнній термінології – підземне сховище, вогнева точка. 3) В комбайні – скринька для зерна, звідки воно механічно зсипається в мішки крізь отвір, що закривається засувкою; на елеваторі – скринька для засипання зерна. 4) В автоматичних робочих машинах – живильне вмістилище, в яке навантажують дрібні заготовки навалом.

БУРА (від араб. борак – селітра) – натрієва сіль тетраборної кислоти, безбарвні кристали. Застосовують під час зварювання й паяння металів, виготовлення емалей.

БУРАТ (італ. buratto, букв. – сито) – машина з ситом, крізь яке просіюють сипкі матеріали. Застосовують у керамічній, борошномельній, хлібопекарській промисловості.

БУРБОНИ (франц. Bourbons) – брутальні, зарозумілі, неосвічені люди. Назва від королівської династії Бурбонів, що правили у Франції й Іспанії.

БУРГ (нім. Burg) – укріплений замок у Західній Європі за середньовіччя.

БУРГГРАФ (нім. Burggraf) – управитель міста в середньовічній Німеччині.

БУРГОМІСТР (нім. Burgermeister) – 1) Голова міського самоврядування середньовічних міст, що мали магдебурзьке право. 2) В деяких сучасних капіталістичних країнах – голова міського самоврядування. 3) В Німецькій Демократичній Республіці (НДР) – голова місцевої ради.

БУРДОН, БОРДУН (франц. bourdon, букв. – густий бас) – 1) Безперервний, незмінний за висотою звук відкритих (не скорочуваних у грі) струн щипкового й смичкового інструментів. 2) Розташовані поза грифом (2) відкриті струни щипкових і смичкових інструментів. 3) Басовий регістр органа.

БУРДЮК (тюрк.) – мішок із шкури тварини (кози, коня) для зберігання вина, кумису та ін. Надутий Б. використовувався і як плавучий засіб.

БУРЕ (франц. bourree) – старовинний французький жвавий танок.

БУРЕТ (франц. bourrette, від bourrer – набивати, начиняти) – короткі шовкові волокна (начоси), що їх використовують при виготовленні низькосортних ниток.

БУРЖУА (франц. bourgeois) – 1) За феодалізму городянин, представник середнього стану. 2) Представник класу буржуазії.

БУРЖУАЗІЯ (франц. bourgeoisie, від лат. burgus – укріплене місто) – пануючий клас капіталістичного суспільства, який володіє основними засобами виробництва, живе за рахунок експлуатації найманої праці. З утвердженням капіталістичного способу виробництва, особливо в епоху імперіалізму, Б. стала найреакційнішим експлуататорським, паразитичним класом, запеклим ворогом робітничого класу, селянства, всіх трудящих. 2) За феодалізму в Західній Європі середній стан, бюргерство (купці, лихварі, ремісники тощо). 3) Кοмпрадорська Б. – див. Комрадори.

БУРИМЕ (від франц. bouts rimes – римовані закінчення) – літературна гра, учасники якої змагаються в написанні жартівливих віршів – експромтів – на задані рими.

БУРЛЕСК (франц. burlesque, з італ. burlesco – жартівливий) – 1) Перебільшено комічне зображення (в літературі або на сцені). 2) Гумористична поезія, комічний ефект у якій досягається або тим, що героїчний зміст викладається в нарочито пародійному тоні, або тим, що про буденне говориться піднесено.

БУРМИСТЕР (польс. burmistrz, від нім. Burgermeister – бургомістр) – в царській Росії 18 – 1-ї половини 19 ст. виборний керівник міського самоврядування (бурмистерської ізби); в кінці 18 – 1-й половині 19 ст. управитель поміщицького маєтку або призначений поміщиком староста.

БУРНОНІТ – мінерал класу сульфосолей, темно-сірого кольору, непрозорий. Руда свинцю й міді. Від прізвища французького мінералога Дж. Бурнона.

БУРНУС (франц. bournous, з араб. бурнус – широкий плащ) – 1) У арабів плащ з цупкої вовняної тканини з капюшоном. 2) Вид жіночого верхнього одягу.

БУРСА (лат. bursa – гаманець, торба, від грец. βύρσα – мішок) – 1) В середні віки гуртожиток для бідних студентів. 2) Чоловіча духовна школа у 18 – середині 19 ст. в Росії. 3) Збірна назва вихованців бурси – бурсаків. 4) анат. Слизова сумка.

БУРСИТ (від лат. bursa – торба, сумка) – запалення слизових сумок суглобів.

БУРХАН (монг.) – скульптурне чи живописне зображення божеств ламаїстського пантеону (див. Ламаїзм) і обожнених лам у віруючих бурятів, монголів і калмиків.

БУРШ (віднім. Bursch – парубок) – у Німеччині прізвисько студента-старшокурсника, що належить до однієї з студентських корпорацій.

БУСИДО (япон. – шлях воїна) – середньовічний кодекс поведінки японських самураїв. В імперіалістичних колах Японії Б. – складова частина шовінізму й мілітаризму.

БУСОЛЬ (франц. boussole, від італ. bussola – компас) – 1) Геодезичний інструмент для вимірювання кутів під час зйомок на місцевості. 2) Артилерійський прилад (поєднання компаса з кутомірним колом і оптичним приладом).

БУСТЕР (англ. booster, від boost – відіймати, підвищувати) – допоміжний пристрій, що тимчасово збільшує силу або швидкість дії основного механізму або агрегату. В ракетній техніці Б. є, напр., стартовий прискорювач.

БУСТРОФЕДОН (греп. βουστροφηδόν, від βοϋς – бик і στρέφω – повертаю) – спосіб письма, за яким непарні рядки писали справа наліво, парні – навпаки. Користувалися в крітському, хетському, південноаравійському, етруському й грецькому письмі.

БУТАДА (франц. boutade) – 1) Химера, примха, дивацтво. 2) Дотепна вихватка.

БУТАДІЄН (від бутан) – органічна сполука, безбарвний газ з характерним запахом. Застосовують у виробництві синтетичного каучуку.

БУТАН (від грец. βοΰτυρον – масло) – органічна сполука, газ без кольору й запаху. Міститься в нафті і природних газах. Застосовують як паливо, нормальний Б. – для одержання бутадієну.

БУТАФОР (від італ. buttafuori – помічник режисера) – працівник театру, що виготовляє бутафорію.

БУТАФОРІЯ – 1) Предмети сценічної обстановки – скульптура, меблі, посуд, прикраси, деталі костюма тощо, які використовують у театральних виставах замість справжніх. 2) Несправжні предмети, що їх використовують тільки для показу або реклами. 3) Переносно – показне, несправжнє, підроблене.

БУТЕНІН (від англ. butene – бутилен) – те саме, що й вінілацетилен.

БУТЕРБРОД (нім. Butterbrot, букв. – хліб з маслом) – скибка (або дві складені) хліба з маслом, сиром, ковбасою тощо.

БУТИЛ (від лат. butyrum – масло) – одновалентний (див. Валентність) залишок – радикал (4) бутану, один з алкілів.

БУТИЛЕН (від бутил) – органічна сполука, газ з характерним запахом. Міститься в нафті. Застосовують для одержання бутадієну, бутилкаучуку, моторного палива.

БУТИРОМЕТР (від грец. βούτυρον – масло і ...метр) – прилад для визначення жирності молока. Інша назва – жиромір.

БУТОН (франц. bouton – брунька) – квіткова брунька, що починає розпукуватися.

БУТОНЬЄРКА (франц. boutonniere, букв. – петелька) – квітка чи букетик квітів, прикріплений до одягу.

БУТСИ (англ. boots) – черевики для гри у футбол.

БУТУТ – розмінна монета Гамбії, 1/100 даласі.

БУФ (від італ buffo – смішний, кумедний) – блазенський, комічний; опера-б. – комічна опера.

БУФЕР (англ. buffer, від buff – пом’якшувати поштовхи) – пристрій для пом’якшення (амортизації) поштовхів і ударів, що їх зазнають під час руху автомобілі, локомотиви тощо.

БУФЕРНИЙ (від буфер) – проміжний, той, що ослаблює зіткнення; б-а держава – невелика і слабка в політичному і військовому відношеннях країна, що лежить між територіями або сферами впливу великих держав.

БУФЕТ (франц. buffet) – 1) Стіл чи прилавок для продажу закусок і напоїв, а також невелика закусочна. 2) Шафа для зберігання посуду, столової білизни, закусок, напоїв.

БУФИ (від франц. bouffer – надуватися) – пишні зборки на рукавах.

БУФОН (франц. bouffon, від італ. buffone – блазень) – актор з нахилом до виконання ролі блазня, буфонади.

БУФОНАДА (італ. buffonata, букв. – жарт, блазенство) – 1) Прийом акторської гри, звичайно комедійний. 2) Комедійна вистава з елементами ексцентрики. 3) Переносно – блазенство.

БУФТАЛЬМ (від грец. βοϋς – бик і οφθαλμός – око) – патологічне збільшення розмірів очного яблука. Інша назва – бичаче око.

БУХГАЛТЕРІЯ (від нім. Buch – книга і halten – тримати) – 1) Ведення бухгалтерського обліку. 2) Структурний підрозділ підприємства, установи, організації, який здійснює бухгалтерський облік і звітність, контроль за додержанням фінансової і кошторисної дисципліни.

БУХТА ¹ (нім. Bucht, від biegen – гнути, згинати) – затока, що заходить у сушу. З обох боків Б. захищають від хвиль острови або миси.

БУХТА ² (голл. bocht) – канат (снасть), укладений кругами або вісімками поруч і один над одним (у формі циліндра).

БУЧАРДА (франц. boucharde) – металевий молоток з пірамідальними зубцями на обох ударних площинах, застосовуваний каменярами і скульпторами.

БУШЕЛЬ (англ. bushel) – міра об’єму рідин і сипких речовин в Англії і США. 1 Б. (англійський) = 36,3687 л; 1 Б. (США) = 35,2393 л.

БУШЛАТ (здогадно від нім. Buscherun – рибальська блуза) – матроська сукняна куртка.

БУШПРИТ, БУГШПРИТ (англ. bowsprit, голл. boegspriet) – горизонтальний або похилий брус, що виступає перед форштевнем. Служить для підіймання носових парусів.

БЮВАР (франц. buvard, від boire – вбирати, всмоктувати) – письмове приладдя; футляр з аркушами промокального паперу, для зберігання поштового паперу, конвертів, кореспонденції.

БЮВЕТ (від франц. buvette – прилавок) – будівля над мінеральним джерелом, обладнана для приймання мінеральних лікувальних вод.

БЮГЕЛЬГОРНИ (нім. Bugelhorn, від франц., англ. bugle – сигнальний ріжок і нім. Horn – ріг) – сімейство духових мундштучних інструментів різних розмірів і діапазону.

БЮДЖЕТ (англ. budget, букв. – сумка) – 1) Затверджений у законодавчому порядку розпис доходів і видатків держави на певний строк. 2) План доходів і видатків установи, підприємства або окремої особи на певний період. 3) Б. часу – розподіл затрат часу (доби, місяця, року) за видами його використання.

БЮКСИ (від нім. Buchse – банка) – скляні тонкостінні стаканчики з притертою скляною кришкою. Застосовують для зважування та висушування.

БЮЛЕТЕНЬ (франц. bulletin, з італ. bullettino – записка, папірець, від лат. bulla – грамота) – 1) Коротке офіційне повідомлення в пресі про якусь важливу подію. 2) Періодичне чи неперіодичне видання інформаційного характеру. 3) Виборчий Б. – аркуш певної форми, на якому надруковано прізвище, ім’я й по батькові кандидата або кандидатів, виставлених у певному виборчому округу. 4) В капіталістичних країнах – біржовий огляд цін на товари, цінні папери тощо.

БЮРГЕР (від нім. Burger – городянин) – 1) Вільний житель середньовічних міст Європи. 2) Переносно – міщанин.

БЮРЕТКА (франц. burette, від buire – глечик) – циліндрична скляна трубка з поділками й краном (або затискачем). Застосовують у хімічному аналізі.

БЮРО (франц. bureau) – 1) Колегіальний орган, що обирається чи створюється для виконання певної, головним чином керівної, роботи (напр., партійне Б.). 2) Назва ряду установ, здебільшого в сфері обслуговування населення. 3) Вид письмового стола, переважно з полицями, скриньками над робочим місцем, а також дошкою або шторкою для закриття його.

БЮРОКРАТ (франц. bureaucrate) – 1) Особа, що належить до бюрократії. 2) Службова особа, що виконує свої обов’язки формально, на шкоду справі; формаліст, волокитник.

БЮРОКРАТИЗАЦІЯ – насадження бюрократизму.

БЮРОКРАТИЗМ – 1) В класово антагоністичних країнах система управління державою, що характеризується відірваністю від народу і спирається на касту урядовців. 2) Канцелярщина, зневажливе ставлення до суті справи під виглядом або заради додержання формальності.

БЮРОКРАТІЯ (франц. bureaucratie, букв. – панування канцелярії, від bureau – бюро, канцелярія і грец. κράτος – влада) – в класово антагоністичних країнах привілейована і відірвана від народу каста вищих урядовців, що служить пануючому експлуататорському класу.

БЮСТ (франц. buste) – скульптурне погрудне зображення.

БЯЗЬ (тур. bazz) – бавовняна густа тканина полотняного переплетення.